Характеристика типів банківської системи

У міжнародній практиці виділяють кілька типів банківських систем:

Ø розподільна (централізована) банківська система;

Ø ринкова банківська система.

Рівень розвитку банківської системи, як складової частини більш широкої системи – економічної, безпосередньо залежить від характеру та рівня розвитку економічних відносин в країні. Так, зв’язок банківської системи з економічною системою дозволяє виділити три форми організації діяльності банківської системи відповідно до типу економічної системи, в якій вона функціонує.

З урахуванням загального процесу еволюції, виділяють:

Ø банківську систему командно-адміністративного типу економіки,

Ø банківську систему перехідного типу економіки

Ø банківську систему ринкового типу економіки.

Для кожної з них характерні свої специфічні риси й ознаки.

Банківська система командно-адміністративного типу створюється державою з метою забезпечення контрольованого розподілу грошових ресурсів між галузями народногосподарського комплексу. Усі банки, що належать до відповідної банківської системи є державними інститутами та взаємовідносини між ними побудовані таким чином: існує єдиний державний банк та кілька спеціалізованих банків, які на справді є його відділеннями і всі вони разом виконують функції кредитно-розрахункового обслуговування народного господарства.

Прикладом банківської системи командно-адміністративного типу є

система колишнього СРСР. Це фактично єдина монополізована банківська структура, до складу якої входили емісійний Державний банк, інвестиційний «Будбанк» СРСР і «Зовнішторгбанк» СРСР. Досягнутий рівень монополізму Державного банку призвів до того, що республіканські та місцеві банки на справді були відділеннями Центрального державного банку країни. Державний банк СРСР був безпосередньо підпорядкований уряду і Міністерству фінансів, на його основі виникла безконтрольна державна фінансово-банківська олігархія, яка тримала в своїх руках випуск в обіг грошей, розподіл і використання коштів, держала в таємниці інформацію про золотий запас і державний борг.

Банківська система перехідного типу економіки стала логічним продовженням банківської системи командно-адміністративного типу. В країнах, які стали на шлях трансформації своєї економіки в ринкову, банки стали створюватися окремими суб’єктами господарювання з метою забезпечення власних економічних потреб. За формою власності ці установи являють собою акціонерні товариства (на перших порах переважно закритого типу, з продажем акцій серед обмеженого кола засновників і пайовиків). При цьому значна частка на фінансовому ринку, як і раніше належить колишнім державним спеціалізованим банкам)

Управління банківської системою здійснюється центральним банком переважно через застосування прямих інструментів (цільове кредитування, адміністративний контроль над рівнем процентних ставок, кредитні «стелі» тощо). Проте поступово впроваджуються економічні методи регулювання, в першу чергу, кредитні аукціони, політика обов’язкових резервів. Інфраструктура банківської системи знаходиться на низькому рівні розвитку, не вистачає належного законодавчого, методичного, інформаційного, технічного та кадрового забезпечення для нормального функціонування банківської системи. Банківська система перехідного типу економіки розвивається екстенсивним шляхом, коли збільшується загальна кількість банків в країні.

Серед банківських систем перехідного типу економіки слід виділити банківські системи постсоціалістичних країн та країн, що розвиваються.

Банківська система ринкового типу економіки, це система в якій банки створюються фізичними чи юридичними особами з метою здійснення прибуткової діяльності як фінансового посередника на ринку грошей та ринку капіталів у країні. Створені банки функціонують переважно як відкриті акціонерні товариства з продажем акцій серед широкого кола суб’єктів. Банківська система дворівнева, з розвинутою інфраструктурою. Перший рівень – центральний банк, другий рівень – комерційні банки різних форм власності, що вступають у відносини конкуренції між собою, завдяки тому, що юридичні і фізичні особи, як клієнти банків вільно обирають банк для обслуговування.

Законодавство країн з розвиненою економікою дозволяє центральним банкам мати різну форму власності: державну, як у Франція, змішану (державно-приватну) - Австрія та приватну - США. Проте участь приватних акціонерів в управлінні має формальний характер. Переважна частина прибутку центральних банків не сплачується акціонерам, а спрямовується до державного бюджету.

В економічній літературі банківські системи ринкового типу розглядаються, як високорозвинені, ефективні, добре капіталізовані, з розгалуженою мережею банківських установ, із контрольованими ризиками, ефективною системою банківського нагляду, незалежним центральним банком тощо.

Особливістю розвитку банківських систем ринкового типу виступає стійка тенденція до універсалізації банківської діяльності, зникненню відмінностей між банківськими установами та іншими фінансово-кредитними інститутами.