Розвиток преси першої половини ХІХ ст.

На початку ХІХ ст. лише деякі видання приносили прибутки своїм видавця. Тому почали шукати альтернативу партійним виданням. Зросла роль комерційних оголошень. Впроваджувалися технологічні новини, які сприяли оперативності друку та його здешевленню. Збільшувалися тиражі видань.

Наприкінці 1820 – початку 1830 рр. в американській журналістиці з’явилися нові тенденції, зокрема загострення ідеологічного та морального протистояння між Північчю та Півднем. Кількість антирабовласницьких видань на поч. 1830 р. збільшилася до 50. Найбільш помітні: щотижнева газета Бенжаміна Ланді «The Genius of Universal Emancipation» («Дух загального визволення») (1821 – 1839 рр., Балтимор), бостонський щотижневик Уільяма Ллойда Гаррисона «The Liberator» («Визволитель») (1831-1865). Хоча тираж останнього всього 3000 примірників, вплив його дуже вагомий, і в південних штатах він був заборонений, а за голову Гаррисона давали 5 000 доларів.

Серед антирабовласницьких газет варто відзначити і першу негритянську газету «Freedom’s Journal» («Журнал свободи»). Вона побачила світ 16 березня 1827 р. у Нью-Йорку за редакцією Джона Б. Рассверма, першого негра, який отримав вищу освіту у США, та священика пресвітеріанської церкви Семюеля Корніша. Позиція цієї газети заявлена уже в першому номері: «Ми хочемо самі захищати власну справу. Занадто довго інші говорили за нас». Газета проіснувала два роки.

Натомість малочисельна преса півдня також почала відстоювати свої погляди. Серед впливових періодичних видань Півдня були: «The Southern Review» («Південний огляд») (1828-1832), «The Southern Literary Messenger» («Південний літературний вісник») (1834-1864), «The Southern Quarterly Review» («Південний щоквартальний огляд») (1842-1857) тощо. На сторінках цієї преси друкувалися різноманітні «міфи», завданням яких було переконати громадськість у певній «особливості» Півдня.

Окрім політизації преси, вибудувалися й інші тенденційні особливості її розвитку. Однією з них стало відкриття жіночої читацької аудиторії. Традицію американських жіночих журналів заклало у 1830 р. видання «Godey’s Lady’s Book» («Жіноча книжка Годі»). Цей журнал засновано у Філадельфії Луісом Годі. До того ж він запросив на редакторську посаду жінку – Сару Джозефу Хейл, яка була відома як авторка сентиментальних романів. Часопис містив кольорові ілюстрації мод, сентиментальні та повчальні оповідання, вірші і був популярним майже до кінця століття. Тираж у 1850-х р. сягав 150 000 примірників.

Подібного типу ілюстровані жіночі видання одразу стали дуже популярними. Зокрема, в Цинциннаті та Бостоні виходили «Ladies’ Repository» («Жіночі секрети»), в Чикаго – «Lady’s Western Magazine and garland of the Valley» («Західний жіночий журнал і вінок долини»).

Ще однією тенденцією в розвитку американської журналістики 1830-х рр. стало освоєння читацької аудиторії, яку становили найбідніші верстви населення. Вона з кількох причин довго залишалася поза увагою ЗМІ. По-перше, газети і журнали були недоступні через свою дорожнечу. По-друге, ця специфічна читацька аудиторія вимагала особливої, більш зрозумілої для неї мови журналістської продукції, а також не дуже важких для сприйняття тем, переважно розважального та сенсаційного характеру. Поява «penny press», тобто преси, що продавалася за максимально низькою ціною, стала значним явищем в американській журналістиці. Піонером цієї справи вважається Бенжамін Дей, який 3 вересня 1833 р. почав видавати в Нью-Йорку газету «The Sun» («Сонце») під девізом «Воно (сонце) світить для всіх». Низька ціна та цікавий зміст швидко привернули увагу читачів, і через чотири місяці щоденний тираж газети сягнув 5 000 примірників, а через два роки – 15 000. Для порівняння, найпопулярніша газета у Нью-Йорку, до появи «Сонця», «Кур’єр і довідник» мала щоденний тираж 4 500 примірників.

