Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќавчальний елемент 1.3. ™вропейська журнал≥стика XVI≤ Ц XIX ст. 3 страница




ўоквартальний журнал ЂThe Edinburgh Reviewї заснований у столиц≥ Ўотланд≥њ ≈динбурз≥ в жовтн≥ 1802 р. €к орган парт≥њ в≥г≥в. —еред засновник≥в - ‘ренс≥с ƒжеффр≥, —≥нд≥ —м≥т, √енр≥ Ѕроугхем. ¬идавець Ц јрчибальд  онстебл. ¬≥н одним ≥з перших почав випла≠чувати велик≥ гонорари авторам. √оловним редактором виданн€ прот€гом 27 рок≥в незм≥нно залишавс€ ‘ренс≥с ƒжеффр≥. ѕом≥рко≠ваний консерватизм журналу сподобавс€ публ≥ц≥, а його л≥тературн≥ судженн€ мали великий вплив на письменник≥в та читач≥в. Ќа по≠чатку свого ≥снуванн€ журнал п≥ддав критиц≥ поет≥в-лейкист≥в, зокрема ”≥ль€ма ¬орсворта ≥ –оберта —аут≥. ј статт€ √енр≥ Ѕроуг≠хема 1808 року, €ка висм≥ювала юнацький зб≥рник в≥рш≥в лорда Ѕайрона, спровокувала один ≥з найб≥льш гучних скандал≥в у ≥стор≥њ англ≥йськоњ л≥тератури. Ѕайрон в≥дреагував на випад в≥ршованою сатирою Ђјнгл≥йськ≥ барди ≥ шотландськ≥ огл€дач≥ї (1809), в≥дсто≠€вши право автора в≥дпов≥сти на критику. “а все ж високий р≥вень критичних статей часопису став прообразом дл€ багатьох Ївропей≠ських й американських л≥тературно-критичних журнал≥в.

ѕод≥бними були й ≥нш≥ журнали. “ак, щоквартальник ЂThe Quarterly Reviewї заснований у Ћондон≥ €к виданн€ консерватор≥в. …ого Ђхрещеним батькомї став ¬альтер —котт, а першим редак≠тором Ц публ≥цист ≥ сатирик ”≥ль€м √≥ффорд. ѕрославивс€ також критичними огл€дами та л≥тературними скандалами.

ЂBlackwoodТs Magazineї теж зорган≥зований ¬альтером —коттом. ѕершими редакторами стали ƒжон Ћокхарт ≥ ƒжон ¬≥льсон. ѓхн€ сп≥впрац€ в≥дома своњми сатиричними атаками на л≥берал≥в (поема Ђ’алдейський рукописї), а також на поетичну школу Ђкокн≥ї, тобто на лондонських романтик≥в.

Ќатом≥сть ЂThe London Magazineї, заснований ƒжоном —коттом у 1820 р., був ц≥лковито л≥тературним виданн€м ≥ значно вплинув на розвиток англ≥йського есе. ” журнал≥ розкрилис€ таланти таких есе≠њст≥в, €к „арлз Ћем (ЂЌариси ≈л≥њї), ”≥ль€м ’еззл≥тт (Ђ«аст≥льн≥ роз≠мовиї), “омас ƒе  у≥нс≥ (Ђ—пов≥дь англ≥йц€, що вживаЇ оп≥умї).

Ќа меж≥ XVIII-’≤’ ст. газети в јнгл≥њ не мали такого впливу на сусп≥льну думку, €к журнали. јле саме в цей час зТ€вилас€ газета, €ку сьогодн≥ вважають синон≥мом респектабельност≥ британськоњ преси. ѓњ засновником став ƒжон ”олтер, €кий у 1785 р. почав видавати газету ЂUniversal Daily Registerї (Ђ”н≥версальний щоден≠ний журналї). ” 1785 р. виданн€ перейменовано на ЂThe Timesї, ≥ п≥д ц≥Їю назвою газета вв≥йшла в ≥стор≥ю св≥товоњ преси.

” своњй перш≥й редакц≥йн≥й статт≥ ƒжон ”олтер за€вив, що Ђгазета Ц хрон≥кер часу, в≥рний л≥тописець ус≥х про€в≥в людського розуму; вона не маЇ зосереджуватис€ лише на одн≥й под≥њ, але, на зразок добре серв≥рованого столу, повинна мати в своЇму арсенал≥ страви на будь-€кий смак [Е] ≥, уникаючи крайнощ≥в, триматис€ золотоњ серединиї.

“ираж≥ британських газет того часу були невеликими, а тому на≠клад ЂThe Timesї 1795 р. у 4800 прим≥рник≥в вважавс€ рекордним. як ≥ б≥льшост≥ редактор≥в, ƒжону ”олтеру через своњ публ≥кац≥њ не вдалос€ уникнути пересл≥дуванн€. ¬осени 1789 р. за статтю, спр€мовану проти герцога …оркського, його засудили до штрафу та тюремного увТ€зненн€ на майже п≥втора року.

“а найб≥льшого сусп≥льного резонансу ЂThe Timesї набув т≥льки в ’≤’ ст. за редакторства ƒжона ”олтера ≤≤. ¬≥н зробив газету най≠б≥льш по≥нформованим виданн€м, дл€ чого створив велику мережу власних кореспондент≥в не лише всередин≥ крањни, а й за њњ межами. “ак, за час≥в наполеон≥вських в≥йн, коли јнгл≥€ перебувала в економ≥чн≥й та ≥нформац≥йн≥й блокад≥, ЂThe Timesї в≥дправила √ен≠р≥ –об≥нзона висв≥тлювати новини з м≥сц€ под≥њ, ≥ прот€гом 1807-1809 рр. його репортаж≥ з ≤спан≥њ та Ќ≥меччини стали своЇр≥дним британським Ђв≥кном у ™вропуї.

ѕубл≥кац≥њ та позиц≥€ Ђ“аймсуї в≥д≥грали важливу роль при таких под≥€х, €к перша парламентська реформа 1832 р., прийн€тт€ закону про емансипац≥ю католик≥в, скасуванн€ хл≥бних закон≥в у 1846 р.

