У сучасній вітчизняній соціологічній думці ще не склалось загальновизнаної позиції щодо визначення історичних періодів розвитку соціології економіки. Тому логічним буде розглянути основні з них, проаналізувавши їхні переваги й обмеження.
Першопрохідники "соціології економічного життя" у радянському соціологічному просторі - Т. І. Заславська і Р. В. Ривкіна - виділяють п'ять етапів її становлення1.
Перший етап (сер. - поч. 20-х pp. XX ст.), представлений роботами К. Маркса, Т. Веблена і М. Вебера, був етапом становлення економічної соціології. Вперше були поставлені і теоретично проаналізовані найважливіші проблеми "на стику" економіки й суспільства, розроблена альтернатива чистому "економізму" щодо розвитку економіки. На цьому етапі було здійснено теоретичну підготовку економічної соціології: формування базової методології цієї науки - принципів аналізу реальних процесів під кутом зору взаємозв'язку економіки й суспільства, розробки категорій, необхідних для опису цих взаємозв'язків.
Другий етап (поч. 20 - сер. 50-х pp. XX ст.) проходить під знаком бурхливого розвитку емпіричних соціологічних досліджень: 1) індустріальної (промислової) соціології; 2)соціології організацій; 3) теорії соціальної стратифікації і соціальної мобільності. На цьому етапі відбулось накопичення фактологічної бази для формування цієї науки.
Третій етап (50-60-ті pp. XX ст.) пов'язують із домінуванням структурно-функціонального напряму теоретичної соціології (Г. Пирсонc, Н. Смелзер, К. Девіс, Д. Мур та ін) і спробами зв'язати економіку з іншими підсистемами суспільного життя. Розробляється соціальний контекст таких підсистем, як бізнес, ринок, таких процесів, як конкуренція, інфляція та ін. На цьому етапі відбулась інституалізація економічної соціології як одного з напрямів соціологічної науки.
Четвертий етап (кін. 60 - кін. 70-х pp. XX ст.) оцінюється як кризовий, зумовлений критикою методології структурного функціоналізму. Попри деякі невдачі щодо створення ідеальної концепції синтезу економічного і соціального аналізу, було розроблено орієнтовну парадигму для соціологічного аналізу зв'язків економіки й суспільства.
П'ятий етап (із кін. 70-х до сьогодення). Визначається як етап "нової економічної соціології", яка, за Р. Сведбергом, набуває характеру "порівняльної макросоціології". На цьому етапі вона набуває характеру не стільки цілісної мононауки, як наукового руху, спрямованого на дослідження "стикових" економіко-соціальних проблем, притаманних розвинутим капіталістичним країнам.
Схожого підходу до періодизації розвитку економічної соціології дотримується білоруський соціолог Г. Соколова2. Історія західної економічної думки, вважає вона, здійснюється шляхом поступового розширення соціального фону, на якому розглядається розвиток економіки. При цьому виділяється три етапи:
Перший етап (20-50-ті pp. XX ст.) - пошук шляхів ефективного управління людським фактором економіки: концепція "людських стосунків" (Мейо); теорія формальних та неформальних груп (Кулі); концепція лідерства (Дантон, Мітчелс).
Другий етап (50-70-ті pp. XX ст.) пов'язують із розвитком теоретичної соціології: теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності (Сорокін); теорія структурно-функціонального аналізу {Парсонс); розвиток принципів функціоналізму (Мертон).
Третій етап (70-90-ті pp. XX ст.) - етап нової економічної соціології, її головні риси - орієнтація на порівняльні дослідження між країнами, аналіз цілісних соціальних систем, проблеми світової екології, розвиток технологій, організація економічних зв'язків, демографії.
Як бачимо, від попередньої періодизації ця відрізняється відсутністю двох етапів - етапу становлення (сер. XIX - поч. 20-х pp. XX ст.) та кризового (кін. 60 - кін. 70-х pp. XX ст.).
Ще один білоруський дослідник А. В. Дорін виділяє лише два періоди розвитку економічної соціології3:
Перший (від епохи Відродження до XVIII ст.) - філософсько-економічний.
Другий (від ХУПІст. до сьогодення) - власне "соціологічний" період у розвитку економічної соціології.
