Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

 

Л. Кольберг вважав, що головне в моральних відносинах людей – це “справедливість” (justice), заснована на особистій чесності і правах інших, проте цей висновок був зроблений на підставі тривалих (протягом 40 років) досліджень, що проводяться в чоловічих коледжах. Пізніше було показано, проте, що це традиційно чоловіча цінність, а жінкам більш властиво пояснювати добрі вчинки цінністю “турботи” (care), орієнтованої на потреби інших і вимоги відмови від власних домагань, жертовності. Таким чином, на думку К. Джілліган, жінки орієнтуються у своїй моральній поведінці не на об’єктивні права, а на суб’єктивну вираженість емоційно сприйнятої потреби іншої людини (допомагають не тому, хто заслужив, а тому, хто демонструє своє тяжке становище і викликає більше співчуття).

Прояви “чоловічої” і “жіночої” моралі підкреслювалися багатьма дослідниками. Так, рангуючи за значущістю 15 термінальних цінностей
М. Рокича, українські жінки відвели “чесності” 7-ме місце, а “правдивості” – 11-те. Чоловіки “чесність” поставили на 6-те місце, а “правдивість” – на 9-те (примітно, що в США і чоловіки, і жінки відводять вказаним цінностям 1-ші або 2-гі місця).

Російський дослідник В.В. Знаков, вивчаючи прояви брехливості у чоловіків і жінок, також відзначив декілька виразних особливостей [6]. Так, наприклад, вже у визначеннях брехні жінки продемонстрували вищу рефлексію (пояснення етичних категорій даються їм легше). Далі можна виділити принаймні два типи брехні – егоцентричну (коли про тих, кому говорять неправду, не думають, а мають тільки свої власні цілі) і альтруїстичну (випадки “брехні в порятунок”, добродійної брехні, при якій людина прагне звести до мінімуму наслідки якоїсь значущої інформації). Альтруїстична брехня більше властива жінкам і фемінінним чоловікам, егоцентрична – чоловікам і маскулінним жінкам.

Пояснюючи необхідність брехні, жінки частіше звертаються до її причин (“Тому що боявся...”), чоловіки – до цілей (“Для того, щоб перемогти...”). Жінки також частіше відзначають емоційні відтінки того, що відбувається. Таким чином, жінки у своїх моральних думках швидше процесуальні, а чоловіки – результативні. І ще одна примітна деталь: самооцінка жінок за шкалою правдивості істотно нижча, ніж середня самооцінка чоловіків. Важко сказати, проте, чи є це виразом їх об’єктивної схильності до удавання або просто результатом вищої рефлексії і критичності до себе в порівнянні з чоловіками.

Цікаво, що особливості моральної свідомості і етичної поведінки, які наділені статевим диморфізмом, виявляються вже в підлітковому віці. У дослідженні С.К. Нартової-Бочавер вивчалось співвідношення мотивів і цінностей альтруїзму і досягнення в свідомості і поведінці старших школярів (учнів 10-го класу). Виявилось, що якщо хлопчик володів вираженими якостями альтруїзму, то і вчився він, як правило, краще за інших. Інша картина спостерігалася у дівчаток. Дівчатка, популярні за критерієм готовності надати допомогу, вчилися вельми посередньо [13].

Вивчаючи самосвідомість підлітків, дослідниця виявила також, що в суб’єктивному семантичному просторі дівчаток образи “Філантропа” і “Успішного” різко розведені, а у хлопчиків, навпаки, частіше інтегровані.
І, нарешті, в ситуації досягнення хлопчики демонструють підвищення готовності надавати допомогу іншим, а дівчатка, навпаки, ослаблення цього мотиву. Таким чином, і на ментальному, і на поведінковому рівнях хлопчики сприймають (переживають) альтруїстичне і егоїстичне як взаємопосилююче, тобто вони швидше кооперативні, а дівчатка володіють достатньо сегментарними субособистостями, одна з яких обов’язково домінує над іншою. Тобто, ставлячи перед собою певну прагматичну мету, дівчинка внутрішньо ніби відмовляється від альтруїстичної лінії поведінки і, навпаки, орієнтуючись на любов до людей, вона наперед готує себе до жертв тим, що їй теж дороге. Ця цікава особливість, мабуть, зумовлена культурно (тому що Росію, втім, як і Україну, багато хто вважає “жіночою” країною) і може допомогти пояснити багато якостей російського і українського менталітету (зокрема, поступливість, легка відмова від боротьби за досягнення та ін.). Але, за великим рахунком, ця якість зовсім не корисна.

За кордоном вивчався вплив різних умов на моральну свідомість [13].
У дослідженнях особливостей сім’ї дитини було показано, що у дітей виявлений позитивний зв’язок між рівнем думки і свободою, яку має у своєму розпорядженні на роботі її батько. Більш автономними виявляються судження дітей з вищих шарів суспільства (у порівнянні з дітьми з середніх шарів). А підлітки з неповних сімей, які росли в умовах жорсткого контролю, частіше виявляються “ненадійними” (змінюють підставу аргументів) у своїх міркуваннях, на відміну від “надійних”, у сім’ях яких панував позитивний емоційний клімат і було прийнято відкрито вирішувати конфлікти.