” середин≥ ’≤’ ст. ЂThe Timesї отримала пр≥звисько Ђ√ромо≠вержецьї. ѓњ щоденний тираж с€гнув 60000 прим≥рник≥в. “очн≥сть ≥ €к≥сть репортаж≥в, своЇчасн≥сть висв≥тленн€ под≥й, високий р≥вень анал≥тичних статей, ознайомленн€ з хитросплет≥нн€ми Ївропейськоњ пол≥тики зробили газету еталоном пер≥одичного виданн€. ” бага≠тьох Ївропейських столиц€х њњ власн≥ кореспонденти користувалис€ такою самою увагою, €к посли ≥ноземних держав. —аме це виданн€ стало справжн≥м вт≥ленн€м Ђчетвертоњ владиї. Ќав≥ть королева ¬≥к≠тор≥€ скаржилас€ на впливов≥сть ЂThe Timesї.

” газет≥ також активно впроваджувалис€ р≥зн≥ новинки. “ак, 10 с≥чн€ 1806 р. у н≥й уперше зТ€вилас€ ≥люстрац≥€, присв€чена похо≠рону адм≥рала Ќельсона. ЂThe Timesї першою в ™вроп≥ використала можливост≥ парового друкарського верстата. ÷е дало можлив≥сть друкувати зам≥сть 300 прим≥рник≥в газети за годину аж 1100.

ѕодальшим проривом у сфер≥ видавничоњ справи стало винай≠денн€ ротац≥йного друкарського верстата. ЂThe Timesї у 1848 р. використала верстат, €кий з використанн€м рулонного паперу до≠звол€в друкувати одночасно €к лицьову, так ≥ зворотню сторони з≥ швидк≥стю майже в≥с≥м тис€ч прим≥рник≥в за годину. ÷е дало змогу знизити витрати на друк на 25 в≥дсотк≥в.

”се це спри€ло попул€ризац≥њ виданн€, а також його перемоз≥ над конкурентами.

—писок рекомендованоњ л≥тератури

1. «олотуха Ћ. Ќ. ¬озникновение и развитие журналистики в эпоху становлени€ капитализма. Ц ћ., 1987. Ц 58с.

2. »стори€ зарубежной литературы. —редние века и ¬озрождение: ”чеб. дл€ филол. спец. вузов. Ц ћ., 1987. Ц 415с.

3. »стори€ мировой журналистики. Ц ћ.Ц –остов-на-ƒону, 2003. Ц 432 с.

4. Ћабутина “. Ћ. ” истоков современной демократии: ѕолитическа€ мысль английского ѕросвещени€ (1689-1714). Ц ћ., 1994.

5. ћкртч€н ј. ј. ¬озникновение английской печати. ∆урналистика в годы буржуазной революции и реакции ’”ѕ века // ∆урналистика. »стори€ и современность. —б. науч. тр. Ц ћ., 1993. Ц — 20-29.

6. ћуравьев ¬. ƒжонатан —вифт. Ц ћ., 1968.

7. Ќовомбергський Ќ. ќсвобождение печати во ‘ранции, √ермании, јн≠глии и –оссии. Ц —ѕб, 1906.

8. –ак ¬. ƒ. —атирико-нравоучительные журналы јддисона и —тил€ и литературна€ полемика их времени. Ц ћ., 1964.

9. —аламон Ћ. ¬сеобща€ истори€ прессы. Ц —ѕб., 1909.

10. —амарин –. ћ. “ворчество ƒжона ћильтона. Ц ћ., 1964

11. “рубицина ». ¬. јнглийска€ журналистика XVII века Ц от рукописных листков к печатной газете. // ¬естник ћ√”. —ер. 10. ∆урналистика. Ц 1978. Ц є 2. Ц —.83-92.

12. “рубицина ». ¬. ѕамфлетна€ публицистика английской буржуазной революции XVII века (проблемы, доктрины, авторы) // ¬естник ћ√”. —ер. 10. ∆урналистика. Ц 1978. Ц є 4. Ц —.53-69.

13. ”ченова ¬. ¬. »сторические истоки современной публицистики. Ц ћ., 1972. Ц 150с.

14. ”ченова ¬. ¬. ” истоков публицистики. Ц ћ., 1989. Ц 214 с.

ѕитанн€ дл€ поточного самоконтролю та контролю знань

1. ѕочатки англ≥йськоњ журнал≥стики.

2. ∆урнал≥стика епох ѕросв≥тництва та –еформац≥њ.

3. ѕер≥одика ≥ цензурн≥ заборони.

4. —атирична журнал≥стика. ƒ≥€льн≥сть ƒжонатана —в≥фта.

5. ѕовчальна журнал≥стика.

6. ∆анрово-типолог≥чна характеристика англ≥йськоњ пер≥одики XV≤≤-’≤’ ст.


Ћекц≥€ 4. –ос≥йська журнал≥стика

—тановленн€ журнал≥стики у XV≤≤≤ ст. –озвиток –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ XV≤≤-XV≤≤≤ ст. €к у пол≥тичн≥й, так ≥ економ≥чн≥й сферах дуже неординарний ≥ специф≥чний. –ос≥€ була в≥дсталою в≥д ™вропи державою, хоча в≥дбувалис€ уже певн≥ зм≥ни, реформи, зокрема, за цар€ ѕетра ≤.

Ќе дивно, що саме на цей пер≥од припадаЇ ≥ по€ва першого пе≠р≥одичного виданн€. Ќим стала газета Ђ¬≥домост≥ї (1702-1727), €ка саме ≥ в≥дображала протир≥чч€ епохи петровських зм≥н. « одного боку вона стала важливим €вищем нац≥ональноњ культури, спри€ла демократизац≥њ мови, зд≥йснювала просв≥тницьку функц≥ю. « дру≠гого Ц слугувала ц≥л€м пропаганди внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ пол≥≠тики ур€ду, монопольно впливала на думки читач≥в у монарх≥чному дус≥. √азета виходила п≥д безпосередн≥м нагл€дом ѕетра ≤.