Звичайно, можливість виділення таких періодів не викликає сумнівів. Однак за такої укрупненої періодизації важко уявити розвиток науки протягом усіх великих, як за віковими рамками (перший період), так і за кількістю й розмаїттям авторів і теорій (другий період).
Цікаву й плідну модель періодизації розвитку економічної соціології обґрунтував російський соціолог В. В. Радаєв. В основу періодизації покладено внутрішній цикл будь-якої наукової дисципліни, який умовно можна розбити на шість етапів.4
Докласичний етап, коли відбувається заснування дисципліни, визначаються її вихідні поняття та вводяться ключові терміни.
Класичний етап, коли утворюється загальний дисциплінарний підхід, розробляються перші системи понять.
Неокласичний етап, або етап професіоналізації, в ході якого чітко формулюються системи передумов, що становлять "методологічне ядро", йде детальна розробка категоріального апарату, створюються робочі моделі та інструментарій. Одночасно спостерігається інтеграція дисципліни та її відокремлення від інших галузей знань.
Етап професіональної зрілості, коли відбувається порівняно відособлений розвиток дисципліни, її добудова та заповнення "білих плям". У цей же період формуються її основні дослідницькі напрями, що з'ясовують між собою методологічні стосунки.
Етап кризи та експансії, коли здійснюються коригування передумов та перевизначення власних кордонів, здійснюються спроби вторгнення в суміжні галузі та активного використання міждисциплінарних підходів.
Етап фрагментації та переоформлення, коли виникає декілька відносно самостійних галузей знання, які часто перемішуються із суміжними дисциплінами.
Перевагою такого підходу до періодизації є можливість провести аналіз взаємодії двох наук, представлених в економічній соціології - економіки й соціології, прослідкувати розвиток і взаємовпливи двох науково-теоретичних течій щодо сутності головного суб'єкта соціально-економічних відносин: моделі "людини економічної" та "людини соціологічної".
Певні підходи до періодизації розвитку економічної соціології склались серед українських соціологів. Так, Н. Черниш у розвитку економічної соціології у західній науковій думці вирізняє чотири етапи5:
I етап (1776-1820) представлений іменами А. Сміта, Д. Рикардо,Р. Мальтуса;
II етап (1820-1893) - переважно теорією К. Маркса;
III етап (1893-1956) - ученнями М. Вебера й Е. Дюркгейма;
IV етап (з 1956 р. до сьогодення) - ученнями Т. Парсона, Н. Смелзера, Р. Крона, У. Ростоу, Дж. Гелбрейта, Д. Белла та їхніх послідовників.
Як бачимо, до першого етапу включено авторів-економістів, у роботах яких простежується соціальний контекст економічних теорій та концепцій. Це дає підстави відносити цей етап до протосоціології, коли соціально-економічні ідеї визрівали в рамках інших наук, а не соціології6.
Звернемо увагу, що тенденція аналізувати виникнення та розвиток галузевих соціологій "економічного спрямування", зокрема, соціології праці, набула поширення також у сучасній російській соціології7. На нашу думку, такий підхід цілком доречно використати і до періодизації соціології економіки. Адже економічна сфера суспільства розвивається завдяки нероздільній взаємодії всіх складових економіки: виробництва, розподілу, обміну й споживання. Таким чином, етапи виникнення й розвитку всіх складових економіки багато в чому збігаються і обумовлюють відповідні етапи економіки в цілому. Отже, є підстави стверджувати, що ця тенденція знаходить своє відображення і у сфері знань, у тому числі і соціологічних, щодо цих галузей.
При такому підході, у дослідженнях історії розвитку соціологічних знань про економіку залежно від переваги тих чи інших ідей, наукових шкіл чи напрямів, методів і цілей дослідження, нарешті, часової протяжності можна виокремити два основні етапи: донауковий (III тис. до н. є. - XIV ст.) і науковий (XV ст. - теперішній час).
У свою чергу, в науковому етапі розрізняють три періоди: початковий (XV-XVIII ст.), класичний (XVIII - поч. XX ст.) і сучасний (поч. XX - теперішній час).
До переваг подібного підходу слід також віднести його методологічну узгодженість як із методологією всесвітньої історії, так і з методологічними підходами історії соціології України та Росії.
Розгляньмо коротко розвиток соціології економіки на кожному з етапів.
