Будь-яке виробництво пов’язане з витратами. Необхідно розрізняти поняття «затрати» і «витрати», що пов’язано з відмінностями у використанні на виробництві ресурсів (матеріальних, трудових, природних, інформаційних і т.п.) та їх вартісної оцінки.
Тому витрати – це не просто затрати, а затрати ресурсів, що набули на ринку вартісної оцінки. Існує кілька підходів до розгляду витрат виробництва. Так, з позицій соціально-економічних відносин витрати виробництва діляться на витрати суспільства і витрати підприємства.
Суспільні витрати виробництва – це сукупність затрат живої і уречевленої праці, які знаходять своє вираження у вартості готової продукції.
Витрати підприємства включають в себе витрати на засоби виробництва і на робочу силу.
Витрати підприємства бувають:
- сукупні; середні; граничні; постійні; змінні.
Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Ці витрати в грошовій формі називаються собівартістю продукції. Вона показує, чого коштує підприємству виробництво і реалізація продукції. Тому кожне підприємство здійснює облік своїх витрат, визначає їх загальну суму і калькулює собівартість одиниці продукції.
Сучасні західні економісти розглядають витрати з точку зору господарника, найбільш практичне значення для якого має поділ витрат на постійні і змінні. Різниця між цими витратами обумовлена неоднаковим характером залежності між обсягом виробництва продукції та абсолютною величиною цих затрат.
Постійні витрати фірми (підприємства) — це ті, які не залежать від обсягу виробництва. Вони залишаються незмінюваними для фірми. До них відносять: витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу, оренду плату, амортизаційні відрахування, проценти за кредит тощо. Ці витрати повинна бути оплачені навіть у випадку зупинки підприємства.
Змінні витрати — це затрати, які безпосередньо залежать від кількості виробленої продукції, хоча у розрахунку на одиницю продукції вони залишаються незмінними. До змінних відносяться витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію, тару та інші затрати чисто виробничого призначення. Змінними витратами підприємець може управляти шляхом зміни обсягів виробництва.
Слід підкреслити. що в умовах ринкової економіки постійні і змінні витрати є одним із найважливіших інструментів аналітичних розрахунків, які спрямовані на вибір ефективних варіантів виробництва товару.
Для вимірювання витрат на виробництво одиниці продукції використовуються на виробництво одиниці продукції використовуються категорії середніх постійних і середніх змінних витрат. Поняття середніх витрат важливе для визначення прибутковості фірми. Якщо ціна дорівнює середнім витратам, то фірма має нульовий ефект, прибуток відсутній. Якщо ціна менша від середніх витрат, то фірма несе збитки і може збанкрутувати. Якщо ж ціна більша від середніх витрат, то фірма має прибуток у розмірі цієї різниці.
Отже, витрати підприємства, виражені у грошовій формі, називаються собівартістю продукції. Собівартість може бути індивідуальна, галузева, зональна.
В свою чергу індивідуальну собівартість поділяють на:
- виробничу (витрати на виробництво продукції);
- повну, або комерційну (витрати на виробництво і реалізацію продукту).
Основні елементи витрат на підприємстві:
1) амортизація;
2) витрати на сировину і матеріали;
3) витрати на заробітну плату;
4) адміністративно – управлінські витрати.
Основні шляхи зниження собівартості продукції:
а) зростання продуктивності праці;
б) застосування нової техніки і технології;
в) ресурсозбереження;
г) підвищення кваліфікації робітників;
д) запровадження наукової організації праці на підприємстві.
