Поняття, структура та правові основи регулювання

Звітність банку

12.1. Звітність банку:

Звітність банку - це система форм фінансової, статистичної, управлінської та податкової звітності, які переважно відобража­ють результати банківської діяльності, а також розкривають інформацію щодо господарських операцій банку. Це визначення має два суттєві аспекти. По-перше, звітність банку необхідно роз­глядати комплексно щодо наведених у визначенні видів звітності (табл. 12.1).

 

Таблиця 12.1. Порівняльний аналіз видів звітності комерційного банку
Класифіка­ційна ознака	Вид звітності
	фінансова	статистична	управлінська	податкова
Періодичність	Квартальна,	Щоденна,	Не регулюється	Місячна,
надання	річна	тижнева,		квартальна,
		декадна,		річна
		двотижнева,
		місячна,
		квартальна,
		піврічна, річна
Рівень	Повністю	Частково публічна	Непублічна	Непублічна
публічності	публічна	в агрегованому
		вигляді
Основні	Коло користувачів	Щодо банківських	Менеджери	Державна
категорії користувачів	не обме­жене. Основні	операцій НБУ, МВФ та інші	вищої та середньої	податкова адміністрація,
	групи: акціонери,	користувачі.	ланок
	НБУ,	Щодо господарських		керівництво
	контрагенти	операцій		банку
	та клієнти	Держкомстат
	банку
Спосіб надання	Електронною поштою та на паперових носіях	Переважно електронною поштою, на паперових в	Не регла­ментується	У паперо­вому та електронному вигляді
		окремих випадках
Суб'єкти, що подають звітність	Балансові підрозділи банку,	Балансові підрозділи банку, банки - юридичні	Центри відповідаль­ності банку	Балансові підрозділи банку,
	юридичні особи,	особи		банки — юридичні
	материнські			особи
	банки
Основні нормативні акти, що регулюють	Постанова Правління НБУ № 480 від 27.12.2007	Постанова Правління НБУ № 124 від 19.03.2003 року	Постанова Правління НБУ № 324 від 06.09.2007 ГІПІЛ/	Податкове законодав­ство та Накази ДПА
процес		Накази	року
складання		Держкомстату

Проаналізувавши дані табл. 12.1, можна бачити, що наведені види звітності мають як спільні, так і відмінні характеристики, зумовлені метою їх складання:

• фінансова звітність забезпечує розкриття узагальненої інформації щодо фінансового стану банку (активи, зобов'язання,
капітал), фінансових результатів його діяльності (доходи, витрати, прибутки, збитки) та руху грошових коштів банку й уча­сників консолідованої групи;

• статистичну звітність банку доцільно розглядати за двома
складовими:

1) статистична звітність, що подається до Національного
банку України (НБУ), використовується для забезпечення інформаційної основи виконання даним державним
органом своїх функцій: розроблення та реалізації грошово-
кредитної політики, банківського нагляду, складанням
платіжного балансу і т.ін.;

2) статистична звітність, що подається до Державного комітету статистики України (Держкомстат), використовується для формування статистичних даних в цілому по економіці держави;

• на основі управлінської звітності менеджерами вищої та серед­ньої ланок банку приймаються поточні, тактичні та стратегічні
управлінські рішення;

• податкова звітність використовується для визначення сум
податків та зборів, які підлягають сплаті банком, а також для
здійснення контролю податковими органами за правильністю
їх розрахунку.

Іноді також виділяють оперативну звітність, однак цей вид звітності характеризує, скоріше, спосіб передачі та призначення інформації, а отже, на нашу думку, не може розглядатися як са­мостійний вид звітності. Надалі в даному розділі звітність банків буде розглядатися щодо видів звітності, наведених у табл. 12.1.

Другий важливий аспект звітності банків стосується відобра­ження в більшості звітних форм результатів саме банківської ді­яльності, зміст якої полягає в залученні у вклади грошових кош­тів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.). Тобто сутність банківської діяльності полягає у здійсненні банком специфічних функцій фінансового посередника. Інші види діяльності банку спрямовані на забезпечення його функціонування як звичайного суб'єкта господарювання: трудові відносини з працівниками, формування основних фондів, сплата податків і т.ін.

