По-друге, органи місцевого самоврядування й місцева державна адміністрація не мали практично жодних ресурсів для здійснення своїх повноважень і реального впливу на місцеве життя.

Література: 7-12, 17, 20, 21

1. Проаналізуйте результати Лютневої буржуазної революції 1917 р. для українських територій. Коли і за яких обставин розпочалися державотворчі процеси в Україні в 1917 р. Які наслідки цього процеси?

2. Які універсали і коли були прийняті Центральною Радою? Проаналізуйте зміст кожного з них.

3. У чому полягали специфічні риси Центральної Ради? Чому вона так і не стала повноцінним парламентом? (с. 263-264).

4. Схематично зобразіть та охарактеризуйте державний лад УНР (центральні органи влади і управління УНР, місцеві органи влади і управління УНР). Рохзкажіть про повноваження кожного з них.

5. Охарактризуйте військову організацію УНР.

6. Охарактеризуйте охоронно-каральні органи УНР.

7. Проаналізуйте судову систему УНР.

8. Проаналізуйте законодавчу діяльність Української Центральної Ради.

9. Зміст Конституції УНР (29 квітня 1918 р.)

10. Коли, з яких причин і за яких обставин сталося падіння УЦР?

11. Яким чином і чому стався державний переворот під керівництвом Павла Скоропадського?

12. Охарактеризуйте і схематично зобразіть державний лад періоду гетьманату (органи центральної і місцевої влади та управління).

13. Охарактеризуйте військову організацію періоду гетьманату.

14. Охарактеризуйте судову систему періоду гетьманату.

15. Державотворчі процеси в період Гетьманату. Чому стався державний переворот? Чому саме Гетьманат став формою правління в Україні в 1918 р. Які зміни були привнесені в систему влади (Чайков. с. 276-279)?

16. Основні законодавчі акти, прийняті в добу Гетьманату.

17. Чому відбувся прихід до влади Директорії? Назвати головні причини? Що означає слово «Директорія»? Звідки воно походить? Що воно означало в українському контексті? (Чайков. с. 282-284 с.)

18. Діяльність Конгресу трудового народу (коли, чому, результати, хто був представлений). Як відбувалися вибори до Конгресу? (284-285).

19. Чи була реалізована ідея парламентаризму в період Директорії? Доведіть свою думку.

20. Яким чином була організована влада в період Директорії? (с. 287-289).

21. Судова влада в добу Директорії (с. 290).

22. Вироблення законодавства в період Директорії (290-292).

23. Яким чином виникла ЗУНР і коли? Яка передісторія виникнення ЗУНР? (292-295)

24. Що таке Українська Національна Рада? Коли і чому була створена? До якої гілки влади вона належала? Чи була вона справжнім парламентом?

25. Коли як і для чого було сформовано Державний секретаріат ЗУНР? (296-297)

26. У чому суть Акту про злуку 1919 р. 22 січня? Як він позначився на долі ЗУНР та УНР? Чи був він реалізований?

27. Місцева адміністрація в період ЗУНР (297-299)?

28. Які зміни відбулися в системі вищих органів влади та управління? (с. 299-300)

29. Які були органи охорони громадського порядку? (с. 300-301)

30. Зміст діяльності судово-прокурорських органів ЗУНР (с. 301-303)

31. Формування Української Галицької Армії (УГА) ЗУНР (с. 303-304).

32. Діяльність ЗУНР в соціальній, політичній, дипломатичній галузі (304-308).

33. Яка доля національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.? Чому державність було втрачено?

Це матеріал з підручника Чайковського, бо у цій лекції усього немає:

Центральна Рада намагалася об'єднати дві абсолютно несумісні речі. З одного боку, домінувала ідея надання органам місцевого самоврядування широких прав і повноважень, хоча з тексту наведених документів не зрозуміло, яких саме. А з іншого боку, визначення меж цих повноважень і взагалі керівництво всією системою самоврядування в масштабах країни покладалися на Генеральне секретарство внутрішніх справ, тобто звичайне міністерство з його досить-таки залежним статусом. Проте не тільки ця до певної міри теоретична дилема заважала нормальному формуванню місцевої адміністрації й самоврядування. Долю цього процесу визначили, зрештою, три основні проблеми.

По-перше, цілковита невизначеність самої системи інституцій, що мали закласти фундамент місцевої влади. Поряд з органами місцевого самоврядування, більшість з яких була успадкована ще від Російської держави, діяли губернські та повітові комісари Центральної Ради та згадані в Третьому Універсалі "органи революційної демократії". Всі вони функціонували на власний розсуд, без механізму взаємодії й точного розмежування "сфер впливу". Більше того, деякі найважливіші питання взагалі вилучалися з їхньої компетенції, що, в свою чергу, призводило до утворення нових органів.

По-друге, органи місцевого самоврядування й місцева державна адміністрація не мали практично жодних ресурсів для здійснення своїх повноважень і реального впливу на місцеве життя.

По-третє, відсутність належної правової бази, адже законодавство в цій сфері обмежувалося переважно загальними, здебільшого декларативними нормами, що містилися в універсалах Центральної Ради та деклараціях її Генерального Секретаріату. Правовий статус комісарів Центральної Ради визначався положенням, прийнятим ще Тимчасовим урядом для своїх представників. Деякі джерела зазначають, що розроблявся закон про утворення нових органів влади на місцях, однак далі загальних положень проекту справа не пішла.

Подібна правова невизначеність зберігалася до останнього дня Центральної Ради, коли, нарешті, Конституція УНР не звела все до спільного знаменника. Відповідно до ст. 5 цього акту систему місцевого самоврядування складали землі, волості й громади, а їхні відносини з державою мали такий вигляд: "Не порушуючи єдиної своєї власті, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації".

Крім цієї загальної норми, до Конституції ввійшли ще дві статті, що визначали відносини органів самоврядування з державною адміністрацією. Так, згідно зі ст. 26, радам і управам (умовний аналог наших виконкомів) громад, волостей і земель "належить єдина безпосередня місцева влада: міністри УНР тільки контролюють їх діяльність, безпосередньо і через визначених ними урядовців, не втручаючись AoVrrpaB, тим Радам і Управам призначених, а всякі спори в цих справах рішає Суд Української Народної Республіки". До компетенції самої Ради народних комісарів, відповідно до ст. 50 Конституції, належали лише ті питання, які "зістаються поза межами установ місцевої самоуправи або дотикають цілої УНР", причому Рада народних комісарів не може "порушувати законом установлених компе-тенцій" органів місцевого самоврядування та "приходить їм в поміч, коли вони до неї звертаються".