Підходи до структуризації поняття “банківська система”
Враховуючи складність банківської системи, її багатофункціональність, специфічні особливості функціонування та розвитку в науковій економічній літературі існують різноманітні підходи до визначення поняття «банківська система». Традиційно вважалося, що банківська система – це сукупність взаємопов’язаних її ланок, тобто це і центральний банк, і комерційні банки (універсальні та спеціалізовані). Такий підхід використовується, коли розглядаємо банківську систему з позицій інституційного тлумачення. Виокремлюють також і організаційний підхід, коли беруть до уваги ті види послуг, які надають банківські установи.
Таким чином, підходи до визначення поняття «банківська система» можна поділити на такі види: інституційний, правовий, організаційно-економічний та інші. Розглянемо особливості кожного з зазначених підходів.
Інституційний підхід. Основні прихильники: В. Іванов, Б. Івасів, О.Лаврушин, Ю.Львов, Р. Тиркало та інші. В рамках даного підходу існують дві концепції. Згідно першої концепції банківська система визначається як сукупність взаємопов’язаних банків країни. Наприклад, “банківська система являє собою розгалужену мережу комерційних банків, яка контролюється єдиною структурою – центральним банком”. Так, перша концепція зводить суть банківської системи до поєднання діючих у країні банків. Згідно з другою концепцією до складу банківської системи додають спеціалізовані фінансово-кредитні установи. Наприклад, “банківська система – це сукупність банків і банківських інститутів, що існують у тій чи іншій країні у певний історичний період і є складовою кредитної системи, у їх взаємозв’язку.
На нашу думку, при інституційному підході дещо спрощено розглядається банківська система, не враховується вся складність цієї динамічної структури, її функції, зв’язки, які існують в самій системі, та з системами більш високого порядку (макроекономічною, фінансовою системою в країні та світовою економічною системою).
Правовий підхід. Основні положення даного підходу викладено в законодавстві та коментаріях юристів. Згідно з чинним законодавством України, а саме Законом України “Про банки і банківську діяльність”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону. Поряд із цим окремими авторами банківська система ототожнюється із системою кредитно-фінансових інститутів, яка складається з двох рівнів – відомств НБУ і комерційних банків. Отже, у формуванні правової термінології не вистачає узгодженості та системності, відсутнє чітке визначення поняття “банківська система”.
Важливість правового підходу полягає в тому, що він на концептуальному рівні визначає, що являє собою банківська система. Найбільш узагальненим і визначальним описом банківської системи є Закон України “Про банки і банківську діяльність” та все банківське законодавство, яке регулює всі види взаємовідносин складових частин, функції, методи регулювання банківської системи та забезпечення її фінансової стійкості. Отже, правовий підхід включає в себе організаційний підхід, і є його логічним продовженням.
Організаційно-економічний підхід. Основні прихильники: О. Дзюблюк, А. Мороз, М. Савлук та інші. Ключовим моментом при даному підході є розгляд банківської системи виходячи з організаційно-економічних умов, які визначили потребу системного оформлення і впорядкування банківської діяльності. Так, О. В. Дзюблюк, зводить суть банківської системи до сукупності усіх банків країни, які взаємодіють між собою, підпорядковуючись установленим нормам і правилам ведення банківської справи, з метою забезпечення можливості ефективного грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування господарського обороту, а також стабільної діяльності банківських установ. На нашу думку, відповідний підхід найбільшим чином просунувся в розробці теоретичних засад економічної сутності банківської системи.
Враховуючи наведені вище думки щодо суті та структури банківської системи, пропонуємо визначити наступним чином:
Банківську систему як ланку фінансово-кредитної системи, що представлена сукупністю банківських інститутів, які перебувають у тісному взаємозв’язку і структурній взаємозалежності та функціонують відповідно до встановленої нормативно-правової бази.
На сьогодні банківська система України за рівнем організованості, особливо на другому рівні, залишається недосконалою, а ефективність виконання функцій недостатньо високою, що не створює належних умов для її переходу на принципи стабільного функціонування та розвитку.
