1.1. Основні запитання є емпіричними індикаторами ознак досліджуваного явища. Своєю чергою, за предметним змістом вони поділяються на: фактологічні (запитання про події) та мотиваційні (запитання промотиви та причини діяльності). Зауважимо, що найбльш зрозумілі і тому найбільш поширені питання, які задаються респондентам, стосуються їх поведінки.
1.1.1. Фактологічні запитання, як правило, чітко визначені у часі: „ЧИ МАЛИ ВИ ПОСТІЙНУ РОБОТУ ПРОТЯГОМ ОСТАННЬОГО РОКУ?”. Зафіксувавши певний факт, вони вже не залежать у момент питання від думки респондента, його стану, оцінки. Тому вони достатньо об’єктивні і не мають труднощів як для сприйняття, так і для відповіді.
Зауважимо, що аналізувати події минулого складніше, тому що свідомо чи ні, респондент сприймає їх в контексті сьогодення, і, відповідно, трансформує свій вчинок, оцінку, щиро вважаючи, що так було насправді. Не випадково минуле часто уявляється краще сучасного.
Іншу природу мають фактологічні питання, які стосуються майбутнього. Коли соціолог питає, що би вчинив респондент, якби зустрівся на вулиці з хуліганом, то він знімає інформацію не про факт поведінки, а про настанову на дію. Якщо респондент відповідає, що обов’язково вчинив би спротив, то його відповідь відображає не реальну поведінку, а лише його думку щодо цієї дії, що далеко не одне й те саме.
Основним недоліком фактологічних запитань є те, що вони не вивчають дію у розвитку. Вони лише фіксують факт, даючи моментний зріз. Однак для розуміння причин того чи іншого явища цієї інформації часто виявляється недостатньо.
1.1.2. Мотиваційні запитання показують інтенсивність протікання процесу, виясняють мотиви поведінки, дають оцінку діяльності (через думки респондентів), виясняють особистісні настанови, ціннісні орієнтації, показують спрямованість протікання процесу тощо.
Інтенсивність процесу знімається питаннями такого виду: як часто, рідко, більше, менше? Наприклад. „ЯК ЧАСТО ВИ ДИВИТЕСЬ ТЕЛЕВІЗОР?” (варіанти відповіді: дуже часто, часто, рідко, дуже рідко, не дивлюсь взагалі). Такі питання часто використовуються, але вони складні для аналізу, оскільки їхня інтерпретація не однакова в різних людей. Тому, аналізуючи відповіді типу „часто”, „рідко”, „більше”, „менше” і т. ін., необхідно передусім чітко знати, як респонденти розуміють ці слова. У практиці використання мотиваційних питань необхідно вказати критерії оцінки або вміти домовитися про поняття. Не визначивши, що респондент і дослідник мають на увазі, як розуміють те або інше явище, соціолог ризикує неадекватно оцінити відповіді респондента.
Мотиваційні питання часто використовуються при дослідженні громадської думки, зокрема, під час виборів.
Під час розроблення системи конкретних індикаторів (запитань анкети) автори програми Моніторингу „Українське суспільство” Інституту соціології НАНУ враховували збалансованість таких типів запитань:
· ФАКТИ - фактологічні судження
· ДУМКИ - раціонально-оцінні судження
· НАСТРОЇ- емоційно-оцінні судження
· УСТАНОВКИ - декларативні настанови
· Фактологічні судження. Запитання, які стосуються конкретних ФАКТІВ, ПОДІЙ, ОБСТАВИН, УМОВ життя, вчинків людей, що відбулися або відбуваються в житті людини за певний період часу.
· Раціонально-оцінні судження. Запитання, які стосуються оцінок, що їх люди надають різним політичним подіям, рішенням, напрямамрозвитку суспільства(„ПРАВИЛЬНО – НЕ ПРАВИЛЬНО”, „ПІДТРИМУЮ – НЕ ПІДТРИМУЮ”, „ЗГОДЕН – НЕ ЗГОДЕН” тощо).
