1. Неповне речення з пропущеним головним членом:
ü підметом: Чорний колір – колір зради, а червоний – то любов (Н.Лівицька-Холодна). Знаєте, сонце вміє жити: ранком воно веселе, вдень – працьовите, увечері – задумливе, коли за обрій відходить (М.Хвильовий).
ü присудком: Лагідні слова роблять приятелів, а наклепи – ворогів (Нар. тв.). Одні залюблені в старі листи. Ті – в музику. А ті – в руді томища (Б.Олійник).
2. Неповне речення з пропущеним другорядним членом:
ü додатком: Вода ласкава, солодка. П’ю ще раз, убрівши по коліна (О.Довженко).
ü означенням: По тім боці – моя доля, по сім боці – горе (Т.Шевченко);
ü обставиною: На одній ниві пшениця, на другій – жито (О.Гончар).
Увага! Якщо пропущено підмет або другорядний член речення, т и р е може ставитися й не ставитися (за бажанням автора).
Від неповних слід відрізняти незакінчені (обірвані речення). Я був у бібліотеці, а ти… (мене не дочекалась). У такому реченні, на відміну від неповних, думка залишається незакінченою, встановити відсутність члена неможливо.
Неповними можуть бути не тільки двоскладні, а й односкладні речення. Людині треба з горем на люди (Панас Мирний) – неповне безособове речення.
Двоскладне речення з пропущеним головним членом залишається двоскладним. В покоях почулися легкі кроки, а трохи згодом стала Олена на порозі. Була одягнена в темний плащ, голову завила в чорну хустку, а під пахвою держала грубий звій нот (О.Кобилянська) – неповне двоскладне речення.
Односкладне речення, в якому немає одного з головних членів, є повним, бо ці члени не передбачаються структурою речення. Люблю мандрувати по рідній країні (І.Муратов) – повне означено-особове речення.
СЛОВА-РЕЧЕННЯ
Як різновид неповних речень в українській мові вживаються речення, у яких відсутні головні та другорядні члени речення і думка виражається за допомогою часток та вигуків, так звані слова-речення. Вони передають реакцію, відгук мовця на висловлювання співрозмовника, особливо часто – на його запитання.
Цей специфічний тип речень не можна віднести ні до двоскладних, ні до односкладних. Ці речення часто сполучаються із звертаннями. В усному мовленні слова-речення виділяються паузами, на письмі – комами, знаками оклику або (в середині речення) тире. Ні, я забуть тебе не міг (В.Сосюра). Ов-ва! Які ж бо ви, Хомо (М.Коцюбинський).
Слова-речення виражаються частками, модальними словами та вигуками:
Групи слів-речень:
1. Стверджувальні: Так. Еге. Ага. Атож. Авжеж. Угу. Справді. Аякже. Справді. Гаразд. Добре. Точно.
2. Заперечні: Ні. Та ні. А ні. Навпаки. Нічого. Ніскільки. Неправда.
3. Питальні: Так? Ні? Хіба? Невже? Добре? Справді? Дійсно? Навряд? Правильно?
4. Спонукальні: Годі! Геть! Марш! Ура! Цить! Досить! Гей! Стоп!
5. Емоційно-оцінні: Еге! Ов! Ахе! Хм!
6. Вигукові слова-речення (виконують функцію мовного етикету): Добрий день! Привіт! Дякую! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Даруйте! На добраніч! До побачення!
ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ
Ускладнені речення
Ускладнені прості речення є окремим класом простих речень. До складу цих речень належать конструкції:
Ø зі звертанням: Мамо, схиляюсь перед іменем твоїм;
Ø з однорідними членами речення: Танцює зараз на весіллях молодь і ламбаду, і вальс, і танго, і призабуту польку;
Ø з відокремленими членами речення: Хати, осяяні промінням сонця, мов намальовані стоять;
Ø з відокремленими уточнювальними другорядними членами речення: Тут, під товщею, тут, у німоті, нам було страшнувато;
Ø зі вставними словами або конструкціями: Сьогодні, імовірно, від гучної музики ніхто так і не засне. Населення будинку (переважно діти похилого віку) зранку зібралися біля дошки оголошень.
Однорідні члени речення
Однорідними називаються члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на однакове питання й виконують однакову синтаксичну функцію.
