Речення за будовою граматичних основ бувають:
- двоскладні (містять підмет і присудок). До тебе завше я душею лину (З.Кучерява).
- односкладні (мають лише один головний член – підмет або присудок). Пам’ять віри. Пам’ять роду. Вірю в пам’ять і серце людське (За тв. Б.Олійника).
Увага! У мові часто вживаються однослівні синтаксичні конструкції, які виражають певну думку. Вони є синтаксично нечленованими, тобто не мають у своєму складі ні головних, ні другорядних членів речення.
Це – слова-речення, що передають реакцію, відгук мовця на висловлювання співрозмовника, особливо часто – на його запитання. Такі структури вживаються в діалогічному мовленні.
Цей специфічний тип речень не можна віднести ні до двоскладних, ні до односкладних.
Слова-речення виражаються частками, модальними словами, вигуками.
Так, я буду крізь сльози сміятись… (Леся Українка) – Так є словом-реченням, яке відокремлюється паузою, а на письмі – комою.
Так ніхто не кохав (В.Сосюра) – Так – обставина (не кохав (як?) – так) способу дії, у реченні не відокремлюється.
Окремо виділяються вигукові слова, що виконують функцію мовного етикету: Добрий день! Привіт! Дякую! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Даруйте! На добраніч! До побачення!
4. Речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів
- Непоширене (наявні тільки головні члени речення). Я сам. Вікно. Сніги (П.Тичина).
Люди – прекрасні. Земля – мов казка (В.Симоненко).
- Поширене (наявні другорядні члени). Тисяча стежин, мільйон вузьких стежинок мене на
ниву батьківську веде (В.Симоненко).
5. Речення за наявністю (відсутністю) необхідних членів
- Повними є речення, у яких наявні всі необхідні для цього структурного типу члени речення.
Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде (В.Симоненко). У цій строфі 4 простих повних
двоскладних поширених речення.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). Це також повні, але
односкладні речення. У них наявний лише один головний член – присудок, підмета ж нема і не повинно бути в такому структурному типі – безособовому реченні.
- Неповними називаються речення, у яких пропущено головний або другорядний член речення чи кілька членів одночасно, потрібних для його структури. Пташка красна своїм пір’ям, а людина – працею (Нар. тв.). Друге речення неповне, бо в ньому пропущений присудок красна. Воно без контексту (попереднього речення) незрозуміле й тому самостійно не може існувати.
6. Речення за наявністю елементів ускладнення
- Ускладнене:
· однорідними членами: Я так люблю рясне моє Полісся: ліси, озера, сосни і блакить! (В.Дячук).
· порівняльним зворотом: Заснуло сонце в павутинні, немов дитя,між віт густих.
· звертанням: Рости, рости, моя пташко, мій маковий цвіте.
· вставним словом (словосполученням, реченням): І найкраща, по-моєму, краса – це краса вічності (О.Гончар).
· відокремленим членом: На обрії вставали ліси, занурені в небо по пахви. А він, вітер, шугав між небом і морем.Я стою під зорями, завмерши.
- Неускладнене. І зачаровує серце українська мова. Карпатські гори вирізьбив сам час.
| 1. За кількістю граматичних основ | просте | одна граматична основа | Люблю я пісню солов’їну. |
| складне | дві і більше граматичних основ | Українська мова мене не тількивабить, вона дивує йзахоплю. |
| 2. За метою висловлювання | розповідне | у реченні щось повідомляється, розповідається; у кінці речення ставиться крапка | Мелодійний спів пташки був насичений світлом. |
| питальне | речення містить запитання; у кінці речення ставиться знак питання | Прекрасне слово, але що в ньому, як не від серця йде воно? | |
| спонукальне | речення висловлює наказ, пораду, прохання, спонукання до дії тощо; у кінці речення ставиться крапка або знак оклику (залежно від інтонації) | Ходімо скоріше до школи. Не збайдужійте, люди, до природи! |
| 3. За емоційним забарвленням | неокличне | розповідне | Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. Пісню колискову я складаю знову. |
| питальне | О слово рідне, хто без тебе я? Чуєте, скільки вогню в нашій мові, в жаркому, гарячому, гарному слові? | ||
| спонукальне | Як парость виноградної лози, плекайте мову. Шануйте коми кожної пір’їну. | ||
| окличне | розповідне | Уклін чолом народу, що рідну мову нам зберіг! Рідна мова в рідній школі! | |
| питальне | Чому, коли шукаєш слово, чому одне бринить – сльоза?! Ну, що ти знов мені розкажеш, о красномовний друже мій?! | ||
| спонукальне | Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів! О слово! Будь мечем мені! Ні, сонцем стань! |
