Починаючи з другої половини XVI ст., першими банками на території Польсько-Литовської держави були побожні банки, організовані церквою чи костелом. Вони функціонували у містах Вільно, Кракові, Варшаві. Їх завданням було подолання лихварства шляхом надання дрібних споживчих кредитів бідному населенню під заставу нерухомості. Побожні банки спочатку надавали безпроцентні позики своїм членам у разі великої потреби, а згодом під низький процент. Своєрідними банківськими організаціями були також єврейські міські громади (кагали) та установи, що укладали кредитні угоди (контракти) щодо купівлі-продажу землі, оренди, застави маєтків, купівлі ренти, передання пожиттєвих прав на королівські володіння, виплати посагу та ін.
«Банківським правом» від січня 1989 р., а також від серпня 1997 р. у Польщі створено можливість вільного заснування банків різними суб’єктами, а також прийнято модель універсальної банківської діяльності. Таким чином, польські банки крім традиційних депозитно-кредитних операцій можуть самостійно виступати на ринку заборгованостей і ринку нерухомості, а також на ринку капіталу як організатор емісії цінних паперів, агент, інвестор, гарант, депозитарій.
Польській варіант ринкової реформи банківської системи помітно відрізнявся від більшості країн Центральної і Східної Європи, у яких, як і в Росії, з центрального банку виділяли три-чотири великі галузеві банки, які і дотепер займають домінуючі позиції на ринку банківських продуктів.
Реформа банківської системи Польщі розпочалася з 1989 року створенням дворівневої банківської системи. У Польщі, крім трьох національних спеціалізованих, було виділено дев'ять регіональних універсальних банків.
Наступним етапом реформування банківської системи можна вважати 1991 рік, під час якого польський уряд прийняв рішення про приватизацію цих 9 банків. Завдяки цьому їх було перетворено в акціонерні компанії, причому до кожної з них входив один і той самий акціонер – Державне казначейство.
Основні функції та завдання центрального банку Польщі були визначені Законом "Про банківську діяльність в Республіці Польща", який було прийнято 31 січня 1989року. Також у ньому визначена основа створення комерційних банків (мінімальна кількість засновників для цих банків має бути три юридичних або 10 фізичних осіб).
У результаті перетворень рівень концентрації банківського капіталу дотепер помітно менший, ніж в інших країнах Центральної Європи. Основу банківської системи утворюють 15 регіональних і спеціалізованих банків (62 % ринку).
Другий рівень банківської системи Польщі включає:
1. Державні банки, які створюються за розпорядженням уряду,
оперують коштами, виділеними з державної казни.
2. Кооперативні банки, що здійснюють діяльність на основі кооперативного права.
3. Державно-кооперативні банки, які створюються за розпорядженням уряду, але фонди складаються і з державних, і з кооперативних коштів.
4. Банки у формі акціонерних товариств, що створюються за погодженням Національного банку Польщі та Міністерства фінансів.
У Польщі функціонує 64 комерційних банки, 581 кооперативних банки та 6
відділень кредитних установ. Переважно домінує модель універсального банку, що надає повний спектр банківських послуг. Частину польських фінансово-кредитних установ складають установи спеціального призначення: фінансують іпотечні, автомобільні та електронні банки, охорону навколишнього середовища, операції з зовнішньої торгівлі і т. д.
Сектор небанківських фінансово-кредитних установ формують пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, маклерські контори та кооперативні ощадно-кредитні каси. Слід зазначити, що на сьогодні здійснює діяльність лише два банки зі 100% державним капіталом, 3 – контролюються державою і кілька банків мають незначну частку держави у статутному капіталі.
Польський банківський сектор знаходиться у фазі постійного розвитку. Швидко зростає кількість відділень, особливо в банках з великою участю іноземного капіталу, а також в банках, котрі у великому масштабі розвивають банківські роздрібні послуги. Виявлено активізацію процесів консолідації банківської системи Польщі, що передбачає зменшення кількості комерційних банків та більшу концентрацію в банківському секторі та дає змогу зменшити витрати банківських установ та покращити їх ринкову позицію. Консолідація банківського сектора відбувалась наступними методами:
1. Купівля малих банків, що знаходяться у поганому фінансовому становищі, більшими банками. Наприклад, АТ "Західний банк" купив АТ "Земельний банк" у Варшаві, Загальний торговий банк GECOBANK в Варшаві, АТ "Регіональний банк" в Рибнику, АТ "Депозитно-довірчий банк GLOB" в Варшаві та АТ "Проспер банк" у Варшаві.
2. Перейняття контролю над банком, подібним за розміром, наприклад, консолідація АТ "Кредит-банк" та АТ "Польський інвестиційний банк".
3. Створення банківської групи на основі закону про злиття деяких
банків у формі товариства від 14 червня 1996 р. В результаті такого злиття створена Група АТ "Пекао".
4. Злиття банків з ініціативи закордонних інвесторів, що також може відбуватись декількома шляхами: злиття вітчизняних банків з діючими у Польщі дочірніми товариствами закордонних банків (Hypovereinsbank Polska S.A. з АТ "Промислово-торговий банк"); злиття двох вітчизняних банків, які купив той самий закордонний інвестор (АТ "Великопольський кредитний банк" та АТ "Західний банк", контрольні пакети яких купила група AIB..
Активні процеси консолідації призводять до виникнення універсальних банківських груп, до складу яких входять банки та фінансові інституції. Багато комерційних банків у Польщі розпочинають діяльність на ринку страхових чи довірчо-капітальних послуг. Велика кількість банків задіяна у створенні загальних пенсійних товариств, наприклад, ВRE Банк є акціонером пенсійного товариства АТ " Скарбєц емеритура", А.Т. Citibank Poland володіє 50% акцій пенсійного товариства "Дім".
