Тема 2. Основи підприємницької діяльності

ПЛАН

 

2.1.Ринок як середовище господарювання підприємств, його функції, види, структура.

2.2.Підприємництво як сучасна форма господарювання.

2.3.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

 

ЛІТЕРАТУРА

1.Бойчик І.М., Економіка підприємств: Навч. посібник. –К.: Атіка, 2002. -480 с.

2.Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

3.Закон України "Про банкрутство".

4.Закон України "Про господарські товариства".

5.Закон України "Про підприємства в Україні".
6..Закон України "Про підприємництво".

7.Господарський кодекс України.- Харків АРС, 2004, 256 с.

 

 

Ринок - це сфера товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється конкретна господарська діяльність щодо просування товарів і послуг від виробників до споживачів. Механізм ринку реалізується через споживчий попит, товарну пропозицію та ціни на товари. Ринок виник разом з товарним виробництвом як його невід’ємний елемент. В економічній системі суспільства ринок виконує такі функції.

Інтегруюча полягає у тому, щоб забезпечити рух товарів від виробника до споживача, налагодити зв’язки між ними.

Регулююча полягає в тому, що ринок є найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва.

Стимулююча полягає в тому що ринок стимулює виробництво саме тих товарів які, необхідні споживачам.

Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка,яка базується на багатоманітності форм власності і видів господарювання серед, яких чільне місце займає приватна власність, вільний розвиток конкуренції, вільне ціноутворення. Ринкова економіка має ряд переваг, а саме:

◦ це економіка орієнтована на споживача, бо все виготовляється для людини та її блага;

◦ вільний розвиток конкуренції призводить до постійного вдосконалення виробництва, застосування досягнень НТП, нових технологій, підвищення продуктивності праці;

◦ ринкова економіка дає можливість реалізуватися кожній особистості в залежності від її здібностей, сприяє свободі особистості;

◦ скорочується апарат управлінців, які планують економіку, бо на ринку відбувається процес саморегуляції.

Але в той же час ринкова економіка має ряд недоліків, які полягають в тому, що ринок веде до неминучої диференціації суспільства, причому як населення так і

товаровиробників.

Поява безробіття, що викликає соціальну напругу в суспільстві.

Ринок усе перетворює в товар - робочу силу,землю, її багатства.воду, навіть відносини між людьми носять практичний характер.

Концентрація виробництва, об єднання підприємств для виживання на ринку веде до монополізації.

Основними видами ринків за суб 'єктним складом є:

• ринок виробників;

• ринок споживачів;

• ринок посередників;

• ринок державних установ;

• ринок міжнародних установ, покупців і споживачів.
За елементно-технологічним складом ринки поділяють­
ся на:

• ринок засобів виробництва;

 

• ринок предметів споживання;

• ринок інвестицій;

• ринок фінансово-кредитних ресурсів;

• ринок інновацій та інформації;

• валютний ринок.

За територіальною ознакою ринки класифікуються на:

• місцевий;

• регіональний;

• національний;

• транснаціональний;

• світовий.

Функції ринкової інфраструктури виконують товарні і фондові біржі, страхові компанії, венчурні фірми, інформа­ційні центри, транспортні мережі, банки.

Одним з основних елементів ринку є попит - це сформована на ринку потреба в товарах або така їх кількість, яку споживач хоче придбати за певну ціну. Отже, попит проявляється через таку форму як потреба. Потреба - це сукупність матеріальних соціальних та духовних благ, необхідних для підтримання життєдіяльності та для досягнення інших цілей окремої людини і суспільства в цілому. Є такі види потреб-абстрактні, дійсні та платіжоспроможні. Останній вид потреб характеризується обсягом і структурою. Обсяг попиту - це сума грошових коштів,які населення обмінює на товари і послуги або як ще називають цей показник купівельні фонди населення. Купівельні фонди населення розраховуються на основі балансу грошових доходів і витрат населення Ємкість ринку споживчих товарів - це максимально можливий обсяг реалізації товарів при даному рівні платоспроможного попиту, товарної пропозиції і роздрібних цін. При зміні хоча б одного з цих складових змінюється і ємкість ринку. Держава впливає на економіку підприємств через систему державного управління підприємствами і організаціями, які включають у себе Адміністрацію Президента,Парламент, Уряд. Виробничо-господарську та іншу діяльність окремих підприємств чи їхніх інтеграційних утворень координують загальнодержавні, функціональні й галузеві міністерства, комітети та інші органи виконавчої влади.

