закон України „Про звернення громадян”
Основні поняття: кримінально-процесуальні документи, адміністративні та цивільно-правові документи, поняття "звернення громадян", клопотання, анонімнi листи.
Методичні рекомендації
Готуючись до заняття пригадайте основні положення Закону України „Про звернення громадян”.
Розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і прийом громадян є важливою частиною роботи органів державної влади, засобом отримання інформації, однією з форм зміцнення і розширення зв’язків з громадянами.
При розгляді листів та вирішення питань, які хвилюють громадян, необхідно керуватися Конституцією України, Закон України „Про звернення громадян”.
Усі звернення, які надійшли від громадян, мають бути зареєстровані в канцелярії в день їх надходження. У зверненні зазначаються ПІБ, місце проживання громадянина та викладається суть порушеного питання. Письмове звернення має бути підписане заявником із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідним роз’ясненням не пізніше як через десять днів з дня його надходження.
На вільному від тексту місці першої сторінки звернення ставиться відбиток штампу органу, на якому зазначається дата надходження звернення та його реєстраційний номер.
Конверти, у яких надійшли звернення, зберігаються разом з матеріалами перевірки протягом усього періоду їх розгляду, після чого знищуються.
Повторні звернення громадян реєструються так само, як попередні. При цьому в верхньому правому краю картки робиться позначка „Повторно” і до картки долучається все попереднє листування.
Повторними вважаються звернення, у яких: оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до установи; повідомлення про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження не минув установлений законодавством термін розгляду.
Щодо кожного звернення не пізніше як у 5-ти денний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження, передати на вирішення в підпорядкований чи інший орган; надіслати за належністю до іншого відомства, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції даного органу. Про пересилання звернення до іншого органу чи відомства обов’язково повідомляється заявникові.
На звернення, взяте на контроль, заповнюється контрольна картка у двох примірниках, один з яких надходить до контрольної картотеки, а другий – разом із зверненням вручається виконавцеві.
Після закінчення перевірки і фактичного виконання прийнятого рішення звернення разом з матеріалами перевірки повертаються до секретаріату установи з написом „До справи” і підписом посадової особи, яка прийняла рішення.
За результатами перевірки звернення складається мотивований висновок, який має містити в собі об’єктивний аналіз зібраних матеріалів.
Рішення, що приймаються за зверненнями, повинні бути обґрунтованими. Посадова особа, визнавши заяву чи скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов’язана забезпечити своєчасне і правильне рішення.
Звернення, у яких порушуються важливі питання діяльності органу, установи, беруться на особливий контроль і вирішуються в першу чергу. У цих випадках на листках і картках проставляється штамп „Особливий контроль”. Рішення за результатами перевірки звернень приймаються керівництвом того органу, до якого вони надійшли.
Звернення військовослужбовців, а також членів їхніх сімей вирішуються в міністерствах у термін до 15 днів від дня їх надходження, а в підпорядкованих установах – невідкладно, але не пізніше ніж через 7 днів.
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуті всі поставлені в них питання, вжито необхідних заходів і заявникам дані вичерпні відповіді.
Закон України „Про звернення громадян” (1996 р., 2 жовтня) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статусу пропозиції щодо поліпшення їх діяльності, викривати їх недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон встановлює права громадян при розгляді їх заяв чи скарг; обов’язки органів державної влади, місцевого самоврядування засобів масової інформації, керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв або скарг.
Стаття 1 „Звернення громадян”. Громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 7 „Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення”. Звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю до розгляду.
Стаття 8 „Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню”. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Стаття 10 „Заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях”. Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян.
Стаття 16 „Розгляд скарг громадян”. Скарги на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.
Стаття 18 „Права громадян при розгляді заяв чи скарг”. Громадянин, який звернувся з заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
– особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
– знайомитися з матеріалами перевірки;
– подавати додаткові матеріали або на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
– бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
– користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу;
– одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
–висловлювати усно чи письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
– вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Стаття 19 „Обов’язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг”. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:
– об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
– на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
– скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України;
– забезпечувати поновлення порушених правил, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;
– письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
– вживати заходів відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів;
– у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
– не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
– особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично організувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Скарга –це документ, в якому особа (установа) скаржиться на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.
Реквізити: адресат (назва станови або посадові особи, яка має повноваження щодо розгляду даної скарги; адресат (прізвище, ім’я, по батькові, текст, дата, підпис, засвідчення підпису.
Формуляр-зразок скарги
Заступникові начальника
Головного управління
у справах захисту прав
споживачів
Царуку Ю.В.
