Розкрийте основні напрямки й форми розвитку української суспільно-політичної думки в другій половині ХІХ ст.

Піднесення національного руху на західноукраїнських землях у другій половині ХІХст.

Постреволюційний період – «бахівська реакція» у суспільно-політичному житті Австрії. Правління А.Голуховського (1843-1859рр.) в Галичині. Домінування в ній польської еліти.

Зовнішньополітичні невдачі Габсбургів (поразки у франко-італо-австрійській війні, у протистоянні з Пруссією, прецедент П’ємонта – загроза нової «Весни народів»)

Конституційна реформа 1867р. Утвердження дуалістичної Австро-Угорської імперії. «Королівство Галичини та Володимирії» як предмет австро-польського компромісу («Галицькі вибори»: непропорційне представництво, куріальна система).

Формування різних моделей національної ідентичності (полонофільської, австро-рутенської, русофільської, народовської).

Русофільство як органічна частина національного руху галицьких русинів, закономірний перехідний етап у становленні його ідейно-світоглядних засад. Ієрархія дефініцій: старорусини, русофіли, москвофіли).

Знакові постаті русофільства: Д.Зубрицький, Я.Головацький, Б.Дідицький, А.Петрушевич. Розв’язання проблеми «відпольщення», відмежування руської ідентичності від польських національно-політичних концепцій.

Зародження українофільської течії (народовства, народовецького руху). Теза про етнонаціональну окремішність русинів-малоросів: В.Шашкевич, К.Климкович, Ф.Заревич. Часописи «Вечерниці», «Мета», «Нива», «Руслан» Громади ранніх народовців. Ідеологія козакофільства, культ Т.Шевченка; публіцистично-популяризаторська діяльність.

Інституційне оформлення пізніх народовців. Утворення «Просвіт» (1868р.). А.Вахнянин. Заснування Літературно-наукового товариства ім.Т.Шевченка (1873р.), згодом – Наукове товариство ім.Т.Шевченка (1892р.). Щоденна українська газета «Діло» (Львів, 1880р., В.Барвінський), журнал «Зоря» (1883р.), газета для селян «Батьківщина» (1879р., Ю.Романчук).

Народна рада як перша політична організація народовців, прообраз і попередник політичних партій у Галичині. Ідея єдності українства в рамках двох імперій, вимога рівності галицьких українців в Австро-Угорській державі (конституційні засоби боротьби) (1885 р.).

Радикальний рух в Галичині як спроба модернізації, європеїзації політично активного й свідомого українства.

Русько-Українська радикальна партія (РУРП), 1890р. Етнічний і науковий соціалізм на демократичній кооперативній базі; «громадівське самостійництво» в майбутній федерації народів: І.Франко, М.Павлик, В.Будзиновський, Є.Левицький.

«Молоді» радикали-марксисти (Ю.Бачинський, В.Будзиновський, М.Ганкевич). Вимога національної автономії, децентралізації та федералізації Австро-Угорської імперії.

«Ukraina irredenta» (1895р.) Ю.Бачинського. Постулат самостійності України.

І.Франко – «Поза межами можливого». Внесок РУРП (актуалізація соціальних питань, включення у партійну програму ідеї політичної самостійності України.

Три течії в середовищі РУРП (з 1895р.): соціалісти-народники (драгоманівці), соціалісти-марксисти, радикальні народовці.

1899рр. – Українська соціал-демократична партія (УСДП). М.Ганкевич, Ю.Бачинський, Р.Яросевич, С.Вітик. Принцип національно-культурної автономії, самостійний український соціалістичний рух, відокремлений від польського. Газета «Воля».

1899р. – утворення Української національно-демократичної партії. Ю.Романчук, К.Левицький, Є.Левицький, В.Охримович, М.Грушевський, І.Франко. Програма-максимум – національно-державна незалежність України.

Остаточна партійно-політична структуризація українського руху на західноукраїнських землях.

Суспільно-політичне життя Наддніпрянщини у другій половині ХІХст.

Українське питання під час польського повстання 1863-1864рр.

С.-Петербург як осередок українського суспільно-політичного життя. «Піонери українства» Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш. Заснування друкарні, видавництва. 1859р. – 1-а українська громада, як культурно-освітня організація задля утвердження національної ідеї серед якнай ширших верств українства. Видання у С.-Петербурзі літературно-наукового часопису «Основа» (1861-1862рр.)

1861р., Київська громада. В.Антонович, М.Зібер, М.Драгоманов, П.Житецький, О.Кістяківський, П.Чубинський, О.Русов, Ф.Вовк, О.Кониський, М.Лисенко. Організація недільних шкіл.

Царські репресії стосовно «южноруського сепаратума». Валуєвський циркуляр 30 (18) липня 1863р. Заборона друкувати українською мовою наукові, шкільні та релігійні видання.

«Хлопоманство» як культурницький рух на Правобережжі демократичної, національно свідомої молоді зі спольщених (латинізованих) поміщицьких родин, які прагнули активного служіння народові. Ідеолог хлопоманства В.Антонович.

Відновлення громадівства на початку 1870-х рр. Визначальні риси руху (нечіткість організаційно-структурної оформленості, легітимність, невиробленість ідейно-програмних засад, культурництво).

1873р., Київ, Південно-західна філія імператорського географічного товариства. «Історичні пісні українського народу» В.Антоновича та М.Драгоманова. Археологічний з’їзд у Києві (1874р.).

М.Драгоманов (Гадяч, 1841-1895рр.) – учений-енциклопедист, громадівець, діяч європейського соціалістичного руху. Перший модерний український часопис «Громада» (1878-1882р., Женева). Женевський гурток діячів-емігрантів як зародок українського соціалістичного руху. Поєднання соціалістичної й національної ідеологій. Вимога федералізації Російської та Австро-Угорської імперій, здобуття українськими землями автономного статусу в складі цих держав.

18 травня 1876р. – україножерський (таємний) Емський указ Олександра ІІ – повна заборона українського слова та ввезення в Росію з-за кордону україномовної продукції. Політична активність українців Наддніпрянщини лише через «галицький П’ємонт”.

Студентський рух та «Братство тарасівців» (Харків, 1891-1893). І.Липа, М.Байздренко, М.Базькевич і В.Боровик. Статут тарасівців – «Декларація віри молодих українців» - перша відкрито задокументована національно-політична програма українського радикально-революційного руху. Ідея самостійної й соборної України.

Загальна українська безпартійна демократична організація (Загальна українська організація).

1897р., Київ – об’єднання 20 громад. В.Антонович, О.Кониський. Подальша трансформація в Українську демократичну партію.

1895р., Київ – «Українська студентська громада».

1898р., Київ – з’їзд студентських громад.

Початок ідейно-організаційного оформлення та політично-партійної структуризації українського національного руху.