| 4. За будовою граматичної основи | односкладне (має лише один головний член (підмет або присудок)) | з головним членом підметом | називне | Темна ніч. Шляхи. Діброва. Ранок. Світанок. Справді славнадівчина. |
| з головним членом присудком | означено- особове | Люблю мандрувати по рідній країні. За правду, браття, єднаймось щиро | ||
| неозначено- особове | У нас проханих не люблять. Намдаютьчаю. | |||
| узагальнено- особове | Хліб-сіль їж, а правду ріж(Нар. тв.). | |||
| безособове | Пахло чебрецем, свіжою травою І знов тихо в хаті. | |||
| двоскладне (має підмет і присудок) | Заплющує повіки безсилийдень. На гнізділелека задумався. |
| 5. За наявністю чи відсутністю другорядних членів | непоширене | складається лише з головних членів | Є шлях. Я тривожуся. |
| поширене | наявні другорядні члени речення | Українська мова живев прекрасних піснях мого народу(В. Сухомлинський). |
| 6. За наявністю (відсутністю) необхідних членів | повне | речення, у яких наявні всі необхідні для цього структурного типу члени речення | Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок, Бо кращий урожай не жде мене ніде, Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок Мене на ниву батьківську веде (В.Симоненко). У цій строфі 4 простих повних двоскладних поширених речення. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). Це також повні, але односкладні речення. У них наявний лише один головний член – присудок, підмета ж нема і не повинно бути в такому структурному типі – безособовому реченні. |
| неповне | речення, у яких пропущено головний або другорядний член речення чи кілька членів одночасно, потрібних для його структури | Пташка красна своїм пір’ям, алюдина– працею (Нар. тв.). Друге речення неповне, бо в ньому пропущений присудок красна. Воно без контексту (попереднього речення) незрозуміле й тому самостійно не може існувати. |
| 7. За наявністю елементів ускладнення | неускладнене | За вікном місто святкове шумить. |
| ускладнене | однорідними членами речення | Вітер змітав цілі кучугури снігу і підіймав їх догори. Крислаті та огрядні липи стояли натомлено і важко. |
| порівняльним зворотом | Заснуло сонце в павутинні,немов дитя,між віт густих. | |
| звертанням | Неси ж мене, коню, по чистому полю. Рости, рости,моя пташко, мій маковий цвіте. Хто в полі, хто в лісі, стережися. | |
| вставним словом (словосполученням, реченням) | На жаль,чудес на світі не буває. Я, скзати правду, задрімав трохи. Діти – вона це добре пам’ятала! – були десь поряд. | |
| відокремленим членом речення | На обрії вставали ліси, занурені в небо по пахви. А він,вітер, шугав між небом і морем. Я стою під зорями,завмерши. |
ПІДМЕТ та способи його вираження
Підмет –незалежний головний член речення, що означає предмет (чи особу), про який йдеться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Підмет, виражений одним словом, називається п р о с т и м.
Способи вираження п р о с т о г о підмета
1) іменником: Нагріта сонцем ріллядихає парою.
2) займенником: Мидужі силою своєю.
3) прикметником, числівником, займенником, дієприкметником, що переходять в іменники: Їздові тихенько перемовлялися. Пораненийбув доставлений до шпиталю. В обіймах з радістю журба,
одналетить, однаспиня … (Олександр Олесь). Двоє вийшли з лісу. Усіповинні мати загальну культуру, інтелект, порядність (Г.Чайка).
4) інфінітивом: Працювати — її улюблене заняття.
5) прислівником: Не дивися їм грізно в очі «завтра».
6) вигуком або службовим словом, якщо вони вживаються замість іменника: «Слава! Слава»»прокотилось і лягло до ніг (П.Тичнина). Над площею лунало«ура».
Підмет, виражений словосполученням, утвореним з двох і більше повнозначних слів, називається с к л а д е н и м.
Способи вираження с к л а д е н о г о підмета:
1) власною назвою: Вабить знов мене Чумацький Шлях … (П.Дорошенко). Петро Іванович з самого ранку виходив на своє подвір 'я подивитися на схід сонця. Біла Церква – красиве місто. Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог.
2) сполученням двох іменників: Там над водою купка людейлагодилась сідати в човен (М.Коцюбинський).
3) сполученням займенника з іменником: Він з Миколою ніяк поладнати не міг.
4) сполученням числівника з іменником або двох числівників: Два місяці - це термін, відведений для виконання роботи. Є в нашому житті ще чимало об’єктів для нещадної сатири (О.Гончар). Усі мидужі дружбою своєю (В.Стефаник).
5) фразеологізмом: Бити байдики — мрія будь-якого ледаря.
6) дієслово зв’язка бути або цілим реченням: «Я буду літати!» — лунало в його голові.
