Суспільно-політичний рух у Наддніпрянщині.
Виникнення та діяльність перших таємних організацій. Масонський рух: сутність (лібералізм, космополітизм, заперечення насильництва як засобу суспільних перетворень, принцип морального самовдосконалення особи як єдино правильного шляху до утвердження ідеалів свободи, рівності і братерства, ідея світового розумного суспільства); форми, шляхи проникнення на українські землі.
Характеристика найбільш знакових масонських лож: «З’єднаних слов’ян» (Київ, 1818-1822рр.), «Понт Євксинський» (Одеса, 1817-1822рр.), «Трьох царств природи» (Одеса), «Любов до істини» (Полтава, 1818-1819рр.) – національно-політична спрямованість останньої ложі.
«Малоросійське товариство» як громадсько-політична організація (просвітництво народу, ідея ліквідації кріпацтва і обмеження влади самодержця; державна незалежність українського народу під імовірним протекторатом відновленої Польської держави).
Українське питання у діяльності декабристів. Генетичний зв'язок таємних дворянських (переважно – офіцерських) організацій із масонством. «Союз порятунку» (товариство істинних і вірних синів вітчизни») (1816-1818рр., С.-Петербург). Радикалізм і революційність декабристів у соціально-політичній сфері й байдужість до українського питання (невизнання за народами Російської імперії, за винятком євреїв і поляків, права на окреме політичне існування).
«Союз благоденства» (1818-1820рр., філія в Тульчині). Українська територія в планах російського офіцерства як плацдарм для здійснення державного перевороту. 1820р. – виникнення Північного (С.-Петербург) і Південного (Тульчинська, Васильківська, Кам’янська управи) товариств.
1823-1825рр. – «Товариство об’єднаних слов’ян» (Новгород-Волинський). «Правила» — провідний документ організації (скасування монархізму, кріпацтва, станових привілеїв, установлення зв’язку революціонерів із народом; створення федеративного союзу слов’янських республік, але Україні відмовлялось у праві політичного суб’єкта). Осінь 1825р. – «Товариство об’єднаних слов’ян» – філія Південного товариства («Слов’янська управа»).
«Руська правда» П.Пестеля (територіальна неподільність Російської республіки, соціально-економічні реформи капіталістичного характеру, абсолютний консерватизм у розв’язанні національної проблеми в імперії).
«Конституція» М.Муравйова (Росія – 13 федеративних штатів, із яких два – Чорноморський – із столицею в Києві та Український – зі столицею в Харкові).
1825р., Житомир – з’їзд представників Південного, Північного товариств і «Польського патріотичного товариства».
14 грудня 1825р., С.-Петербург – невдала спроба виступу діячів Північного товариства. 29 грудня 1825р. - 3 січня 1826р. – повстання Чернігівського полку (С.Муравйов-Апостол, М.Бестужев-Рюмін; «Православний катехізис».
«Декабристський слід» в українській суспільно-політичній думці (ідея федеративної слов’янської держави).
Польське повстання 1830-1831рр. на Правобережжі: «Українська школа» польського письменства (Б.Залєський, С.Гощинський, Ю.Словацький, Т.Падура, А.Шашкевич; нова Річ Посполита як держава трьох народів).
Чинники невдачі польських повстанців. Козацькі полки генерал-губернатора Малоросії М.Рєпніна в придушенні повстання (6 із 8 полків – із селян – перетворені в регулярні військові відділи, 2 – на Кавказ).
1839р. – ліквідація уніатської церкви на Правобережжі.
Кирило-Мефодіївське товариство як перша політична антисамодержавна, антикріпосницька організація демократичної національно-зорієнтованої інтелігенції, що в своїх документах обґрунтувала право українства на національно-державне буття (січень 1846 - березень 1847рр.).
Проблема дефініції, часу зорганізації, чисельності товариства. Кирило-мефодіївці М.Гулак, М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш, Т.Шевченко, М.Савич, О.Тулуб, Д.Пильчиков, П.Маркевич, О.Навроцький, І.Посяда, Г.Андрузький.