Однорідними бувають головні й другорядні члени речення:
• підмети: На високих горбах шуміли під вітром дуби, липи, клени (А.Шиян);
• присудки: А море знай собі гуляє, і не кипить, і не горить (Л.Глібов);
• додатки: Ціле літо дід Данило живе на пасіці, а увесь рік пахне вощиною, медом, травами (М.Стельмах);
• означення: На липах з’явилося свіже, молоде, пахуче листя (В.Собко);
• обставини: І вдень, і ввечері там соловей співав (Л.Глібов).
| Однорідні члени речення | Приклади | На яке питання відповідають |
| Підмети | Хрести, лелеки, мальви і жоржини були його єдині глядачі (Л.Костенко). | Були глядачі хто? |
| Присудки | Навколо кидало сухим колоддям, ламало, трощило (С.Васильченко). | Навлоко що робилось? |
| Додатки | Рвала ти гірке та сиве зілля: ковилу, кермен, полин-траву (М.Доленго). | Рвала що? |
| Означення | Вогненні, яскраві спалахи блискавки засліпили очі подорожнього (М.Коцюбинський) | Спалахи які? |
| Обставини | Чисто, щедро, шепітливо горнеться шовковиста трава (Т.Майданович). | Горнеться як? |
Вимовляються однорідні члени речення з відповідною інтонацією:
1) переліку: Лелеки щовесни прилітали, виводили діток, знов відлітали (В.Земляк). Під самою хатою росли червоні, білі, рожеві маки (І.Нечуй-Левицький);
2) протиставлення (якщо два однорідні члени протиставляються, то на першому інтонація підвищується, а на другому — знижується): Гарна нивка, та чужа (М.Коцюбинський). Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця… (М.Коцюбинський).
У реченні може бути кілька рядів однорідних членів:
Світло хвилями ллється з неба, сповнює повітря, несито пожира тіні на землі, заганя їх під дерева, кущі, у гущину (М.Коцюбинський). Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О.Войченко).
Дитина стоїть, пильно дивиться то на батька, то на матір (Панас Мирний).
Однорідні члени речення бувають:
1) непоширеними: І Шевченко, і Пушкін, і Шекспір у симфонію людства вплели голоси.
2) поширеними (мають при собі залежні слова): І безсмертний Шевченко, і славнозвісний Пушкін, і геніальний Шекспір у симфонію людства вплели голоси.
Між однорідними членами речення можуть уживатися сполучники. Залежно від цього розглядають такі види зв’язку:
1) безсполучниковий (інтонація переліку): Галя швидко вдяглася, вийшла до вітальні. День спалахнув, обвуглився, погас (Л.Костенко);
2) сполучниковий: Радість і чудо найбільше для людини – її рука (П.Загребельний);
3) змішаний (інтонація переліку і сурядний сполучник): Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня (Л.Костенко).
Способи зв’язку однорідних членів речення
| Відношення між однорідними членами речення | Сполучники | З якою метою використовуються | Приклади |
| Єднальні | і (й), та (у значенні і), ані, і –і, ні – ні, ані – ані | явища відбуваються одночасно чи послідовно | Когось учи і сам учись (Нар. в..). Тільки на хмари, на небо виллю і жаль, і жагу (В.Сосюра). Жовтень не любить ніколеса, ні полоза (Нар. в..). |
| Протиставні | а, але, та (у значенні але), однак, зате, проте, тільки | явища протиставляються або зіставляються | Кує не молот, а коваль. Голка мала, проте колюча (Нар. в..). Довкола вже не тільки торішнє пріле листя, а й зелена трава (Ю.Смолич). |
| Розділові | або, чи, або – або, чи – чи, то – то, чи то – чи то | явища несумісні або чергуються | Мисливець цілить або в сучок, або в білку (Нар. в..). Чи то садок, чи город, чи поле (Панас Мирний). Люба, мила, чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай (П.Тичина). |
Розділові знаки при однорідних членах речення:
1. Кома ставиться:
• Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані перелічувальною інтонацією без сполучників: Маяли над нами жовті, голубі, червоні, сині метелики. О, О, О, О
• Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані повторювальними сполучниками: Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко). О, і О, і О, і О
• Перед протиставними сполучниками а, але, та (в значенні але), що з’єднують однорідні члени: Не вітер, а буря завіяла (Панас Мирний). О, а О
Тече вода в синє море, та [але] не витікає (Т. Шевченко). О, але О
• Між парами однорідних членів: Все у ній сіяє: слава і походи, свист клинків у полі і набоїв спів (В. Сосюра). За вітром слава полетіла по всіх усюдах і кутках, по байраках і садках (Глібов). О і О, О і О
• Якщо однорідні члени з’єднані парним сполучником, то кома ставиться перед другою частиною сполучника: Не тільки будівельники, а й селяни з довколишніх сіл ще вночі
збирались на берег (Я. Ваш). Не тільки О, а й О
Він не стільки забився об стіл, як стривожився (І. Нечуй-Левицький). Не стільки О, як О
Увага! Слова і т.д., і т.ін., тощо однорідними не вважаються, перед ними кома не ставиться. У магазині купили зошити, ручки, олівці тощо.
