У соціологічних анкетах часто використовуються елементи психологічних тестів:
- проективні тести – на завершення речень (питання-судження),
- тест тематичної апперцепції (ТАТ – Thematic Apperception Test),
- тести на вербальні асоціації,
- тести з малюнками або малюнки різних сценок, а також вигадування історій за цими малюнками,
- кольорові тести,
- фізіогномічні тести,
- тести розумових здібностей,
- „тести образів” (Image tests),
- графологічні тести.
Приклад проективного тесту. У ході опитування респонденту пропонуються різні ситуації, по яким він має винести рішення, закінчивши речення. Наприклад, „ЯКБИ Я ПОМІТИВ, ЩО ПРОДАВЕЦЬ ОБВІШУЄ ПОКУПЦІВ, ТО Я БИ…” Це речення можна сформулювати і в питальній формі з набором альтернатив. Метод суджень дозволяє сприймати анкету як бесіду людей. Застосування питань-суджень знімає монотонність анкети і дозволяє уявити проблему у вигляді конкретної ситуації, а не в якості абстрактного питання.
Доцільно доповнювати питання-судження візуальними методами, тобто використовувати картинки і малюнки.
Рис. Тест на завершення речення.
Текст питання: „Ви бачите тут двох жінок (чоловіків), які бесідують. Одна (один) із них не закінчила(в) фразу. Як, на Вашу думку, можна закінчити це речення?”
Рис. Тест на завершення речення.
Текст питання:: „Подивіться, тут ведуть бесіду двоє робітників. Правий не закінчив фразу. Як Ви думаєте, що він хотів сказати, як можна було б закінчити це речення?”. При цьому опитуваний виступає в ролі порадника, його реакція показує, як він сам ставиться до проблеми відповідальності: позитивно чи негативно.
Рис. Приклад тесту, подібного P-F-тесту Розенцвейга („Pіcture Frustration”).
Питання: „Подивіться, будь ласка, на цей малюнок. Один чоловік входить у купе вагону і б’є іншого по голові і, крім цього, ще й бруднить його. На жаль, тут не написано, що сказав постраждалий. Що він міг би йому сказати? Чи не могли б Ви відтворити його слова?” При аналізі тесту відповіді поділяються на агресивні й стримані. Реакція опитуваного є відправною крапкою для його психологічної характеристики.
9. „Сенситивне” (чуттєве) питання.
„Сенситивне” питання – це таке запитання, яке може викликати у респондента реакцію застережливості й приховування своїх дійсних думок і оцінок, оскільки воно торкається „хворобливих струн” його душі або самолюбства.
Із різних причин респондент не завжди схильний давати адекватні відповіді на ті чи інші запитання. І, передбачаючи таку ситуацію, соціолог повинен подбати про те, у якому вигляді, у якій формі подати запитання, щоб воно ефективно спрацювало. Саме тут потрібне мистецтво ставити запитання, яке зумовлюється хистом, практичним досвідом, інтуїцією соціолога. Цьому мистецтву важко навчитись, але наблизитись до нього можна завдяки знанням психології респондентів і деяким почерпнутим із практичного досвіду правилам формулювання та техніці побудови запитань.
Правила (прийоми) формулювання „сенситивних” запитань:
- „Знеособлення” запитання, постановка запитань у знеособленій формі в тих випадках, коли запитання може вважатися неприємним для респондента. Секрет „знеособлення” полягає в тому, що він перетворює зацікавленого респондента на „сторонню” людину.
- Персоніфікація запитання (персоніфікація проективної ситуації) при оцінці складних суспільних явищ.
- Застосування непрямих, опосередкованих запитань замість прямих („лобових”) або разом із ними.
- Деталізація запитання, яка не дозволяє респонденту дати недостовірну відповідь.
- Застосування в закритих запитаннях різних „пасток”.
Наведені правила (прийоми) не вичерпують всього арсеналу мистецьких підходів та знахідок при формулюванні запитань з урахуванням психології респондентів.
