Лекции.Орг


Поиск:




Початки журналістики на Північноамериканському материку




У XVI ст., коли Європа переживала період творчих пошуків у галузі журналістики, територія сучасних Сполучених Штатів тільки освоювалася представниками європейської цивілізації, які і стали піонерами американської періодики. Перші географічні описи цих земель (американські дослідники називають їх своїми першими лі­тературними творами) зробли іспанці, французи й англійці та ви­дали в Європі. Один з таких описів зробив Альва Нуньєс Кабеса де Васо на основі подорожей територією сучасного Техасу й Арізони в 1528-1531 рр. і опублікував книгу «Relation» в 1542 р. Вона була перекладена багатьма мовами і мала велику популярність.

Поява першого друкованого станка у північноамериканських ко­лоніях припадає на 1638 рік. Подія ця відбулася в Новій Англії, де двома роками раніше в містечку Кембрідж був відкритий коледж, у результаті чого виникла необхідність у виготовленні власної дру­кованої продукції. З Європи запросили професійного друкаря Гло­вера, але він помер у дорозі. Тому американським першодрукарем став його помічник Стівен Дей. Його перші праці датовані 1639 роком: присяга вільного громадянина, альманах Уільяма Пірса-мореплавця та книга псалмів.

Ведучи мову про друковану продукцію північноамериканських колоній, варто мати на увазі насамперед нову Англію, оскільки перші видання Пенсільванії датуються тільки 1685 р., у Нью-Йорку – 1693 р., у Вірджинії – 1730 р. Пуританська мораль диктувала і тематику видань – в основному це памфлети, брошури, трактати і збірники релігійно-повчального характеру. Хоча офіційної цензури не було, релігійна пуританська мораль контролювала вихід друко­ваної продукції і використовувала для боротьби навіть репресивні методи. Обов’язки цензора виконували королівські губернатори північноамериканських колоній. Тому не дивно, що вихід першої американської газети зіткнувся з труднощами цензурного характеру.

25 вересня 1690 р. Бенджамін Харріс, типограф, що переїхав з Лондона в Бостон, зробив спробу видавати газету «Publick Occu­rrences Boht Foreign and Domestick» («Іноземні та місцеві суспільні події»). Передбачалась періодичність раз на місяць або й частіше (залежно від важливості отриманих новин). Це малоформатний чотирисмуговий листок розміром приблизно 19х29 см., у якому те­кст друкувався у дві колонки, за винятком останньої смуги, яка через нестачу матеріалу виявилася незаповненою. Незважаючи на чисто інформаційний характер і відсутність будь-яких коментарів, після першого ж випуску газету закрили за розпорядженням гу­бернатора штату Массачусетс. Формальний привід – відсутність ліцензії. І лише через 14 р. у тому ж Бостоні відновлено видання газет Джоном Кемпбеллом. Спочатку він регулярно складав руко­писні листки, скомплектовані з місцевих новин та вибірки з ан­глійських газет, і розсилав губернаторам колоній. Ці листки згодом передавалися в адміністрацію, де мали значну популярність. Пе­ріодична публікація таких новин друкарським способом ставала необхідністю. Тому Д. Кемпбелл узяв в оренду друкарський верстат, і в квітні 1704 р. побачила світ газета під назвою «The Boston News-Letter» («Бостонський листок новин»). Про часові межі новин було зазначено: «З понеділка, 17 квітня, по понеділок, 24 квітня 1704 року», тому датою появи першого номера традиційно вважається 24 квітня 1704 р. На першій смузі наголошувалося: «опубліковано з дозволу влади».

За форматом ця газета майже не відрізнялася від газети Харріса, як і за системою відбору інформації. Місцеві новини подавалися більш-менш оперативно, іноземні – з великим запізненням. У першому номері публікувалися новини з «The London Flying Post» та «The London Gazette», помічені груднем попереднього року. Кемпбелл намагався завжди вказувати джерело інформації. У грудні 1722 р. Кемпбелл передав права на своє видання Бартоломео Гріну. Той через дванадцять років продав газету Річарду Дрейперу, сім’я якого володіла виданням аж до його закриття в 1776 р. У цілому ж газета проіснувала 72 роки.

Поява третьої американської газети також пов’язана з Бостоном. У 1719 р. Уільям Брукер, який замінив на посту поштмейстера Кемпбелла, вирішив видавати власну щотижневу газету «The Boston Gazette» («Бостонська газета»). Це сталося 21 грудня 1719р.

А вже 22 грудня того ж року завдяки зусиллям друкаря і редактора Ендрю Бредфорда у Філадельфії з’явився «Тhe American Weekly Mercury» («Американський щотижневий меркурій») – перша газета, надрукована за межами Бостона. Вона була досить вдалою і деякий час розповсюджувалася навіть у Нью-Йорку. Хоч за харак­тером видання нейтральне, часто траплялися непорозуміння з владою.

Із 1721 р. у Бостоні конкурували уже три газети. До двох попе­редніх долучилися «The New England Courant» («Новоанглійські ку­ранти») Джеймса Франкліна. Поява 7 серпня 1721 р. першого но­мера газети ознаменувала новий етап в американській журналістиці. Вона стала першою газетою, вільною від державного контролю, і, на відміну від своїх напівофіційних конкурентів, давала незалежний коментар до інформації про події в колоніях, піддавала критиці діяльність адміністрації, пропагувала ідеї Просвітництва, що ви­кликало незадоволення у впливових колах. Джеймс Франклін за публічні виступи проти губернатора штату в червні 1722 р. на мі­сяць потрапив до в’язниці. Йому заборонили видавати газети, тому видавництвом зайнявся його брат Бенджамін Франклін. Газета про­існувала недовго (з 1721 по 1728 р.), але її діяльність стала помітним явищем суспільно-політичного життя не лише колонії Массачусетс. Свобода слова поступово відвойовувала собі місце в суспільному та інтелектуальному житті Америки. Зупинити появу газет в епоху Просвітництва уже було неможливо.