2. Крапка з комою:
Іноді між однорідними членами речення ставиться крапка з комою, особливо коли вони поширені та в їхньому складі є свої розділові знаки. А над самою водою верба похилилась; аж по воді розіслала зеленії віти (Т. Шевченко).
3. Кома не ставиться:
• Якщо однорідні члени з’єднані одиничним сполучником і(й), або, чи, та (у значенні і): Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї (В. Симоненко). О, О і О
Летів і танув сніг (М.Рильський). О і О
Над дорогою попадалась вся в цвіту груша або кущ черемхи (М.Коцюбинський). О або О
Словесна формула: «Або-чи-та-і» коми ковтає.
• У стійких словосполученнях: ні те ні се, і так і сяк, і туди і сюди, і сміх і гріх, ні риба ні м’ясо, ні живий ні мертвий, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м’ясо, ні з того ні з сього: Світ який – ні краю ні кінця! (В.Симоненко).
Не є однорідними членами речення:
• повторювані слова, які вживаються для виділення великої кількості предметів, підкреслення тривалості дії, вираження емоційності: Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю... (Т.Шевченко);
• два однакові або подібні слова, об'єднані частками не або так: дивишся не надивишся; їсти так їсти;
• фразеологічні сполучення з двічі повторюваним сполучником: і сміх і гріх; ні світ ні зоря;
• однакові за формою дієслова, що означають ускладнену дію: піду подивлюся.
Узагальнювальні слова при однорідних членах речення
Узагальнювальними називаються слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо. Роль узагальнювальних найчастіше виконують слова все, всі, кожний, всякий, ніхто, скрізь, усюди, ніде тощо.
Увага! Узагальнювальні слова, як правило, є тими самими членами речення, що й об’єднувані ними однорідні члени.
Узагальнювальні слова можуть виражатися різними частинами мови:
- іменниками (часто в поєднанні з числівниками): Щастя – це трикутник, а в нім є три боки: віра, надія, любов (Б.-І.Антонич);
- займенниками (все, всі, ніхто, ніщо): Усе було, все кануло у лету: розлуки, зустрічі, прощання і жалі (О.Матусяк);
- прислівниками (скрізь, усюди, завжди, ніколи, ніде): Куди не повернешся – скрізь земля: і згори, і знизу, і праворуч, і ліворуч (О.Іваненко);
- узагальнювальним словом може бути й будь-яка інша частина мови: Чудний наш народ: і сильний, і сумний (В.Винниченко).
Розділові знаки при узагальнювальних словах
При узагальнювальних словах вживаються такі розділові знаки:
- Якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами, то перед першим однорідним членом ставиться двокрапка: Все поснуло: земля, вода, повітря. /\: О, О, О
- Якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів, то перед ним ставиться тире: Земля, вода, повітря - все поснуло. О, О, О —
- Якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами, а після них речення продовжується, то перед однорідними ставиться двокрапка, а після них – тире: Все: земля, вода, повітря - поснуло. /\: О, О, О —...
- Якщо перед однорідними членами речення стоять слова а саме, як-от, тобто, наприклад, то перед таким словом ставиться кома, а після нього – двокрапка: Усе його цікавило, а саме: дорога, ліс, окопи під лісом (Ю.Збанацький). Дерева, а саме: груші, яблуні, сливи – вкрились буйним цвітом. Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок - можна було викосити косою в траві або впіймати (О. Довженко). Все, як-от: О, О, О.
Однорідні й неоднорідні означення
Означення бувають однорідні й неоднорідні. Між неоднорідними означеннями кома не ставиться.
