Слово «капітал» походить від латинського слова (capitalіs), що означає «головний». Аристотель ввів поняття «хремастика», яке походить від слова «хрема», що означає «майно», «володіння». Хремастика – діяльність, спрямована на отримання прибутку.
Класики англійської буржуазної політекономії Сміт і Рікардо розглядали капітал як запас (засобів виробництва, їжі, одягу тощо). У першій половині 19 ст. французький економіст Сей висунув теорію трьох факторів виробництва. Він виділив три основні фактори виробництва: працю, землю, капітал, і вважав, що кожний фактор приносить доход його власнику у певній формі. Під капіталом Сей розумів засоби виробництва, які приносять їх власнику доход у вигляді прибутку.
У другій половині 19 ст. класики пролетарської політекономії Маркс і Енгельс сформували своє розуміння капіталу. За їх визначенням, капітал – основне виробниче відношення капіталістичного способу виробництва, яке полягає в експлуатації найманих робітників класом капіталістів. Вони вважали, що капітал треба розглядати як вартість, що самозростає, або як вартість, що приносить додаткову вартість.
Маркс ввів загальну формулу капіталу, яка має вигляд:
Г – Т –Г¢,
де: Г¢= 
- гроші з приростом, а 
- додаткова вартість.
Виникнення додаткової вартості Маркс пояснив через використання особливого товару - робочої сили. Внаслідок експлуатації робочої сили робітник створює не тільки вартість, що відшкодовує витрати на робочу силу, але й приріст вартості, що перетворюється на прибуток.
У нашій вітчизняній літературі замість терміну «капітал» використовують термін «виробничі фонди».
Виробничі фонди – це сукупність економічних відносин, які складаються з приводу формування і використання матеріальних і грошових засобів на підприємстві.
Основні риси виробничих фондів:
- вони використовуються для виробництва продукції;
- відновлюються людською працею (отже, мають вартість);
- знаходяться у постійному русі.
Рух виробничих фондів характеризують такі поняття, як кругооборот і оборот виробничих фондів.
Кругооборот виробничих фондів – процес руху фондів, при якому вони послідовно проходять три стадії і приймають три функціональні форми.
Загальна формула кругообороту фондів:
... 
На першій стадії фонди виступають у грошовій формі, на другій – у продуктивній формі, на третій – у товарній формі.
Кругооборот фондів, що постійно повторюється, називається оборотом фондів.
Час обороту фондів – час з моменту авансування фондів у грошовій формі і до їх повернення підприємцю у тій самій формі.
Час обороту включає в себе:
- час виробництва;
- час обігу.
До складу виробничих фондів входять основні фонди і оборотні. Основні фонди - це частина виробничих фондів, яка переносить свою вартість на виготовлену продукцію поступово по частинах, і для її відшкодування потрібно декілька кругооборотів. По натуральній формі основні фонди виступають у вигляді засобів праці.
Оборотні фонди – це частина виробничих фондів, що переносить свою вартість на продукцію відразу цілком і відшкодовується в кінці кожного кругообороту.
По натуральній формі до оборотних фондів відносять сировину, матеріали, паливо, електроенергію, напівфабрикати. До оборотних фондів відносять також витрати на робочу силу.
Процес переносу вартості основних фондів на продукцію, що виготовляється, і подальше відшкодування цієї вартості в грошовій формі називається амортизацією.