Ќе без впливу традиц≥й рос≥йськоњ книжковоњ граф≥ки ≥ досв≥ду Ївропейськоњ пер≥одики перша рос≥йська друкована газета мала невеликий формат (1/12 аркуша), текст розм≥щавс€ в одну колонку, набиравс€ кирилицею. « 1 лютого 1710 р. в≥дбувс€ перех≥д на граж≠данський шрифт, €кий зробив газету доступн≥шою дл€ читацьких мас.

Ђ¬≥домост≥ї подають зразок використанн€ кольорового друку. ¬ лист≥ ѕетра ≤ про перемогу над шведами п≥д ѕолтавою перш≥ абзаци набран≥ в кольор≥. «Т€вл€ютьс€ в≥ньЇтки та заставки декоративного характеру. ўоб в≥дд≥лити художн≥й текст в≥д звичайного, в≥н бравс€ в рамку-малюнок. “а все ж Ђ¬≥домост≥ї мали ≥нформац≥йний харак≠тер. ќск≥льки газета контролювалас€ владою, то матер≥али були не завжди обТЇктивними. “ак, про поразки ѕетра ≤ у битвах замов≠чувалос€, натом≥сть ≥нформац≥€ про р≥зн≥ перемоги подавалас€ дуже бравурно, на перших стор≥нках, а ≥нод≥ й у спец≥альних випусках.  ореспонденц≥њ на в≥йськов≥ теми м≥стили в соб≥ зачини анал≥тики. ƒл€ забезпеченн€ регул€рност≥ виходу редактори рекомендували мати про запас завжди €кусь новину.

Ђ¬≥домост≥ї друкувалис€ до 1711 р. у ћоскв≥, пот≥м Ц у ѕетер≠бурз≥. ÷≥на за номер Ц в≥д 2 до 8 грош≥в, тобто в≥д 1 до 4 коп≥йок. ўоденний зароб≥ток наб≥рщика складав 3 грош≥. “ираж коливавс€ в≥д к≥лькох дес€тк≥в до к≥лькох тис€ч прим≥рник≥в. Ќомер про пере≠могу в ѕолтавськ≥й битв≥ надрукований у к≥лькост≥ 2500 прим≥р≠ник≥в. ѕер≥одичн≥сть, обс€г номера, формат ≥ нав≥ть заголовок газе≠ти не були пост≥йними. √оловною серед ≥нформац≥йних жанр≥в була зам≥тка. ѕ≥сл€ смерт≥ ѕетра ≤ Ђ¬≥домост≥ї перестали виходити. ƒрукарська справа перейшла п≥д патронат јкадем≥њ наук ≥ ћос≠ковського ун≥верситету. «б≥льшилас€ к≥льк≥сть видань, розширилас€ њх географ≥€, зТ€вивс€ перший журнал, наукова та спец≥ал≥зована пер≥одика тощо.

јкадем≥чна журнал≥стика 1728-1759 рр. ” 1728 р. почали видаватис€ Ђ—анкт-ѕетербургские ведомостиї (Ђ—анкт-ѕетербур≠зьк≥ в≥домост≥ї). ѕерший редактор Ц √. ћ≥ллер. « 1728 по 1742 рр. газета мала додаток Ђ»сторические, генеалогичемкие и географи≠ческие примечани€ї (Ђ≤сторичн≥, генеалог≥чн≥ та географ≥чн≥ прим≥т≠киї). « 1756 р. ћосковський ун≥верситет розпочав виданн€ Ђћос≠ковских ведомостейї (Ђћосковських в≥домостейї). ” с≥чн≥ 1755 р. вийшов перший номер журналу Ђ≈жемес€чные сочинени€, к пользе и увеселению служащиеї (Ђўом≥с€чн≥ твори дл€ корист≥ та весе≠лощ≥вї) за редакц≥Їю √. ћ≥ллера. ¬иконуючи науково-просв≥тницьк≥ завданн€, академ≥чна журнал≥стика зверталас€ до жанр≥в науковоњ та науково-попул€рноњ статт≥, реценз≥њ, нарису. “ак, у Ђѕрим≥тках до в≥домостейї друкувалис€ статт≥ я. Ўтел≥на з ≥стор≥њ та теор≥њ драма≠тург≥њ, поез≥њ. «≥ статт€ми л≥тературноњ тематики виступаЇ в Ђўо≠м≥с€чних творахї ¬. “ред≥€ковський. √. ћ≥ллер друкуЇ цикл статей краЇзнавчого характеру, а також статт≥ ћ. Ћомоносова, ¬. “атищева та ≥н.

«авданн€м просв≥тництва слугували реценз≥њ. ” них розгл€далис€ €к науков≥ прац≥, так ≥ л≥тературн≥, рос≥йськ≥ та ≥ноземн≥. «азвичай, реценз≥њ €вл€ли собою переказ твору ≥ загальну його оц≥нку з не≠значними елементами анал≥зу. ≤нод≥ вони зам≥н€лис€ анотац≥€ми на нов≥ книги з уривками з них. јкадем≥чн≥ виданн€ знайомили читач≥в у жанр≥ нарису з ≥стор≥Їю, географ≥Їю, етнограф≥Їю –ос≥њ та ≥нших крањн. ” газетах переважали ≥нформац≥йн≥ жанри, журнали т€ж≥ли до анал≥тичних.

Ђ—анкт-ѕетербурзьк≥ в≥домост≥ї в≥дводили п≥д оголошенн€ 2-3 стор≥нки, що становило в≥д третини до половини номера. ¬≥дд≥л оголошень мав пост≥йну рубрику Ђƒл€ новинї ≥ м≥стив в≥домост≥ про нов≥ книги, п≥др€ди, продаж≥. —початку оголошенн€ розд≥л€лис€ л≥н≥йками, пот≥м зТ€вилис€ тематичн≥ блоки ≥з заголовками: Ђѕро≠дажї, Ђѕ≥др€диї. ѕоступово в≥дд≥л оголошень в≥дд≥ливс€ ≥ став ви≠даватис€ окремим додатком за окрему плату.