Однорідними треба вважати:
- Означення, що характеризують предмет з одного боку: Голубі, зеленкуваті, фіолетові присмерки спадають степом (І.Цюпа). Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном (Б.-І.Антонич).
- Означення, що вказують на споріднені ознаки одного предмета або автор їх об’єднує своєю оцінкою (позитивною чи негативною); передаються інтонацією переліку: І падає сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом (М.Рильський). Звабні, рясні, налиті плоди обтяжували гілля (К.Гордієнко).
- Художні означення, тобто епітети (досить, щоб епітетом було хоч би одне означення в ряду однорідних): Холодний, колючий вітер гнав низько над землею важкі, оливні хмари (В.Кучер). Густа, медова теплота високі налила жита (М.Рильський).
- Означення, які стоять після означуваного слова: Люблю я бистрину життя, прозору, поривну, глибоку (Д.Павличко). Линув дощ, рясний, веселий, благодатний … (Г.Тютюнник).
- Означення, якщо друге означення пояснює перше (між ними можна вставити слова тобто, а саме): Візьми іншу, білу сорочку (замість цієї, що не біла). І зразу Димид із надхмарних, космічних висот майбутнього повернувся на грішну землю (В.Собко).
- Означення, що стоїть поруч – перше непоширене (прикметник), друге поширене (дієприкметниковий зворот): Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена (П.Тичина). Ніч розкидала над селом своє темне, встелене зорями шатро (М.Стельмах). Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О.Гончар).
- Як правило, однорідними є узгоджене й неузгоджене означення: З ластівками прокидався яблуневий, у білих накрапах сад (М.Стельмах).
Неоднорідними є означення, які характеризують предмет з різних боків:
- Одне означення виражене займенником, а друге прикметником чи дієприкметником (дієприкметниковим зворотом): Дід витяг вузлуватими руками якісь дбайливо складені листки (М.Рильський).
- Означення виражені прикметниками різних груп за значенням: Під літнім (відносний) широченним (якісний) небокраєм мене стрічають друзі і знайомі (А.Малишко).
- Означення виражені якісними прикметниками, що передають різнопланові характеристики предмета чи явища (колір і розмір, матеріал і колір тощо): Весь час чарівний барвистий світ мінився і прозорився, як плесо озера (І.Вільде). Жайворонок купався у свіжому ранковому повітрі (В.Собко).
ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Відокремленими називаються такі другорядні члени речення, які використовуються в мові для підсилення, пояснення або уточнення силової ролі якогось члена речення. Відокремлюватися можуть тільки другорядні члени речення. Головні не відокремлюються, вони є носіями основного повідомлення.
| Відокремлені члени речення | |||
| Відокремлені означення | Відокремлені прикладки | Відокремлені додатки | Відокремлені обставини |
| 1. Переляканий і розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір (М.Стельмах)- непоши-рені відокремлені одно-рідні означення, вираже-ні дієприкметниками. 2. Жагучими пахощами дихала земля, розпалена садами(З.Тулуб) - поширене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом. | Тим часом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік (О.Гончар). Під нами прокидались тумани, а над нами падало й падало листя – золоті сльози осіннього лісу (М.Стельмах). В обох реченнях відокремлені поширені прикладки, виражені словосполученням. | Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Леся Українка) – непоширений відокремлений додаток, виражений іменником зі словом окрім. | 1. Хвилюючись, Тимко розповідав про свої перші подвиги (Ю.Збанацький) – відок-ремлена непоширена обставина, виражена дієприслівником. 2. Тонкий лист, облітаючи з жовтих дерев, лягає на плечі (О.Гончар) – відокремлена поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом. |
Відокремлені означення
Відокремлюються, виділяючись комами на письмі та паузами у вимові, означення поширені і непоширені, узгоджені і неузгоджені. Відокремлені означення містять додаткові повідомлення, конкретизують висловлювану думку. Наприклад, Непорушно стоять дерева (які?), загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М.Коцюбинський) – додаткову інформацію про предмет дерева несуть відокремлені однорідні узгоджені означення загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою, виражені дієприкметниковими зворотами. Швидко надходив вечір (який?), морозний, зоряний (О.Гончар) - ознаки підмета вечір розкриваються за допомогою одиничних узгоджених означень морозний, зоряний, виражених прикметниками.