· Емоційно-оцінні судження. Запитання, які дають людині можливість висловити позитивну, негативну або нейтральну емоційну оцінку стосовно конкретних фактів, ситуацій, подій, політичних рішень тощо: („ДОБРЕ – ПОГАНО”, „ЛІПШЕ – ГІРШЕ”, „ПОЛІПШИЛОСЯ – ПОГІРШИЛОСЯ”). До цього типу показників належать також оцінки довіри („ДОВІРЯЮ – НЕ ДОВІРЯЮ”) та задоволеності („ЗАДОВОЛЕНИЙ – НЕ ЗАДОВОЛЕНИЙ”).Оскільки досвід перших опитувань (1992 та 1994 рр.) продемонстрував, що за умов нестабільного перехідного суспільства емоційно-оцінні судження вирізняються високим (зазвичай неадекватним) негативізмом і песимізмом, до інструментарію дослідження (опитувальний лист) були додані запитання, відповіді на які відбивають предметно-емоційну оцінку достатності чи браку тих або інших соціальних благ (відповідно використовували „шкалу достатності благ” („ВИСТАЧАЄ – НЕ ВИСТАЧАЄ – НЕ ЦІКАВИТЬ”).
· Декларативні установки. Запитання, що стосуються готовності людей чинити в той чи той спосіб запевних обставин (ГОТОВНІСТЬ до соціального протесту, міграції, НАМІР голосувати за того чи того кандидата тощо). При цьому зауважимо, що дійсну установку можна дізнатися лише спонтанно.
1.2. Додаткові запитання виконують у дослідженні різноманітні допоміжні функції: допомагають жорстку стандартизовану форму опитування наблизити до діалогу; відфільтрувати компетентних респондентів, зібрати додаткову інформацію, яка допоможе правильно інтерпретувати одержані результати; перевірити репрезентативність даних тощо. Здебільшого вони не використовуються при аналізі даних.
1.2.1. Контактні запитання („інтригуючі”, „запитання-принади”). Це питання, які „ламають лід” між інтерв’юером і респондентом. Як і в кожній бесіді, в анкеті необхідно уміти вступити у розмову з респондентом, зацікавити, посилити його увагу. Тому основне правило для даних випадків, це говорити про те, що може схвилювати та зацікавити респондента. Для цього можна почати анкету з простих, зрозумілих та цікавих питань: про футбол, дітей, сім’ю, проведення відпустки, отримання подарунків тощо. Наприклад, „ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЯ ВИ З ТИМ, ЩО КРАЩЕ БУЛО Б ЖИТИ БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ ПРАЦЮВАТИ?” Зауважимо, що такі питання рідко використовуються, оскільки вони займають місце, але не завжди доцільні.
1.2.2. Підготовчі запитання. Зокрема, для підживлення пам’яті, уяви, підвищення зацікавленості в бесіді. У 1982 р. серед студентів МДУ ім. М.Ломоносова проводилося опитування з метою з’ясувати, як вони готувалися до вступних іспитів. Якщо першокурсники пам’ятали всі обставини добре, до старшокурсники – погано. Для оживлення пам’яті було задано декілька запитань: у якій школі навчалися, що робили до вступу, як вчилися у школі. Ці питання допомогли респондентам згадати як вони готувалися до вступних іспитів. Тільки після них були поставлені основні питання про форми підготовки до вступних іспитів.
Також вступні фрази і підготовчі запитання використовуються для того, щоб „розвантажити” основне запитання. Наприклад, „Звісно, ніхто не може заглянути у майбутнє, але як Ви вважаєте, яким буде наше життя через 20-30 років, що ймовірно буде не так, як зараз?” А далі йде основне запитання: „Як Ви думаєте, що з цього списку буде мати нормальна робоча сім’я через 20-30 років, за умови, що не буде великої економічної кризи?”.
1.2.3. Запитання-фільтри – це запитання, що відсіюють тих респондентів, яких не стосується наступне запитання. Наприклад, запитанню „ЧИ ВІДВІДУЮТЬ ВАШІ ДІТИ МУЗИЧНУ ШКОЛУ?” повинно передувати запитання-фільтр: „ЧИ Є У ВАС ДІТИ ШКІЛЬНОГО ВІКУ?” Запитанню „ЯКОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ ВАША ДРУЖИНА (ЧОЛОВІК)” має передувати запитання-фільтр: „ЧИ Є У ВАС ДРУЖИНА (ЧОЛОВІК)?”
