Технологія влаштування підлог із штучних матеріалів.

Підлоги зі штучних матеріалів широко використовують у будів­ництві завдяки високим експлуатаційним показникам і поширенню вихідних матеріалів для виготовлення їх.

Існують два основних різновиди таких підлог:

· холодні (з кераміки, шлакоситалу, скла)

· теплі (на основі деревини).

Підлоги з керамічних плиток роблять, як правило, у приміщеннях:

· з підвищеною вологістю;

· інтенсивним рухом людей;

· агресивним середо­вищем, оскільки вони кислото- та термокислотостійкі.

Керамічні плитки можуть бути різноманітними за формою (три-, вось­мигранні, фігурні) та розмірами (від 22 до 300 мм). Підлоги з них влаштовують на цементному чи на спеціальних кислото- і лугостійких розчинах.

Технологія влаштування керамічних підлог:

· підготовка основи;

· сортування плитки;

· приготуван­ня розчину;

· укладання плитки;

· затирання швів;

· очищення плитки від зайвого розчину.

Готуючи основу, перевіряють її горизонтальність, розміри в плані, рівність, очищають від сміття, пилу і змочують водою.

Підготовка плитки полягає в сортуванні за розмірами, кольоровими відтінками, свердлінні в ній за потреби отворів. Перед укладанням плитку змочують водою.

Розчин завозять, як правило, централізовано в готовому для використання вигляді, за незначних обсягів робіт його готують на будівельно­му майданчику.

Укладання плиток починають:

· від стіни, протилежної вхідним, дверям, смугами 50 — 60 см завширшки.

· Перед улаштуванням чергової смуги, біля бічних стін на відмітці чистої підлоги в кутах приміщення закріплюють по дві маякові плитки.

· Між ними через кожні 2 —3 м ставлять плитки-маяки, на які кладуть рейку-маяк або натягують між ними шнурок-причалку.

· Розчин кладуть на всю ширину смуги, а потім легкими уда­рами лопатки або молотка в нього заглиблюють плитку.

· Інколи викладають весь ряд плитки між маяками, після чого, поставивши на цей ряд рейку-маяк і постукуючи по ній, вирівнюють плитку по горизонталі. (рис. 2.146).

· Через добу-дві (залежно від температури навколишнього повітря) шви між плитками заповнюють цементно-піщаним розчинам (цемент і пісок у співвідношенні 1:1).

Після тужавлення розчину в швах поверхню підлоги протирають вологою тирсою і промивають водою.

Паркетні підлоги влаштовують у житлових приміщеннях, культурно-побутових і громадських будівлях лише після завершення всіх процесів, пов'язаних з можливим зволоженням та забрудненням паркетного покриття. При цьому вологість повітря в:

· приміщеннях не повинна перевищувати 60 %,

· вологість стяжки — 5 %,

· вологість паркету — 10 %.

Для виготовлення паркету використовують деревину твердих порід: дуба, ясена, бука, берези, клена, рідше — сосни та модрини.

Паркетні підлоги роблять:

· з паркетних планок (табл. 12),

· паркетних дощок;

· паркетних щитів

Підлогу зі штучного паркету влаштовують по цементно-піщаних стяжках, фанері, деревоволокнистих плитах або по дощатому настилу на лагах.

Паркет прикріплюють до основи:

· клеями;

· цвяхами, що є надійнішим (часто і на цементно-піщану основу, якщо вона сприймає цвяхи).

Роботи починають з

· підготування основи.

Якщо основа дерев'яна, її обстругують і настилають пергамін; якщо цементно-піщана — вирів­нюють поверхню гіпсополімерним розчином.

· Після цього вибирають рисунок і розмічують ряди по приміщенню.

Найчастіше паркет кла­дуть «ялинкою» з фризом або без нього. З естетичного погляду важ­ливо використовувати текстуру паркетних планок (для фризу- одна, для основного паркетного поля — інша).

· Після розмічання паркетних рядів укладають маяковий ряд за шнуром, який натягують уздовж при­міщення.

 

· Далі паркет укладають по всій площині приміщення вправо і вліво від маякового ряду.

У процесі укладання паркету планки притискують одна до одної паркетним молотком так, щоб не руйнувались кромки паркетних планок (рис. 2.147). Планки крайніх рядів обрізують за допомогою дис­кової пилки.

