Результати лабораторно – діагностичних та клінічних обстежень.

Заг. ан.. крові

ер. – 3,5 ´ 10 / 12 ш./л.

К.П. – 0,6

Ш.О.Е. – 4 мм. год.

лей. – 12 ´ 10 / 9 ш./л.

ю. – 1%

п. – 2%

с. – 74%

еоз. – 2%

баз. – 2%

лімф. – 15%

мон. – 4%

Загальний аналіз сечі

К – сть – 70 мл.

Колір – солом.

Відн. густина – 1020

Реакція – слабко кисла.

Білок – 0,089 г./л.

 

Мікроскопія осаду:

Епіт. –в незначній кількості

Лей. –

Ер. –

Крист. –

Рентгенологічне обстеження легень

У лівій легені на фоні емфізематозних змін вогнищеві тіні різної величини та інтенсивності з наявністю каверн у легені: права легеня L2, S2, - каверна 2X3 cм., L5,S3 – каверна 1Х2 см.; Кавернии переважно товстостінні, з вогнищами вогнищевого обсіменіння та легеневого фіброзу.

Мокрота:

01.01 МБК + 10 КСП в полі зору

02.01 МБК + 8 КСП в полі зору

03.01 МБК + 11 КСП в полі зору

Лікування:

.; При наявності клініки легеневої кровотечі хворому проводилася терапія направлена на: 1. зняття кашльового рефлексу: атропіну сульфат 0,1%.

2.зниження тиску у малому колі кровообігу – і припинення кровотечі еуфілін 2,4%

.3. З метою зниження ступеня активації фібринолізу – Контрикал 10000 О,Д,,- в./в., крапельно.

4. Для зниження проникності стінки легеневих судин – кальцію хлорид 10%.

Диференційний діагноз:

Від пневмонії інфільтративний туберкульоз відрізняється рядом ознак. Пневмонія починається гостро, із високою температурою тіла (до 39-40 °С), лихоманкою, задишкою, головним болем. Часто спостерігають ларингіт, трахеїт. Початок інфільтративного туберкульозу підгострий або поступовий. Покашлювання з виділенням незначної кількості серозно-гнійного харкотиння, слабкість, субфебрильна температура, потовиділення, зниження апетиту. При пневмонії перкуторно виявляють притуплення легеневого звуку, жорстке або бронхіальне дихання, вологі хрипи, крепітацію. Пневмонія локалізується переважно в нижніх відділах, туберкульоз — у верхніх задніх сегментах. Рентгенологічно для пневмонії характерна інтенсивна гомогенна тінь і виражена реакція плеври. При інфільтративному Туберкульозі виявляють різноманітні інфільтрати на фоні вогнищ неоднорідного характеру з "доріжкою" до кореня легень (рис. 116, 117). При туберкульозі відзначають помірний лейкоцитоз до 15,0×109 г/л, ШОЕ до 25-30 мм/год, зсув нейтрофілів вліво, лімфопенію, моноцитоз. При пневмонії лейкоцитоз 15,0-20,0х109 г/л, ШОЕ 25-40 мм/год.

Заключний клінічний діагноз:

1.ВДТБ (3.03.2013р.) S2_,3 правої легені (вогнищевий, фаза інфільтрації і розпаду), Дестр+, МБТ+М+К+Резист-РезистІІ-, Гіст0, Кат1Ког1.

2.Легенева кровотеча.Асфіксія унаслідок легеневої кровотечі.

3.Хронічна пневмонія.

 

2. МОРФОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

Результати патанатомічного розтину

Дихальна система: у гортані виявлені згустки артеріальної крові, м´якої консистенції, не скріпленіі зі слизовою. При огляді легені: спостерігається венозне повнокрів´я легень, паренхіма легень – набрякла, визначається розростання сполучної тканини у легенях, за рахунок хронічної гіпоксії органу,у обох легенях по ходу розгалуження основних бронхів виявлені згустки крові – наслідок артеріальної кровотечі з розірваної аневризми стінки судини каверни правої легені - L2, S2, - каверна 2X3 cм.,Виявлені також каверни: права легеня L5,S3 – каверна 1Х2 см.,

Мікропрепарат легені: визначені дистрофічні зміни паренхіми легені, плазморагія та набряк, унаслідок переходу у міжклітинний простір рідкої частини крові (плазми) та виходу за межі

клітини міжклітинної речовини.

Серцево – судинна система: макропрепарат серця – виявлені ознаки тоногенної дилятації лівого шлуночка, у порожнині правого передсердя – тромб 1,5 ´ 1 см., червоного кольору,міцно спаяний з ендокардом правого передсердя. Мікропрепарат серця: у міокарді лівого шлуночка – ознаки жирової дистрофії м´язових волокон, з дрібними вогнищами запальної інфільтрації.

Патанатомічний діагноз

1.ВДТБ (3.03.2013р.) S2_,3 правої легені (вогнищевий, фаза інфільтрації і розпаду), Дестр+, МБТ+М+К+Резист-РезистІІ-, Гіст0, Кат1Ког1.

2.)Аневризма судини області каверни - права легеня L2, S2.Розрив аневризми.Легенева кровотеча.Асфіксія унаслідок легеневої кровотечі.

3.Хронічна пневмонія.

.

Клініко-патологоанатомічний епікриз:

Обґрунтування діагнозу основного захворювання: на основі анамнестичних даних-наявність туберкульозу,наявності даних отриманих у результаті об´єктивного огляду - кашлем, який супроводжувався виділенням крові, що йшла через ніс та рот хворого, можна встановити остаточний діагноз основного захворювання: хронічний фіброзно – кавернозний туберкульоз, ускладнений розривом аневризми судини області каверни - права легеня L2, S2, крововиливом у верхні дихальні шляхи з розвитком асфіксії.

Встановлення основної та безпосередньої причини смерті та окремих ланок танатогенезу: основною причиною смерті хворого був туберкульоз. Безпосередньою причиною смерті була асфіксія унаслідок розриву аневризми судини області каверни - права легеня L2, S2, крововиливу у верхні дихальні шляхи з розвитком асфіксії. Ланками патогенезу були у даному випадку: 1. Розвиток клініки легеневої кровотечі, унаслідок розриву аневризми судини області каверни - права легеня L2, S2, крововиливу у верхні дихальні шляхи, загальною анемією - на фоні тяжкого кашлю. 2.Посилення кровотечі, з аспірацією кров´яних згустків у верхні дихальні шляхи. 3.Асфіксія унаслідок аспірації кров´яними згустками верхніх та нижніх дихальних шляхів.

Аналіз процесів викликаних лікувально – діагностичними процедурами, та їх вплив на клініко – морфологічні прояви захворювання: проводилася терапія направлена на: 1. зняття кашльового рефлексу: атропіну сульфат 0,1%.2. зниження тиску у малому колі кровообігу – і припинення кровотечі еуфілін 2,4% 3. З метою зниження ступеня активації фібринолізу –Контрикал.4. Для зниження проникності стінки легеневих судин – кальцію хлорид 10%, - проведена терапія була патогенетично виправданою, правильною,за виключенням моменту коли з метою звільнення верхніх дихальних шляхів потрібно було застосувати лікувальну бронхоскопію, хоча вона б продовжила життя хворому на якихось 2 –3 години.

Співставивши діагноз розходжень виявлено по р2.Це пов»язано з тяжким станом хворого при поступленні.

Діагностика та госпіталізація були проведені несвоєчасно; на лікування та наслідки захворювання вплинули втрачені години від початку захворювання.