Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.
За значенням сполучники бувають:
1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:
- єднальні: і, й, та (у значенні і), також, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
- пртиставні: а, але, та (у значенні а),зате, проте, однак, все ж;
- розділові: або, чи, то, або...або, чи...чи, то...то, чи то... чи то.
2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:
- часові: як, перед тим як, після того як, тим часом як, як тільки, щойно;
- причинові: бо, тому що, через те що, оскільки;
- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
- умовні: якщо, якби, коли б;
- допустові: хоч, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;
- наслідковий: так що;
- порівняльні: як, що, мов, немов, немовби, неначе, наче, ніби, нібито.
Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.
Сполучник і вживається:
1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і її стабільність;
2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до засідання;
3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією;
4) після паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...;
5) при зіставленні понять: доходи і витрати, спад і піднесення.
Сполучник й уживається:
1) між голосними: контрольні цифри й обов'язкові держзамовлення;
2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й чинності дій, встановлення господарських зв'язків й укладення договорів.
Сполучник та вживається:
1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном... та керівництвом Вашої фірми;
2.)для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.
29. Синтаксичні особливості професійних текстів. Прямий порядок слів, уживання інфінітивних конструкцій, пасивні конструкції, використання віддієслівних іменників. Місце в реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів. Використання різних типів речень у професійному мовленні.
Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості і логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також правил для складання ділових паперів, досягається за рахунок синтаксису.
Основні особливості:
1.Слід при побудові речень дотримуватись прямого порядку слів з узгодженими і неузгодженими означеннями.
2. Вставні слова і словосполучення завжди знаходяться на початку речення.
3. Майже всі присудки знаходяться в теперішньому часі.
4. Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються, наказ виконується; вимоги ставляться.
5. Найчастіше вживаються інфінітивні конструкції: створити комісію з національних питань, надати допомогу і т.д.
6. Тексти ОДС характеризуються частим вживанням дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості.
7. Стислість викладу інформації досягається найчастіше використанням простих речень. Якщо ж складні, то вони неускладнені.
8. Досить поширеними є використання віддієслівних іменників. Провести огляд. Подати звіт.
Надають однозначності, узагальненості змісту.
9. У ділових документа вживають розщеплені присудки: пропонуємо проводити…; рекомендуємо надавати перевагу.
10. Вживають конструкції: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов’язок.
Вираження стрункості викладу, чіткості й логічності документа досягається за рахунок синтаксису, точніше – через бездоганне дотримання тих правил, які для ділового стилю є обов'язковими.
У діловому мовленні використовуються речення розповідного характеру. Питальні й окличні речення в ділових паперах зустрічаються досить рідко.
У чому ж особливості ділового тексту?
1. В реченнях переважає прямий порядок слів. Це виражається:
· підмет стоїть перед присудком: Запоріжці відчули зміни…; Дирекція просить...;
· узгоджене означення стоїть перед означуваним словом, неузгоджене – одразу ж після нього: Пайовий внесок оплачується на підставі …; Генератор змінного струму перетворює механічну енергію в електричну.
· вставні слова, як правило, вживаються на початку речення: Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціонерів;
Вставні конструкції виражають:
· модальну оцінку (впевненість невпевненість, передбачення, можливість, неможливість, сумнів тощо) – безсумнівно, безумовно, звичайно, ймовірно, можливо, мабуть, здається, напевне, очевидно, без сумніву (Безумовно, цей проект найкращий серед представлених);
· почуття людини у зв'язку з повідомленням (радість, здивування, співчуття, застереження тощо) – на щастя, на жаль, як навмисне, шкода (На жаль, ми змушені відмовити Вам у кредитуванні).
· активізують увагу співрозмовника – чуєте, знаєте, дивись, погодьтесь, повірте, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте, між нами кажучи (Погодьтесь, ці висновки повною мірою задовольнили комісію);
· вказують на джерело повідомлення – кажуть, повідомляють, за висловом, на думку, на нашу думку, по-моєму, по-нашому (На нашу думку, підприємство досягло запланованого високого рівня якості продукції);
· допомагають упорядкувати думки, пов'язати їх між собою – по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, до речі, між іншим, навпаки, наприклад, отже, виявляється, зокрема, з рештою, повторюю (До речі, нашій фірмі доводиться розраховувати на власні сили)
· виражають емоційність вислову, підкреслюють експресивність його – даруйте, пробачте, легко сказати тощо (Даруйте, але попри всі наші зусилля це зробити неможливо)
Використання непрямого порядку слів у діловому тексті виправдане, коли треба наголосити на певному слові: у повідомленні " Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії ", наголошується на часі проведення заходу.
2. Типовими для ділових текстів є дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Вони дають змогу чітко виявити логічне підпорядкування частини висловлюваної думки, а водночас і економніше висловлювати її, беручи на себе функції підрядного речення.
· Тому дієприслівникові та дієприкметникові звороти ставляться на початок речення: Зважаючи на викладене вище, хочемо...
· Для передачі часового, причинового, умовного значення дієприслівникові звороти замінюють підрядним реченням: Як вказувалося (говорилося) вище, треба...
· Не бажано розпочинати кожне речення чи абзац документа дієприслівниковим зворотом. Їх варто заміняти підрядним реченням: Будучи директором фірми... – Як директор фірми...
30. Складні випадки керування й узгодження. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості поєднання іменників зі словами числового значення.