Підприємництвом, як правило, називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи - підприємця або юридичної осо­би - підприємства (організації).

Основними функціями підприємницької діяль­ності заведено вважати: 1) творчу - генерування й активне використання новаторських ідей і пілот-них проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

2) ресурсну- формування й продуктивне викорис­тання власного капіталу, а також інформаційних, ма­теріальних і трудових ресурсів; 3) організаційно-супровідну - практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших госпо­дарських справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватися за науково обґрунтованими принципами. До цих принципів належать: 1) вільний вибір бізнесової діяльності; 2) за­лучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і май­на) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започатку-вання й розгортання такої діяльності; 3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання пра-ціїиінкін; 4) вільне розпоряджання прибутком (доходом), що зали-ніік'і ься після внесення обов'язкових платежів до відповідних бюд­жеті»; 5) самостійне здійснення підприємцями-юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо). Поряд з цим завжди виокремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі мож­ливі види останньої, як: а) малий бізнес (мале підприємництво), іцо базується на особистій власності або оренді майна; б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колективній власності;

в) корпоративне підприємництво, матеріальною підвалиною якого служить акціонерна власність.

Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприєм­ництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на най­ефективніше використання наявних ресурсів підприємства (органі­зації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досяг­нення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефек­тивну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріаль­них ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає ак­тивне використання переважно інноваційних організаційно-управ­лінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спиратися на таку послідовно здійсню­вану систему дій: 1) науково обгрунтоване формулювання головної підприємницької мети; 2) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалі­зації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена по­рівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і спрог-ио-юваних можливостей; 4) конструктивний пошук зовнішніх до-ііііі коних джерел відповідних видів ресурсів (за потреби); 5) грунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку; 6) практична реалізація завдань інноваційного харак­теру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випли­ває також із визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання. Воно (значення) полягає насамперед у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним фактором структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своє­рідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвес­тиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, за­безпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.

В Україні правове забезпечення підприємницької діяльності гарантується насамперед Законом України «Про підприємництво», ухваленим Верховною Радою України 1991 року. Ключовими його розділами є: 1) загальні положення щодо підприємництва (суб'­єкти, свобода, обмеження, принципи та організаційні форми);

2) умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності); 3) стосунки підприємця і дер­жави (гарантії прав, державні підтримка та регулювання, діяль­ність іноземних підприємств, міжнародні договори). Для даль­шого розвитку підприємницької діяльності в Україні важливе зна­чення має також Указ Президента України «Про державну під­тримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 року № 456/98. Згідно з указом підтримка малого підприємництва має здійсню­ватися за такими напрямами:

- формування інфраструктури підтримки й розвитку малого підприємництва;

- створення сприятливих умов для використання суб'єктами ма­лого підприємництва державних фінансових, матеріально-техніч­них та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розро­бок і технологій;

- запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

- удосконалення підготовки, перепідготовки й підвищення ква­ліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

- фінансова підтримка інноваційних проектів. Крім того, Кабінетом Міністрів України розроблено та Верхов­ною Радою України схвалено Державну програму підтримки мало­го підприємництва на 1999—2000 роки.

Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності треба вважати вибір організаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкою чинників (мірою відповідаль­ності, системою оподаткування, потребою у фінансових коштах, можливістю зміни власника, управлінськими здібностями підприємця тощо). В Україні поширено здебільшого три основні організа­ційно-правові форми підприємницької діяльності: 1) одноосібна власність; 2) товариства (партнерства); 3) корпорації (акціонерні товариства).

