§ 11. Гарантії та механізми захисту прав і свобод
Гарантії конституційних прав і свобод — це ті умови, засоби і заходи, за допомогою яких суспільство і держава забезпечують ці права і свободи.
Якщо за своєю сутністю права і свободи являють собою обсяг і межі тих благ, які держава зобов'язалася гарантувати особі й суспільству, то саме держава і повинна бути основним гарантом їх забезпечення. Саме тому згідно з Конституцією України: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Але якщо окремі з цих прав достатньо проголосити, наприклад право на свободу думки, то інші — наприклад соціальні, потребують подвійного юридичного механізму їх забезпечення. Тобто такі права необхідно не тільки декларувати, а й визначити конкретні механізми їх реалізації. З цією метою держава створює систему гарантій прав і свобод, тобто систему засобів, за допомогою яких вони забезпечуються.
Розрізняють економічні, ідеологічні, політичні, правові (юридичні), організаційні і міжнародні гарантії прав і свобод.
Економічними гарантіями прав і свобод є економічна система суспільства, яка забезпечує певний рівень добробуту як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема і яка, таким чином, є передумовою забезпечення будь-яких прав і свобод.
Ідеологічні гарантії — це система поглядів, ціннісних орієнтирів і традицій, які склалися в суспільстві та визначають його ставлення до прав і свобод як соціальних цінностей, а отже, передбачають їх визнання, охорону тощо.
Політичними гарантіями прав і свобод є діяльність держави та інших політичних сил, які визнають ці права і сприяють їх юридичному закріпленню, реалізації і захисту.
Правовими гарантіями прав і свобод є їх юридичне закріплення, чітке визначення змісту та механізмів їх реалізації і захисту. Це, зокрема, право на судовий захист, право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, право на правову допомогу та неприпустимість обмеження прав і свобод.
Організаційними гарантіями прав і свобод є діяльність державних органів і громадських організацій, спрямована на їх визнання, правове
1) Українська держава в цілому, оскільки права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість її діяльності. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. З Конституції України;
2) Верховна Рада України, яка виключно законами визначає права і свободи та гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина (п. 1 ст. 92 Конституції України);
3) Президент України, який є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України);
4) Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які забезпечують додержання прав і свобод (п. 2 ст. 116 Конституції України);
5) місцеві державні адміністрації, які на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод (п. 2 ст. 119 Конституції України);
6) суди, які захищають права і свободи (ст. 55 Конституції України);
7) Уповноважений Верховної Ради з прав людини, до якого кожен має право звертатися за захистом своїх прав і свобод (ст. 55 Конституції України);
8) прокуратура, яка здійснює представництво інтересів громадянина в суді у випадках, визначених законом, а також нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина (п. 2 та п. 5 ст. 121 Конституції України);
9) адвокатура, яка діє для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ст. 59 Конституції України);
10) політичні партії і громадські організації, які сприяють здійсненню та захищають права і свободи громадян, що об'єднуються у них (ст. 36 Конституції України);
11) органи місцевого самоврядування, які на відповідній території сприяють реалізації та захисту прав громадян (ст. 143 Конституції України);
12) міжнародні судові установи та відповідні органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна та до яких за захистом своїх прав і свобод має право звертатися кожен після використання всіх національних засобів правового захисту (ч. З ст. 55 Конституції
Глава 4