Ђћосковськ≥ в≥домост≥ї також друкували оголошенн€ €к в основ≠н≥й частин≥, так ≥ в Ђѕрибавлени€хї (Ђƒодаткахї), де вони групува≠лис€ у пост≥йн≥ рубрики. ѕ≥д рубрикою Ђѕродажї, наприклад, по≠в≥домл€лос€ про продаж книг, коней, меду. ѕоруч пов≥домл€лос€ про продаж перукар€ 23 рок≥в, д≥вки, €ка вм≥Ї прати ≥ прасувати б≥лизну.

¬имоги до пер≥одики цього часу, запропонован≥ √. ћ≥ллером: новизна суджень, простота, зрозум≥л≥сть викладу, р≥знобарвТ€ мате≠р≥ал≥в, оперативн≥сть ≥ регул€рн≥сть виданн€. √. ћ≥ллер також нама≠гавс€ на практиц≥ вивчити читач≥в журналу, а тому пров≥в до≠сл≥≠дженн€ передплатник≥в, уз€вши за основу класиф≥кац≥њ соц≥альну ознаку.

” назв≥ першого рос≥йського журналу визначена ≥ його мета Ц певне просв≥тництво та розваги. Ќа думку √. ћ≥ллера, ≥ пол≥тика, ≥ економ≥ка, ≥ мануфактури, ≥ поез≥€ можуть мати м≥сце в пер≥одичних виданн€х. јле не вс≥ вони мали однаковий р≥вень корисливост≥. ¬≥ршован≥ твори служать розваз≥ читач≥в. ‘ормула Ђкористь ≥ роз≠вагиї була реал≥зована у зм≥ст≥ та структур≥ журналу: науки вид≥≠л€лис€ окремо ≥ окремо л≥тература.

ƒо середини XV≤≤≤ ст. формуютьс€ нов≥ пол≥тичн≥ та економ≥чн≥ в≥дносини в сусп≥льств≥. ‘ормуютьс€ ≥дењ рос≥йського просв≥тни≠цтва, €к≥ засуджують кр≥пацтво ≥ пропагують нов≥ зм≥ни, спри€ючи буржуазному розвитку крањни. «ароджувалась певна опозиц≥€. ¬с≥ ц≥ ≥дењ висв≥тлювалис€ ≥ в пер≥одиц≥, особливо приватн≥й, €ка виникла в 1759 р., коли приватний кап≥тал проник у видавничу справу. ѕо€ва приватних видань, що п≥дтримували опозиц≥йн≥ думки, спри€ла розколу в Їдиному табор≥ оф≥ц≥йноњ пер≥одики. ўо призвело до виникненн€ р≥зних концепц≥й друку ≥ загострило полем≥ку демокра≠тичноњ та оф≥ц≥йноњ преси.

∆урнал≥стика останньоњ чверт≥ XV≤≤≤ ст. ÷е пер≥од наступу на сатиричну та демократичну пресу. Ѕо€чись повторенн€ ‘ранцузькоњ революц≥њ в –ос≥њ,  атерина ≤≤ вела нещадну боротьбу з ≥нако≠мисл€чими. „имало видавц≥в було заарештовано, виданн€ закрито. ” цей пер≥од велика увага прид≥л€Їтьс€ мов≥ видань. «а основу беретьс€ ЂЋондонський ћеркур≥йї. ¬ид≥л€ютьс€ три основн≥ прин≠ципи Ц стисл≥сть, виразн≥сть, звТ€зок з≥ зм≥стом.

ќстанн€ чверть XV≤≤≤ ст. Ц це пер≥од ≥нтенсивних пошук≥в нових ≥дей та форм у рос≥йськ≥й журнал≥стиц≥. «Т€вл€ютьс€ нов≥ типи жур≠нал≥в: театральний Ц Ђ–оссийский театрї (Ђ–ос≥йський театрї) (1786), л≥тературно-критичний Ц Ђћосковский журналї (Ђћосковський жур≠налї) (1791-1792), ≥сторичний Ц Ђ–оссийский магазинї (Ђ–ос≥йський магазинї) (1792-1794).

¬иникають нов≥ типи щотижневик≥в: критико-б≥бл≥ограф≥чний Ц Ђ—анкт-ѕетербургские ученые ведомостиї (Ђ—анкт-ѕетербурзьк≥ науков≥ в≥домост≥ї) (1777), медичний Ц Ђ—анкт-ѕетербургские вра≠чебные ведомостиї (Ђ—анкт-ѕетербурзьк≥ л≥карськ≥ в≥домост≥ї) (1792-1794). ‘ормуЇтьс€ такий р≥зновид пер≥одики, €к альманах: л≥тературний Ц Ђјгла€ї (1794), музичний Ц Ђ арманна€ книга дл€ любителей музыки на 1775 годї (Ђ ишенькова книга дл€ шануваль≠ник≥в музики на 1775 р≥кї). ”перше виходить приватний краЇзнав≠чий журнал у пров≥нц≥њ Ц Ђ”единенный пошехонецї (Ђ”сам≥тнений пошехонецьї) (1786, ярославль).

„≥тк≥ше про€вл€Їтьс€ ор≥Їнтац≥€ видань на певний, визначений контингент читач≥в: ж≥ночий Ц Ђћодное ежемес€чное издание, или Ѕиблиотека дл€ дамского туалетаї (Ђћодне щом≥с€чне виданн€, або Ѕ≥бл≥отека дл€ дамського туалетуї) (1779), дит€чий Ц Ђƒетское чте≠ние дл€ сердца и разумаї (Ђƒит€че читанн€ дл€ серц€ ≥ розумуї) (1785-1789).

ѕосилюЇтьс€ увага пер≥одичних видань до л≥тератури, мисте≠цтва, ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ. ∆урнали та газети все ч≥тк≥ше визначають свою специф≥ку у зм≥ст≥, оформленн≥, жанрах. ƒемократично налаш≠тован≥ журнал≥сти активно використовують анал≥тичн≥ жанри дл€ розповсюдженн€ своњх пол≥тичних ≥ ф≥лософських ≥дей.

