Коли розглядаємо проблему суспільного розвитку, закономірно постає питання, хто є суб'єктом цього розвитку? Філософія вчить, що суспільство розвивається під впливом об’єктивних чинників (тих, що не залежать від волі та свідомості людей) і суб'єктивних.
Суб'єктивні чинники - це свідома цілеспрямована діяльність народних мас, класів, політичних партій, окремих особистостей, спрямована на збереження, розвиток, зміну об’єктивних умов суспільного розвитку.
Хто ж насправді є суб’єктом історичного розвитку? Це складна проблема хоча б тому, що у філософських пошуках нема єдиної думки з цього приводу. Найбільш полярними є теорія еліти та теорія вирішальної ролі народних мас.
Теорії еліти стверджують, що вирішальну роль в існуванні, функціонуванні та розвитку суспільства відіграють елітарні верстви суспільства.
Еліта (від фр. еlitе – кращий, добірний) - поняття в філософії, яке означає провідні групи суспільства, що виробляють і здійснюють державну, соціально - економічну й культурну політику та є необхідними елементами будь-якого суспільства.
Зародження теорії еліт належить до часів Платона, який запропонував ідею правлячого класу, що складався б із філософів-професіоналів. Відтак ці ідеї відстоювали Т. Карлейль (протиставляв"героїв" і "натовп") та Ф Ніцше (розвивав ідеал надлюдини). Як система поглядів, теорія еліти сформувалася у XX ст. Її оформлення пов'язують з іменем В. Парето(1848-1923) італійським соціологом. За його твердженням кожна людина у своїй сфері діяльності може досягти певних успіхів, а тих, хто отримує найвищу оцінку він запропонував назвати елітою. Згідно з його теорією, історія людства - це постійна зміна еліт, а інша частина суспільства пристосовується до правлячих еліт.Він відстоював можливість усіх людей (залежно від діяльності, уміння володіти настроями людей) підніматися до найвищих ешелонів еліт і припускав занепад еліт, тобто відстоював принцип мобільності.
Ідеї Парето розвинув американський соціолог Міллез (1916-1962), який відстоював теорію владної еліти та високо оцінював роль інтелігенції у суспільстві, доводив, що тільки інтелектуали здатні відродити "велику американську суспільність". Він відводив особливу роль ідеям,поглядам і думкам у розвитку суспільства, вистоював їх переважний уплив.
Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гасет (1833—1956) під елітою розумів людей, які мають велику інтелектуальну або моральну перевагу над масами, надвисоке почуття відповідальності людей, які мають харизму (надзвичайно великі здібності).
Представники теорії еліт відстоюють думку, що вся історія - це не історія боротьби класів (Маркс), а історія боротьби еліт. Демократія - це конкуренти еліт у боротьбі за владу. Владу в кожній країні де-факто здійснює нечисленна еліта.
На противагу вказаним ученим, марксизм не визнавав теорії еліт, вважаючи визначальною у розвитку суспільства роль народу. Поняття "народ" у марксизмі (деякі вчені в Україні сьогодні його дотримується) викликає великий сумнів через те, що:
по-перше, до нього відносили тільки тих, хто був задіяний у матеріальному виробництві;
по-друге, до нього зараховували лише тих, хто сприяв розвиткові соціалізму (прогресу);
по-третє, видатні особистості та народ протиставлялись одне одному.
Термін "народ" неможливо використовувати в етнічному або класовому розумінні. Згідно з новими поглядами вітчизняних вчених для народу характерні:
1) загальна історична доля (загальна територія держави. Слід мати на увазі, що доля не означає прописки.Скільки українців живе за межами країни, але поділяють її долю);
2) єдина загальнонародна ідея ("Погано, якщо у людини нема чогось такого, за що вона готова померти" Л. Толстой);
З) загальна історична перспектива ("світло в кінці тунелю").
Народ - це така соціальна цілісність, яка характеризується загальною історичною долею та ЇЇ відтворювальною історичною пам'яттю, єдиною ідеєю і загальною історичною перспективою.
Виходячи з цього визначення, та не зменшуючи значення видатних особистостей, можна сказати, що рушійною силою суспільного розвитку є народ, тому що:
• народ - головний виробник матеріальних цінностей, без яких неможливе саме існування суспільства;
• народ відіграє винятково важливу роль у сфері суспільно-політичного життя;
• народу належить першочергова роль у сфері духовного життя:
а) народ - творець і охоронець мови - першооснови духовної культури;
б)народне мистецтво – це джерело натхнення культури суспільства;
в) усі великі творці культури та науки нерозривно пов'язані з народом.
Джерелом, рушійною силою розвитку є народні маси в нерозривній єдності зсуспільною елітою та видатними особистостями, діяльність яких
збігається з інтересами суспільства.