· Перед укладанням паркету клей розливають шаром завтовшки 1 мм на площу трьох-чотирьох планок і на неї відразу кладуть паркетні планки. Надлишки клею видаляють ребром паркетної планки.

У разі влаштування паркетних підлог по фанері порядок виконання операцій має бути таким.

1.На основу наносять праймер (ґрунтовка) для закриття пор і надійності Зчеплення клею з цементно-піщаним розчином (основою). Для зняття різниці лінійної напруги, яка виникає між стяжкою і паркетом монтується підкладка із вологостійкої фанери (демпфер 10—20 мм). Фанеру нарізають на частини 500 х 500 мм, які приклеюють до основи. При цьому між листами залишають технологічний зазор 5 мм завширшки.

2. Після приклеювання фанеру прикріплюють до основи шурупами через пластмасовий дюбель (25 шт. на 1 м²).

3. Після технічної перерви фанеру обробляють оліфою.

4. Проводять розмітку рейкової паркетної підлоги на вже закріпленій фанері.

5. Паркет укладають на клею і додатково закріплюють паркетними штифтами. У випадку відсутності пневмообладнання використовують паркетні цвяхи. По периметру приміщення залишають технологічний зазор завширшки 15 мм.

6. Паркетне покриття шліфують і полірують.Наносять ґрунтовий шар лаку (бажано марки НЦ, який не змінює колір паркетних клепок).

7. Наносять три шари паркетного лаку (бажано масляного).

Опорядження паркетної підлоги передбачає її шліфування спеціальни­ми машинами і покривання лаком. Перед лакуванням підлоги слід приби­ти плінтуси або галтелі. Покривати лаком паркетну підлогу можна лише за умови, що вологість основи і паркету не перевищує відповідно 8 і 10 %.

У разі влаштування підлог з паркетних дощок їх кладуть на лаги перпендикулярно до них, щільно притискують одну до одної спеціаль­ним пристроєм (рис. 2.148) і кріплять до лаг цвяхами 50—60 мм зав­довжки, які забивають з нахилом молотком і добійником.

Паркетні дошки паркетник настеляє «на себе» так, щоб шпунт дощок був спрямований у його бік.

Підлоги зі щитового паркету (рис. 2.149) найчастіше влаштовують у громадських будівлях. Паркетний щит складається з основи і паркет­ного покриття, з'єднаних між собою водостійкими клеями. Щити кла­дуть на лаги чи дерев'яні клітки.

Настилання паркетних щитів (рис. 2.150) починають з укладан­ня маякових рядів. Уздовж суміжних стін на відстані ширини одного щита з додатковими 10—15 мм натягують два шнури під кутом 90^е один до одного, за якими кладуть два ряди щитів. Стики між щитами мають проходити вздовж осей лаг, у пази щитів закладають з'єдну­вальні рейки.

 

Готова паркетна підлога має бути рівною і горизонтальною.

Відстань між паркетом і контрольною двометровою рейкою не по­винна перевищувати 2 мм (у будь-якому напрямку).

Відстань між паркетними клепками має бути не більшою ніж 0,3 мм; відстань між паркетним покриттям і стінами — не більшою ніж 15 мм, але й не меншою за 10 мм.

Ламіновані покриття для підлог — це деревоволокниста дошка (плита) із захисним верхнім шаром із паперу, просочена полімерними смолами під великим тиском і за висо­кої температури. При цьому створю­ється зносостійка плівка — ламінат

На одному боці вздовж і впоперек плита має шпунт, а на протилежному - паз. Нижній бік плити та її торці про­сочені смолами.

Рисунок ламінованої підлоги імі­тує різні породи дерева і каменю.

Ламіновані дошки вкладають так званим «плаваючим» способом, тобто їх не закріплюють до основи, що знач­но зменшує трудомісткість робіт і дає змогу влаштовувати гідро-, тепло- і зву­коізоляцію прямо на основі підлоги.

Останнім часом все більшого поши­рення набувають обігрівальні підло­ги. Вони поділяються на два основ­них різновиди:

· укладання в конструкцію підлоги поліетиленових труб, з'єднаних із системою водяного опа­лення,

· та укладання спеціального електричного кабелю для підігрівання підлоги. Температура нагрівання підлоги регулюється автоматично.