Фактичний баланс робочого часу

Таблиця 4

Обробна карта ФРЧ

 

№ з/п	Елементи робочого часу	Загальна тривалість, хвил.
	Підготовчо-заключний час
	Оперативний час
	Час обслуговування робочого місця
	Усього час продуктивної роботи
	Час перерв на відпочинок і власні потреби
	Час перерв через порушення трудової дисципліни	-
	Час перерв через порушення виробничого процесу
	Усього час непродуктивної роботи
	Разом

 

Для переходу до табл. 5 “Фактичний баланс робочого часу” необхідно натиснути правою кнопкою миші на “Таблиця 3” внизу робочого стола.

Таблиця 5

Фактичний баланс робочого часу

№ з/П	Витрати робочого часу	Фактичні	Нормативні	Час, що підлягає скороченню, хв.
хв.	%	хв.	%
	Підготовчо-заключний час		5,83		6,05	-
	Оперативний час		78,96	407,29	84,85	-
	Час обслуговування робочого місця		5,83	25,93	5,4	2,07
	Час перерв на відпочинок і власні потреби		5,21	17,78	3,7	7,22
	Час перерв через порушення трудової дисципліни	-		-	-	-
	Час перерв через порушення виробничого процесу		4,17	-	-	-
	Разом					9,29

 

 

В даній таблиці відображуються фактичні і нормативні витрати робочого часу, а також час, який підлягає скороченню. Перша цифрова колонка табл. 5 заповнюється автоматично – дані переносяться з табл. 4. Підсумок по 1 і 3 цифровим колонкам повинен співпадати із значенням рядка «Разом» табл. 4 і дорівнювати загальному часу спостереження (480 хв.)

Друга цифрова колонка табл. 5 – це питома вага окремих елементів витрат у підсумку (у %) за фактом. Аналогічні розрахунки проводяться і по 4- й цифровій колонці (це нормативна структура робочого часу).

Дані третьої цифрової колонки (нормативні витрати, хв.) заповнюються користувачем самостійно, з використанням додатково зазначеної інформації щодо нормативів окремих елементів робочого часу. При цьому нормований оперативний час розраховується як різниця між нормованими витратами робочого часу (480 хв.) та витратами на підготовчо-заключний час, час обслуговування робочого місця та час перерв на відпочинок і власні потреби.

Дані останньої колонки табл. 5, яка характеризує час, що підлягає скороченню, розраховуються як різниця між фактичними та нормативними витратами робочого часу. У разі отримання від’ємної величини у цій колонці буде проставлено прочерк, що свідчитиме про неможливість скорочення робочого часу. Підсумок по останній колонці розраховується як сума додатних значень по ній.

Перехід до табл. 6 “Показники використання робочого часу” здійснюється аналогічно як і у попередніх випадках.

Таблиця 6

Показники використання робочого часу

№ з/п	Показники	Значення, %
	Коефіцієнт оперативної роботи	78,96
	Коефіцієнт продуктивної роботи	90,63
	Коефіцієнт втрат робочого часу, загальний	9,38
	Коефіцієнт втрат робочого часу з вини виконавця	-
	Коефіцієнт втрат робочого часу з вини виробництва	4,16
	Коефіцієнт ущільнення робочого часу	4,17
	Коефіцієнт можливого зростання продуктивності праці, загальний	4,35
	Коефіцієнт можливого зростання продуктивності за рахунок ущільнення оперативного часу	7,46

 

Показники використання робочого часу користувачі обчислюють за наступними формулами:

1. Коефіцієнт оперативної роботи:

де - фактичне значення оперативного часу загалом;

- час спостереження.

2. Коефіцієнт продуктивної роботи:

де фактичний загальний час продуктивної роботи працівника.

3. Коефіцієнт втрат робочого часу (загальний) дорівнює сумі коефіцієнтів втрат робочого часу з вини виконавця та з вини виробництва, які розглядаються нижче.

4. Коефіцієнт втрат робочого часу з вини виконавця:

де - перерви в роботі робітника через порушення працівником трудової дисципліни.

