Специфічною рисою американської банківської системи була її роздробленість та відсутність центрального емісійного банку до початку XX ст. У 1863-1864 pp. було засновано систему національних банків, підпорядкованих Контролеру грошового обігу у Вашингтоні. Установлювався мінімальний розмір капіталу цих банків, їх періодична звітність перед федеральними органами, обов'язкове резервування. Розмір банкнотної емісії цих банків було поставлено у залежність від обсягу портфеля державних цінних паперів.
Становлення банківської системи США в сучасному вигляді відбулось із проведенням реформи 1913 р., в результаті якої було створено державну систему управління монетарною та банківською діяльністю, що базувалась на заснуванні Федерального резерву, або Федеральної резервної системи США (ФРС).
Федеральна резервна система – система приватних банків, що виконує роль центрального банку США.
Федеральна резервна система (ФРС) – відповідає за здійснення монетарної політики, підтримання рівня ліквідності, надійності та стабільності банківської системи, підтримання й регулювання платіжної
системи країни.
За структурою та принципами управління ФРС суттєво відрізняється від центральних банків інших країн.
Один із головних принципів, покладений в її основу при заснуванні, – врахування інтересів місцевих банків щодо недопущення централізації управління грошово-кредитною системою країни. Відповідно до цього принципу відбувся і розподіл території США на 12 резервних округів, у кожному з яких було організовано федеральний резервний банк. Очолила цю систему Рада керуючих, що знаходиться у Вашингтоні. Це забезпечило єдність грошової системи держави та її ефективність.
Правовий статус ФРС обумовлений тим, що федеральні резервні банки тісно пов'язані з урядом США й усією системою державних установ. З іншого боку, федеральні резервні банки формально не є державними, тому що їхній капітал утворюється за рахунок внесків приватних комерційних банків, які стають членами ФРС.
Основними функціями ФРС є:
Ø виконання ролі центрального банку країни;
Ø емісія грошей;
Ø нагляд за діяльністю банків, що отримали чартер (дозвіл) в
окремих штатах;
Ø ліцензування і нагляд за міжнародними банками, що базуються в США;
Ø функція грошово-кредитного контролю для підтримання стабільності економіки;
Ø функція "кредитора в останній інстанції", тобто надання в критичній ситуації тимчасових позик банкам, що мають певні фінансові труднощі з платоспроможністю та ліквідністю;
Ø функція клірингового центру при грошових переказах у межах банківської системи.
Окрім власне ФРС до органів державного управління та контролю банківської діяльності належать
Ø спеціальний підрозділ Казначейства США – Контролер грошового обігу;
Ø Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД)
Ø комісія штатів з банківської діяльності.
До обов'язків Контролера грошового обігу належать:
Ø видача дозволів на створення нових національних банків, що мають дотримуватися федеральних законів;
Ø контроль та нагляд за діяльністю національних банків;
Ø затвердження заяв на створення нових банківських відділень, злиття та поглинання банківських компаній.
Основною метою створення Федеральної системи страхування депозитів було відновлення та укріплення довіри вкладників та депозиторів до банків, що була втрачена в роки Великої Депресії.
До основних функцій ФКСД належить:
Ø страхування депозитів банків, що дотримуються правил ФКСД;
Ø затвердження всіх запитів застрахованих банків щодо створення відділень, злиття та поглинання;
Ø отримання та перевірка звітів застрахованих банків про їх фінансовий стан. Сьогодні ФКСД гарантує повне відшкодування вкладів, що не перевищують 100 тис. дол. США, у випадку банкрутства застрахованого банку.
Комісії штатів із банківської діяльності:
Ø видають дозволи на відкриття нових банків на території штату;
Ø контролюють та регулярно перевіряють усі банки, які отримали такий дозвіл;
Ø користуються правом накладати відповідні вимоги щодо ліквідності та мінімального рівня власного капіталу банків, що отримали дозвіл у штаті.
На першому рівні банківської системи США знаходиться Федеральна резервна система.
На другому рівні – комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи.
Комерційні банки поділяються на:
універсальні банки – тип комерційних банків, які здійснюють усі види банківських операцій, включаючи кредитування приватних компаній, фізичних осіб, фермерів та держави, розміщують депозити, здійснюють розрахунково-касове обслуговування та інші послуги.
спеціалізовані банки – тип комерційних банків, які спеціалізуються на проведенні певних банківських операцій.
Інвестиційні банки – спеціалізовані комерційні банки, які здійснюють фінансування інвестицій приватних підприємств та держави.
Експортно-імпортний банк США – державний банк, є важливою ланкою державного регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних кредитних відносин. Головним завданням банку є сприяння експорту американських товарів шляхом надання позик іноземним імпортерам та гарантій американським банкам за зовнішніми позиками. Ресурси банку складаються із власного капіталу, який належить міністерству фінансів та позик казначейства.
Також інфраструктура грошово-кредитної системи Сполучених
Штатів включає й інші небанківські кредитно-фінансові інститути.
Федеральні кредитні установи – спеціалізовані державні кредитні установи, які діють у сфері сільського господарства, житлового будівництва, вищої освіти.
Пенсійні фонди гарантують виплати доходу після виходу на пенсію.
Страхові компанії спеціалізуються на страхуванні життя та майна і функціонують у фінансовому посередницькому бізнесі (налічується близько 2тис. компаній зі страхування життя, і понад 3 тис. компаній зі страхування майна).
До інших небанківських фінансово-кредитних інститутів належать інвестиційні компанії, кредитні спілки, позиково-ощадні асоціації тощо.
