Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќавчальний елемент 1.2. ¬иникненн€ книгодрукуванн€




Ћекц≥€. ¬иникненн€ книгодрукуванн€

 

1. ѕопередники друку

2. ™вропейськ≥ першодрукар≥ та њх здобутки

3. ѕерш≥ друкарн≥ у ™вроп≥

4. ѕерша друкована пер≥одика

 

—ам по соб≥ винах≥д друкарського верстата можна вважати чи не найважлив≥шим чинником виникненн€ журнал≥стики, оск≥льки без нього вона неможлива принципово, т≥льки друкарський верстат робить њњ масовою й оперативною. Ѕез цих €костей журнал≥стики €к специф≥чноњ форми сусп≥льноњ д≥€льност≥ не ≥снуЇ.

ѕопередники друку

Ћюдство йшло до винаходу друкарського верстата дуже довго, дек≥лька тис€чол≥ть. ≤де€ друкарського в≥дтисненн€ закладена ще в тавр≥ або клейм≥, €ким скотар≥ м≥тили своњх коней або кор≥в, а також в особистому друц≥ вожд≥в €кнайдавн≥ших цив≥л≥зац≥й. ќдним тавром або друком можна було в≥дзначити тис€ч≥ гол≥в худоби, величезну к≥льк≥сть товар≥в.

” нац≥ональних музе€х багатьох крањн св≥ту одними з най≠ц≥кав≥ших експонат≥в св≥танку людськоњ цив≥л≥зац≥њ Ї виготовлен≥ з р≥зноман≥тного матер≥алу (глини, дерева, каменю, к≥сток, бронзи, свинцю) своЇр≥дн≥ печатки, штампи. « вир≥заних чи вишкр€баних на них опуклих зображенн€х Ђпрочитуютьс€ї або ≥н≥ц≥али ≥мен та пр≥з≠вищ, або €кась закодована знаками рел≥г≥йна чи св≥тська символ≥ка. “ак≥ вироби нер≥дко оправлен≥ в персн≥.

ќтже, њх пост≥йно носили з собою багат≥ вельмож≥, купц≥, просто д≥лов≥ люди. ÷≥ своЇр≥дн≥ печатки виготовл€лис€ з р≥зною метою, в т≥м числ≥ й дл€ засв≥дченн€ п≥дпис≥в власник≥в на вс≥л€ких дого≠в≥рних зобов'€занн€х. ¬ипукле зображенн€ такого персн€ змочува≠лос€ €кимось кольоровим розчином ≥ прикладалос€ до гладкоњ по≠верхн≥, надовго залишаючи у дзеркальному в≥дображенн≥ св≥й в≥дбиток.

Ќайб≥льша колекц≥€ таких експонат≥в збер≥гаЇтьс€ в паризькому Ћувр≥. ÷е й маркован≥ штампами або клинописом р≥зноман≥тн≥ гли≠н€н≥ пластинки, обпален≥ вав≥лон€нами (X стол≥тт€ до н. е.), ≥ скоро≠чен≥ ≥мена двох власник≥в крупного родовища ц≥нних метал≥в у ≤спан≥њ, нанесен≥ тогочасними майстрами на грудку ср≥бл€стого свинцю (≤ стол≥тт€ до н. е.), ≥ вит≥юват≥ випукл≥ букви-компостери, €кими позначалис€ виготовлен≥ в стародавн≥й √рец≥њ вази...

як р≥зновид цього методу Ц друкуванн€ монет. якщо в≥рити √е≠родоту, першим цей крок зробив л≥д≥йський цар √≥гос у VII ст. до н.е.

Ќаступним кроком до в≥дкритт€ друкарського верстата стало запровадженн€ в рем≥сничу практику опор€дженн€ тканин методом накладанн€ (набитт€) на шовк чи ≥нший матер≥ал р≥зноман≥тних в≥зерунк≥в чи елемент≥в п≥ктограф≥чного (картинного) письма. ¬и≠р≥заний на тонк≥й дерев'€н≥й дошц≥-заготовц≥ узор притискували до шматка однотонноњ св≥тлоњ тканини й наносили на нього фарбу. ѕ≥сл€ зн€тт€ дошки на тканин≥ залишавс€ позначений фарбою пев≠ноњ форми в≥зерунок.

„и не першими стали набивати тканини китайц≥. «годом, ≥мо≠в≥рно п≥сл€ хрестових поход≥в, процес набитт€ тканин активно ширивс€ в ™вроп≥. ѕочинаючи з XII ст., у такий спос≥б, скаж≥мо, ≥тал≥йц≥ стали наносити на тканини не лише в≥зерунки, а й картини.