Характеристика програмних документів товариства: «Книга буття українського народу» («Закон Божий»), «Статут Слов’янського товариства св.Кирила і Мефодія»; звернення-відзови «До братів-українців», «До братів великоросіян і поляків»; коментарі В.Білозерського до статуту. Панславізм в ідеології кирило-мефодіївців; морально-етичні засади перебудови суспільства. Чинники «українського месіанства» в тлумаченні М.Костомарова.
Донос О.Петрова. Репресивні заходи царату стосовно «братчиків». Історичне значення організації в загальноєвропейському контексті (синтез національних і демократичних засад, репрезентація концепції всеслов’янського єднання).
Діяльність кирило-мефодіївців як початок розмежування російської імперської й національної української ідентичностей, спроба переходу від культурницького до політичного етапу національного розвитку.
Перша хвиля українського національного руху на західноукраїнських землях.
Реформи «освіченого абсолютизму» як соціокультурна передумова становлення національного руху.
Перемишльський культурно-освітній осередок (1810-1820-і рр.): єпископи М.Левицький та І.Снігурський. Кампанія за впровадження української (руської) мови у систему початкового навчання та розширення мережі парафіяльних шкіл. Товариство священиків (1816р.), дяко-вчительський інститут (1818р.).
І.Могильницький: «Буквар слов’яно-руський», «Граматика язика слов’яно-руського», «Відомість о руськім язиці».
«Руська трійця» в історії українського суспільно-політичного та культурно-інтелектуального руху (1832-1837рр.). Вихованці Львівської семінарії Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Іван Вагилевич. Поетична збірка «Син Русі» (1833р.). Етнографічно-збиральницька, науково-дослідницька, літературно-мистецька, видавнича та публіцистична діяльність гуртківців.
Альманах «Зоря» (1834р.), заборонений цензурою. «Русалка Дністрова» (1836р., Будапешт) – розрив зі старою традицією літератури церковно-слов’янською мовою. Відгуки громадськості, реакція влади.
Етнограф і фольклорист Я.Головацький («Гуцули», «Слов'янська демонологія», «Байки»).
Художнє відтворення трійчанами історії українського народу. М.Шашкевич («Згадка», «О, Наливайку», «Погоня»), І.Вагилевич («Мадей»).
Діяльність «Руської Трійці» в загальноукраїнському контексті.
Революція 1848-1849рр. в Австрійській імперії та український національний рух.
«Весна народів» у Галичині. Зорганізація поляків («Гвардія Народова», «Центральна Рада народова»).
Головна Руська Рада (2 травня 1848р.) як перша українська легальна політична організація в Східній Галичині (Г.Яхимович, М.Куземський, І.Борисикевич).
«Зоря Галицька – тижневик Головної Руської Ради. «Слово перестороги» В.Подолинського – постулат національної незалежності українців.
Активізація культурно-освітнього руху. «Собор руських учених» (19-25 жовтня, Львів). Доповідь Я.Головацького «Розправа о язиці южноруськім і його наріччях» - ідея етнічної та мовної єдності українського народу. Заснування культурно-освітньої організації «Галицько-Руська матиця». Боротьба за українізацію освіти. Заснування кафедри української мови у Львівському університеті.
Рух за створення Української національної гвардії. Батальйон гірських стрільців під жовто-синім прапором.
«Слов’янський з’їзд» (2-12 червня 1848р.): вимоги делегатів від «Головної Руської Ради», «Польської Ради Народової» та «Руського Собору». Польсько-українська угода» - декларація «Вимоги українців в Галичині», «Маніфест до європейських народів» про природнє право народів на національну свободу. Проект федеративного союзу австрійських слов’ян. Розпуск Конгресу в зв’язку зі збройним повстанням.
Червень 1848р. – участь українців у виборах до першого австрійського парламенту – рейхстагу. Вимоги українців: поділ Галичини, ліквідація феодальних пережитків аграрної реформи.
Завершальний етап революції. Розгортання національного руху на Буковині. Лук’ян Кобилиця. Листопадове збройне повстання у Львові.
Розпуск парламенту (7 березня 1849р.), проголошення «октройованої» конституції.
Саморозпуск Головної Руської Ради (30 червня 1851р.). Скасування конституції, повернення абсолютизму.
Революція 1848-1849рр.: здобутки і втрати для українців Австрії (початок інституційного та програмного оформлення українського національного рух Галичини й, водночас, посилення адміністративного й територіального розмежування українських земель).
