вони закріплені в Конституції, то саме тому й називаються конституційними, їх конституційне закріплення є способом визначення гуманістичних ідеалів суспільства, обмеження влади і захисту людини від її свавілля, а тому їх здійснення — мета, до якої прагне людство. Спрямовуючи суспільний розвиток, вони стали рушійною силою гуманізації суспільного життя, а міра їх реальності є ознакою гуманізму суспільства. Дотримання і захист прав і свобод людини є одним із визначальних критеріїв оцінки внутрішньої і зовнішньої політики держави.
Конституція закріплює лише перелік цих прав, іноді частково розкриває їх зміст та визначає принципи їх реалізації і захисту, тому, як правило, приймаються відповідні закони і підзаконні акти, які деталізують їх зміст, визначають практичні механізми їх реалізації та захисту.
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх перелік, закріплений Конституцією, не є вичерпним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані чи обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. При прийнятті нових законів або внесенні до них змін, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, у якому забезпечується її вільний і всебічний розвиток.
Згідно з Конституцією України усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень у правах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг, створенням умов, які дають їм можливість поєднувати працю з материнством, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства тощо.
ституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок.
В Україні вперше гарантуються права: на життя, на приватну власність, підприємництво, свободу світогляду, свободу пересування, об'єднання у політичні партії, на страйк, на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних дій, в тому числі й шляхом звернення до відповідних вітчизняних та міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
За характером правового статусу суб'єктів конституційних прав розрізняють права людини та права громадянина. Це означає, що права людини гарантуються кожній людині, а права громадянина гарантуються лише громадянам України.
За змістом серед конституційних прав розрізняють: особисті (фізичні), політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні).
За суб'єктами, які є носіями конституційних прав, ці права поділяють на індивідуальні та колективні (права українського народу, права національних меншин, територіальних громад тощо).
Права і свободи — це межі і форми можливого, дозволеного і гарантованого для особи Конституцією та законами і за своєю сутністю є мірою тих благ, які визнає, надає, гарантує та охороняє держава.
Система прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Конституції України, розроблена з урахуванням таких міжнародно-правових актів, як: Загальна декларація прав людини (1948); Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966); Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966); Паризька хартія для нової Європи (1990) тощо.
Особливе місце серед прав і свобод належить особистим правам і свободам. Ці права вважаються природними, тобто такими, що їх кожна людина отримує від народження як невід'ємні умови її існування.
Глава 4