ѕреса першоњ чверт≥ X≤’ ст. ” сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ –о≠с≥њ цього пер≥оду в≥дбулис€ важлив≥ под≥њ Ц боротьба проти навали Ќаполеона та повстанн€ декабрист≥в. ѕреса була не лише л≥топис≠цем цих под≥й, а й брала активну в них участь. ¬≥йна проти арм≥њ Ќаполеона спри€ла п≥дн€ттю в≥льнодумства. ќф≥цери-двор€ни ви≠ношували плани пол≥тичноњ перебудови –ос≥њ.  оло учасник≥в пер≠ших пол≥тичних орган≥зац≥й спершу було невеликим, обмежувавс€ складом чотирьох таЇмних товариств Ц Ђ—оюза спасенн€ї (Ђ—оюзу пор€тункуї) (1816-1817), Ђ—оюза благоденстви€ї (Ђ—оюзу благо≠дат≥ї) (1818-1821), Ђ—еверного обществаї (Ђѕ≥вн≥чного товари≠стваї) (1821-1825), Ђёжного обществаї (Ђѕ≥вденного товаристваї) (1821-поч. 1826).

ѕ≥зн≥ше це вилилос€ в повстанн€, €ке в≥дбулос€ 14 грудн€ 1825 р. ≥ зак≥нчилос€ поразкою. ѕТ€теро його кер≥вник≥в страчен≥: ѕ. ѕес≠тель,  . –илЇЇв, —. ћуравйов-јпостол, ћ. Ѕестужев-–юм≥н, ѕ.  аховський.

” перш≥й чверт≥ X≤’ ст. виникло близько 150 нових видань Ц оф≥ц≥йних ≥ приватних, столичних ≥ перифер≥йних. ÷ифра б≥льша, н≥ж за весь попередн≥й пер≥од разом. ѕеревага надавалас€ жур≠налам. —еред впливових сусп≥льно-пол≥тичних видань були журнали Ђ¬естник ≈вропыї (Ђ¬≥сник ™вропиї) (1802-1830), заснований ћ.  а≠рамз≥ним, ≥ Ђ—ын ќтечестваї (Ђ—ин ¬≥тчизниї), що виходив у —анкт-ѕетербурз≥ з 1812 по 1852 рр. Ќа титульн≥й стор≥нц≥ другого м≥стивс€ напис Ц журнал ≥сторичний, пол≥тичний ≥ л≥тературний (ос≠таннЇ слово зТ€вилос€ в 1814 р.). ƒрукувалис€ тут прогресивно налаш≠тован≥ д≥€ч≥ культури, майбутн≥ декабристи. ѕ≥сл€ поразки повстан≠н€ журнал зазнав де€ких зм≥н ≥ поступово втратив свою попул€рн≥сть.

‘ормуЇтьс€ галузева пер≥одика. ѓњ видавц≥ - державн≥ установи: м≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ випускаЇ Ђ—анкт-ѕетербургский жур≠налї (Ђ—анкт-ѕетербурзький журналї) (1804-1809), јкадем≥€ наук Ц Ђ“ехнологический журналї (Ђ“ехнолог≥чний журналї) (1804-1815) ≥ Ђ—татистический журналї (Ђ—татистичний журналї) (1806, 1808), тимчасовий артилер≥йський ком≥тет ¬≥йськового м≥н≥стерства Ц Ђјртилерийский журналї (Ђјртилер≥йський журналї) (1808-1811). —еред приватних видань варто згадати ЂЁкономический журнал, издаваемый ¬асильем  окольникомї (Ђ≈коном≥чний журнал, €кий видаЇтьс€ ¬асилем  окольникомї (1807), ЂЌовый магазин естес≠твенной истории, физики, химии и сведений экономическихї (ЂЌо≠вий магазин природноњ ≥стор≥њ, ф≥зики, х≥м≥њ та в≥домостей еко≠ном≥чнихї) ≤. ƒв≥губського (1820-1830).

√алузева пер≥одика друкувала науков≥ та науково-попул€рн≥ стат≠т≥, статистичн≥ матер≥али, практичн≥ поради, рекламу. ќсобливе м≥сце в них пос≥дала ≥люстрац≥€: кресленн€ найнов≥ших винаход≥в, географ≥чн≥ карти, таблиц≥, схеми.

ѕер≥одичний друк 1826-1855 рр. ѕ≥сл€ повстанн€ декабрист≥в по≠€вивс€ новий цензурний статут (1826 р.), названий сучасниками Ђчавуннимї. «г≥дно з≥ статутом, заборон€лос€ пропускати в друк м≥≠сц€, що Ђмають дво€ке трактуванн€ї, €кщо цензор зап≥дозрив нам≥р автора висловити крамольн≥ думки. Ќовий статут 1828 р., хоч ≥ скасував цей параграф, та все ж ≥стотно обмежував права журна≠л≥ст≥в. ƒозволи на нов≥ виданн€ з 1832 р. затверджувалис€ ћиколою I. ” 1836 р., в≥дпов≥дно до циркул€ра м≥н≥стра осв≥ти, тимчасово при≠пин€лас€ видача таких дозвол≥в, що спонукало журнал≥ст≥в пере≠куповувати право на виданн€ приватних журнал≥в. ѕосилилис€ по≠зиц≥њ ур€дового друку. « 1838 р. у губернських центрах –ос≥њ за затвердженою ур€дом програмою видавалис€ оф≥ц≥йн≥ в≥домост≥. Ќал€кан≥ каральними заходами, де€к≥ видавц≥ приватних газет ≥ журнал≥в в≥дкрито п≥дтримали репресивн≥ д≥њ ур€ду. ” њх числ≥ ‘. Ѕулгар≥н ≥ ћ. √реч. ѕ≥сл€ под≥й 14 грудн€ 1825 р. Ѕулгар≥н зро≠бивс€ агентом “ретього в≥дд≥ленн€ таЇмноњ пол≥ц≥њ, покликаноњ стежити за громадською думкою. √азета Ђѕ≥вн≥чна бджолаї, €ку в≥н видавав з 1825 р., удостоњлас€ прив≥лею, Їдина з приватних газет, публ≥кувати пол≥тичну ≥нформац≥ю ≥ тим самим забезпечила широке коло читач≥в (до 3 тис. передплатник≥в).