Оскільки будь-яке запитання займає певне фізичне місце і перед автором анкети завжди постає проблема – які запитання можна відсіяти без істотної втрати для змісту і якості інформації, то слід враховувати, що у багатьох випадках немає необхідності ставити пряме запитання-фільтр. Достатньо, ставлячи основне запитання, включити до віяла відповідей варіант типу „в мене немає дітей шкільного віку” або „у мене немає дружини (чоловіка)” тощо. Така форма відсіювання дає змогу скорочувати загальний обсяг анкети, а також зручніша при аналізі одержаних даних, оскільки дає змогу без додаткових зіставлень порівнювати різні групи респондентів. Крім того, забезпечується додатковий контроль за якістю заповнення анкет і введення даних.
1.2.4. Буферні запитання(запитання-глушителі). Застосовують для розмежування окремих тематичних блоків (переключення уваги респондента на новий блок питань), нейтралізації можливих впливів попередніх питань на наступні, зняття монотонності і подолання втоми респондентів тощо. Вони не обов’язково мають бути тематично пов’язаними, однак бажано дотримуватися певної логічної послідовності, хоча б формальної. Наприклад, „ЯКІ ГАЗЕТНІ МАТЕРІАЛИ НАЙБІЛЬШЕ ПОДОБАЮТЬСЯ ВАШІЙ ДРУЖИНІ (ЧОЛОВІКУ)?”, „ЯК ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЧИ МОЖЛИВІ В НАЙБЛИЖЧІ 5 РОКІВ ПОЛІТИ ЛЮДИНИ НА МАРС?”.
Часто з подібною метою використовується фраза „А ТЕПЕР ПРО ІНШЕ...” Тематично взаємопов’язані етапи бесіди відділяються один від одного. Наприклад, після шести питань про купівлю і споживання шоколаду йде: „А тепер про інше...”, а через п’ять хвилин: „Повернемося ще раз до шоколаду...”. Це робиться для того, щоб опитуваний не нудьгував і не втомлювався; щоб виключити вплив, який би могло спричинити попереднє питання на відповідь; щоб перевірити суперечливість або сталість настанов.
Як буферні питання для зміни теми та внесення різноманітності в інтерв’ю можуть використовуватися ігрові прийоми. Наприклад, текст у питанні: „Тут зображено декілька типів гномів. Спробуйте, будь ласка, обрати одного з них – який Вам сподобався найбільше?”
Рис. Картинки з гномами (ігровий прийом).
1.2.5. Контрольні запитання (запитання-пастки). Застосовуютьдля перевірки інформованості, щирості та схильності до перебільшень. Вони утворюються шляхом поєднання, але в розосередженому вигляді, непрямих запитань із прямими. Заповнюючи анкету, респондент може забути про зміст тих запитань та своїх відповідей на них, з якими він мав справу раніше, і це може призвести до того, що на сформульовані непрямим, опосередкованим чином на ті ж самі запитання він може дати вже інші відповіді. Іноді респондент бажає подати себе кращим, ніж він є насправді. Отже, соціолог таким способом перевіряє позиції респондентів на їх надійність та достовірність.
Наприклад, питання-пастка для перевірки знань зі сфери політики, зокрема про те, що закони мають читатися в парламенті тричі. „Якщо Ви знайдете в газеті повідомлення, що в парламенті прийнятий закон у другому читанні: чи означає це, що депутати парламенту в перший раз не були одностайні, чи всі закони мають читатися два рази? Або, мабуть, це має якесь інше значення?”
Коли одне і те ж за змістом запитання варіюється в анкеті дослідником, то створюється так звана „ батарея запитань”. Цю метафору можна вважати вдалою: батарея, що складається з розосереджених 3-4 гармат, обстрілює з різних місць одну й ту ж ціль. Одну й ту ж ціль „обстрілюють” непрямі запитання, щоб виявити надійність і правдивість відповідей.
Крім цього, контрольні питання використовуються для визначення правильності розуміння респондентом того або іншого явища. Наприклад, після запитання „СКАЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, ЧИ ВЕЛИКА У ВАС БІБЛІОТЕКА?” (відповідь: „Велика”) задається наступне запитання: „НАЗВІТЬ ПРИБЛИЗНУ КІЛЬКІСТЬ КНИГ У ВАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ” (відповідь: „Приблизно 100”). Контрольним питанням ми визначаємо, що розуміє респондент під „великою бібліотекою”.