5. Коефіцієнт втрат робочого часу з вини виробництва:

де - перерви в роботі робітника через порушення нормальної течії процесу виробництва і час непродуктивної роботи.

6. Коефіцієнт ущільнення робочого часу:

де - фактичні значення відповідно підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця і нормативний час на відпочинок і власні потреби.

7. Коефіцієнт можливого зростання продуктивності праці за рахунок ущільнення робочого дня (загальний):

8. Коефіцієнт можливого зростання продуктивності праці за рахунок ущільнення оперативного часу:

,

де -нормативне значення оперативного часу.

У подальшому результати розрахунків студенти повинні використати для розробки адресних заходів щодо поліпшення використання робочого часу.

Індивідуальна робота №3

„Формування і розподіл колективного заробітку”

Індивідуальна робота № 3 має на меті сформувати у студента практичні навички щодо нарахування колективного заробітку та його розподілу з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ). Розрахункам передує вивчення порядку формування коштів на оплату праці колективів працівників і методів їх розподілу [2-4, 10]. Для автоматичного розрахунку заробітної плати певного колективу працівників та його розподілу кафедрою економіки підприємств розроблено комп’ютерну програму під назвою „Расчет бригадного заработка”.

Програма відкривається через кнопку “Пуск”. На вкладці “Студентські програми” потрібно вибрати “Програми кафедри економіки підприємств”, в числі яких і знаходиться зазначена програма.

Вихідна інформація для виконання індивідуальної роботи №3 береться з додатку В Методичних вказівок щодо виконання індивідуальної роботи з використанням ЕОМ за дисципліною “Економіка праці” [6]. За допомогою даної програми видається можливим визначити бригадні розцінки, розміри загального відрядного заробітку та приробітку бригади, КТУ та заробітної плати кожного члена бригади.

На початку роботи з програмою студенти повинні занести до таблиці вихідних даних порядкові номери членів бригади.

Далі по кожному робітнику послідовно вводиться в комп’ютер наступна інформація (з табл. В1):

1. Базовий КТУ (приймається за 1).

2. Кількість відпрацьованих годин.

3. Годинна тарифна ставка.

4. Фактори корекції базового КТУ (для цього потрібно на підставі інфо­рмації табл. 3.1 з вищезазначених методичних вказівок [6] відібрати по 4 показ­ника, що підвищують базовий рівень КТУ і по 4 показника, що його понижують).

Після того, як користувач заніс дані по кожному члену бригади, слід внести дані щодо результатів діяльності бригади за поточний місяць (з табл. В 2). Спочатку заноситься кількість деталей, що оброблялись, потім по кожній деталі трудомісткість та обсяг випуску.

Після того, коли студент заніс всі дані по індивідуальній роботі в програму, з’являється дві заповнені таблиці (табл. 7 і 8).

Таблиця 7

Номер робітника	КТУ базовий	Годинна тарифна ставка, грн.	Відпрацьо-ваний час, год.	Фактори корекції базового КТУ
		1,25		0,15	0,1	0,05	0,05	-0,35	-0,25	-0,15	-0,1
		1,40		0,05	0,1	0,15	0,3	-0,25	-0,35	-0,01	-0,2
		1,50		0,05	0,1	0,1	0,15	-0,05	-0,1	-0,15	-0,05
		1,30		0,15	0,25	0,2	0,2	-0,03	-0,03	-0,3	-0,05
		1,45		0,25	0,2	0,05	0,01	-0,05	-0,05	-0,15	-0,1
		1,20		0,1	0,1	0,15	0,05	-0,35	-0,35	-0,03	-0,3

 

Таблиця 8

Номер деталі	Трудомісткість, нормо-годин.	Виробіток, штук
	2,5
	5,5

 

Дані табл. 7 і 8 можна відкоригувати, якщо користувач помилився при їх заповненні. Після підтвердження студентом правильності занесення вихідної інформації, з’являються результати розрахунку бригадного заробітку та його розподілу між членами бригади.

