Функції сім’ї відбивають систему взаємодії сім’ї і суспільства, з одного боку, і сім’ї й особи – з другого. Функції сім’ї можна розглядати як суспільні (стосовно суспільства), так й індивідуальні (стосовно особи).
ФУНКЦІЇ СІМ’Ї
Функції | Сфера сімейної діяльності | |
Суспільна | Індивідуальна | |
Репродуктивна | Біологічне відтворення | Прагнення мати дітей |
Виховна | Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства | Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях |
Господарсько-побутова | Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми | Одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім'ї від інших |
Економічна | Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів | Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги) |
Первісного соціального контролю | Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь | Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї |
Духовного спілкування | Розвиток особистості членів сім'ї | Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу |
Соціально-статусна | Надання певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури | Задоволення потреб у соціальному просуванні |
Дозвільна | Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля | Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів |
Емоційна | Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія | Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім’ї Задоволення потреб у особистісному щасті і любові |
Сексуальна | Сексуальний контроль | Задоволення сексуальних потреб |
Зараз намітилась тенденція до малодітного типу відтворення населення. З метою регулювання дітонародження різні держави виробляють і проводять у життя демографічну політику.
Демографічна політика – це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної поведінки населення. Основне питання демографічної політики полягає в тому, як держава може впливати на рішення про народжуваність, які приймаються на рівні сім'ї, з тим щоб їх кінцевий результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства.
Демографічні процеси відбуваються в сучасному світі бурхливо і досить неоднозначно. У зв'язку з тим, що існують два типи демографічної поведінки населення, і сама демографічна політика стосовно народжуваності може діяти у двох протилежних напрямах. Вона може бути націлена або на зростання народжуваності (там, де спостерігається її низький рівень) або, навпаки, на її зниження (там, де рівень народжуваності досить високий).
Нині очевидною є необхідність наукової розробки нової стосовно нових умов демографічної політики в Україні. Вона, мабуть, повинна стати передусім диференційованою для різних регіонів республіки, завчасно прогнозувати як сприятливі, так і несприятливі тенденції в розвитку демографічної ситуації.
Зауважимо, що всі функції реалізуються сім'єю комплексно. При цьому зміна активності в якомусь одному функціональному напрямку заходить віддзеркалення у відповідній зміні активності сім'ї в інших функціональних напрямках.
На кожному історичному етапі сім'ї притаманна певна ієрархія функцій, тобто певний рівень активності сім'ї в кожному із функціональних напрямків. Розвиток сім'ї є процес ціленаправлених зрушень в ієрархії функцій, процес зміни активності сім’ї в найважливіших функціональних напрямах.
Будучи підсистемою системи "суспільство", сім'я активно взаємодіє з іншими суспільними системами. Ці системи, з тим чи іншим ступенем активності беруть участь в реалізації всіх найважливіших функцій сім'ї.