мешканців будинку № 76
СКАРГА
Ми, мешканці будинку № 76-6 по вул. Свободи в м. Києві з 19 по 30 квартири звертаємось до Вас за допомогою.
Приватний підприємець Бережний О.Т. орендує підвал нашого будинку, використовуючи його під склад. Зараз йому цього стало замало і він вирішив побудувати у підвалі "кафе-інтернет". Це притому, що будинок 1946 р. забудови, знаходиться в аварійному стані, тріщини по стінах видніються у всіх квартирах та з кожним роком вони збільшують свої розміри.
Розпочаті роботи в підвалі нам ніякої користі не принесуть, а навпаки – погіршать наші умови проживання.
Коли ми звернулись у ЖЕК – 200, нам пояснили,щоорендар розпочав ремонт і в підвалі буде склад та офіс. Документів на проведення ремонту в орендаря немає ніяких, за що Головне управління з благоустрою м. Києва висунуло проти нього штрафні санкції.
Це його не зупинило. Ремонт та перепланування підвальногоприміщення продовжується, що надзвичайно заважає мешканцям будинку. Коли ми мешканці, підійшли подивитись, що там робиться, то побачили, що підвал; перепланувався саме в "кафе-інтернет",
Документів – дозволу санстанції, пожежної частини, а головне – погодження ЖЕК –200 та мешканців будинкуорендар не має.
Так, не маючи нічого, окрім своєї впевненості про непокарання орендаторпривласнив прибудинкову територію, де, ми так вважаємо, планує в літній період встановити столики, і це під вікнами, де ми проживаємо.
З усього видно, що в нас з'явився господар будинку, а хто ж тоді адміністрація ЖЕКу?
Ми надзвичайно обурені поведінкою орендаря,тому сподіваємося на Вашу допомогу у вирішення наших проблем та призупинити його незаконні дії, за що завчасно Вам дуже вдячні.
Підписи мешканців квартир з 19 по 30.
Література
Основна
1. Діденко А. Н. Сучасне діловодство / А. Н. Діденко. – К., 2006.
2. Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання) / Укл.: Хавронюк М. І. – К.: Атіка, 2008. – 256с.
3. Інструкція з діловодства, що ведеться в центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України, органах і підрозділах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління МВС України, навчальних закладах освіти та урядових органах державного управління, які діють у складі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 04 жовтня 2003 року №1150.
4. Інструкція про вимоги щодо оформлення документів у системі МВС України, затверджена наказом МВС України від 20.01.2004 № 55.
5. Інструкція про організацію діловодства в системі МВС України, затверджена Наказом МВС України від 24.11.2003 № 1440.
6. Корж А. В. Документознавство. Зразки документів праводілової сфери: навч. посібник / А. В. Корж. – 2-ге вид., змін. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 372 с.
7. Красницька А. В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування / А. В. Красницька. – К., 2003.
8. Погиба Л. Г. Складання ділових паперів. Практикум / Л. Г. Погиба, Т. О. Грібіниченко, М. П. Баган – К., 2002.
Додаткова
1. Комісаров О. Г. Основи діловодства: документування та документообіг: навч. посібник / О. Г. Комісаров, А. П., Купін А. С. Савельєв. – Запоріжжя, 2005.
2. Корж А. В. Юридичне документоведення: навч. посібник для студентів вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України /А. В. Корж. – К.: Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2001. – 168 с.
3. Організація діловодства та навчальна практика: навч. посібник / за ред. Я. Я. Чорненького, В. М. Когута. – К.: Алерта, 2006. – 600 с.
4. Пащук Р. І. Ділове мовлення правоохоронця: навч. посібник / Р. І. Пащук, Н. М. Поліщук, Н. Є. Таран – 2-ге вид., переробл. і доп. / МВС України, Луган. акад. внутр. справ МВС ім. 10-річчя незалежності України / відп. ред. О. М. Литвинов; Вст. ст. І. П. Ющука. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 304 с.
5. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / за ред. Бибик С. П. – К., 1997.
6. Токарська А. С., Кочан І. М. Українська мова фахового спрямування для юристів: підручник / А. С. Токарська, І. М. Кочан.. – К.: Знання, 2008.
7. Швецова-Водка Г. М. Документознавство: навч. посібник / Г. М. Швецова-Водка. – К.: Знання, 2007. – 398 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
8. Шевчук С. В. Службове листування / С. В. Шевчук. – К., 2000.
9. Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського ділового мовлення: навч. посібник / С. В. Шевчук, О. О, Кабиш. – К.: Атіка, 2007.
