ПЛАН
7.1. Сутнісна характеристика нематеріальних ресурсів підприємства.
7.2.Об’єкти промислової власності та їх характеристика.
7.3Формування і використання інформаційних та інших нематеріальних ресурсів.
7.4. Поняття та елементний склад нематеріальних активів.
7.5.Оцінка нематеріальних активів.
ЛІТЕРАТУРА
1.Бойчик І.М., Економіка підприємств: Навч. посібник. –К.: Атака, 2002. -480 с.
2.Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.
3. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999, 850 с.
4. ПСБО-8 Нематеріальні активи. Нормативно практичний довідник.-Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні.-Інтелект-Захід, 2000. 187с.
Короткий зміст теми
Успішне функціонування сучасного підприємства потребує використання у своїй господарській діяльності не тільки матеріальних, трудових та фінансово-кредитних ресурсів, а й нематеріальних ресурсів.
Нематеріальні ресурси — частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання.
Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:
1) об'єкти промислової власності;
2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами;
3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності
Нематеріальні активи (об’єкти інтелектуальної власності:
1. Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торгівельні марки, географічне позначення, комерційне найменування, сорти рослин, породи тварин, способи захисту від недобросовісної конкуренції).
2. Об’єкти, що охороняються авторським правом (твори в галузі науки культури та мистецтва, наукові відкриття, комп’ютерні програми, комп’ютерні бази даних, топології інтегральних мікросхем, вонограми відеограми іт.д,).
3. Інші нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, “Ноу-хау”, комерційні таємниці.
Інтелектуальна власність є юридичною категорією, що використовується для:
1) визначення результатів творчої праці людини;
2) позначення належності таких результатів відповідним суб'єктам творчої діяльності;
3) закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав на розробку та використання створених ними інтелектуальних продуктів.
Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.
Поняття "промислова власність" застосовується не тільки щодо промисловості й торгівлі, а й щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів як промислового, так і природного походження.
До об'єктів промислової власносоті належать:
Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).
Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.
Промислові зразки - нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим.
Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) — будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації товару чи послуги та його виробника на ринку. Вона виконує одночасно дві функції:
1) рекламує товар чи послугу;
2) гарантує їх якість.
Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування Її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що
проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
Географічне позначення походження товару — це назва географічного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.
Використанням географічного позначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстроване це географічне позначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд із географічним позначенням товару виробника тільки на підставі договору.
Комерційне (фірмове) найменування — це стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється виробнича та інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації суб'єктів господарювання і виділення їх серед інших, а також для загальної характеристики їхньої репутації на ринку. Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.
Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рос-I лин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.
Недобросовісна конкуренція — будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Недобросовісною конкуренцією є:
1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;
2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
3) неправомірне вивідування, розголошення та використання комерційної таємниці.
До об’єктів, що охороняються авторським правом, належать
иці. До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать
твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) музичні твори з текстом і без тексту;
4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу, та їхні постановки;
5) аудіовізуальні твори — твори, що фіксуються на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодову-ють) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття яких є можливим тільки з допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;
6) твори образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо;
7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
8) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;
9) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо.
Твір ужиткового мистецтва — твір мистецтва, в тому числі твір художнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесений на предмети такого користування;
10) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
11) сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
12) похідні твори — твори, що є творчою переробкою іншого наявного твору без чавдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація,аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів);
13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
14) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування! українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
15) інші твори.
Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно наявних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Комп'ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, ко-.в, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, ридатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для до-п-нення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, що виражені у вихідному або об'єкт-иому кодах).
Компіляція даних (база даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування окремих частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.
Топології інтегральних мікросхем — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інте-р>альної мікросхеми та зв'язків між ними.
Не є об'єктом авторського права:
1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
2) твори народної творчості (фольклор);
3) видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їхні офіційні переклади;
4) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ і організацій;
5) грошові знаки;
6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності й на які поширюється право 5иі-§епегі5 (своєрідне право, право особливого роду).
До об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:
1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
2) фонограми, відеограми;
3) передачі (програми) організацій мовлення.
Фонограма — звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.
Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.
Організація мовлення — організація ефірного чи кабельного мовлення.
Організація ефірного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).
Організація кабельного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволо-конного чи іншого виду).
До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності належить:
Раціоналізаторська пропозиція — визнана юридичною особою про позиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішенні! у будь-якій сфері її діяльності.
Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.
"Ноу-хау" (в перекладі з англійської — "знати, як зробити") — досвід підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та інших сферах діяльності, які можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках або в процесі виготовлення та реалізації продукції. До "ноу-хау" відносять також незапатентовані з різних причин винаходи.
"Ноу-хау" має конфіденційний характер, не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється, вона є власністю підприємства.
Комерційна таємниця — це інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, але розголошення якої може завдати шкоди інтересам підприємства. Комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може призвести до негативних фінансових результатів.
Охорона комерційної таємниці є важливою складовою гарантування економічної безпеки суб'єктів господарювання.
Передача прав власності на використання нематеріальних ресурсів здійснюється у формі ліцензійної угоди.
Лїцензійна угода — це договір, згідно з яким власник нематеріального ресурсу (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, "ноу-хау", торговельні марки тощо.
Ліцемзіею називається дозвіл використовувати нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.
Нематеріальні активи є одним із видів необоротних активів і являють собою засоби тривалого використання, які не мають матеріальної (фізичної, натуральної) форми. У більшості випадків нематеріальні активи є легалізацією прав власників або підтримкою переваг, які випливають із прав власності.
Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальний актив визначається як иемонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) і знаходиться на
підприємстві у цілях використання протягом періоду більше як одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.