Означення в і д о к р е м л ю ю т ь с я на письмі комами, якщо:
1) виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом і стоять після означуваного слова: Ліс, закутаний у м’яку білу габу, стоїть непорушно, облитий місячним сяйвом (У.Самчук). Я люблю українське село, повне шуму, повне дум (В.Сосюра). Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні (А. Малишко).
2) стосуються особового займенника (незалежно від позиції): Переповнений любов’ю, я відкрив кохання книгу (П.Тичина). Довго, довго чув я, полонений сном, солов’їну пісню за моїм вікном (В.Сосюра). А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда (А.Малишко). Щасливий і веселий, він глянув на високе небо, але то вже було не небо, а грандіозний блакитний циферблат (О. Гончар). Іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього боюся (Є.Гуцало).
3) стоять після означуваного слова-іменника, якщо перед ним уже є узгоджене означення: Нова книга, цікава, захоплююча, була гарно оздоблена. Учорашня мандрівка, незвичайна і сповнена сюрпризів, була приємною. Але, якщо перед означуваним словом-іменником немає означення, непоширені означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися. Це залежить від бажання автора. Записуючи такі речення, керуйтеся їхнім інтонуванням. Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла (В.Сосюра). Зірки розсипались холодні і дрібні (О.Кононенко).
4) означення (поширені чи непоширені) стоять перед означуваним словом і мають додатковий відтінок обставинного значення – причини чи умови (можна додати слова будучи, бувши): Вражений небаченим видовищем, хірург прикипів до місця (О.Довженко). Осяяні сонцем, гори блищать (Олександр Олесь). Увага! До таких означень можна поставити питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоять вони переважно на початку речення.
5) неузгоджені означення (виражені іменниками з прийменниками) і мають певне змістове (уточнююче) навантаження (при цьому речення відповідно інтонується): Стара книга, у вишуканій обкладинці, з чудовими гравюрами, була придбана в подарунок.
6) неузгоджені й узгоджені означення, відділені від означуваного слова-іменника іншими членами речення: Срібним маревом повиті, біля сіл стоять тополі (Леся Українка). На покуті, залитий сонцем, під сліпучою синявою неба сидів старий Чумак (І.Багряний).
7) Кілька непоширених означень, що стоять у кінці речення, відокремлюються т и р е, якщо відділяються спеціальною інтонацією: Тихі, ніжні зорі спадали з неба – білі, непрозорі … (Леся Українка). Я кину все. Я вірю в кілометри – обвітрені, задихані і злі (Л.Костенко).
Н е в і д о к р е м л ю ю т ь с я:
1) узгоджене означення, яке за змістом стосується присудка: На другий день після обіду вона прийшла до мене весела та бадьора (В.Винниченко). Хата стояла нагорі чиста, біла, весела (І.Нечуй-Левицький);
2) узгоджене означення, що стоять перед означуваним словом і виконують лише роль означення (не мають відтінку причини): Битий не раз ворог відступав на захід (І.Цюпа).
3) означення, яке стосується не особових займенників: Я думаю про щось чуже … (М.Коцюбинський);
4) означення, виражене дієприкметниковим зворотом, що стоїть після одиничного прикметника: Федір поважно брав жменю насіння з великої, влаштованої з лантуха торби, зосереджено напружив руку й кидав зерно в землю (І.Чедей). Але, якщо таке означення має уточнювальний характер, то відокремлюється: Блакитний, оповитий серпанком, остів туманіє в морі (О.Довженко).
Відокремлені прикладки
Прикладка – це різновид означення, вираженого іменником. Відокремлені прикладки бувають поширені і непоширені.
Як і відокремлені означення, відокремлені прикладки містять додаткові повідомлення, конкретизують висловлювану думку.
Прикладки відокремлюються к о м а м и:
- Якщо непоширена і поширена прикладка стосується особового займенника (незалежно від позиції): Син Донеччини, задушевний лірик, він [В.Сосюра]був серед тих,хто глибоко відчув красу українського поетичного слова… (О.Гончар). І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду (А.Малишко).
- Якщо прикладка стоїться після означуваного слова, вираженого іменником – загальною чи власною назвою: Час, великий диригент, перегортає ноти на пюпітрі (Л.Костенко). Сільський чабан, дід Свирид, показав та розказав мені, як із тієї солом’яної стріхи бриля шити (Ю.Збанацький). Хто винен? Овсій Колода, бригадир (В.Кучер). Кілька однорідних прикладок, що стоять після пояснюваного іменника, також виділяються комами: Дядько мій, Микита-чорнокнижник, швець, мрійник, славний чоловік, все життя розповідав про ніжність, хоч її не бачив цілий вік (А.Малишко).