Подача матеріалів визначалася сенсаційністю, тут публікувалися історії про злочини та скандали, а коли подібних матеріалів не вистачало, газета сама займалася містифікаціями.

З’являються дешеві жіночі видання. Переважно вони були недовговічні: «Women» («Жінка», 1834), «The Ladies Morning Star» («Жіноча ранкова зірка», 1836). Газети такого зразка були дуже популярними, зокрема, «The Baltimore Sun» («Балтиморське сонце», 1837) існує дотепер.

У Нью-Йорку в 1835 р. Джеймс Гордон Беннет заснував газету «The New York Herald» («Нью-Йорк Геральд»). З часом вона стала однією з найпопулярніших газет, а в 1836 р. її тираж налічував 20 000 примірників. Секрет успіху газети Беннета – якомога швидше повідомляти про все нове та цікаве, незалежно від витрат. Ще один принцип – відсутність заборонених тем. Газета критикувала владу, церкву, поліцію, якщо в цих сферах виникали проблеми, які цікавили передплатників. У квітні 1836 р. Джеймс Беннет провів одне з перших журналістських розслідувань в історії американської преси, повідомляючи читачам деталі з місця вбивства 23-річної проститутки Еллен Джудіт. Присутність журналіста на місці події та достовірність поданої інформації – обов’язкові умови журналістського методу Беннета. Факт, сенсація, швидкість подачі інформації – складові успіху «The New York Herald». Ще одна умова оперативного отримання інформації – широка мережа кореспондентів як усередині країни, так і за кордоном.

Незважаючи на великий вклад Беннета в розвиток американської журналістики, його репутація була неідеальною. Видавця часто критикували забезпринциповість, а саму газету бойкотували, що призвело в 1840 р. до падіння тиражу на третину.

З 10 квітня 1841 р. на нью-йоркському газетному ринку з’явилося нове видання «The New York Tribune» («Нью-Йорк Трибун»). Редактор – Хорас Грилі. Ціна – 1 цент. Тираж – 5000 примірників. Газета мала свою чітко визначену позицію (підтримка демократії, фемінізму, соціалістичних ідей), неординарні авторські постаті.

Тріумф принципів «penny press» призвів до структурних змін у самій газеті. Минули часи «персонального журналізму», і для досягнення успіху з’явилася потреба в штаті репортерів і редакторів, які б працювали на постійній основі. На середину 1850-х рр. штат «The New York Tribune» складався з 14 кореспондентів і 10 редакторів. Основним завданням для подібного типу преси стало отримання так званої «scoop», тобто сенсаційної новини, опублікованої до її появи в інших виданнях. На отримання таких новин витрачалися величезні суми, але зростаючі тиражі перекривали ці витрати. На сторінках такої преси часто подавалася неперевірена інформація, бажане часто видавалося за дійсне. «Рenny press» наприкінці 1840-х рр. почала приносити великі прибутки. Редактори і видавці найбільших газет ставали незалежними від політичних партій та фінансових організацій. Натомість самі мали великий вплив на політичні та суспільні події.

Перевагу появи телеграфу у 1844 р. також одними з перших оцінили представники преси. Можливість оперативної передачі інформації визначила нову еру у розвитку журналістики. Телеграф змінював характер переданої інформації. Короткі повідомлення першочергової ваги друкувалися в особливих колонках під заголовками «Останні новини телеграфом», «Морзеографіка» чи «Блискавка». Однією з перших можливості телеграфу оцінила «The New York Herald». Витрати на телеграфні послуги були великими, однак сенсаційні повідомлення приносили чималі прибутки.

До 1840-х рр. відноситься поява перших американських рекламних агентств (наприклад, філадельфійського рекламного агентства В. Палмера в 1841 р.), які налагоджували тісні контакти з пресою. Реклама стала одним із видів економічної діяльності, і фінансові вливання від рекламних оголошень у журнальну та газетну продукцію призвели до того, що реклама і преса стали взаємозалежні.

