І.Мазепа: на шляху до гетьманської булави (1639-1687рр.). «Коломацькі статті» 1687р., 25 липня (передісторія: І-й Кримський похід 1687р., арешт і заслання І.Самойловича; вибір В.Голіцина). Зміст «Коломацьких статей» (в основі – «Глухівські» 1669р., «Конотопські» 1672р., були й нові): декларативне підтвердження «козацьких прав і вольностей» і низка обмежень гетьманської влади (універсали Мазепи мали узаконюватися грамотами царя; заборона самочинного перепризначення старшини, самовільного усування гетьмана; звужене право гетьмана розпоряджатися землями Військового Скарбу; в Батурині – полк московських стрільців; заперечення державно-політичної окремішності Гетьманату та декларація необхідності тіснішої інтеграції українського суспільства в російське, заохочення росіян і українців до змішаних шлюбів; заборона зовнішніх зносин (порушення «Трактату про вічний мир»; зовнішня та внутрішня політика – за погодженням із царем).
Характеристика внутрішньої політики. Державницький ідеал – незалежна соборна Україна (аналіз думи І.Мазепи «Всі покою щиро прагнуть»: картина тогочасного політико-територіального розчленування України; наявні зовнішньополітичні орієнтації в середовищі козацької еліти; осягнені гетьманом політичні уроки Руїни). Необхідність розв’язання двох ключових проблем: проблеми гетьманського абсолютизму та соборності українських земель.
Україна в зовнішньополітичних акціях Московії: другий Кримський похід (1689р.), Азово-Дніпровські походи (1695-1696рр.), численні походи супроти Криму, канальні роботи, стації, зведення С.-Петербурга.
Північна війна (1700-1721рр.) й Україна
Чинники розриву І.Мазепи з Петром І і союзу з Карлом ХІІ: закономірність, зумовлена імперським наступом Московії на українську державність (обмеження Петром І владних повноважень гетьмана-регіментаря, політичної й економічної автономії; спроби «реформування й підпорядкування української армії»); переконливі військові перемоги Карла ХІІ Густава; капітуляція Августа ІІ на користь Станіслава Лещинського й необхідність геополітичного визначення Гетьманату; невдоволення українського козацтва зарубіжними походами та будівельними роботами; виснаження людських і матеріальних ресурсів України на «балтійському фронті» Північної війни; усвідомлення ймовірності антимосковського повстання в разі вступу шведів на Лівобережжя; умотивованість вчинку українського гетьмана з точки зору політико-правових відносин («сюзерен-протектор», «васал-протегований») ранньомодерної доби; «не особистий каприз гетьмана, а справа цілої старшинської верстви». Мета Мазепи: визнання міжнародного політико-правового статусу Українського гетьманату шляхом лавірування між російським і шведським монархом.
Українсько-шведський альянс 1708-1709 рр. (попередній – 1-а половина 1708р., Сморгони або ж Родошковиці; 29-30 жовтня 1708р., с.Горки, Чернігівщина; 28 березня (8 квітня) 1709р. – с.Великі Будища). Відсутність автентичних документів, історична реконструкція (спогади Г.Адлерфельта, «Вивід прав України» П.Орлика). Паритетність, реальне унезалежнення України під протекцією Швеції.
Полтавська катастрофа 27 червня (8 липня) 1709 р.
Чинники краху державницьких домагань І.Мазепи: виступ мазепинців – не масове повстання українства, а антироялістський виступ національної еліти (козацької старшини) супроти деспота-сюзерена, що порушив її права (збіг інтересів шляхетсько-старшинської еліти з національно-державними); ізольованість гетьмана та його оточення від основних станів української спільноти (підтримало лише Запорожжя, що, як і старшина, реально відчувало загрозу московського централізму); поспільство, дезорієнтоване московською демагогією, застрашене терором і насильством, утрималося від підтримки гетьмана; анафемування І.Мазепи психологічно й ідеологічно відвернуло українців від повстанців; військо українське роззосереджене в Гетьманщині й поза нею, а з Мазепою – 6-8 тисяч; релігійний чинник (українцям легше солідаризуватися з православними одновірними росіянами, аніж із протестантами-шведами); геополітичний фатум (відмова Криму, Туреччини від союзницьких зобов’язань).
Полтавська битва – як рубікон в історичній долі України, Росії, Швеції, всієї Європи.
Смерть І.Мазепи – 2 вересня 1709р., передмістя Бендер. Оцінка діяльності.