- Якщо прикладка від означуваного слова відділена іншими членами речення: Боровсь Еней з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь (І.Котляревський).
- Якщо поширена прикладка, що стоїть перед пояснюваним іменником, має обставинний відтінок (причини, умови, допусту): Пристрасний мисливець, палкий поборник охорони природи, Остап Вишня малює свої пейзажі з прекрасним задушевним ліризмом (М.Рильський). Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно тонко й художньо передавав твори Шумана, Шопена, Ліста (В.Дяченко). Увага! Якщо прикладка, що стоїть перед іменником, має тільки означальне значення, то вона не відокремлюється: А життя творів славного українського прозаїка і драматурга Юрія Івановича Яновського вимірюється віками (С.Плачинда).
- Якщо прикладка приєднується до пояснюваних іменників чи особових займенників за допомогою слів тобто, або ( у значенні тобто), у тому числі, наприклад, так званий, зокрема: Мовознавство, або лінгвістика, - це наука про мову.
- Якщо прикладка приєднується за допомогою слів родом, на ім’я, на прізвище, за національністю та ін: Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. тв.). У журбі отакій і подружився Давид з австріяком, на імення Стах (А.Головко).
- Прикладки із сполучником як (прикладки-порівняльні звороти) відокремлюються тільки тоді, коли вони виразно відокремлюються інтонаційно й мають значення причини (мають обставинний відтінок): У горах Брянський (чому?), як командир, зустрівся з новими труднощами (О.Гончар). Музика (чому? з якої причини?), як і література, часом вдається до наслідування конкретних природних звуків (П.Білецький). Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М.Рильський). І, яку справжнього митця, були в нього тяжкі часи неспокійного роздуму, гострого невдоволення своєю роботою (О.Донченко). В інших випадках кома не ставиться: Шевченко як поет відомий усьому світові (Л.Новиченко).
Прикладки відокремлюються т и р е:
- Якщо поширена прикладка має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова а саме (стоїть на початку або в середині речення): Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-двчинка – наче не чули сердитого материного поклику (М.Коцюбинський).
- Якщо відокремлені прикладки виділяються спеціальною інтонацією або стоять у кінці речення й мають у своєму складі розділові знаки: Не цвітуть на вікнах герані – сонний символ спокійних буднів (О.Теліга). Перед тобою світ – великий та розкритий (М.Рильський). Ти живеш у Києві – прекрасному й чарівному місті (Ю.Смолич). Шевченків талант художника служив великій меті – освічувати народ, піднімати його з віковічної темряви (З підручника).
- Якщо поширена прикладка має у своєму складі розділові знаки: Там, по тому боці, були хащі кущів і дерев – густі й непролазні зарослі, і від них пахло вогкістю і рясним листям (Ю.Смолич).
Відокремлені додатки
Відокремлюються додатки, виражені іменниками зі словами: крім, окрім, опріч, усупереч, зокрема, за винятком, особливо, на відміну від, що мають значення виключення або заміщення: На світі все знайдеш, крім рідної матері (Нар. тв.). Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на шкіпера (М.Трублаїні). Пахне грибами й медом, вогкістю пахне тією, опріч назви осінь, немає імені їй (М.Рильський).
Відокремлені додатки відповідають на питання непрямих відмінків і з’єднуються з іншими членами речення способом керування.
Увага! Додаток, виражений іменником з прийменником замість, переважно не відокремлюється. 1. Якщо «замість» можна замінити прийменником «за» або «взамін»: Учень пояснював тему замість учителя. Учень пояснював тему за вчителя. В кутку під божницею замість стола стояла вузесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю. В кутку під божницею взамін стола стояла вузесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний).
2. Якщо можлива заміна такого додатка: Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині (П.Тичина). Не квітки, а шаблі, списи виблискують в долині.
Відокремлені обставини
Відокремлені обставини можуть бути виражені:
Ø одиничними дієприслівниками: Що, дівуючи, Мотря придбала, те все позношувала (Панас Мирний);
Ø дієприслівниковими зворотами: Пройшовши з кілометр, вони знову побачили короткі спалахи і темні постаті (М.Стельмах).