У травні 1848 р. десять представників шести провідних газет Нью-Йорка зібралися, щоб обговорити можливість зменшення витрат на отримання новин. Після тривалих переговорів відбулася епохальна зустріч, на якій створено корпоративне об’єднання газет під назвою «Associated Press of New York», а в подальшому просто «Associated Press» («Ассошіейтед Прес»). Спочатку діяльність цієї асоціації зводилася до спільних витрат на телеграфні послуги та утримання власного катера. Пізніше стало зрозумілим, що отриману інформацію можна продавати й іншим газетам. Так виникло перше американське інформаційне агентство.

До середини ХІХ ст. провідні позиції в американській журналістиці утримувала преса Нью-Йорка, Філадельфії, Бостона і Вашингтона. А в 1851 р. з’явилася ще одна газета, яка швидко завоювала популярність і репутацію надійного та правдивого видання загальнонаціонального масштабу. Це «The New York Times» («Нью-Йорк Таймс») Генрі Реймонда.

Протягом 15 років стартовий капітал, необхідний для заснування нового видання, значно збільшився. Якщо Джеймс Беннет для заснування «The New York Herald» в 1835 р. користувався сумою в 500 доларів, а Хорасу Грилі в 1841 р. для «The New York Tribune» потрібно було 3000 доларів, то в 1851 р. Генрі Реймонд і два його компаньйони змушені були починати з 70 000 доларів.

Поряд з впливовими загальнодержавними виданнями своє місце в журналістськім процесі зайняли місцеві газети, які відігравали важливу роль у висвітленні подій місцевого регіонального характеру. Серед них варто відзначити «Chicago Tribune» («Чикаго Трибун», 1847), «Missouri Democrat» («Міссурійський демократ» (Сент-Луіс, 1852), «Charleston News and Courier» («Чарлстонські новини і кур’єр», 1803), «Cleveland Leader» («Клівлендський лідер», 1854-1885).

На середину ХІХ ст. більшість великих газет уже мала можливість утримувати своїх власних столичних кореспондентів, щоб допомагати читачу розібратися в різноманітних політичних перипетіях. Найбільшими тиражами в період 1850-х рр. могли похвалитися «The New York Herald» та «The New York Tribune». Причому значна їх частка розповсюджувалася за межами Нью-Йорка. Тижневий тираж «The New York Tribune» сягав 176 000 примірників, доходячи майже до кожного дому на Півночі та Заході США.

Газети в період 1850-1865 рр. були популярніші за журнали. З 1850 по 1860 рр. їхня кількість подвоїлася, досягнувши приблизно 3000 в 1860 р. Поряд зі щоденними газетами популярними були тижневики. Протягом багатьох років одним з найкращих тижневиків вважалося «The New York mirror» («Нью-Йоркське дзеркало», 1823-1857) Натаніеля Уілліса. Окрім нього, в Нью-Йорку популярності досягли три ілюстровані щотижневики. Спочатку успіх приходить до «The New York Ledger» («Нью-Йорк Леджер», 1844-1898). Роберт Боннер доводить тираж цього видання в 1851 р. до 300 000, а до 1860 р. тираж піднявся до 400 000 примірників. Тижневик коштував усього чотири центи, орієнтувався на масового читача, друкував багато реклами, а з 1850 р. ввів практику публікації роману з продовженням. Літературна якість цього видання була досить високою.

У 1855 р. Френк Леслі почав видавати «Leslie’s Illustrated Newspaper» («Ілюстровану газету Леслі», 1855-1922). Тут чимало уваги приділялося опису злочинів і сенсацій, видання було бульварного типу. Ще більш сенсаційним характером визначалася «The National Police Gazette» («Національна поліційна газета»), п’ятицентовий ілюстрований щотижневик, заснований у Нью-Йорку в 1845 р. відомим журналістом і шукачем сенсацій Джорджем Уілксом. Він заявив, що газета обіцяє читачу «найбільш захоплюючі деталі жахливих вбивств, найвідоміших пограбувань, безсоромних обманів, вражаючих уяву крадіжок, найвідвертіших зґвалтувань, вульгарних зваблень». Газета користувалася великою популярністю, розповсюджувалася в 40 містах США.