Відповідно до П(С)БО 19 нематеріальні активи — усі активи, крім грошових коштів, їхніх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.
Класифікація та облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:
1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
2) право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
3) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
4) права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорти рослин, породи тварин, "ноу-хау", захист від недобросовісної конкуренції тощо);
5) авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
6) гудвіл — це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Іншими словами, гудвіл — це різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства. Дата придбання — дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця. Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов'язань, а негативний вказує на занижену ціну підприємства;
7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Основними ознаками нематеріальних активів е:
- відсутність матеріально-речової структури;
- використання протягом тривалого часу (понад один рік);
- здатність бути корисними підприємству;
- високий ступінь невизначеності розмірів можливого у майбутньому прибутку завдяки їх використанню.
Нематеріальні активи мають грошову оцінку. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі підприємства, якщо:
1) існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із його використанням;
2) його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, слід підоб-! ражати в балансі за умов, якщо підприємство має:
1) намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
2) можливість отримання майбутньої економічної вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;
3) інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із
розробкою нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям низ-нання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, низна-ються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були -здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним актином.
Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені:
- витрати на дослідження;
- витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;
- витрати на рекламу і просування продукції на ринку;
- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.
Придбані (створені) нематеріа льні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається із:
- ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок);
- мита;
- непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;
- інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до стану, у якому від придатний для використання за призначенням.
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю переданого нематеріального активу і сумою нарахованого зносу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із зарахуванням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) иа неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів е їхня справедлива вартість на дату отримання.
Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.
Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їхньою справедливою вартістю.
До первісної вартості нематеріального активу, створеного підприємством, входить:
1) прямі витрати на оплату праці;
2) прямі матеріальні витрати;
3) інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання" за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісне очікуваних майбутніх економічних вигід.
Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта у придатному для використання стані та одержання первісне визначеного розміру майбутньої економічної вигоди від його використання, входять до складу витрат звітного періоду.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).
Активний ринок - це ринок, якому властиві такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-икий час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Однорідними об'єктами нематеріальних активів є однотипні за призначенням і умовами використання нематеріальні активи.
Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального ак-гиву визначається як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову ііартість.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі цитрат звітного періоду.
Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або «наслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічної вигоди від його використання.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їхньою залишковою вартістю.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їхнього корисного використання, який установлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше як 20 років.
При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід враховувати:
- строки корисного використання подібних активів;
- моральний знос, що передбачається;
- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.
Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:
- коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання і припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття нематеріального активу.
Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутньої економічної вигоди.
Амортизація нематеріального активу нараховується виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, що настає за місяцем змін.
Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.
Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.
Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.
Правова охорона торговельних марок та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі свідоцтва.
Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню надається в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів.
Право інтелектуальної власності на географічне позначення виникає з дати державної реестрачі». Обсяг правової охорони географічного позначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне позначення.
Особа, яка має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору, та зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах.
Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.
Охорона суміжних прав має здійснюватися без порушення авторських прав. Їх виникнення та здійснення не потребують виконання будь-яких формальностей, суб'єкти суміжних прав можуть використовувати знак охорони суміжних прав.
"Ноу-хау", раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.
Кожне підприємство, спрямовуючи свої кошти в нематеріальні активи, планує отримати додатковий прибуток від їхнього використання.
Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду та знань, а також "ноу-хау" (незапатентова-ного досвіду), може бути визначений тільки за результатами реалізації підприємством продукції, виготовленої з використанням ліцензії, "ноу-хау". Однак обсяг продажу залежить від множини інших факторів (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них не просто.
Крім того, складність визначення ефекту від впровадження нематеріальних активів обумовлюється спільною одночасною дією не тільки декількох їхніх видів, а й дії разом^іншими виробничими ресурсами.
Ефективність використання нематеріальних активів визначається так, як і використання основних засобів: показниками дохідності, фондовіддачі та фондомісткості.
Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається у загальних результатах господарської діяльності підприємства.
Питання дя закріплення матеріалу
1. Поняття, види та значення нематеріальних ресурсів.
2. Характеристика об'єктів промислове/власності.
3. Особливості об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами.
4. Специфіка нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності та їхнє значення для сучасної системи господарювання.
5. Сутність і класифікації нематеріальних активів підприємства.
6. Визнання та оцінка нематеріальних активів підприємства.
7. Поняття комерційної таємниці.
8. Механізм нарахування амортизац'і нематеріальних активів.
Тести.
Тест 1. Нематеріальні ресурси — це:
а) результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення;
б) частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання;
в) результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною і забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).
Тест 2. Винахід — це:
а) результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною і забезпечує позитивний ефект (практичну корисність);
б) результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом та формою модель, придатна для промислового виготовлення і призначена для підвищення ефективності виробництва;
в) частина потенціалу виробничого підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу.
Тест 3. Ліцензійна угода — це:
а) договір, згідно з яким власник (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, "ноу-хау", торговельні марки тощо;
б) виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власників на відповідний об'єкт промислової власності, що використовується у спільній підприємницькій діяльності суб'єктів господарювання;
в) інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємств, яка не є державною таємницею, але розголошення якої може завдати шкоди інтересам підприємств - учасників угоди.
Тест 4. Комерційне (фірмове) найменування — це:
а) назва суб'єкта господарювання, яка вживається як позначення її назві товару, робіт, послуг;
б) будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб;
в) стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від
імені якого здійснюється виробнича або інша діяльність.
Тест 5. Патент — це:
а) виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності;
б) договір, згідно з яким власник передає іншій стороні право на використання своїх активів протягом року;
в) документ, що дозволяє підприємству здійснювати фінансову та інвестиційну діяльність.
