Терміни та професіоналізми у професійному мовленні. Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика. Номенклатурні назви в професійному мовленні.

Лексику за сферою використання можна поділити па групи:

- науково-термінологічна лексика, яка обслуговує сферу науки й наукової та професійно-виробничої діяльності;

офіційно-ділова лексика - використовується в публіцистичному та офіційно-діловому стилях;

- професійно-виробнича лексика вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів, знарядь, продуктів виробництва.

Кожна професія має своє коло професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, і офіційно-виробнича лексика, і загальновживані слова, що використовуються в даній сфері й набувають фахового значення.

Слова - терміни, слова-професіоналізми

Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в науковій, публіцистичній, діловій сфері мовлення для точного вираження понять і предметів.

Діловому стилю характерна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство), запозичується з інших мов (банк, бюджет), утворюється за допомогою власних слівта частин іншомовних слів (фототелеграф).

Восновному, значення термінів зафіксовані у державних стандартах, тлумачних, термінологічних словниках, довідниках. До вживання термінів ставляться такі вимоги: - термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі;

термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику)значенням;

при користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник дає лише певні форми, то утворювати ще якісь слова для власного вжитку забороняється. Отже, терміни - це така група слів нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення із словником, повсякчасного поновлення в пам'яті значення потрібних для роботи найменувань.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва має свою термінологію. Науково-технічний прогрес поповнив мову новими поняттями, що властиві різним професіям. Мова представників різних галузей виробництва дедалі збагачується, і цей процес відбувається завдяки формуванню мови працівника будь-якої професії, збагаченню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появі нових понять.

Професіоналізми - це слова або вислови, властиві мові вузької професійної (рідше соціальної) групи людей.

Професіоналізми виникають у двох випадках:

коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології (рибальство, полювання);

коли виникають розмовні неофіційні замінники, наявних у галузі термінів.

Друга група професіоналізмів - це загальнозрозумілі слова, досить поширені, активно поповнюються, але вони не належать до літературної мови Наприклад:

терміни професіоналізми

Трансплантація пересадка
Трансфузія переливання
Гіперемія повнокров'я
Гіпоксія недостатність кисню в крові

Ін'єкція укол

До професіоналізмів належать слова, вжиті в особливому, специфічному значенні із якоїсь професійної сфери. Поки професіоналізми вживаються лише в усному мовленні і не виходять за межі відомства - шкода від них невелика; для ділових документів споріднених установ вживання професіоналізмів можливе і зрозуміле, але для міжвідомчих справ вони не бажані.

Що вища культура мови, тим менше буде можливостей для появи професіоналізмів, особливо в діловому мовленні.

Номенклатура ( від лат. nomenclatura - перелік, список імен) - сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі - Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, технічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, песо і т. д.).

19. Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.

Слова, які можуть уживатися у різних значеннях, називаються багатозначними. Це мовне явище має назву полісемії. Наприклад: Ринок. 1) місце торгівлі на певній території; базар; 2) сфера товарного обороту, сукупність актів купівлі і продажу товарів. Команда. 1) наказ командира, начальника; 2) загін, підрозділ, група людей, які виконують певну роботу.Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова в мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинити неясність або й перекручення думки.

Для ділового мовлення багатозначність – явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. В офіційно-діловому та науковому стилях мови слова використовують, як правило, водному термінологічному значенні, яке не обов’язково є первинним.

Синоніми – це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням.

Незважаючи на те, що синонімія є природним виявом законів розвитку мови, у термінології вона небажана. Проте в українській термінології, як і в ОДС, синонімія досить поширене явище

Серед синонімів розрізняють:

1) абсолютні, (що відрізняються лише звучанням, абсолютно однакові за значенням): оплески – аплодисменти; буква – літера; майдан – площа;

2) семантичні або ідеографічні, (що відрізняються додатковими відтінками лексичного значення): невдача – промах, невезіння, нещастя;

3) стилістичні (синоніми, спільні за значенням, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, належністю до мовних стилів): архітектор – будівничий; байдужість – знеохочення, апатія;

4) контекстуальні (слова, які зближуються за значенням лише в певному тексті і тільки в ньому є синонімами. Поза контекстом це слова з різним значенням): високий і багатий (урожай), висока і відповідальна (посада), добрий і смачний (пиріг).

Антоніми – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.

Одним з важливих виявів системних відношень у мові є протиставлення її елементів. Поняття завжди виникають парами. Кожне з понять містить у собі свою протилежність, яка ґрунтується на відмінності всередині одного й того ж явища

Антонімами можуть бути лише слова, побудовані на якомусь спільному узагальненому понятті: захід – схід (сторони світу), більшість – меншість (кількість), удень – уночі (час доби).

