У деяких визначеннях об'єкта економічної соціології наголошується на виділенні в його структурі закономірностей взаємодії економічних і соціальних сфер суспільного життя, економічних і соціальних процесів. При цьому зазначено, що специфічним об'єктом економічної соціології виступають не стільки ряди взаємопов'язаних економічних і соціальних явищ, скільки механізм зв'язку економічного і соціального розвитку15.
Як бачимо, уже у самому об'єкті досліджень відмічається специфічність, закладено особливості цієї науки як міждисциплінарної.
Слід звернути увагу на надмірну складність та практичну неможливість виокремлення та інструменталізації визначеного у такий спосіб об'єкта. Адже кожна із суспільних сфер - економіка та соціальна сфера - надзвичайно складна система. А при виділенні об'єктом дослідження їхньої взаємодії складність системи навіть не подвоюється, а множиться одна на одну.
Докладнішим є визначення об'єкта економічної соціології, запропоноване Т. І. Заславською та Р. В. Ривкіною. Основу об'єкта, на їхню думку, становлять соціальні групи в економічній сфері, їхня економічна культура, норми і цінності, соціально-економічна поведінка, становище у суспільстві. "Об'єкт дослідження тут, - зазначають вони, - закономірності функціонування соціальних груп у системі економічних відносин і відповідно розвиток економіки як соціальний процес"16.
Ми погоджуємося з думкою В. В. Радаєва, що межі об'єктів дослідження економіки та економічної соціології вкрай умовні і розмиті, і тому все частіше економісти і соціологи звертаються до дослідження тих самих об'єктів, "грають на одному проблемному полі"17. Таким проблемним полем є економічне життя, а об'єктом соціології економіки є люди - учасники економічного життя суспільства, об'єднані в групи, організації з відповідними економічними інститутами.
Отже, економічна соціологія досліджує економічні явища і процеси як результат соціальної діяльності людей, а розвиток економіки - як соціальний процес.
Переходячи до уточнення предметного поля соціології економіки, слід зазначити наявність різних поглядів щодо його розуміння залежно від визначення місця і статусу цієї науки.
Передусім виключимо з нашого розгляду предмет економічної соціології в статусі "галузі економічного знання", який ми вище (с. 7) наводили як ілюстративний матеріал. Адже ми розглядаємо і аналізуємо соціологічну дисципліну, залишивши економічну представникам економічної галузі.
Серед тих, хто визнає економічну соціологію міждисциплінарною наукою, переважає розуміння її предмета дослідження як соціальних механізмів регуляції протікання економічних процесів: їхньої природи та специфічних можливостей18. Хоча деякі дослідники окреслюють предмет економічної соціології як закони, категорії, методи, що формуються за принципом взаємодоповнення на основі певної парадигми19. Існує варіант поєднання обох підходів. Предмет економічної соціології при цьому - соціальні механізми регуляції економічних відносин, закони і категорії, які формуються за принципом взаємодоповнення20.
Окремі представники цієї групи окреслюють предмет економічної соціології як соціальні закономірності економічного розвитку суспільства і соціальну ефективність економічних рішень21.
Погоджуючись з авторами, які дотримуються подібної точки зору, слід зазначити, що будучи одним (хоча і дуже важливим) з елементів предмета дослідження, соціальний механізм не вичерпує всього обсягу дослідження економічної соціології.
Нам ближче підхід до визначення предмета економічної соціології В. В. Радаєва, здійснений, за його словами, "в дусі Вебера"22. При цьому економічна соціологія вивчає економічну дію як форму соціальної дії. "Економічна дія" - це здійснення контролю над обмеженими ресурсами ненасильницькими методами з метою задоволення своїх потреб. А "соціальна дія" - це форма діяльності, що, по-перше, містить у собі внутрішню суб'єктивну значеннєву єдність; по-друге, за цією ознакою співвідноситься з діями інших людей і орієнтується на ці дії. Інакше кажучи, із соціальною дією ми маємо справу тоді (і тільки тоді), коли вона внутрішньо мотивована, а її суб'єкт очікує від інших людей визначеної відповідної реакції. Соціальна дія в цьому трактуванні є підставою й одночасно внутрішнім елементом економічної дії.
Такий підхід до визначення предмета економічної соціології корелює з економо-соціологічним підходом, що склався в межах нової економічної соціології23. Він окреслюється сукупністю трьох взаємопов'язаних положень:
- економічна дія є формою соціальної дії;
- економічна дія укорінена в соціальних структурах;
- господарчі структури є соціальними конструкціями.
Переконливу інтерпретацію залучення цього підходу до визначення предметного поля здійснив В. В. Радаєв через розкриття методологічних можливостей кожного з положень.
