Лекція № 8
ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА. СОЦІОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА
Вид лекції: лекція-бесіда, лекція-консультація
Мета: усвідомити професійно-етичні відносини та їх особливості в співдружності соціальних працівників; засвоїти моральні принципи співробітництва з колегами в інтересах своїх клієнтів: взаємна повага, довір'я, чесність, правдивість, рівність.
План
1. Етика партнерських взаємовідносин спеціалістів у сфері соціальної роботи. Професійно-етичні відносини та їх особливості в співдружності соціальних працівників.
2. Етика спілкування з колегами по соціальній роботі: телефонна, усна й письмова мова.
3. Етичні засоби запобігання та подолання конфліктних ситуацій у соціальній роботі.
4. Причини та джерела конфліктів, їх позитивні і негативні сторони. Етичні засади соціальної роботи в процесі розв'язання конфлікту.
Основна література: 4, 9, 14,17,24, 28,31; 1,5,12,15,24,30.
Додаткова література: 3,4,16,17, 25,26,29, 33; 7, 8,12,21, 23,24, 31.
Завдання для практичної роботи:
1. Підготувати інформаційне повідомлення з питань:
- значення партнерського взаєморозуміння та взаємодії соціальних працівників для успішного вирішення проблем клієнтів;
- загальна характеристика основних прийомів налагодження взаєморозуміння та взаємодії між спеціалістами сфери соціального обслуговування населення;
- моральні принципи співробітництва з колегами.
2.Визначити особливості конфлікту.
3.Проаналізувати конфліктні ситуації у роботі соціального працівника. Вибрати відповідний стиль поведінки.
4. Розглянути стилі розв'язання конфліктів за методом Томаса Кілмена.
До однієї з центральних проблем у теорії соціальної роботи й теоретичної соціології належить проблема соціальної дії (М. Вебер). Соціальною можна вважати таку дію, що за передбаченим діючою особою (особами) змістом співвідноситься з діями інших людей і орієнтується на них. Соціальна робота може трактуватися як смислова соціальна дія, екологічно орієнтована на індивіда або групу ризику. Таким чином, ціле раціональна дія, якою є соціальна робота, заснована на очікуванні визначеної поведінки від усіх учасників процесу змін – клієнтів, інших соціальних працівників, представників соціального оточення. Основу етоса, або сукупності способів діяльності й характеру професійної поведінки, соціального працівника становить етика як система норм моральної поведінки професійної групи [17,28-29].
Екологічно орієнтована соціальна робота породжує відповідну модель роботи з клієнтом. Для того, щоб визначити тут поняття клієнтства, необхідно розуміння процесу розвитку цього поняття на двох рівнях. Клієнти – це ті індивіди, сім'я, групи людей, яким надається допомога, які, з одного боку, замовляють послуги в соціального працівника, а з іншого, – потрапляють в особливий соціально-психологічний стан. Таке положення, як правило, пов'язано з кризовою ситуацією в житті дитини, дорослого, сім'ї, групи, суспільства. Таким чином, в екологічній моделі соціальної роботи клієнт як замовник соціальних послуг може відрізнятися від їхніх споживачів і від тих, на кого спрямований вплив. Наприклад, клієнтом може бути соціальний працівник школи (замовник конкретної соціальної послуги), а споживачем соціальних послуг – сім'я дитини, що демонструє акцентуйовану поведінку (об'єкт впливу). У цьому випадку клієнту необхідні послуги сімейної терапії, які надаються ліцензованим соціальним працівником.
Екологічний характер соціальної роботи акцентує її цільовий компонент на досягнення такого результату, що характеризується підтримкою й посиленням суб'єктивної ролі клієнта. Звідси можливо таке визначення: соціальна робота – це складна багатоаспектна професійна діяльність різних соціальних інститутів по звільненню особистісних резервів, забезпеченню соціального здоров'я, громадянського й особистісного комфорту, добробуту, конкурентоспроможності, соціальної інтеграції [17,31]. Зазначені пріоритети соціальної роботи є принциповою позицією по включенню знань, умінь і навичок у реалізацію цілей соціальної роботи, утворюючи систему її професійних цінностей.
Професійні цінності соціальної роботи
Цінності будь-якої професії – це стійкі уявлення, переконання про людей, їхні цілі, засоби досягнення цих цілей і кращих умов життя. Простіше кажучи, такі цінності є деякими ідеальними уявленнями про те, яким повинен бути світ і яка норма людської поведінки в цьому світі. Професії визнають, підтримують і захищають конкретні, обрані соцієтальні цінності, а суспільство, у свою чергу, санкціонує існування професії й гарантує їй визнання. Професійні цінності орієнтують соціального працівника на виконання й дотримання визначених обов'язків, на професійну відповідальність за свою діяльність. До головних професійних цінностей можуть бути віднесені такі цінності соціальної роботи [17,34 - 35]:
1. Людям необхідно мати доступ до потрібних ресурсів, щоб переборювати життєві випробування й труднощі, крім того, у людей повинні бути можливості для реалізації свого потенціалу протягом усього життя.
2.Кожна людина унікальна і з народження становить значимість і цінність, отже, професійна взаємодія (інтеракції) з людьми повинна сприяти утвердженню їхньої гідності й індивідуальності.
3.Люди мають право на свободу доти, доки вони не зазіхають на права інших, отже, професійне спілкування (трансакція) з людьми в процесі пошуку й активізації їхніх ресурсів повинно посилювати їхню самостійність і спроможність до самовизначення.
4.За реалізацію вищезазначених цінностей повинні відповідати як окремі громадяни, так і все суспільство. Суспільство повинно надавати умови й можливості для участі громадян у демократичних процесах. Громадяни повинні бути відповідальними перед суспільством, беручи участь у демократичних процесах.
Узяті в сукупності, ці складові вказують на те, що соціальна робота тісно пов'язана з інститутом соціальної політики. Соціальний захист становить собою механізм допомоги тим, хто відчуває страждання або труднощі внаслідок недоліків індустріального суспільства. Там, де не справляються інші соціальні інститути, соціальна політика (і, отже, соціальна робота) заповнює існуючу прогалину в системі надання ресурсів і допомоги. Саме унікальне поєднання зазначених вище цінностей відрізняє соціальну роботу від інших професій. Усі чотири головні цінності становлять ідеал професії. Найближчі, або безпосередні, цінності (наприклад, право виховувати дитину, свобода вибору спеціальності, право на аборт тощо) є більш конкретними і ставляться до конкретних бажань і цілей. Існують також операційні, або інструментальні, цінності, що ставляться до бажаних засобів досягнення цілей (наприклад, до кращого типу поведінки, етикету, манерам тощо).
Серцевиною професії, її найважливішої й застосовуваної на практиці узагальненою цінністю є етичний кодекс.
