Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Умовами нормального функціонування банківської системи є:
1) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ. Систему слід розглядати як таку, що постійно розвивається і кількісно та якісно змінюється;
2) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта засновника про створення;
3) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці;
4) існування поряд із центральним банком найрізноманітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб;
5) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки.
Виходячи із загального уявлення про систему, її розвиток здійснюється у чіткому цілеспрямованому напрямі. Цілі кожного її елементу, будь то центрального банку або окремої банківської установи, повинні бути інтегровані у єдиному напрямі загальних системних цілей.
Досягнення основної цілі – забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи можливо лише за умови ефективної реалізації системи пріоритетних цілей підсистем.
Зауважимо, що на сьогодні в проекті Комплексної програми розвитку банківської системи України визначені лише окремі пріоритетні цілі розвитку банківської системи, а саме:
Ø підвищення рівня капіталізації банків, якості та конкурентоспроможності банківських кредитних послуг;
Ø впровадження сучасних систем управління ризиками та міжнародних стандартів корпоративного управління;
Ø посилення захисту прав вкладників, клієнтів та кредиторів банківських установ;
Ø розширення інструментарію рефінансування банківських установ, зокрема, під заставу іпотечних кредитів;
Ø створення інституту відокремленого банківського нагляду та впровадження стратегії активного нагляду;
Ø поглиблення інтеграції в світовий фінансовий простір.
Розгляд системи цілей розвитку банківської системи в динаміці передбачає визначення головної (стратегічної) цілі і підцілей на довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Ці цілі мають бути узгоджені між собою.
Цілі довгострокові: забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи відповідно до внутрішніх критеріїв фінансової стійкості та потреб сталого розвитку соціально-економічної системи
Цілі середньострокові:
Створення фінансово-стійко, високорозвиненої та ефективної банківської системи з прогресивною структурою активів, капіталу, зобов`язань, конкурентоспроможної на міжнародних ринках
Цілі короткострокові:
Забезпечення фінансової стійкості банків, підвищення рівня капіталізації, ліквідності та платоспроможності, ефективності діяльності банків
Отже, цілі банківської системи мають відображати вимоги до неї з боку суспільства та його окремих складових - це фінансова стійкість, стабільний розвиток, ефективне виконання основних макроекономічних функцій.