–ос≥йський пер≥одиц≥ цього пер≥оду притаманнатенденц≥€ до р≥зносторонност≥, енциклопедичност≥ зм≥сту. –ан≥ше в≥д ≥нших за≠пити часу в≥дчув ћ. ѕольовий. ѕриступаючи в 1825 р. до виданн€ Ђћосковського телеграфуї, в≥н урахував досв≥д Ївропейськоњ пер≥о≠дики, традиц≥њ в≥тчизн€ного друку та сучасн≥ сусп≥льн≥ потреби. ѕерш≥ п≥втора-два роки Ђћосковський телеграфї мав науково-л≥тературний характер, а пот≥м став енциклопедичним завд€ки по≠силенню сусп≥льно-економ≥чноњ проблематики, р≥зноман≥тност≥ й попул€рност≥ викладу матер≥алу, ≥нтересу до практичних знань.

Ђћосковський телеграфї мав в≥дд≥ли: ЂЌаука ≥ мистецтвої, Ђ—ловесн≥стьї, ЂЅ≥бл≥ограф≥€ ≥ критикаї, Ђ¬≥ст≥ ≥ сум≥шї, Ђћодаї. —труктура журналу в≥дпов≥дала його головн≥й мет≥, зазначен≥й ћ. ѕольовим в оф≥ц≥йному проханн≥ про друк: Ђ..наданн€ в≥тчиз≠н€н≥й публ≥ц≥ статей про нашу ≥стор≥ю, географ≥ю, статистику ≥ словесн≥сть, €к≥ б ≥ноземц€м показували благословенну в≥тчизну нашу в справжньому вигл€д≥; пов≥домленн€ також усього, що ц≥ка≠вого знайдетьс€ в кращих ≥ноземних журналах ≥ нов≥тн≥х творах або що нев≥доме ще нашою мовою щодо наук, мистецтв ≥ словесност≥ стародавн≥х ≥ нових народ≥вї.

∆урнал виходив раз на два тижн≥, обс€гом у 4-5 друкованих аркуш≥в. …ого дописувачами були письменники, ≥сторики, архео≠логи, географи, ф≥лологи: ћ. ћаксимович, ѕ.  еппен, ј. ¬ельтман, ј. √алахов, ј. ѕушк≥н, ¬. ∆уковський, сам ћ. ѕольовий займавс€ переважно драматург≥Їю та ≥стор≥Їю. ѕервинний наклад журналу складав 700 прим≥рник≥в, п≥зн≥ше зб≥льшивс€ до 1200. Ђћосков≠ський телеграфї заборонений у 1834 р. за публ≥кац≥ю критичноњ ре≠ценз≥њ ћ. ѕольового на проур€дову п'Їсу ћ.  укольника Ђ–ука все≠вишнього в≥тчизну вр€тувалаї.

јреною пушк≥нських сатиричних викритт≥в став журнал ћ. Ќа≠дежд≥на Ђ“елескопї,де поет надрукував у 1831 р. своњ фейлетони Ђѕеремога дружби, або ¬иправданий ќлександр јнф≥мович ќр≠ловї, Ђƒек≥лька сл≥в про м≥зинець д. Ѕулгар≥на та про ≥ншеї. ѕ≥д≠писан≥ вони псевдон≥мом ‘еоф≥лакт  осичк≥н. ” цих фейлетонах ѕушк≥н в≥д ≥мен≥ простодушного шанувальника таланту Ѕулгар≥на завершив поглиблену психолог≥чну характеристику його особи, до≠сл≥джував б≥ограф≥ю, показав суть л≥тературних твор≥в ≥ пол≥цейську д≥€льн≥сть у л≥тератур≥, викрив очолювану ним пресу. ѕрийом л≥те≠ратурноњ маски, використаний поетом, отримав подальший розвиток у сатиричн≥й журнал≥стиц≥. « ≥м'€м ѕушк≥на пов'€зано зародженн€ жанру фейлетону в рос≥йському пер≥одичному друц≥.

–едактор Ђ“елескопаї ћ. Ќадежд≥н вважав осв≥ту найважлив≥≠шою метою сучасноњ журнал≥стики. ќсоблива роль у цьому в≥д≠водилас€ енциклопедичному журналу. Ќа його думку, журнал Ђпо≠винен мати тверду ≥ ірунтовну теор≥ю, повну ≥ ц≥л≥сну системуї. “еми, що розгл€даютьс€ в журнал≥, строго науково систематизован≥ в Їдиному теоретичному русл≥. ƒо роботи над журналом ћ. Ќадеж≠д≥н запросив своњх колег, учених ћосковського ун≥верситету. ” Ђ“елескоп≥ї друкувалис€ ф≥лософськ≥, юридичн≥, ≥сторичн≥, ф≥ло≠лог≥чн≥ статт≥ професор≥в ћ. ѕавлова, ћ. ѕогод≥на. ћ. ћаксимо≠вича, ј. ¬остокова та ≥н. ѕроголошений €к Ђжурнал сучасноњ осв≥≠тиї, Ђ“елескопї складавс€ з таких розд≥л≥в: ЂЌаукаї, Ђ¬итончена словесн≥стьї, Ђ ритикаї, Ђ—учасн≥ л≥тописиї, Ђ—ум≥шї. ” рубриц≥ Ђ«наменит≥ сучасникиї читачам пропонувалис€ б≥ограф≥чн≥ нариси про  анта, ћанцон≥, √егел€, Ўатобр≥ане, ѕетрарку, Ѕерл≥оза тощо. Ѕагато м≥сц€ в≥дводилос€ перекладам з французьких, н≥мецьких, англ≥йських пер≥одичних видань Ц б≥льше 60 найменувань.