Для цифрових даних табл. 7 і 8 одержані такі бригадні розцінки:

деталь 1 – 24,30 грн/шт.

деталь 2 – 32,40 грн/шт.

деталь 3 – 20,25 грн/шт.

деталь 4 – 44,55 грн/шт.

Розрахунок бригадних розцінок по кожній деталі здійснювався шляхом множення суми тарифних ставок членів бригади на трудомісткість відповідного виду деталі. Наприклад, для деталі 1 маємо:

(1,25+1,4+1,5+1,3+1,45+1,2)*3=24,30 грн./шт.

Відрядний заробіток бригади дорівнює сумі добутків бригадних розцінок на кількість виробів. Тобто, для наведеного прикладу маємо наступне:

24,30*80+32,40*85+20,25*100+44,55*47=8816,85 грн.

Для того щоб знайти суму бригадного приробітку, який розподіляється за допомогою КТУ, необхідно спочатку розрахувати заробітну плату бригади по тарифу. Вона дорівнює сумі добутків погодинної тарифної ставки кожного робітника на кількість відпрацьованих ними годин за розрахунковий період:

1,25*152+1,40*176+1,50*160+1,30*176+1,45*176+1,20*168=1362 грн.

Відрядний приробіток бригади розраховується як різниця між відрядною сумою заробітної плати та сумою заробітної плати бригади по тарифу:

8816,85 - 1362 = 7454,85 грн.

Обчисливши відрядний приробіток і заробітну плату по тарифу бригади в цілому, визначається відрядний приробіток, який припадає на одиницю суми тарифного заробітку. Ця величина розраховується як частка між загальною сумою приробітку та сумою заробітної плати всіх робітників з урахуванням КТУ:

7454,85: 1230,31 = 6,0593

Розрахункова тарифна зарплата з урахуванням КТУ визначається множенням тарифної заробітної плати кожного робітника на величину встановленого йому КТУ:

1,25 * 152 * 0,5 = 95,0 грн. (для першого робітника).

Розподіл відрядного приробітку здійснюється множенням тарифної заробітної плати з урахуванням КТУ по кожному робітнику на відрядний приробіток, що припадає на одиницю суми тарифу:

95,0 * 6,0593 = 575,63 грн.

Останнім етапом розрахунку є визначення суми місячної заробітної плати, що припадає на кожного члена бригади. Вона розраховується як сума заробітної плати по тарифу та суми відрядного приробітку, нарахованого кожному робітникові: 190 +575,63 = 765,63 грн.

Таким чином визначається заробіток при колективній організації праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамов В,М,, Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.Г. Нормування праці. – К., 1995.

2. Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002.

3. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и заработной плате. – М.: Финансы и статистика, 1990.

4. Завіновська Г.Т. Економіка праці. – К.: КНЕУ, 2000.

5. Зубов В.М. Как измеряется производительность труда в США. – М.: Финансы и статистика, 1990.

6. Методичні вказівки щодо виконання індивідуальної роботи з використанням ЕОМ за дисципліною “Економіка праці” для студентів всіх спеціальностей/ Укл. С.В.Волошина, Н.В.Чорноморченко, Л.Д.Костакова – Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2000.

7. Методические основы нормирования труда рабочих в народном хозяйстве. – М.: Экономика, 1987.

8. Методические рекомендации по анализу и повышению эффективности использования рабочего времени. – К., 1980.

9. Погосян Г.Р., Жуков Л.И., Горшков В.В., Практикум по экономике, организации, нормированию труда. – М.: Экономика, 1991.

10. Поляков И.А., Ремизов К. С. Справочник экономиста по труду. – М.: Экономика, 1989.

11. Рофе А.И. Научная организация труда. – М.: МИК, 1998.

12. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение. – М.: Прогресс, 1989.

13. Экономика труда / Под ред. Л.И. Жукова, Г.Р. Погосяна. – М.: Экономика, 1991.

14. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г.Г. Мели­7кьяна, Р.П. Колосовой. – М.: Изд. МГУ, 1996.

Рецензія