ўе одним передв≥сником по€ви на земн≥й кул≥ друкарства вва≠жаЇтьс€ ксилограф≥€ (у переклад≥ з грецькоњ Ц пишу (малюю) на зру≠баному дерев≥). …детьс€ про спос≥б виготовленн€ на дерев'€н≥й дошц≥ методом вир≥зуванн€ проб≥льних елемент≥в спец≥альноњ фор≠ми ≥з дзеркальним рельЇфним зображенн€м. “ехнолог≥€ в≥дтворенн€ приблизно така ж, €к ≥ з набитт€м тканин. –≥зниц€ лише в тому, що в попередньому випадку в≥зерунки набивалис€ на тканину через вир≥зан≥ на дерев'€н≥й основ≥ отвори, а за новим способом фарба наносилас€ на випуклу рельЇфну форму, €ка пот≥м м≥цно притис≠кувалас€ до зволоженого чистого аркуша паперу, залишаючи в≥д≠пов≥дний сл≥д.

ѕерш≥ згадки про тексти, вир≥зан≥ в дзеркальному (перевернуто≠му) в≥дображенн≥ на дерев'€них дошках, за ≥ншими даними Ц на ка≠м'€них брилах, ≥ в≥дтиснут≥ на окремих аркушах, в≥днос€тьс€ до II‑VII ст. н. е. ¬они належать китайц€м. Ќа жаль, в≥ддрукован≥ з таких форм тексти не збереглис€. ќднак ц€ крањна може похвалити≠с€ першою збереженою до наших дн≥в книгою, надрукованою на папер≥ за допомогою вир≥заних дерев'€них форм-стор≥нок. ≤детьс€ про Ђƒ≥амантову —утруї (868 р.).  нига зроблена у форм≥ папе≠рового сувою. “епер збер≥гаЇтьс€ в Ѕританському нац≥ональному музењ у Ћондон≥.

якщо до описаного вище додати, що й одна з найдавн≥ших у св≥т≥ газет, €ка д≥йшла до наших дн≥в, Ц китайська Ђ ай ёань ÷зи Ѕаої (перша половина VIII ст.), Ц також розмножувалас€ з грав≥ювальних дощок, то можна у€вити, €кого розмаху набула ксилограф≥€ в ц≥й крањн≥ на початку другого тис€чол≥тт€ н. е.

ѕро майстерн≥сть китайських дереворитник≥в, про колосальний обс€г њхньоњ прац≥ з вир≥зьблюванн€ на дерев'€них дощечках-заго≠товках текст≥в дл€ множенн€ майбутн≥х книг може засв≥дчити ще один сформований у книгу будд≥йський текст Ц Ђ“рип≥такаї (на≠друкована 922 року). «агальна к≥льк≥сть стор≥нок ц≥Їњ книги Ц 130 000. ќтож, саме ст≥льки було виготовлено дерев'€них заготовок.

” ™вроп≥ множенн€ писемних текст≥в за допомогою дерев'€них форм-кл≥ше почалос€ в епоху п≥знього —ередньов≥чч€. ўо ж друку≠вали? √равюри з рел≥г≥йними сюжетами та невеликими текстовими по€сненн€ми (текст часто вписувавс€ в≥д руки) дл€ малограмотного користувача (ЂЅ≥бл≥€ б≥днихї (ЂBiblia pauperumї), Ђћистецтво по≠миратиї (ЂArs moriendiї), Ђƒзеркало людського пор€тункуї (ЂSpe≠culum humanae salvationisї)) ≥ гральн≥ карти, привезен≥ хрестоносц€≠ми з≥ сходу ≥ €к≥ набули в середньов≥чн≥й ™вроп≥ дуже масового поширенн€. “р≥шки п≥зн≥ше ксилограф≥Їю стали розмножувати ка≠лендар≥ ≥ де€к≥ ун≥верситетськ≥ п≥дручники (наприклад, пос≥бник з латинськоњ граматики ≈л≥€ ƒоната). ѕочинаючи з XIII ст., найб≥льше книг таких способом друкувалос€ в Ќ≥меччин≥ та ‘ландр≥њ.

Ќаприк≥нц≥ XIII Ц початку XIV ст. пор€д ≥з широким викорис≠танн€м дереворит≥в усе б≥льше почали входити в практику металев≥ заготовки, так зван≥ металорити. « них переважно множили пор≠трети св€тих, п≥д €кими вм≥щувалис€ коротк≥ молитовн≥ тексти. ћеталев≥ кл≥ше ви€вилис€ л≥пшими в≥д дерев'€них (не так швидко зношувалис€ в≥д багаторазового використанн€) дл€ друку гральних карт. ѕ≥зн≥ше так виготовл€лис€ ≥ невеличк≥ за обс€гом читанки дл€ д≥тей, буквар≥. ” такий спос≥б книги друкувалис€ аж до 1530 р.