Ø іменниками з прийменниками: Інші, в надії на заробіток,прискорили ходу (Петро Панч).
1. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, з а в ж д и відокремлюються, незалежно від місця в реченні: Вклонившись ґречно, повів промову польський посланець (Яр Славутич); Майже в кожному вірші Тарас Григорович, перебуваючи в Орській фортеці, заливався журною тугою за рідним краєм (В.Скуратівський); І тремтить схвильоване колосся, прихилившись до мого плеча (О.Теліга).
2. Відокремлюються обставини, виражені одиничним дієприслівником, що відносяться до дієслова-присудка: І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину (Т.Шевченко).
Увага! Якщо одиничний дієприслівник указує на спосіб виконання дії (наближається до прислівника) і стоїть зразу ж після дієслова-присудка, то він не відокремлюється: Ідуть співаючи (як?) дівчата. Бійці сиділи задумавшись (як?). Говорити не думаючи (як?) – все одно, що стріляти не цілячись (як?) (Сервантес).
3. Обставини, що приєднуються до основного речення сполучниками незважаючи на, наперекір, починаючи з, з а в ж д и відокремлюються: Аліна, незважаючи на свій жвавий, веселий характер, читала серйозні книжки (О.Іваненко).
4. Звороти зі словами у зв’язку з, залежно від, згідно з, відповідно до, завдяки, за згодою, всупереч, з причини та ін. виступають у ролі обставин, але в реченні можуть відокремлюватися й не відокремлюватися (за бажанням мовця). Порівняйте: Поїзд, згідно з розкладом, прибув до Одеси. Поїзд згідно з розкладом прибув до Одеси.
Відокремлені обставини, як і відокремлені означення, можуть мати порівняльне значення (виражені порівняльними зворотами) і приєднуватися до основного речення за допомогою сполучників як, мов, немов, ніби, нібито, начеб, неначе: Мов келихи, повні вогню золотого, палають дубив голубій далині (Яр Славутич) – палають (як?) мов келихи.
Н е в і д о к р е м л ю ю т ь с я:
- Дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук. Бігти не чуючи ніг. Сидіти склавши руки. Говорити не переводячи подиху.
- Дієприслівникові звороти із частками тільки, лише: Я зможу вам відповісти лише зваживши все.
- Дієприслівниковий зворот чи одиничний дієприслівник, який починається підсилювальною часткою і(й): Можна розпочинати екскурсію і не чекаючи великої кількості гостей. Іду без втоми і вагання і не схиляючи чола (Є.Летюк).
Уточнювальні члени речення
Слова й словосполучення, які уточнюють, конкретизують зміст другорядних і головних членів речення, називаються уточнювальними.
Уточнювальні члени речення відповідають не просто на питання коли? де? що? та ін., а на питання а коли саме? а де саме? а як саме? а який саме? а що саме?
Вимовляються вони з видільною інтонацією і на письмі відокремлюються комами, рідше – тире.
Найчастіше уточнюються обставини місця і часу: Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа (Д.Луценко).
Відокремлені уточню вальні члени також можуть уводитися в речення за допомогою слів: тобто, цебто, або (=тобто), чи (=тобто), а саме, наприклад, навіть у тому числі. Такі слова від уточню вальних членів речення комою не виділяються: Вальдшнеп, або (тобто) лісовий кулик, - благородна птиця (Остап Вишня).
Означення, що уточнюють попередні, відокремлюються комами: Черешні були соковиті, темно-червоні, аж чорні.
Слова, що стоять поза граматичним зв’язком
Звертання, вставні й вставлені компоненти не пов’язуються з усіма членами речення граматично, але ускладнюють його й мають додатковий характер щодо його семантики, а тому вимовляються з особливою інтонацією й відокремлюються розділовими знаками. Ці компоненти не вступають ні в сурядні, ні в підрядні зв’язки з іншими членами речення. Використовуються, щоб привернути увагу до повідомлення або виразити своє ставлення до нього.
Звертання
Звертання – це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до якого звертається мовець. Адресатом може бути назва людини або тварини чи рослини, узагальню вальні назви компонентів, організацій, назви уособлених предметів, явищ природи тощо.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Звертання не є членом речення, воно не узгоджується, не керується і не прилягає. При синтаксичному розборі їх не підкреслюють.