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а та­кож практичної допомоги в справі організації бізнесу. Франчай­зинг як особлива форма господарювання полягає в такому: неза­лежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає по­слуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виго­товляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і під торговель­ною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну (грошову) винагороду.

Практика господарювання підтверджує мож­ливість здійснення двох основних видів (типів) підприємницької діяльності — виробничої та по­середницької. Виробнича підприємницька діяль­ність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та якість суспільного жит­тя. Загальну типологію виробничої та посередницької підприєм­ницької діяльності, тобто її розчленування на окремі структурні елементи та їх групування в певні блоки.

Підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробницт­ва товарів має орієнтуватися на продукування й просування на ринок традиційних або інноваційних видів цих товарів. Така діяльність буде ефективнішою, якщо здійснюватиметься з викори­станням техніко-технологічних новацій, більш якісних характери­стик продуктів праці, нових елементів організації виробничих про­цесів тощо. У цьому разі йдеться про виробництво традиційних нидів продукції із застосуванням часткових інновацій. Коли ж ви­робництво повністю базується на інноваціях, то результатом такої ііого організації є поява продукту з принципово новими властиво-г тями чи навіть сферами використання.

Виробнича підприємницька діяльність може мати основний чи допоміжний характер. До основних належать види підприємниць­кої діяльності, у процесі якої створюються й реалізуються готові до кінцевого споживання вироби. Допоміжними вважаються види підприємництва, що мають не тільки уречевлений, а й неуречевлений характер, тобто інжинірингова, консалтингова, лізингова, маркетингова, проектувальна, факторингова та інша подібна діяльність.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення ринку та його складових елементів?

2. Визначте структуру ринку діяльності підприємства і дайте характеристику складових ринку.

3. Дайте характеристику основних елементів зовнішнього середовища підприємства.

4. Що таке конкуренція і в чому вона проявляється?

5. Перелічіть умови конкурентної боротьби.

6. Які ви можете назвати переваги та недоліки ринкової економіки

7. Які фактори впливають на формування попиту і пропозиції?

8. Дайте визначення купівельним фондам та ємкості ринку?

Тест 1.

Підприємництво — це:

а) самостійна систематична господарська діяльність, що здійсню­ється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одер­жання прибутку;

б) господарська діяльність організації, створеної і зареєстрованої у встановленому законом порядку, певним чином організованої як єдине ціле, що має організаційну структуру і органи, які здійсню­ють її правоздатність;

в) самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик госпо­дарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 

Тест 2.

Державний контракт — це:

а) державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарю­вання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону;

б) договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання — виконавцем державного замо­влення, в якому визначаються економічні та правові зо­бов'язання сторін і регулюються їхні господарські відносини;

в) зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їхньої господарсь­кої діяльності.

 

Тест 3.

Штрафні санкції — це:

а) господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний спла­тити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарсь­кого зобов'язання;

б) грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

в) неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно ви­конаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тест 4.

Неустойка — це:

а) грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

б) вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів та інші витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

в) господарські санкції у вигляді твердої грошової суми, яку учас­ник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі пору­шення ним умов контракту.

 

Тест 5.

Господарські санкції — це:

а) право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподатку­вання відповідно до закону;

б) заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в ре­зультаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки;

в) грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарсь­кого зобов'язання

Тест 6.

 

Ринок капіталів, цінних паперів, валютний, страховий являються складниками

1. споживчого ринку.

2. фінансового ринку.

3. ринку технологій.

4. ринку засобів виробництва.

Тест 7.

 

Внутрішній ринок поділяється на:

1. місцевий, загальнодержавний, міський, сільський

2. освоєний, що розвивається, потенційний, безперспективний

3. ринок сировини та матеріалів, робочої сили, технології