Багатозначне слово може входити до кількох антонімічних пар залежно від того, яке значення воно має: тихий (голос) – гучний; тихий (вечір) – вітряний; тихе (море) – розбурхане; тихе (життя) – неспокійне. Антоніми бувають різнокореневими (життя – смерть) та спільнокореневими (чемний – нечемний, безмежний – обмежений). Також антоніми бувають так само, як і синоніми, контекстуальними (виявляються лише в тексті).

Антоніми допомагають яскравіше й образніше, точніше виразити думку. Вони надають висловлюванню більшої експресії і динамізму.

Слова абетка, алфавіт, азбука - тотожні терміни-синоніми, які мають різне походження.

20. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.

До однієї з найбільш цікавих груп лексики належать омоніми: коса дівчини – коса в косаря; ключ від помешкання – журавлиний ключ.
Омоніми (від гр. homos – однаковий і оnymа – ім’я) – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням.

Лексичні омоніми – це слова різні за значенням і однакові за звучанням. У свою чергу, лексичні омоніми поділяються на повні та неповні.

Повні лексичні омоніми – це слова однієї частини мови, однакові в усіх своїх граматичних формах.

Приклади омонімів: образ – „зовнішній вигляд” і образ – „ікона”; кома – „стан непритомності”, кома – „пунктуаційний знак” і кома – „газова туманність оболонки ядра комети”.

Неповні лексичні омоніми збігаються в звучанні тільки в частині форм.

Різновидами неповних лексичних омонімів є омофони, омоформи, омографи.

Омофони – слова, що мають однакове звучання, але різне написання: мене – мине, Заєць – заєць, Надія – надія, Селище – селище.

Омоформи – слова, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: мати (іменник) – мати (дієслово), варта (іменник) – варта (прикметник жіночого роду), шию (від шити) – шию (від шия), три (числівник) – три (дієслово наказового способу).

Омографи – слова, що при однаковому написанні мають різну вимову, зокрема наголос: з а мок – зам о к, дор о га – дорог а, бр а ти – брат и, пл а кати – плак а ти.

 

Різниця між омонімією та багатозначністю полягає в тому, що омоніми не мають семантичної спільності, а кожне переносне значення багатозначного слова якимсь чином пов’язане з первинним.

Міжмовні омоніми – слова, що в різних мовах (не тільки близькоспоріднених) звучать однаково або дуже подібно, але мають різне лексичне значення: укр. шар (пласт однорідної речовини; певне коло людей) – рос. шар (куля); укр. рожа (мальва) – рос. рожа (пика).

Хибні друзі часто ускладнюють вивчення мови, і спричинюють помилки у перекладі.

Пароніми - це слова, що мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням: уява (здатність уявляти - плід уяви) -уявлення (знання, розуміння чогось - помилкове уявлення); гривня (грошова одиниця) - гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання) - компанія (група осіб, пов'язаних певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).

Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними.

Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні (блискучий - лискучий, блукати - блудити, повноваження - уповноваження, особистий - особовий), антонімічні (прогресивний -регресивний, густо - пусто, іммігрант - емігрант) відношення.

21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівцяСуржик (буквально — "Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші") — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови. Термін "суржик" (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику.

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення - на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.

Деякі характерні прояви суржику (порівняно з нормативною українською мовою):

*вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже, да, нєт, када, нє нада, єлє, щас/січас, всєгда, нікогда, чуть-чуть, конєшно, навєрно, напримєр, допустім, мєжду, вмєсто, вродє, імєнно, будто, вроді, рядом, язик, больниця, циплята, предохранітєль, предсідатель, почтальйон і т.п.;

*"українізовані" форми російських дієслів - здєлав, длівся, унаслідував, получав, щитав, отдав, отключив;

*"українізовані" форми російських числівників - первий/перва, вторий/втора;

*змішування українських і російських форм невизначених займенників - хто-то, шо-то, як-то, які-то, який-то, чого-то, кой-шо, кой-які;

*порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком - по вулицям замість по вулицях, на російській мові замість російською мовою;

*утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови - самий головний, саме важне;

*утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком - відробивший, прийшовший, зробивший;

*слова і вирази, кальковані з російської - міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, до цих пір, так як, бувший у користуванні;

У художній мові суржик використовувався здебільшого як стилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту.

Наприклад, у п'єсі-опері Івана Котляревського "Наталка-Полтавка" (1819) Возний вживає комічно-"макаронічну" суміш української мови зі старослов'янською і російською, демонструючи цим свою вищість над простими селянами, які розмовляють полтавським діалектом.

Суржик або макаронічна мова використовувалися як засіб гумору й сатири також у творах Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та ін.

Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження. Адже українська мова стоїть як рівноправна серед інших мов. Щоб грамотно перекласти літературу за спрямуванням, або прочитати наукову статтю треба знати термінологію своєї спеціальності.