јле, €к зазначаЇ проф. ћ. “имошик, вир≥зьбленн€ на дерево≠ритах текст≥в та ≥люстрац≥й з метою њхнього тиражуванн€ мало своњ переваги й недол≥ки.

ѕереваги:

Х можлив≥сть створенн€ багатьох коп≥й ≥дентичного тексту чи ≥люстрац≥њ без необх≥дност≥ ретельного вив≥ренн€ кожного прим≥р≠ника коп≥њ;

Х прискоренн€ процесу коп≥юванн€ стор≥нок книг.

Ќедол≥ки:

Х надто коп≥тка ≥ тривала в час≥ робота з вир≥зуванн€ кожноњ л≥≠тери тексту;

Х неможлив≥сть використанн€ конкретноњ дерев'€ноњ дошки дл€ ≥ншоњ стор≥нки виданн€ чи дл€ ≥ншоњ книги;

Х недоц≥льн≥сть з економ≥чного погл€ду виготовленн€ текстових стор≥нок-кл≥ше дл€ малотиражних книг;

Х зношуван≥сть ксилограф≥чних форм в≥д тривалого використан≠н€, а отже, втрата €кост≥ в≥дтворенн€ в наступних коп≥€х.

“ому потребою часу ставало винайденн€ нового, досконал≥шого й ефективн≥шого способу множенн€ тексту, в основ≥ €кого була б можлив≥сть комб≥нуванн€ одних ≥ тих же л≥тер, в≥дриву й пере≠несенн€ њх з одного слова чи р€дка в ≥нше м≥сце, тобто необх≥дно було домогтис€ рухомост≥ л≥тер у межах стор≥нок.

як засв≥дчуЇ ≥стор≥€, так≥ спроби робилис€ ще задовго до вико≠ристанн€ ксилограф≥њ. ѕрикладом цього Ї один неповторний ≥ за≠гадковий експонат, своЇр≥дна наукова сенсац≥€ початку XX стол≥тт€, ≥м'€ €кому Ц ‘естський диск. Ќазва цього експонату походить в≥д стародавнього м≥ста ‘ест, що на остров≥  рит, де й було його знайдено 1908 року ≥тал≥йськими археологами на чол≥ з Ћу≥дж≥ ѕер≠ньЇ. ƒата створенн€ Ц XVII стол≥тт€ до н. е (!).

÷е круглий глин€ний вогнетривкий вир≥б д≥аметром 16 см, по≠мережений з обох бок≥в вит≥юватими знаками, розм≥щеними сп≥≠ралепод≥бно т≥сно один б≥л€ одного. «наки мають форму п≥ктогра≠ф≥чного (картинного) та ≥деограф≥чного (пон€ттЇвого) письма. “ут ≥ ф≥гурки людини, €ка стоњть або б≥жить, ≥ зв≥р≥в, ≥ птах≥в, ≥ риб, ≥ зображенн€ знар€дь прац≥ (молоток, лопата, соха). ћ≥ж ними Ц немало знак≥в, €к≥ нагадують окрем≥ букви або ≥Їрогл≥фи. ЌемаЇ сумн≥ву в тому, що маЇмо справу з €кимось закодованим писемним текстом, розшифрувати €кий, на жаль, дос≥ не вдалос€.

–етельний розгл€д ф≥гурок ≥ знак≥в (а њх близько 250) проливаЇ св≥тло на метод нанесенн€ њх на глин€ну пластинку. ѕереважна б≥льш≥сть цих ф≥гурок ≥ знак≥в повторюЇтьс€. —каж≥мо, голова лю≠дини Ц 19, ф≥гура во€ка Ц 13, човна Ц 7, риби Ц 6 раз≥в. ”с≥ ф≥гурки ≥ знаки, €к≥ повторюютьс€, подаютьс€ в≥дносно до позначених л≥н≥й сп≥рал≥ по-р≥зному Ц пр€мо, впоперек, навск≥с. ќднак за формою кресленн€ вони однаков≥. “акоњ однаковост≥ неможливо дос€гнути вир≥зуванн€м окремо кожноњ, а лише шл€хом проштамповуванн€ на ще не затверд≥л≥й сир≥й глин€н≥й заготовц≥ в певному м≥сц≥ тексту спец≥ально виготовленою дл€ кожного знаку печаткою.

«азначен≥ вище аргументи дають п≥дстави вважати ‘естський диск першим у св≥т≥ текстом, створеним (надрукованим) методом застосуванн€ рухомих л≥тер.

Ќа жаль, п≥дтвердженн€ поширенн€ такого методу друку в ан≠тичному св≥т≥ навести б≥льше не можна. ƒивовижна знах≥дка на остров≥  рит ви€вилас€ на сьогодн≥ поки що Їдиною.