Перше положення означає, з одного боку, що економічну соціологію цікавить не поведінка, що тільки спостерігається, але і суб'єктивна позиція господарського агента - його мотиви, визначення ситуації, вироблені людьми концепції контролю (conceptions of control) - сукупність значень і змістів, що дозволяють інтерпретувати те, що відбувається, і пояснювати свої власні вчинки. А з іншого боку - це означає, що мотиви господарського агента виходять за межі суто економічних цілей. І принциповими джерелами господарської мотивації, поряд з економічним інтересом, є соціальні норми і примус.
Подібне розуміння означає включення економічної дії в соціальні контексти і визнання її соціального укорінення (вбудованості). Економічна дія припускає існування відносин - повторюваних і передбачуваних зв'язків між господарськими агентами. - серед яких важливу роль грають культурні і владні відносини. Далі, люди вступають у ці відносини не на пустому місці, вони спираються на інституціональні пристрої у вигляді загальнозначущих норм і правил, що регулюють господарські взаємодії. І будь-який ринковий контракт передбачає наявність таких правил, що реалізують владні залежності і мають культурний контекст. Крім цього, дії господарських агентів багато в чому визначаються існуванням різних соціальних структур. До їх основних типів належать: мережі міжіндивідуальної взаємодії; організаційні структури; соціальні групи; локальні і національні співтовариства.
Таким чином, економічна дія інституціонально оформлена і здійснюється в рамках інституціональних обмежень, а способи дії є продуктом функціонування соціальних структур, а не переваг ізольованого індивіда. При цьому ступінь і способи укорінення економічних дій у різних співтовариствах можуть бути принципово різними, вони визначаються складними констеляціями факторів економічного, технологічного, політичного і культурного походження.
Нарешті, господарські інститути розглядаються як соціальні конструкції. Інститути і структури не тільки є як щось наперед задане діям людини, що обмежує і стимулює ці дії. Вони самі є як конфігурації систем дії, конструюються акторами, здатними до мобілізації ресурсів і подолання історично сформованих обмежень.
Завдання економічної соціології, таким чином, не обмежується розробкою власне теорії дії. А визначення предмета економічної соціології через теорію соціальної дії, зрозуміло, не означає, що її дослідження обмежуються мікрорівнем. Мова йде лише про вибір вихідної точки, з якої починається аналітичний рух - від дії людини до відносин між людьми, далі до формування інститутів і структур, що оформляють і стимулюють соціальні дії. Сукупності інститутів і структур визначають локальні порядки, а взаємозв'язки останніх, у свою чергу, відкривають шлях до аналізу порядків на макрорівні.
Не суперечить викладеному ще один методологічний підхід, що логічно випливає з назви соціології економіки, визначення її об'єкта та статусу в системі соціологічних знань і ґрунтується на єдності, цілісності цієї системи.
На нашу думку, у визначенні предмета дослідження слід виходити з розуміння предмета загальної науки - соціології та інтерпретації його до галузевої соціологічної науки. Тобто - з орієнтації на спільний предмет всякої соціологічної науки - соціальні відносини - та вносити до нього специфіку тієї сфери, спільноти, або процесу, в яких ці відносини проявляються.
Отже, предметом соціології економіки є соціально-економічні відносини, які виникають у економічній сфері суспільного життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей різних соціальних груп та класів, соціальних організацій та інститутів.
Підходи до визначення об'єкта і предмета розвивались разом із розвитком соціології економіки.
Відповідно до об'єкта і предмета дослідження соціологія економіки визначає своє місце серед інших соціально-гуманітарних наук і в суспільстві в цілому.
Місце і роль соціології економіки в суспільстві визначається її функціями.
Теоретично-пізнавальна функція - реалізується через дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя, прирощення нових знань у цій сфері.
Прогнозуюча функція - полягає у визначенні найбільш ймовірних тенденцій та перспектив розвитку соціально-економічної діяльності, виходячи з пізнаних закономірностей їх розвитку.
Управлінська функція - полягає в забезпеченні системи управління економічною сферою адекватними і достовірними даними щодо стану вирішення соціально-економічних проблем та відомостей щодо ефективності процесу управління.
Ідеологічна функція - полягає в формуванні соціально-економічного світогляду у всіх учасників економічного життя, орієнтації на сучасний соціологічний погляд щодо ролі людини в соціально-економічних відносинах.
Соціальна функція - інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда в суспільно-економічні відносини, допомога у формуванні і розвитку соціально-економічної структури,суспільства, здійснення моніторингу соціально-економічної напруги в суспільстві.
