Початок 70-х рр. – активізація думок про незалежність Америки. Друкувалися різноманітні памфлети патріотичного та революційного спрямування. У них зазначалося: «Нема більше відмінностей між вірджинцями, пенсильванцями, ньюйоркцями та жителями Нової Англії. Віднині я не вірджинець, а американець». Сутички у Легсингтоні та Конкорді 19 квітня 1775 р. стали початком Війни за незалежність, велику роль у якій відігравали ЗМІ. Так, 10 січня 1776 р. Томас Пейн опублікував памфлет під назвою «Здоровий глузд». Протягом трьох місяців він розійшовся накладом у 120 000 примірників. «Мати власну владу – це наше звичайне право» – наголошувалося в памфлеті.
2 липня 1776 р. Другий Континентальний Конгрес, зібравшись у Філадельфії, проголосував за повну незалежність від Британії, а 4 липня прийняв підготовлену Томасом Джефферсоном «Декларацію незалежності».
Закінчення війни за незалежність у 1783 р. для історії американської журналістики ознаменувалося двома важливими подіями. По-перше, майже одразу з’являються перші щоденні періодичні видання. З 21 вересня 1784 р. – «Пенсильванська щодення рекламна газета» (Філадельфія). Видавці – Джон Данлеп і Девід Клейпул. Матеріал у ній розташовувався в чотири колонки, перша і остання – цілком заповнені оголошеннями, дві інші – частково оголошеннями, частково – новинами та передруками. Виходила у вівторок, четвер та суботу. 1 грудня 1784 р. у Чарлстоні Джон Міллер почав видавати «Південнокаролінську загальну рекламну газету», а 1 березня 1785 р. – поява «Нью-Йоркської щоденної рекламної газети». Видавець – Френсіс Чайлдс. Отже, перші щоденні американські газети були переважно рекламного типу.
По-друге, починається швидке формування партійної преси. Едмун Морган влучно зазначав: «Якщо в 1740 році провідними інтелектуалами Америки були священики, погляди яких спрямовані до теології, то до 1790 року провідними інтелектуалами стали державні діячі, що роздумували про політику». Палку дискусію на сторінках преси викликав проект конституції 1787 р., основною проблемою став федеральний устрій нової держави. Детально аргументувалися всі «за» і «проти». Тому вся партійна преса поділялася на «федералістичну» та «антифедералістичну». Пізніше антифедералісти почали іменуватися республіканцями. Особливе місце в цій полеміці займала серія із 85 політичних есе, об’єднаних пізніше під назвою «Федераліст». Вони написані в 1787-88 рр. Александром Гамільтоном, Джеймсом Медісоном і Джоном Джеєм, які друкували їх у різних газетах під одним псевдонімом «Пухлій». Після революції відбулися зміни у формі редагування газет. Тепер читачі розглядалися не інакше, як виборці.
Александр Гамільтон, ставши міністром фінансів, заснував у квітні 1789 р. «Газету Сполучених штатів», яка стала фактично офіційним друкованим органом адміністрації США. А у жовтні 1791 р. Джефферсон і Медісон заснували «Національну газету», яка надавала свої сторінки всім, хто був незадоволений політикою федералістів. Боротьба між ними тривала протягом двох років.
У кількісному співвідношенні преса федералістів переважала журналістські сили республіканців. В «Історії друку» Ісайї Томаса (1810) подається цікава статистика. Він розділив 336 газет, що виходили протягом 1795-1800 рр. за партійною належністю. Зокрема, у Массачусетсі – 20 федералістських і 11 республіканських газет, Коннектикуті – 10 федералістських і 1 республіканська, Нью-Йорку – із 67 газет 29 федералістських і 27 республіканських.
У 1798 р. Конгрес прийняв, а президент Джон Адамс підписав закон, що обмежував свободу преси («Закон про наклеп») і був спрямований проти республіканської преси, та після перемоги на виборах 1800 р. Т. Джефферсона цензурні заборони були зняті. А з 31 жовтня 1800 р. у новій столиці Вашингтоні вийшов перший номер «Національного вісника» – першої значної вашингтонської газети, яка проіснувала до 1870 р.
1 жовтня 1802 р. у Нью-Йорку почала виходити впливова літературна газета «The Morning Chronicle» («Ранкова хроніка»). Газета мала розважально-моралістичний характер, публікувала на своїх сторінках добродушні розіграші, гумористичні оповідання, легкі есе та зарисовки політичного життя того часу. Перестала виходити у 1805 році.
Кількісна динаміка журнальних видань: 1800 р. – 12, 1810 р. – 40, 1825 р. – 100. Найбільш цікавими та авторитетними були «The Massachusetts Magazine» («Масачусетський журнал») (1789-1796) Ісайї Томаса, «The North American Review» («Північноамериканський огляд») (Бостон, 1815-1877; Нью-Йорк, 1878-1940) Уільяма Тюдора, «American Review and Literary Journal» («Американський огляд і літературний журнал») (1799-1802) Чарлза Брокдена Брауна, «The Port Folio» («Портфоліо») (1801-1815) Джозефа Денні.