Інший приклад. Ми можемо замаскувати питання про те, що таке справедливість – рівна оплата за рівноцінну роботу чи рівна оплата для кожного. Розповідається історія, завдяки чому питання конкретизується і таким чином опитуваний потрапляє в ситуацію, коли він повинен висловити свою установку словами.
„Дві секретарки одного віку виконували практично однакову роботу. Якось випадково одна з них довідалася, що інша отримує на 200 гривень у місяць більше. Вона йде після цього до начальника, щоб поскаржитися. Але начальник каже їй, що інша більш працелюбна, друкує чистіше і швидше, ніж вона. Чи вважаєте Ви справедливим, що одна отримує більше, чи Ви вважаєте це несправедливим?”
Справедливо (установка – рівна оплата за рівноцінну роботу)
Несправедливо (установка – рівна оплата для кожного, незалежно від роботи)
Важко відповісти
1.2.6. Запитання соціально-демографічного блоку анкети (паспортичка) звичайно завершують анкету соціологічного дослідження. Зауважимо, що вибір демографічних характеристик повинен визначатися насамперед гіпотезами дослідження. Основна проблема під час підготовки демографічного блоку полягає, мабуть, не лише і не так у відборі демографічних характеристик, як у класифікації і групуванні за ними респондентів. Технічно це означає, що на особливу увагу під час підготовки блоку демографічних запитань заслуговує закрите віяло відповідей. Навіть у закритому запитанні анкети, наприклад, „ВАШ ВІК?”, програма має передбачати первинний варіант групування даних за цією ознакою.
Іншим орієнтиром при відборі демографічних характеристик є документи державної статистики та відомчої звітності. Збір інформації за ознаками статистичних документів завжди дасть змогу соціологові порівняти матеріал, одержаний в результаті дослідження, з наявними статистичними даними, оцінити репрезентативність вибірки, якість інформації і розкрити можливості аналізу та інтерпретації.
Запитання про вік краще ставити у відкритій формі: „ВАШ ВІК?” ___ років. Така форма запитання дає більше можливостей для аналізу.
Запитання про національність також краще залишити відкритим: „ВАША НАЦІОНАЛЬНІСТЬ?” _____________, із наступним кодуванням. Це краще робити з двох причин. Усі національності в анкеті врахувати неможливо та й недоцільно. Людині ж, національність якої не зазначена в переліку, неприємно писати про себе у графі „інша”. Багатьма респондентами болісно також сприймаються порядок (місце) розташування його національності у переліку відповідей.
Дуже складним є питання, яке стосується соціально-професійного стану. Той, кому доводилося стикатися із розробкою цього питання, знає, як важко відшукати такий критерій класифікації, який, з одного боку, був би обґрунтований теоретично, а з іншого – дав би змогу кожному респондентові знайти своє місце серед запропонованих варіантів. У практиці соціологічних опитувань існують емпірично відпрацьовані варіанти такого індикатора, одна з моделей яких розроблена в Інституті соціології НАН України.
На запитання „РІД ВАШИХ ЗАНЯТЬ?” пропонується такий перелік відповідей:
1 – Професійний політик, управлінський працівник держапарату;
2 – Керівник (заступник керівника) підприємства, установи, голова колгоспу, радгоспу;
3 – Службовець держапарату (посадова особа);
4 – Фахівець технічного профілю (з вищою або середньою спеціальною освітою);
5 – Фахівець у галузі науки, культури, охорони здоров'я, освіти, дошкільного виховання(з вищою або середньою спеціальною освітою);
6 – Працівник правоохоронних органів, військовослужбовець;
7 – Підприємець, зайнятий у великому або середньому бізнесі;
8 – Займаюсь малим бізнесом, працюю на бізнесмена;
9 – Службовець із числа допоміжного персоналу;
10 – Кваліфікований робітник;
11 – Різноробочий, підсобний робітник;
12 – Колгоспник, робітник радгоспу;
13 – Фермер;
14 – Учень;
15 – Непрацюючий пенсіонер;
16 – Домогосподарка;
17 – не маю постійного місця роботи, але підробляю в різних місцях в залежності від обставин;
18 – Не працюю і не маю ніяких джерел прибутку;
19 – Інша відповідь _________________________________ (напишіть)