” 1829 р. журнал ћ. √реча Ђ—ин ¬≥тчизниї зливс€ з журналом ‘. Ѕулгар≥на Ђѕ≥вн≥чний арх≥вї, а з 1831 р. вони стали сп≥льно ви≠давати Ђѕ≥вн≥чну бджолуї. ¬она мала так≥ розд≥ли: ЂЌовини пол≥≠тичн≥ та закордонн≥ї, ЂЌовини внутр≥шн≥ї, ЂЌовини непол≥тичн≥: про нов≥ виданн€ ≥ п≥дприЇмства, про твори наук, вит≥вок ≥ ремеселї, Ђ¬≥ст≥ про вс≥ рос≥йськ≥ книги, що виход€ть у св≥тї; Ђ¬дач≥. Ќевелик≥ статт≥ про вдач≥; критичн≥ й повчальн≥ зауваженн€ї, Ђ—ловесн≥сть. Ћегк≥ в≥рш≥ й р≥зн≥ статт≥ в проз≥ї, Ђ—ум≥шї, Ђ¬≥ст≥ про нов≥тн≥ модиї. –едактори газети ‘. Ѕулгар≥н ≥ ћ. √реч зробили акцент на комерц≥йн≥сть виданн€:додали ц≥кав≥сть, доступн≥сть, р≥зноман≥тн≥сть, зор≥Їнтували його на смаки ≥ потреби широкоњ публ≥ки, переважно Ђсереднього класуї. ” статт≥ Ђѕро цензуру в –ос≥њ й про книгодрукуванн€ взагал≥ї (1826) Ѕулгар≥н розгл€дав Ђсередн≥й класї €к опору ур€ду й зараховував сюди чиновник≥в, промисловц≥в, купц≥в, небагатих двор€н, м≥щан. ¬нутр≥шньопол≥≠тичний розд≥л газети охоплював оф≥ц≥йн≥ розпор€дженн€, пред≠ставленн€ до нагород, статт≥ дл€ ЂзаспокоЇнн€ розум≥вї, п≥дго≠товлен≥ в ур€дових ≥нстанц≥€х. «аруб≥жна пол≥тична ≥нформац≥€, що вир≥зн€лас€ оперативн≥стю й р≥знопланов≥стю, не коментувалас€. ” поле зору газети також потрапл€ли промислов≥ виставки, торгов≥ €рмарки, продукц≥€ фабрик ≥ завод≥в у р≥зних рег≥онах крањни. ¬≥дд≥л Ђ¬дач≥ї,в €кому панували фейлетони Ѕулгар≥на, порушував по≠бутов≥ проблеми. ” легк≥й сатиричн≥й манер≥ автор опов≥дав про р≥з≠н≥ людськ≥ слабкост≥, життЇв≥ незгоди, давав читачев≥ поради, май≠стерно вставл€ючи в них приховану рекламу.

 омерц≥йне спр€муванн€ газети Ѕулгар≥на ≥ √реча зближала њњ з ЂЅ≥бл≥отекою дл€ читанн€їќ. —енковського, за€вленоњ в 1834 р. €к Ђжурнал словесност≥, наук, вит≥вок, промисловост≥, в≥стей ≥ модї. ѕрограма енциклопедичного журналу мала розжд≥ли: Ђ–ос≥йська словесн≥стьї, Ђ≤ноземна словесн≥стьї, ЂЌауки ≥ вит≥вкиї, Ђѕромис≠лов≥сть ≥ с≥льське господарствої, Ђ ритикаї, ЂЋ≥тературний л≥то≠писї, Ђ—ум≥шї. ∆урнал виходив регул€рно першого числа кожного м≥с€ц€, обс€г одного номера складав 25-30 друкованих аркуш≥в. ЂЅ≥бл≥отека дл€ читанн€ї мала привабливий вигл€д: в≥дм≥нний па≠п≥р, ч≥ткий шрифт, кольоров≥ картинки мод. «асновник Ц в≥домий книговидавець, власник найпопул€рн≥шого книжкового магазину в ѕетербурз≥ ќ. —мирд≥н. Ќа посаду редактора в≥н запросив ќ. —ен≠ковського Ц ун≥верситетського професора-ор≥Їнтал≥ста, що добре знав —х≥д, багато подорожував. ≈рудиц≥€, р≥дк≥сна працездатн≥сть, товариськ≥сть, заповз€тлив≥сть допомогли —енковському швидко освоњти нову дл€ нього справу. ЂЅ≥бл≥отека дл€ читанн€ї створю≠валас€ за Ївропейським зразком €к комерц≥йне виданн€. –едактор отримував значну на т≥ часи платню Ц 15 тис. крб. у р≥к плюс го≠норар. ”водилас€ поаркушна оплата авторськоњ прац≥ Ц 200 крб., а дл€ знаменитих письменник≥в гонорар зб≥льшувавс€ до 1000 крб. за друкований аркуш. ѕересл≥дуючи рекламн≥ ц≥л≥, видавець платив до 1000 крб. за згоду в≥домого прозањка або поета назвати своЇ ≥м'€ в перел≥ку сп≥вроб≥тник≥в журналу. Ќевисока передплатна ц≥на Ц 50 крб. у р≥к Ц дала змогу розширити читацьку аудитор≥ю. Ќа трет≥й р≥к виходу ЂЅ≥бл≥отека дл€ читанн€ї мала близько 7 тис. передплат≠ник≥в. ¬иданн€ ор≥Їнтувалос€ на середн≥й клас населенн€, ставка робилас€ на с≥мейне читанн€, зв≥дси увага до р≥зноплановост≥ ма≠тер≥ал≥в, ц≥кавост≥ викладу, обл≥ку смак≥в та ≥нтерес≥в широких верств читач≥в.

’удожн≥ твори в≥тчизн€них ≥ заруб≥жних автор≥в —енковський переробл€в, пристосовуючи њх до цензурних вимог ≥ запит≥в читач≥в. ” в≥дд≥л≥ ЂЌауки ≥ мистецтваї пр≥оритет надававс€ природничо≠науковим, економ≥чним статт€м ≥ноземних автор≥в, у €ких попу≠л€ризувалис€ техн≥чн≥ дос€гненн€. ѕри цьому редактор прагнув надати њм ц≥каву форму, виключаючи теоретичн≥ м≥ркуванн€ ≥ залишаючи ц≥кав≥ факти, корисн≥ в≥домост≥. ѕрактичне спр€муванн€ мав розд≥л Ђѕромислов≥сть ≥ с≥льське господарствої, де м≥стилис€ р≥зн≥ поради та рекомендац≥њ з догл€ду за худобою, використанн€ нових знар€дь прац≥, приготуванн€ продукт≥в харчуванн€ тощо.

