Тема 4. Якість і конкурентноспроможність

ПЛАН

 

4.1. Поняття якості продукції, необхідність та значення її підвищення

4.2. Методи оцінки та управління якістю продукції

4.3. Конкурентоспроможність продукції

4.4. Стандартизація і сертифікація продукції

ЛІТЕРАТУРА

1.Бойчик І.М., Економіка підприємств: Навч. посібник. –К.: Атака, 2002. -480 с.

2.Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

3.Закон України "Про банкрутство".

4.Закон України "Про господарські товариства".

5. Закон України "Про підприємства в Україні".
6..Закон України "Про підприємництво".

7.Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Зкономика туризма: Учеб. пособие. — М.: Финансьі и статистика, 2002. — 176 с.

8.Господарський кодекс України.- Харків АРС, 2004, 256 с.

9.Закон України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 року №2408-111.

10.Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифі­кацію" від 10 травня 1993 року №46-93. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додер­жанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушен­ня" під 8 квітня 1993 року №30-93.

11.Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)" від 17 серпня 2002 року №447-р.

12. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999, 850 с.

Якість продукції — сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовільняти споживача відповідно до її призначення. Якість як економічна категорія — це суспільна оцінка, що характе­рне ступінь задоволення потреб у конкретних умовах споживання тієї сукупності властивостей, що явно виражені або потенційно закладені в товарі.

Потреби зазвичай виражаються у властивостях, у їх порівнянні з аналогічними властивостями базового, або еталонного зразка.

Рівень якості — це кількісна характеристика міри придіггііості того гіншого виду продукції для задоволення потреб спожин.ічін. Оцінювання якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Усі показники якості продукції поділяють на такі групи:

1) диференційовані (одиничні, комплексні) показники, що характеризують одну або кілька властивостей одиниці продукції.

2) загальні — показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство, незалежно від її виду і призначення.

До цієї групи належать наступні показники:

- співвідношення сертифікованої і несертифікованої продукції;

питома вага;

- нової продукції в загальному її обсязі;

- продукції вищої категорії якості;

- продукції, що відповідає міжнародним стандартам;

- продукції, що експортується.

Крім двох розглянутих груп існує третя група непрямих показникін якості продукції, яка характеризується штрафами за неякісну продукцію; обсягом і питомою вагою забракованої продукції; втратами від браку тощо. Показниками якості цієї групи є: гарантійний термін роботи кількість і вартість гарантійних ремонтів у розрахунку на один вирії і, наявність рекламацій, їх кількість і вартість; рівень попиту на даний ви ріб тощо.

Складна система показників застосовується для оцінки якості зна­рядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Якість знарядь праці характеризуєть­ся також низкою загальних показників, до яких належать:

- надійність;

- довговічність;

- ремонтопридатність;

- продуктивність.

Надійність - властивість виробу виконувати свої функції зі збере­женням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується се­редньою тривалістю роботи між двома несправностями.

Довговічність - властивість виробу тривалий час зберігати свою ро-ботоздатність (експлуатаційну придатність).

Ремонтопридатність - можливість техніки швидко виявляти й усувати несправності.

Якість продукції ґрунтується на порівнянні значень показників якості даної продукції з відповідними показниками якості базової продукції або іншими показниками, що встановлені діючими стандартами та нормами.

Механізм визначення рівня якості продукції проходить три етапи. Перший етап — вимірювання показників якості, для чого викори­стовуються такі три методи:

1) експериментальний метод - безпосереднє вимірювання показ­ника за допомогою спеціальних технічних засобів, інструментів і людських органів. Цей метод застосовується лише для отриман­ня одиничних показників.

2) розрахунковий метод полягає в обчисленні якості на основі оди­ничних показників;

3) експертний метод передбачає підрахунок та аналіз думок екс­пертів про якість даної продукції.

Другий етап полягає у виборі базових показників для порівняння. Базовими показниками можуть бути:

1) проектні показники;

2) зразки світового рівня;

3) показники вітчизняних чи закордонних стандартів. В окремих випадках у підприємства виникає необхідність порівняти нову продукцію з тією, що випускалася раніше. У цьому разі важливо, щоб прототип не був морально застарілим.

Третій етап — це порівняння показників якості нової продукції з базовими і визначення доцільності виробництва нової продукції.

За продукцією, якість якої характеризується сортом, розраховується частка продукції кожного сорту в загальному обсязі виробництва та середнійдній коефіцієнт сортності.

Середній коефіцієнт сортності розраховується як відношення вартості продукції всіх сортів до можливої вартості продукції за ціною пер­шого сорту.

Зміна якості продукції суттєво впливає на основні фінансово-еконо­мічні показники підприємства. При розрахунку величини впливу зміни якості на зміну випуску товарної продукції (DТП), зміну виручки від ре-и.пізації (DВ) і прибутку (DП) можна використовувати такі формули:

∆ ТП = (Ц₁ - Цо) х ОВі,

∆В = (Ці- Цо) х ОР₁ ,

∆П = [(Ц₁ - Цо) х ОР₁] - [(В₁ - Во) х ОР₁],

де Цо і Ц₁ — відповідно ціна виробу до і після зміни якості;

Во, В₁ — рівень витрат на виробництво і збут виробу до і після зміни якості;

ОВ^ — обсяг виробленої продукції підвищеної якості;

0Р₁ — обсяг реалізації продукції підвищеної якості.

Оцінка якості продукції характеризується рівнем її конкурентоспро­можності.

Конкурентоспроможність характеризує властивість об'єкта задовільняти певну конкретну потребу в порівнянні з аналогічними об'єкта­ми даного ринку.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Отже, конкурентоспроможність підприєм­ства - це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспро­можної продукції.