На сьогоднішній день у молодого покоління фахівців виникають великі труднощі у використанні літературних норм мови. Нашим головним завданням культури мовлення є виховання навичок літературного спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, несприйняття спотвореної мови (суржику). Суржик є небезпечним, шкідливим і загрозливим явищем, бо паразитує в українській мові і призводить до значних спотворень мовних норм.

Кожному студенту треба боротися з двомовною хворобою,тому це погіршує враження про спеціаліста, та про його підготовку.

22. Стилістичні норми української мови. Стилістичні помилки в діловому та науковому стилях: тавтологія, плеоназм, штампи.

СТИЛІСТИЧНІ НОРМИ — це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів.
Порушення стилістичних норм, як правило, відбувається внаслідок використання в одному функціональному стилі мовних засобів, що характерні для іншого стилю, наприклад, зловживання лексикою і фразеологією ділового стилю (канцеляризмами) або спеціальними термінами в текстах ненаукового характеру.

Плеоназм – вислів, у якому є близькозначні, хоч різні за звучанням слова: Розкажи свою автобіографію; Справжні факти дезорганізації порядку; Іншої альтернативи немає.

Тавтологія – повторення певної думки дуже близькими за звучанням словами: Рух широко поширився; Користь від використання цих препаратів; Тривалість засідання триває 1 годину. Мовленнєвому вияву точ­ності сприяє стандартизованість (головна ознака офіційно-ділового стилю літературної мови), яка полягає у регулярному використанні стандартних мовних конструкцій – мовних стереотипів (кліше).

Кліше – це готовий мовний стандарт, який є необхідним елементом ді­лових паперів, напр.: на основі викладеного; беручи до уваги; подаю до ва­шого відома; з метою; у зв’язку з тим, що...; зважаючи на те, що...; прошу дозволити; взяти до уваги; взяти за основу; ми, що нижче підписалися. Ці мовні стандарти мають певне функціональне навантаження: економлять розумову енергію, сприяють швидкому й точному складанню документів, однозначному вираженню думки, полегшують ділове спілкування і є нормативним явищем в ОДС.

У діловому стилі найбільш поширені такі кліше з головними словами: а) іменниками: виконання доручень, внесення змін, заходи щодо реконструкції, ратифікація угоди, додаткові заходи, грошова допомога, порядок денний, матеріальна відповідаль­ність, за місцем основної роботи, з боку адміністрації, на підставі наказу; б) дієсловами: порушити питання, довести до відома, надати допомогу, взяти до уваги, вжити заходів, надати допомогу, обіймати посаду, виголошувати промову, накласти резолюцію, позбавити слова, брати участь, схвалити пропозицію; в) іншими частинами мови: згідно з розпорядженням, відповідно до чинного законодавства, у зв’язку з виходом на пенсію та ін.

Кліше треба відрізняти від мовних штампів – слів і виразів, позбавлених образності, часто й одноманітно повторюваних без урахування контексту, які є явищем негативним, безбарвним і використання у мові яких, як правило, недоречне. Найпоширеніші штампи в ОДС та ЗМІ такі: дати путівку в жит­тя, являти значний інтерес, необхідно відзначити, приділяти велику увагу, набути широкого розмаху, піддати різкій критиці, викликає занепокоєння стан справ набула гостроти ситуація, працювати на якійсь ниві і под.

Отже, розрізняють штампи таких видів: – універсальні слова, тобто такі, які мають невизначене узагальнення і якими мовець, прагнучи висловитись нечітко, приблизно, замінює слова з конкретним значенням: факт, питання, окремі, деякі, охопити тощо; – парні слова, які звичайно використовуються у мові разом, хоча й не є фразеологічними зворотами, визначення у цих сполученнях неповноцінні і виражають думку шаблонно, позбавляють її індивідуальності: оплески обов’язково бурхливі, критика – різка, успіхи – великі, поширення – велике, величезні зусилля, бездоганне вирішення тощо; – надлишкові словосполучення, які виникають через прагнення до уточ­нення чогось: за допомогою методу, друга за розміром, згідно з умовою задачі (завдання), спільне співробітництво (замість співпраця), засідання мало тривалий характер (замість було тривалим або тривало довго). Розмежування понять кліше – штамп має істотне значення. Якщо використання кліше зумовлене точністю наймену­вання понять, то використання штампів тягне за собою недотримання таких вимог офіційно-ділового стилю, як точність, лаконічність, стандартизованість.
23. Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні. Іменники на позначення статусу, професій, посад, звань. Варіанти відмінкових форм іменників. Кличний відмінок. Основні формули звертань.

Культура професійного спілкування у великій мірі залежить від дотримання морфологічних норм сучасної української мови.

Іменник як самостійна частина мови має ряд особливостей використання у мові сільськогосподарських професій. Розглянемо їх: