Літературна мова як вищий щабель розвитку мови. Поняття мовної норми. Види норм.

Українська мова перетворилася і на літературно «Енеїди», Котляревський довів, що укр мовою також можна викликати якісь почуття і описувати їх. Літературна мова – ознака освіченості людини і розмовляти нею престижніше, ніж діалектами. Мовні норми – це прийняті в сучасній спільно-мовленнєвій практиці освічених людей правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання і т.д., орфографічні правила для писемного мовлення. Норми тісно пов*язані з системою конкретної мови, історично й соціально зумовлені. Б. Головін пропунує такі вди норм: 1.Норми вимови: регулюють вибір акустичних варіантів фонеми (час, не чяс). 2. Норми наголошування: регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених. (Адже і аджЕ, зАвжди і завждИ) 3.норми словотворення: регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова (можна материн, материнський, але не матер’яний; спостерігач, не спостерігальник). 4. Норми морфологічні – коригують вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами (матерів можна, але доповідей, а не доповідів). 5. Синтаксичні норми: регулюють вибір варіантів побудови речень (простих і складних) («коли читаєш Шевченка, серце сповнюється…», але не «читаючи Ш, серце..») 6. Норми лексичні: регулюють вибір слова відповідно до змісту й мети висловлення (декораційний, а не декоративний, якщо йдеться про лаштунки на сцені). 7. Норми стилістичні: коригують вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу (розрізняти, а не диференціювати у розмовному стилі).

4,5. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості наукового, офійіно-ділоового стилю української мови.
Стилі письмового мовлення: 1. Офіційно діловий (використовується у текстах законів, указів, статустів, розпоряджень, у документах, діловодстві різних установ та організацій. Характериується документальністю, точністю, чіткістю, переконливістю, доказовістю, сухістю викладу. Вживаються загальноприйняті, всім однаково зрозумілі стандартні вислови, спец канцелярська ділова термінологія (акт, бланк, аява, печатка). Кожен документ має свою, властиву лише йому форму, якої слід дотримуватися. Документ має сувору послідовність подачі інфи. Не допускаються емоційно-забарвлені засоби мовлення.). 2. Науковий стиль (Вжив в наукових монографіях, статтях, словниках, підручниках, довідниках, філософ трактатах. Викор терміни, відповідно до галузі, яка має певу свою наукову і технічну термінологію; міжнародні терміни; відсутні емоц-забарв засоби мовлення. Переважно складні речення; Формули, графіки, таблиці, схеми, карти, умовні познач. Окремо виділяють науково-популярний стиль, який використ для передачі інфи про досягнення в якійсь галузі науки людям, не пов*яаним з такою діяльністю.). 3. Публіцистичний стиль (в газетах, журналах, тв., радіо. Засоби і наукового, і худож стилів. Завдання не лише інформувати, але й мобілізувати людей до дії. Сусп-політична лексика, риторичні пит., урочисті вислов., засоби гумору, сатири. Не допускаються натяки, здогади. 4. Стиль худож л-ри (відзначається добором мовних засобів, які впливають на почуття, викликають емоції, образно замальовують дійсність. Використ тропи. Багато питальних та оклич реч. Фразеологізми. Діалектна лексика. Худ. Стиль покликаний дати потрібну інфу, переконати в її правильності, принести насолоду).
Стилі усного мовлення(2 різновиди: усне л-не мовл. і розм.-побут. молв.): 1. Ораторський стиль (стиль публічних виступів. Завдання – переконаи людей за доп слова. Мова просто, доступна. Прислів*я, приказки, крилаті вислови). 2. Стиль усної нар твор-ті (мова нар казок, пісень, легенд.. Багато худ засобів. Суфікси на познач пестлив, здрібнілості, перебільш. Лексика загальовжив.)