З 8 листопада 1725 р. Уільям Бредфорд почав видавати «The New-York Gazette» («Нью-Йоркську газету»). У 1730 р. в чотирьох колоніях регулярно виходили уже сім газет, а в 1735 р. в одному лише Бостоні їх налічувалося п’ять.

У жовтні 1726 р. з Англії повернувся Бенджамін Франклін. Лю­дина багатьох талантів, він перевагу надавав друкарській справі та журналістиці. Разом з Х’ю Мередитом у Філадельфії він відкриває друкарню і мріє про видання газети.

Тим часом друкар Семюель Кеймер у грудні 1728 р. почав ви­давати щотижневу газету «The Universal Instructor in All Arts and Sciences: and Pennsylvania Gazette» («Універсальний наставник з усіх мистецтв і наук, або Пенсильванська газета»). Видавнича мо­дель була дуже простою – він передруковував статті з лондонської «Енциклопедії» Чемберса, фрагменти з творів Дефо, публікував не­великі тексти місцевих авторів. Це видання деякий час було най­популярнішим у Філадельфії. Протрималася газета всього про­тягом 39 номерів, після чого Кеймер продав її Франкліну та Мередиту.
А до травня 1732 р. Франклін став одноосібним власником, ви­купивши частку свого компаньйона. 2 жовтня 1729 р. вийшов пер­ший номер нової «The Pennsylvania Gazette» («Пенсильванської газети»). Франклін скоротив назву, зробивши її короткою та легкою для запам’ятовування. Відбулися й інші зміни. Перш за все пере­стали друкуватися статті з енциклопедії. Їх замінили франкліновими есе, деякими есе Аддисона та Стиля, а також творами місцевих авторів. Новинний блок переважно будувався на основі місцевих даних, що сприяло популярності серед місцевого населення. Фран­кліну вдалося поєднати інформаційність і розважальність, що від­повідало просвітницькій програмі виховання моральної особистості. Він також писав листи самому собі як редактору і давав на них відповіді. Розвивалося листування, яке збільшувало тираж, збіль­шувалася кількість реклами, що приносило прибуток.

Відрізнялася газета і рівнем літературної якості. Друкувалися есе, сатиричні памфлети та віршовані тексти.

З початком виходу «The Pennsylvania Gazette» центр інте­лектуального та журналістського життя колоній перемістився у Філадельфію, а сама газета мала вплив на культурне життя не лише Пенсильванії, а й інших колоній. Конкурентів, як таких, у неї на той час не було.

Новації Франкліна в американській журналістиці не обмежилися «The Pennsylvania Gazette». Він першим звернув увагу на велику німецькомовну колонію в Пенсильванії. Тому в 1732 р., запросивши на пост редактора Льюіса Тимоті, розпочав видання німецькомовної «Philadelphishe Zeitung» («Філадельфійської газети») – першої газе­ти іноземною мовою в колоніях. Проіснувала вона недовго, але через сім років виникло подібне видання «Німецька газета» («Ger­mantown Zeitung»), яке було досить успішним.

Франклін не обмежувався лише Філадельфією. Він мав пайову частку у кількох інших виданнях. У 1732 р. він відправив у столицю Південної Кароліни Томаса Уайтмарша, спорядивши його друкар­ським станком та шрифтами. А відтак у Чарлстоні з’явилася «The South Carolina Gazette» («Південнокаролінська газета»). Вона стала першою газетою Півдня.

Бенжамін Франклін може також вважатися родоначальником американських журналів. 16 лютого 1741 р. вийшов перший номер журналу «The General Magazine». Його повна назва – «Загальний журнал і хроніка подій всіх британських колоній в Америці». Підготовка до випуску велася з листопада 1740 р. І саме це дає йому перевагу першості над «The American Magazine» («Американським журналом») Уебба і Бредфорда, ідея якого з’явилася на поч. 1741 р. і який вийшов друком уже 13 лютого. Обидва часописи проіснували недовго: перший – шість місяців, другий – три.

Були відмінності між ними за змістом і способом збору інфор­мації. Бредфордський журнал був прообразом політичного оглядача – огляд парламентських подій, коментарі політичних справ у коло­ніях. Франклін обрав форму літературно-політичного журналу. На 76 с. обговорювалися політичні події, економічні, релігійні, пере­друковувалися різноманітні матеріали з місцевих газет, щомісячна хроніка тощо. У літературному відділі друкувалися твори місцевих та англійських письменників.

В основному перші американські журнали копіювали британські зразки. З 1741 по 1794 рр. в Америці налічувалося 45 журналів, термін існування яких не перевищував півтора року.

Франклін першим також використав карикатуру. Він опублікував її 9 травня 1754р. в «The Pensylvania Gazette» у зв’язку із загрозою нападу Франції на колонії. Вона являла собою зображення змії, роздробленої на вісім частин. Знизу напис: «Об’єднуйся, інакше помреш». До кінця місяця її надрукували й інші газети.

60-ті роки XVIІІ ст. – час розквіту таланту таких видатних публіцистів і журналістів, як Бенжамін Франклін, Джеймс Отіс, Джон Дікінсон, Томас Пейн, Томас Джефферсон, Александр Гаміль­тон, Джон Адамс, Семюель Адамс, Деніель Дюлані, Семюель Сібері тощо.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 316 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Наглость – это ругаться с преподавателем по поводу четверки, хотя перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Неизвестно
==> читать все изречения...

916 - | 679 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.014 с.