≤ вже майже через тис€чу рок≥в п≥сл€ спроби крит€н ≥де€ ви≠готовленн€ окремих розб≥рних л≥тер дл€ створенн€ текст≥в починаЇ реал≥зовуватис€ в  итањ. —аме китайський винах≥дник Ѕ≥ Ўен (за ≥ншими даними Ц ѕ≥ Ўен)на меж≥ 40-50-х рок≥в XI ст. н. е. ¬и≠готовив рухом≥ зображенн€ ≥Їрогл≥ф≥в тогочасноњ китайськоњ мови. ћатер≥алом дл€ такого шрифту слугувала глина. —клавши з окремих зображень ≥Їрогл≥ф≥в текст, сформувавши його в спец≥альну тексто≠ву форму ≥ покривши њњ фарбою, Ѕ≥ Ўен накладав на таку форму аркуш≥ паперу ≥ так одержував в≥дпов≥дн≥ тексти.  итайськ≥ автори (зокрема Ўень √о) у своњх наукових розв≥дках згадують також про спец≥альн≥ дерев'€н≥ пристроњ, €к≥ виготовив цей майстер дл€ збер≥≠ганн€ шрифту.

„ас по€ви Ѕ≥ Ўена ≥ його винаходу саме на цьому в≥др≥зку ки≠тайськоњ ≥стор≥њ не був випадковим. “акий ранн≥й розвиток друкар≠ськоњ справи в ц≥й крањн≥ був зумовлений двома важливими чин≠никами. ѕо-перше, винайденн€м у 105 роц≥ паперу; по-друге, актив≠ним поширенн€м у крањн≥ рел≥г≥њ буддизму.

«вичн≥ й попул€рн≥ на той час дл€ рукописноњ справи пап≥рус, а тим б≥льше пергамент, ви€вилис€ не зовс≥м придатними дл€ ви≠тискуванн€ на них текст≥в: пап≥рус був крихким, а пергамент Ц за≠надто дорогим дл€ тиражуванн€. Ќова ж рел≥г≥€ потребувала виго≠товленн€ багатьох коп≥й св€щенних ≥ молитовних текст≥в, потребу в €ких можна було забезпечити не рукописними, а механ≥чними методами в≥дтворенн€. ѕап≥р €краз ви€вивс€ тим матер≥алом, €кий найб≥льше дл€ цього п≥дходив.

ѕроте сталос€ так, що в ц≥лому прогресивний винах≥д Ѕ≥ Ўена не набув тод≥ швидкого поширенн€ в  итањ. Ќа це, в≥рог≥дно, Ї к≥лька причин. ѕередус≥м, шрифт виготовл€вс€ ≥з крихкого глин€ного ма≠тер≥алу, тому його вистачало ненадовго. ѕо-друге, специф≥ка китай≠ськоњ мови вимагаЇ засвоЇнн€ в≥д двох до сорока тис€ч окремих знак≥в, з €ких складаютьс€ ≥Їрогл≥фи. ¬иготовити, забезпечити збе≠р≥ганн€, а пот≥м легке й швидке знаходженн€ дл€ друку потр≥бного ≥Їрогл≥фа ви€вилос€ справою складною ≥ не зовс≥м практичною. “ому незабаром д≥тище китайського першодрукар€ було надовго забуте його земл€ками.

–озб≥рний шрифт з матриць з'€вл€Їтьс€ дещо п≥зн≥ше (XIV сто≠л≥тт€) в сус≥д≥в китайц≥в Ц корейц≥в. « 1392 р. вони стали викорис≠товувати дл€ виготовленн€ ≥Їрогл≥ф≥в м≥дь, що давало змогу б≥льше њх використовувати. ј в 1403 р. ≥мператор “ай “зунг з метою по≠л≥пшенн€ народноњ осв≥ти наказав друкувати корейськ≥ п≥дручники за допомогою таких л≥тер. ѕроте з тих чи ≥нших причин тамтешн≥ творц≥ книг знову повернулис€ до вже засвоЇного ксилограф≥чного способу множенн€ текст≥в.

≤ т≥льки епоха ¬≥дродженн€, €ка з к≥нц€ XIV Ц початку XV ст. започаткувала в «ах≥дн≥й ™вроп≥ культуру Ќового часу, стала й золо≠тою епохою дл€ ствердженн€ й поширенн€ на Ївропейських теренах дивовижного витвору людського розуму, €ким ви€вилос€ друкарство.

÷ей спос≥б друкуванн€ в ™вроп≥ не був в≥домий. ≤оганн √утен≠берг винайшов друкарський верстат, а точн≥ше спос≥б друкуванн€ тексту за допомогою рухомих л≥тер самост≥йно, ≥ його верстат був б≥льш досконалим, н≥ж китайський. ¬≥н об'Їднав у соб≥ принцип штемпелюванн€ (критський диск) ≥ в≥дтисненн€ з дощок, або ксило≠граф≥њ ( итай).





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 412 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

551 - | 476 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.