Влаштування багатофункціональних та металевих покрівель.

Рівень експлуатаційного використання покрівель підвищують

поєднанням їхніх функціональних властивостей з властивостями інших

конструктивних елементів.

Покрівлі використовують для розміщення різного спеціального

обладнання, установ громадського харчування, влаштування ігрових,

спортивних і рекреаційних майданчиків. Зелений газон на покрівлі сприяє

оздоровленню екологічного стану простору і захищає покрівлю від

перегрівання сонцем та інших негативних явищ (див. рис. 6.8).

Улаштування багатофункціональної покрівлі більш трудо- й

матеріаломістке, проте кінцевий результат завжди позитивний.

Склад процесів улаштування таких покрівель, послідовність виконання,

рівень комплексної механізації робіт залежать від конструктивного рішення

покрівлі та функціонального призначення.

Металеві покрівлі. Металеві покрівлі відрізняються від інших гла­денькою поверхнею, по якій швидко стікає вода, невеликою масою, можли­вістю покривати дахи складної форми, вогнетривкістю. Більшість еле­ментів цих покрівель можна механізовано виготовляти у заводських умовах.

Улаштовують металеві покрівлі (рис. 2.96) по основі з дощок 50 х 200 мм), брусків (50 х50 мм) або металевому профілю, який вкладають на відстані 200—300 мм один від одного (залежно від конструкції та товщини металевого листа).

Між собою листи з'єднують за допомогою фальців. (рис. 2.97) Фальци бути

· лежачими;

· стоячими;

· одинарними;

· подвійними;

Як правило, листи (картини) з'єднують між собою одинарними фальцями, лише за малого похилу покрівлі та в місцях збирання води — подвій ними. Короткі сторони картин з'єднують між собою лежачими фальцами, а довгі — стоячими. Стоячі фальці розміщують уздовж похилу покрівлі.

До основи листи кріплять за допомогою клямерів (металева стрічка завширшки 40 — 50 мм) або спеціальних самонарізних шурупів.

Картини карнизних звисів прикріплюють до металевих костилів, а жолоби — до гаків, які кріплять до основи спеціальними шурупами.

Вода, що стікає по стиках покрівлі, відводиться у водозабірні лійки водостічних труб.

Послідовність виконання операцій така:

· встановлення карнизних звисів;

· укладання настінних жолобів;

· покривання основних похилів покрівлі;

· влаштування розжолобків;

· навішування водостічних труб;

· покривання всіх виступних частин фасаду.

Останнім часом все частіше металеві покрівлі влаштовують зі стале­вих, надійно захищених від руйнування спеціальними покриттями, та алюмінієвих листів трапецеїдальної та хвилястої форм.

Металеві покрівлі з профнастилу мають різні профілі, розміри і широку гаму кольорів (рис. 2.98). Маса квадратного метра сталевого профілю становить 4—5 кг, алюмінієвого — 2 кг. Полімерне покриття профільованих листів (рис. 2.99) забезпечує стійкість їх проти агре­сивних середовищ і значну довговічність (25—30 років). Вкладають профнастил по латах, дошках або прогонах із дерев'яних чи металеві і брусків, відстань між якими залежно від виду покрівлі становить 1000 -860мм.

До обрешітки (прогонів) листи кріплять болтами діаметром4-6 мм із гумовими підкладками-ущільнювачами (рис. 2.100). Напускають листи у поперечному напрямі на одну «хвилю» листа, в поздовжньо­му - на 100 — 150 мм.

 

Покрівлі з індустріальних покрівельних елементів. Ефективність цього методу ґрунтується на використанні для гідрозахисту самого матеріалу, з якого виготовлено конструкцію. Так, для захисту бетону від корозії до його складу вводять спеціальні ущільнювальні добавки й обробляють поверхню водовідштовхувальними фарбами та просочу вальниками. Сьгодні з цією метою плити покриття виготовляють із супербетону, в якому цемент є лише як в'яжуче, щебінь має ювелійну поверхню (ідеально рівна поверхня, що утворюється під час розламування каме­ню), а лицева поверхня бетону вакуумується.

Стики між індустріальними покрівельними елементами роблять так, щоб запобігти потраплянню води через них (рис. 2.101, 2.102). Використовують і покрівельні плити підвищеного ступеня готовності з традиційними покриттями, а також полегшені конструкції з метале­вих листів, армоцементну, азбестошиферу.

6.Особливості влаштування покрівель у зимових умовах і в умовах жаркого клімату.

Більшість покрівельних матеріалів у зимових умовах стають

крихкими, ламкими, менш піддатливими, а такі матеріали, як бітумні

емульсійні взагалі не можна використовувати за мінусових температур. Тому

бажано так планувати будівництво, щоб покрівельні роботи виконувати за

плюсових температур або основні операції проводити у заводських умовах. У

крайньому разі влаштовують лише один шар покрівлі в зимових умовах, усі

інші – в теплу пору року. Металеві, азбестоцементні, черепичні, дерев'яні

покрівлі з індустріальних елементів можна зводити в будь-яку пору року.

Технологія влаштування гідрозахисту в умовах жаркого клімату має

певні особливості, спрямовані передусім на збільшення терміну експлуатації

цих покриттів і створення нормальних умов виконання технологічних процесів.

Так, вибираючи вид покрівельних матеріалів, слід насамперед врахувати їхню

теплостійкість, улаштувати надійний захист покрівлі від руйнівного впливу

сонця (фарбуванням алюмолаковою суспензією, покриттям шаром гальки

тощо). Конструкція покрівлі має бути «дихаючою», бажано

багатофункціональною, індустріальною.

Вирівнювальний шар покрівлі повинен мати температурно-усадні шви.

Якщо шов зроблено з цементно-піщаного розчину, в нього треба додавати

пластифікувальні добавки.