Професійна сфера наділена різною значущістю в житті жінок і чоловіків: для жінок мірило життєвого успіху – це в першу чергу стосунки з іншими людьми; самотність розглядається як нещастя, а професійні невдачі засмучують не завжди. Для чоловіків же, навпаки, основні досягнення вимірюються професійними успіхами, а особисте і сімейне щастя нерідко перебуває зовні фокусу основних життєвих устремлінь.
Дослідження показують значний зв’язок показника маскулінності–фемінінності, з одного боку, і освіти та професії – з іншого [1; 2]. Так, чоловічі і жіночі групи сильно розрізняються за своєю професійною приналежністю; крім того, виявлено, що високоінтелектуальні і добре освічені жінки мають більші маскулінні показники у порівнянні із статевими нормами. А чоловіки, у яких розвинені побічні інтереси культурного або художнього змісту, демонструють більш фемінінні в порівнянні з рештою чоловіків показники.
Що ж до рівня професійних досягнень, то тут стійко простежується переважання обдарованості у чоловіків. Багато хто відзначає, що масштаб досягнень, які принесли популярність жінкам, чоловікам не дозволив би грати таку ж роль. В дослідженні найбільш обдарованих людей Британії, зробленому X. Еллісом, в загальну групу з 1030 чоловік входило лише 55 жінок. Ці дані цілком можуть бути пояснені культурно-історичними традиціями, які заохочували професійні досягнення переважно у чоловіків. Вони також узгоджуються і з еволюційною теорією статі, про яку йшлося вище, розробленою В.А. Геодакяном, згідно з якою чоловічі особини здійснюють у філогенезі функцію мінливості, першими відкривають для свого виду нові можливості і досягають найбільших успіхів у порівнянні з жіночими особинами.
Таблиця 14.6
Середні показники маскулінності–фемінінності для чоловіків і жінок різних професій (за [1])
| Чоловічі групи | +90 | Інженери, архітектори |
| +80 | ||
| +70 | ||
| +60 | Юристи, агенти з продажу, банкіри, адміністратори | |
| +50 | Вчителі, лікарі, науковці Механіки Офісні службовці, комерсанти | |
| +40 | Будівельники Фермери | |
| +30 | ||
| +20 | Журналісти, артисти, священики | |
| +10 | ||
| Жіночі групи | – 10 | |
| – 20 | ||
| – 30 | ||
| – 40 | ||
| – 50 | Викладачі середньої школи і коледжу | |
| – 60 | ||
| – 70 | Медсестри | |
| – 80 | Домогосподарки Митці | |
| – 90 | Швачки, перукарі Стенографістки | |
| – 100 | Прислуга |
У дослідженні К. Кастл, присвяченому видатним жінкам, показано, що в групі з 868 знаменитих жінок, які представляють 42 нації починаючи з сьомого століття до нашої ери і закінчуючи дев’ятнадцятим століттям, найбільша кількість жінок (38%) досягла популярності в літературі, але найвищий ступінь знаменитості, вимірюваний кількістю згадок в біографічних довідниках, був отриманий жінками-монархами, політичними лідерами, а також матерями або коханками видатних людей. Неінтелектуальними шляхами досягнення слави жінками були заміжжя, релігія, добродійність, трагічна доля, краса і безсмертя, отримане завдяки життю в літературі (подібно Лаурі Ф. Петрарки).
Отримані дані ще раз підтверджують наявність статеворольових закономірностей у сфері професійної самореалізації, відмінність у розумінні свого призначення, що відображається на професійних перевагах і досягненнях чоловіків і жінок.
Питання і завдання для самоперевірки
1. Що таке професіограма, психограма і професіонально значуща ознака?
2. Що входить у психограму?
3. Що таке цінності і система ціннісних орієнтацій?
4. Що таке спрямованість особистості?
5. Що таке ІСД (індивідуальний стиль діяльності) і які його можливості?
6. Як співвідносяться між собою класифікація професій і професійні типології особистості?
7. Які типи особистості були виділені в розуміючій психології Шпрангера?
8. На яких підставах будуються професійні типології?
9. Виділіть професійні типи психолога відповідно до особливостей розумового компонента в їх роботі.
10. Як виявляється статевий дипсихізм у галузі професійної діяльності?
Література
1. Акимова М.К. Динамические характеристики нервной системы и проблема природных задатков способностей // Вопр. психол. – 1980. – № 3. – С. 101–108.
2. Анастази А. Дифференциальная психология. – М.: Апрель-Пресс, 2001. – 745 с.
3. Анастази А. Психологическое тестирование. В 2 кн.: Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1982. – Кн. 1. – 320 с.; Кн. 2. – 295 с.
4. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 104 с.
5. Геллерштейн С.Г. К вопросу о профессиональной типологии // История советской психологии труда. – М.: Изд-во МГУ. – С. 118–127.
6. Дмитриева М.Л., Крылов А.А., Нафтульев А.М. Психология труда и инженерная психология. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 220 с.
7. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. – Казань, 1969.
8. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. – М.: Смысл, Издательский центр “Академия”, 2004. – 527 с.
9. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологии. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. – 132 с.
10. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учебное пособие / С.К. Нартова-Бочавер. – М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. – 280 с.
11. Пряжников Н.С. Психологический смысл труда. – М.: Воронеж, 1997. – 350 с.
12. Современная психология: Справочное руководство / Под ред.
В.Н. Дружинина. – М.: Инфра, 1999. – 688 с.
Розділ 15
Особистість та інші люди
План