ѕрогресивн≥ д≥€ч≥ рос≥йськоњ культури негативно ставилис€ до комерц≥йного п≥дходу у журнал≥стиц≥. “ак, надрукована анон≥мно в першому номер≥ пушк≥нського журналу Ђ—учасникї (1836) статт€ ћ. √огол€ Ђѕро рух журнальноњ л≥тератури в 1834 ≥ 1835 рокахї спр€мована проти ЂЅ≥бл≥отеки дл€ читанн€ї ≥ Ђѕ≥вн≥чноњ бджолиї. —ам ѕушк≥н вбачав своЇ головне завданн€ в тому, щоб, викорис≠товуючи позитивний досв≥д в≥тчизн€ноњ ≥ заруб≥жноњ преси, проти≠ставити комерц≥йн≥й журнал≥стиц≥ €к≥сне виданн€. ƒл€ сп≥вроб≥т≠ник≥в Ђ—учасникаї в≥н установив гонорар у 200 крб. за друкований аркуш. ќплата авторськоњ прац≥ спри€ла профес≥онал≥зац≥њ журна≠л≥стськоњ роботи, забезпечувала матер≥альну незалежн≥сть л≥терато≠р≥в. ћета пушк≥нського журналу пол€гала в захист≥ художн≥х ц≥н≠ностей, попул€ризац≥њ дос€гнень науки ≥ культури, утвердженн≥ гу≠ман≥стичних начал у житт≥ сусп≥льства. —еред його сп≥вроб≥тник≥в були герой ¬≥тчизн€ноњ в≥йни поет-партизан ƒ. ƒавидов, поети ј.  ольцов ≥ ‘. “ютчев; Ђкавалерист-д≥вчинаї Ќ. ƒурова, €ка, пере≠од€гнувшись у чолов≥чий од€г, воювала в 1812 р., дипломат ѕ.  оз≠ловський, критик ≥ публ≥цист ѕ. ¬€земський. ” власних публ≥кац≥€х ѕушк≥н порушував актуальн≥ проблеми сусп≥льного житт€. Ђ—учас≠никї став зачинателем р≥зновиду Ђтовстогої журналу, €кий прот€≠гом к≥лькох дес€тил≥ть утримував перш≥сть серед рос≥йськоњ пер≥одики.

” пер≥одиц≥ 1840-х рок≥в дуже попул€рним став жанр фейлетону, €кий мав к≥лька р≥зновид≥в: повчальний з прихованою рекламою (‘. Ѕулгар≥н, ¬. ћежевич, ѕ. —мирновський); фейлетон-хрон≥ка но≠вин (”. —оллогуб, ≈. √убер, ‘.  он≥); сатиричний фейлетон (ћ. Ќе≠красов, ќ. √ерцен). ¬. Ѕел≥нський пов'€зував розвиток фейлетону ≥з сатиричним спр€муванн€м у рос≥йськ≥й л≥тератур≥. Ќа його думку, фейлетон повинен мати ч≥тке спр€муванн€, злий, викривальний характер, прихований п≥д добродушною маскою баз≥ки, вислов≠лювати живе слово розуму в сатиричн≥й форм≥, ум≥ти змовчати ≥ водночас дати зрозум≥ти читачам, що приховано за цим мовчанн€м. Ђўо таке фейлетон? Ц писав критик у 1847 р. Ц ÷е баз≥ка, мабуть, добродушний ≥ щирий, але насправд≥ часто злий ≥ лихосл≥вний, €кий все знаЇ, все бачить, про багато що не говорить, але висловлюЇ р≥шучо все, коле еп≥грамою ≥ нат€ком, захоплюЇ ≥ живим словом розуму, ≥ бр€зкальцем жартуї.

” рос≥йськ≥й пер≥одиц≥ сорокових рок≥в зростаЇроль ≥люстрац≥њ. ¬. Ѕел≥нський розгл€дав њњ розвиток у русл≥ становленн€ рос≥йського реал≥стичного мистецтва. Ќатом≥стьпередбачити майбутнЇ фото≠граф≥њ не вдалос€ в цю пору н≥ рос≥йськ≥й, н≥ заруб≥жн≥й прес≥. Ђ’удожн€ газетаї писала: Ђўо стосуЇтьс€ зн≥мка, портрет≥в за допомогою дагеротипу, то нам це видаЇтьс€ непотр≥бнимї.

–еволюц≥йн≥ под≥њ 1848 р. на «аход≥ спонукали царський ур€д вжити попереджувальн≥ каральн≥ заходи щодо опозиц≥йноњ журна≠л≥стики. ћикола I заснував особливий ком≥тет п≥д головуванн€м кн€з€ ћеншикова, €кий рев≥зував столичн≥ виданн€ ≥ зажадав в≥д редактор≥в Ђ¬≥тчизн€них записокї ≥ Ђ—учасникаї Ђнадавати своњм журналам напр€м, абсолютно погоджений з планами нашого ур€дуї. ” раз≥ непокори застосовувалис€ р≥зноман≥тн≥ санкц≥њ. “ак, за публ≥кац≥ю у Ђ¬≥тчизн€них запискахї пов≥ст≥ Ђ«аплутана справаї на засланн€ до ¬Т€тки був в≥дправлений —алтиков-ўедр≥н. ÷ензура заборонила слов'€ноф≥льську Ђћосковську зб≥ркуї, а його сп≥вроб≥т≠ники потрапили п≥д нагл€д пол≥ц≥њ. ”р€д жорстоко розправивс€ з членами гуртка ѕетрашевського, в €кому обговорювалис€ твори французьких соц≥ал≥ст≥в ≥ шл€хи зв≥льненн€ сел€н, присудивши до розстр≥лу 21 людину. ” роки Ђпохмурого семир≥чч€ї, €к охрестили цей пер≥од сучасники, в журнал≥стиц≥ на зм≥ну принципов≥й полем≥ц≥ й анал≥зу д≥йсност≥ прийшов емп≥ризм, опис приватних факт≥в, об'Їктив≥зм.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 339 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕольшинство людей упускают по€вившуюс€ возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © “омас Ёдисон
==> читать все изречени€...

759 - | 585 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.03 с.