До сьогодення не існує єдиної думки щодо історії становлення та розвитку людства.Є три групи концепцій історії, закономірностей, або парадоксів суспільного розвитку:
1) концепції заперечення універсальних закономірностей суспільного розвитку й існування будь-якого сенсу в історії;
2) концепції цивілізаційного розвитку людства;
3) концепції моністичного (формаційного) розвитку людства.
Найбільш відомими представниками першої концепції були
К. Поппер та М. Вебер. У Відомій праці "Відкрите суспільство та його вороги" Карл Поппер заперечує існування в історії будь-яких закономірностей і взагалі будь-якої єдиної історії людства. Усі спроби вчених знайти щось спільне, що об'єднує людей у єдине ціле, за Поппером не мають під собою ніякого ґрунту, оскільки не мають ні відповідних передумов, ні необхідних фактів. Єдиної історії людства не існує, а є лише нескінченна множина історій, пов'язаних із різними аспектами людського життя, і серед них - історія політичної влади.
Вона лише одна з багатьох історій (історія релігії, історія мистецтва), що існують у світі, її вибір зумовлений, по-перше, тим що влада поширюється на всіх людей, а поезія чи релігія зачіпає небагатьох. По-друге, люди обожнюють владу. Це обожнення породжене людським страхом.По-третє, люди, що мають владу хочуть щоб їх обожнювали і це їм удаєтеся. Зазвичай учені писали історію людства під наглядом імператорів генералів та диктаторів.
Іншу точку зору висловив відомий німецький мислитель Макс Вебер. Він вважав, що не існує в людській історії будь-яких єдиних закономірностей, які б детермінували характер між людських і суспільних відносин в усі періоди, тому що ніяка концепція неспроможна дати точний прогноз майбутнього.
Для того, щоб пояснити світову історію, Вебер розробив концепцію так званих ідеальних типів, які є своєрідними схемами, моделями відображення різних періодів історії людської цивілізації. Згідно з нею існують такі періоди людської цивілізації, як традиційне суспільство(під яким розуміють античні суспільства), феодалізм і капіталізм, які не містять у собі об’єктивно визначальних основ або принципів.
Умовно поділяючи всю історію на три великі періоди - традиційний, феодальний і капіталістичний Вебер вважає, що спільним для них є наявність панування одних людей над іншими.Усього існує три типи панування - традиційне, харизматичне та раціональне.
Традиційне панування, або влада, у традиційному суспільстві базується на розумінні цієї влади володарями й підлеглими як святої та традиційно спадкової.У такому суспільстві ці відносини визначаються не економічними або адміністративними принципами, а почуттям традиційного обов'язку відданості підлеглих своєму володарю.
Харизматична форма панування повністю зумовлена гідністю правителя, яка для його підлеглих може здаватися надприродною, надлюдською або божественною. Харизматичний правитель (лідер) має особливі якості винятковості, безгрішності в очах прихильників. Харизматичним лідером може бути релігійний проповідник, пророк, політичний або військовий діяч. Харизматичне правління за своєю суттю є ірраціональним, оскільки воно не регламентоване будь-якими правилами й існує доти, доки лідер (правитель) має популярність і довіру серед народу та має численних прихильників, учнів і послідовників.
Найдосконаліша форма панування та управління, за Вебером, це капіталізм. Він є раціональним, розумним й осмисленим. Рішення, які приймаються владою, обдумані й сприймаються іншими людьми через раціональну аргументацію.Члени суспільства визнають за державною владою законне право на прийняття тих чи тих рішень,а за собою - обов'язковість їх виконання.
Вебер заперечує існування єдиного типу капіталізму, розвиток якого був би детермінований однією чи декількома закономірностями.Він виділяє декілька його типів, які істотно відрізняються один від одного.
В основі цих розбіжностей лежать релігійні вірування та форми організації праці. Найдосконалішим типом є західна модель капіталізму, найістотнішою рисою якої є прагнення до прибутку та раціональна дисципліна.
Важливу раль у розумінні історії суспільства відіграє релігія, стверджує Вебер. На появу західної моделі капіталізму вплинув протестантизм, дух якого збігається з деякими принципами капіталізму (аскеза, індивідуалізм, ініціативність).
Ці концепції є ще одним поглядом поряд із цивілізаційними та формаційними концепціями, на становлення та розвиток людства.