Серед дорослих вплив на моральні міркування, порівняні за силою з сімейним у дітей, робили професія і загальна спрямованість особистості. Так, було виявлено, що у групі природничників та інженерів моральні правила розуміються як обов’язкові, незмінні і такі, що протиставлені повсякденній дійсності; у групі гуманітаріїв, на противагу цьому, норми рефлексуються, моральна законотворчість і реальне життя не мають чітких меж. Актуальним для зарубіжної психології є також вивчення зв’язку промілітаристської орієнтації і моральної зрілості. Було показано, наприклад, що суб’єктивне прийняття військової служби позитивно корелює з конвенціональним рівнем, а відкидання – з постконвенціональним рівнем розвитку моральної думки за Кольбергом. Крім того, виявилось, що дилеми з військового життя вирішувалися на нижчому рівні, ніж гіпотетичні (це явище отримало назву “сегментизація свідомості”).

Порівняння політичних орієнтацій у Німеччині показало, що “ліві” частіше застосовували конвенціональну і постконвенціональну аргументацію, а “праві” – доконвенціональну. Водночас виявлено, що демократичні погляди частіше поєднуються з високим рівнем морального розвитку, з чого робиться висновок про те, що сенс демократизації і полягає в підвищенні моральності громадян.

Існують і дані крос-культурних досліджень у сфері вивчення моральної свідомості [8; 12]. Так, російсько-американський дослідник В.А. Лефевр виявив, що нормативні та ідеальні уявлення про етичне дуже сильно відрізняються в Росії і США. Якщо для росіянина типове легке використання поганого засобу для досягнення високої мети (таку свідомість Лефевр назвав диз’юнктивною), то для американського громадянина це виключено, американська свідомість кон’юнктивна і, якщо засіб не може бути чесним, значить, недобра і сама мета. Це характеризує нормативну (загальнопоширену) свідомість. Інші вимоги, проте, пред’являються до героя (тобто формують уявлення про ідеальне). У Росії це людина безкомпромісна (“Краще померти стоячи, ніж жити на колінах”, “Ні кроку назад...”), а в США – навпаки, наділена високою гнучкістю і здатністю приходити до компромісу. За оцінками і прогнозами В.А. Лефевра, західна етична система життєздатніша, бо безкомпромісність приводить до знищення всіх незгодних (що і було продемонстровано неодноразово в історії Радянського Союзу та й сучасної Росії) і врешті-решт – до саморуйнування.

Отже, результати досліджень, проаналізовані в цьому розділі, показують широку варіативність форм реальної і ментальної взаємодії особистості з іншими людьми, які, проте, до цього моменту недостатньо систематизовані і співвіднесені з іншими проявами людської індивідуальності.

 

Питання і завдання для самоперевірки

1. Що таке стиль і стратегія спілкування?

2. Які стратегії вирішення конфліктів вам відомі?

3. Які стилі керівництва, батьківського виховання і педагогічного спілкування вам відомі? Відзначте їх сильні і слабкі сторони.

4. Що, на вашу думку, в стилі спілкування (міжособистісних стосунках) є мінливим, а що – стійким?

5. Що таке соціально значуща поведінка?

6. З якими чинниками пов’язані прояви асоціальної поведінки людини?

7. Яким методом користувався Л. Кольберг при вивченні моральної свідомості?

8. Які чинники визначають рівень розвитку моральної думки?

9. У чому полягають відмінності моральної свідомості чоловіків і жінок?

10. У чому виявляється культурна і соціальна зумовленість моральної свідомості?

Література

1. Анастази А. Дифференциальная психология. – М.: Апрель-Пресс, 2001. – 745 с.

2. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. – М., 1991.

3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986. – 421 с.

4. Битянова М.Р. Социальная психология. – М.: МПА, 1994. – 105 с.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – Р.н/Д.: Феникс, 1997. – 780 с.

6. Знаков В.В. Правда и ложь в сознании русского народа и современной психологии понимания. – М., 1993. – 116 с.

7. Крайг Г. Психология развития. – С.-Пб.: Питер, 2000. – 980 с.

8. Лефевр В.А. От психофизики к моделированию души // Вопросы философии. – 1990. – № 7. – С. 25–32.

9. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. – М.: Смысл; Издательский центр “Академия”, 2004. – 527 с.

10. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологии. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. – 132 с.

11. Маркова А.К., Никонова А.Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 40–50.

12. Мерлин B.C. Индивидуальный стиль общения // Психологический журнал. – 1982. – Т. 3. – № 4. – С. 26–36.

13. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учебное пособие / С.К. Нартова-Бочавер. – М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. – 280 с.

14. Орлов А.Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. – М., 1995. – 142 с.

15. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 445 с.

16. Рейковский Я. Просоциальная деятельность и понятие собственного “Я” // Вестник МГУ. – Сер. 14. – Психология. – 1981. – № 1.

17. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 175 с.

18. Современная психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – Инфра, 1999. – 688 с.

19. Хорни К. Наши внутренние конфликты / Пер. с. англ. – М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 560 с.

Розділ 16