Конкурентоспроможність продукції - сукупність її властивостей, що відображає міру задоволення конкретної потреби споживачів проти наявної на ринку аналогічної продукції.

Отже, конкурентоспроможність продукції — це сукупність спожив­чих властивостей виробу, що характеризують його відмінність від виро­бу - конкурента за ступенем відповідності конкретним суспільним по­требам та з урахуванням витрат на їх задоволення, а також цінового показника і прибутковості.

Для аналізу конкурентоспроможності продукції необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об'єкта та об'єктів - конкурентів і сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів.

Корисний ефект - це віддача об'єкта, інтегральний показник, що визначається на підставі окремих об'єктивних показників якості абооб'єкти, які задовольняють ту чи іншу конкретну потребу.

Сукупні витрати протягом життєвого циклу - це ті витрати, які обов'язково необхідно здійснити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект.

Життєвий цикл - неперервний у часі процес перетворення ідеї, ма­теріальних та інших ресурсів у продукцію, включаючи її реалізацію, ек­сплуатацію й утилізацію.

Якщо конкурентоспроможність певних об'єктів неможливо розрах­увати за вказаними показниками, то кількісну оцінку їх конкурентос­проможності визначають за результатами експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.

Для успішного розв'язання завдань, пов'язаних з підвищенням яко­сті продукції, необхідна певна система заходів, яка б орієнтувала весь господарський механізм, усю сукупність технічних, організаційних і со­ціальних факторів сучасного виробництва на досягнення такого рівня якості продукції, який найповніше відповідав би суспільним потребам. Об'єднання робіт щодо поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів досягається на основі систем управління якістю.

Управління якістю продукції - це встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, вигото­вленні й експлуатації, що досягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вона залежить. Система управління якістю продукції має багаторівневий (га­лузь, об'єднання, підприємство, цех) комплексний (багатоаспектний) ха­рактер. Вона забезпечує єдність і взаємозв'язок технічного, організацій­ного, економічного, соціального і правового (юридичного) аспектів.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запроваджувати дійові механізми формування якості продукції і суворо дотримуватися їх вимог. Визначальними елементами цього процесу є стандартизація та сертифікація продукції.

Відповідно до Закону України "Про стандартизацію"- діяльність, що полягає у становленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань із ме­тою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і посглуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі й сприянні науково-технічному співробітництву.

Розрізняють міжнародну, регіональну та національну стандартизації:

- міжнародна - стандартизація, що проводиться на міжнародно­му рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

- регіональна - стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних ор­ганів країн певного географічного або економічного простору;

- національна - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

- забезпечення участі фізичних та юридичних осіб у розробці стандартів і вільного вибору ними видів стандартів при вироб­ництві чи постачанні продукції;

- відкритості та прозорості процедур розробки і прийняття стандар­тів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

- доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

- адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

- пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних і регіональних стандартів;

- дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

- участі у міжнародній (регіональній) стандартизації. Організація робіт у системі управління якістю визначається стан­дартами, які регламентують технічний рівень продукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні й ергономічні характеристики.

Стандарт - документ, що встановлює для загального і багаторазово­го застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стос­уються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального

ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" нормативні документи із стандартизації поділяються на

1) державні стандарти України;

2) галузеві стандарти;

3) стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

4) технічні умови;

5) стандарти підприємств.

Державні (національні) стандарти - стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та до­ступні для широкого кола користувачів.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення ви­мог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів фундамен­тальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знані. чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовува­тися на основі добровільної згоди користувачів.

Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови мо­жуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між поста­чальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції.

Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що викори­стовується лише на конкретному підприємстві.

Застосовуються також міжнародні та регіональні стандарти - стан­дарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стан­дартизації.

Важливим елементом управління якістю продукції є її сертифіка­ція - елемент, що означає оцінку відповідності продукції конкретним вимогам і видачу відповідного документа - сертифіката.

Сертифікація - це система мір і дій, що підтверджують відповід­ність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стан­дартів, технічних умов і інших нормативних документів, що діють на сві­товому ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг.

Сертифікат - це документ, що підтверджує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів 180 серії 9000.

Сертифікація продукції здійснюється з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробіт­ництві та міжнародній торгівлі.

Кожен вид товарів, який підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, має бути сертифікованнм, тобто мати документ, що засв|ідчує високий рівень його якості та відповідність вимогам міжнародн|их стандартів.

В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється тільки в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює випробування продукції з метою визначення її характеристик (подальший державний технічний нагляд за сертифіковани товарами.

Добровільна сертифікація може проводитися з ініціатини самих суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов'язковими (на договірних засадах)

Тести

Тест 1. Конкурентоспроможність продукції — це:

а) здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспро­можної продукції, що має попит;

б) способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потріб­них для виготовлення якісної продукції;

в) сукупність її властивостей, що відображає міру задоволення кон­кретної потреби споживачів проти наявної на ринку аналогічної продукції.

Тест 2. Якість продукції — це:

а) суспільна оцінка, що характеризує ступінь задоволення потреб у конкретних умовах споживання тієї сукупності властивостей, що явно виражені або потенційно закладені в товарі;

б) сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетич­ність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність за­довольняти споживача відповідно до її призначення;

в) це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого ви­ду продукції для задоволення потреб споживачів.

Тест3. Сертифікація — це:

а) встановлення, забезпечення і дотримання необхідного ріння яко­сті продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації, що до­сягається шляхом систематичного контролю за якістю і ціліч'пря-мованого впливу на умови й фактори, від яких вона залеж ить;

б) механізм підготовки документа, що встановлює технічні ііимої її. яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги;

в) система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних х. і рактеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, тсхн і • і них умов і інших нормативних документів, що діють на світоно-му ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг.