3.1. Закрите запитання – це запитання, в якому респондент має вибрати один чи декілька варіантів із набору підготовлених відповідей. Вони використовуються у більшості випадків.
Закриття питання – визначення набору альтернатив, це достатньо складна операція. По-перше, ніколи не можна достатньо твердо сказати без попереднього методичного та змістовного аналізу досліджуваного явища, скільки має бути закрить і які альтернативи повинні включатися в питання. По-друге, значну складність має значимість альтернатив, яка визначається вибором респондентом тієї чи іншої альтернативи.
Соціологи помітили, що респонденти при великій кількості альтернатив, як правило, фіксують перші і проглядають інші альтернативи, здебільшого не вдумуючись у їх зміст. Відповідно, сума відповідей респондентів по альтернативам, якщо питання побудоване неправильно, йде на спад. Тому найкраще кількість альтернатив має бути до 7. Якщо ж є потреба у великій кількості альтернатив, то доцільно поділити питання на 2-3 умовних питання або розташувати альтернативи у 2-3 стовпчики по 3-5 альтернатив у кожному.
3.2. Напівзакрите запитання – це запитання, де респонденту надається можливість дописати свою відповідь, якщо жодна із запропонованих альтернатив не відображає його думки. Звичайно в таких випадках робиться помітка: „Що ще (допишіть)”, „Інше (вкажіть)” і т. ін. Як свідчить соціологічна практика, такі питання не дають потрібного ефекту. Найчастіше їх ставлять в анкету, як кажуть, для заспокоєння сумління, показуючи, що ми не тиснемо на респондента і надаємо йому можливість висловити свою думку. Але лише 10–15% респондентів вдаються до такої можливості і дописують свій варіант відповіді до запропонованих альтернатив. Звичайно на такі питання відповідають респонденти з високим рівнем освіти.
3.3. Відкрите запитання – це запитання, в якому автор не пропонує респондентові набір підготовлених відповідей, а залишає місце для вільної відповіді у довільній формі.
Приклад 1. „ ЩО ТАКЕ ДЕМОКРАТІЯ?”
Приклад 2. „ ЯКЩО ВАШЕ ЗДОРОВ'Я ПОГІРШИЛОСЯ, ТО В ЧОМУ ВИ ВБАЧАЄТЕ ГОЛОВНІ ПРИЧИНИ ЙОГО ПОГІРШЕННЯ?”
Існують певні складності (або недоліки) використання відкритих запитань:
1) На них відповідають мало респондентів. Досвід показує, що на відкриті запитання звичайно відповідає від 30 до 70% респондентів. Формулювання їх відповідей носять або занадто стереотипний і загальний характер, або дуже конкретний. Аналізувати Багато респондентів не дають відповіді просто тому, що лінуються писати.
2) Важкість їх класифікації і кодування. Класифікація конкретних формулювань, та ще й без певного обґрунтування (критерію) класифікації настільки трудомістка й тривала (кожний новий варіант формулювання ставить перед автором аналізу проблему – чи вводити новий клас відповідей, чи краще порівняти наведену відповідь із попередніми варіантами), що, як правило, не доводиться автором до кінця, і докодування решти варіантів відповідей перекладається на технічних виконавців, кожен з яких класифікує відповіді на власний розсуд. При аналізі відповідей на відкриті запитання можливі варіанти відповідей заносяться до кодифікатора, відповідно до якого на етапі обробки даних відповіді респондентів кодуються перед їх введенням у комп'ютер. Отже, відкриті питання важчі для статистичної обробки.
Наприклад, при опитуванні студентів МДУ ім. М.Ломоносова задавалося питання: „ЩО Б ВИ ЗРОБИЛИ…ЯКБИ ВИ БУЛИ ДЕКАНОМ?”. Лише 500 людей із 1500 відповіли на це запитання. Вони висловили близько 800 пропозицій, при класифікації яких було виділено 40 однорідних груп. Подальша класифікація вимагала більш загальної основи, але при цьому втрачалася б специфіка того чи іншого положення.
Тому відповіді на відкриті запитання не обов'язково аналізувати за стандартною програмою. Можна використовувати методи контент-аналізу при їх обробці.
3) Неоднозначність інтерпретації відповідей (важко зрозуміти, що респондент мав на увазі, коли відповідав). У таких випадках кажуть про „багатомірність відкритого питання”. Наприклад, „ЯКА ВАША ДУМКА ПРО ЮЩЕНКА?”. На це питання можна відповісти, висловивши свою думку про особу Ющенка, або давши оцінку політики Ющенка, або розповівши про своє ставлення до останніх політичних рішень Ющенка.
4) Сильна залежність від уміння респондента розмовляти: люди з вищою освітою можуть краще висловити свою думку. Аналіз відповідей респондентів на відкриті запитання добре показує рівень і освіти, і культури, і уміння висловлювати свої думки.
5) Відкрите питання особливо помітно виявляє вплив інтерв’юера, і відповіді опитуваних можуть бути різними в залежності від поведінки інтерв’юера. До того ж, інтерв’юери записують респондента не дослівно, а передусім те, що, на їхню думку вважається зрозумілим і переконливим. Не усвідомлюючи цього, вони реєструють очікуване краще, ніж неочікуване.
Але із викладеного не випливає, що треба відмовлятися від відкритих запитань, оскільки їх доцільно використовувати в анкетах із таких причин:
1) Насамперед соціолог вдається до відкритих запитань на етапі пілотажного дослідження. По-перше тоді, коли він не має досить повного уявлення про предмет дослідження. Він вважає, що, отримавши відповіді респондентів, вивчить їх, на підставі вивчення складе класифікатор і кодифікатор, відкриті запитання будуть закодовані і таким чином стануть стандартизованим віялом відповідей для подальшого аналізу. По-друге, коли соціолог заздалегідь має кодифікатор (перелік відповідей), але бажає приховати його від респондента, щоб встановити, яка частка респондентів напише певну відповідь, якщо її не підказує анкета (у цьому випадку відкрите питання належить не до допоміжних, а до змістових).
2) У респондента, який відповідає на закриті запитання анкети, може виникнути бажання докладніше висловитися з приводу предмета опитування, особливо якщо у нього є певна позиція чи були в житті конкретні епізоди, що стосуються предмета дослідження (наприклад, причини звільнення з роботи чи звернення до інстанцій тощо). Він відчуває незадоволеність від занадто стандартних відповідей, передбачених анкетою. Відкрите запитання є своєрідною „віддушиною”, яка дає змогу людині висловитися, якщо у неї виникла така потреба у зв'язку з предметом опитування (Часто в анкетах, в яких відсутні відкриті запитання, люди пишуть свої доповнення і коментарі на полях анкети або у прогалинах між текстом).
3) Для перевірки знань. У таких питаннях буде помилковим друкувати в анкеті правильну відповідь як один із варіантів, оскільки багато людей або згадують її, або обирають інтуїтивно.
4) Для виявлення структури мотивів. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання допоможе дослідникові поглибити розробку конкретної проблеми, якщо він планує працювати над нею далі.
5) Відповіді на відкриті питання допомагають дослідникові „відчути” живих людей, що стоять за цифрами, одержаними в результаті статистичного аналізу. Окремі, найтиповіші чи найбільш влучні коментарі можна включати до тексту звіту. Це дає змогу не лише дослідникові, а й читачеві „побачити” живу людину за сухими статистичними викладками.