Таким чином, усю звітну інформацію банку можна умовно поділити на дві частини:

1) дані, які відображають результати здійснення банківських операцій;

2) інформація щодо інших ви дів діяльності банку.

Такий поділ у більшості випадків у явному вигляді не спосте­рігається щодо видів та форм звітності. З іншого боку, переважна кількість форм звітності банку містить значний обсяг інформації про результати здійснення саме банківських операцій і має специфічний зміст та окремий порядок формування й подання порівняно зі звітністю інших юридичних осіб.

Специфіка банківської звітності також полягає в значному обсязі звітної інформації та публічності значної її частки. Обсяг звітної інформації, що формується та передається банками, набагато більший за обсяг звітності інших суб'єктів господарювання, що, перш за все, обумовлюється посиленим державним і внутрішньобанківським контролем за ризиками банківської ді­яльності. Публічність значного обсягу звітної інформації банків обумовлюється великим колом клієнтів банків (фізичних та юри­дичних осіб), які повинні мати доступ до окремих видів звітної інформації банку.

Крім того, слід сказати й про наявність діалектичного взаємозв'язку між обліковими процедурами та звітністю банку: складан­ням звітності завершується обліковий цикл опрацювання даних. Зокрема, у ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. зазначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського облі­ку. Специфіка банківської діяльності зумовлює необхідність введення окремого плану рахунків та визначає особливості органі­зації бухгалтерського обліку в банку, що спричиняє певні особли­вості в методиці формування звітної інформації комерційного і банку.

Визначивши поняття банківської звітності та проаналізувавши її структуру, зупинимося на основних законодавчих актах, що регулюють процес складання звітності банку. Основним нормативним актом, який визначає основи організації та ведення бухгалтерського обліку, а також складання звітності в Україні, є Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Статтею 6 даного Закону зафіксовано повноваження НБУ щодо встанов­лення порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фі­нансової звітності в банках. Норми цього закону поширюються на всі суб'єкти господарювання, у т.ч. на комерційні банки, у ча­стині, що не суперечить спеціальному законодавству.

Спеціальним законом, який регулює діяльність банків, є За­кон України «Про банки та банківську діяльність». Правові ос­нови складання банківської звітності визначено гл. 13 цього за­кону. У ст. 69 зазначено, що банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність про роботу банку, його операції, ліквідність, платоспроможність, прибутковість, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку. Національний банк Укра­їни має право вимагати від банку подання консолідованої звіт­ності та в окремих випадках разової і тимчасової звітності. Крім того Національний банк України встановлює для банків: фор­ми звітності та методику їх складання, періодичність та строки подання звітності, структуру пояснювальної записки, мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, методику складан­ня консолідованої звітності.

Також ст. 69 містить вимогу до власників істотної участі — юридичних осіб надавати річний звіт про свою діяльність, який має містити: види діяльності, які здійснює юридична особа; інфор­мацію про суб'єктів господарювання, у яких особа має участь, що перевищує 10%; баланс та звіт про прибутки цієї особи на кінець останнього фінансового року. Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку. Одним з основ­них положень даної статті є вимога перевірки сертифікованим НБУ аудитором щорічної фінансової звітності банків.

Норми законів щодо структури звітності банків деталізують­ся Положенням «Про організацію бухгалтерського обліку та звіт­ності в банках України», затвердженим постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998. У пункті 1.2 даного документу зазна­чається, що система обліку банку містить бухгалтерський (фінан­совий), управлінський та податковий обліки, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись за формою та періодич­ністю розрахунку даних. У пп.1.2.1-1.2.3 деталізується мета ведення зазначених видів обліку. Поняття та основи формування відповідних видів звітності деталізується в пп. 3.1—3.3 даної по­станови.

Крім того, Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. визначає повноваження НБУ щодо регулюван­ня процесу складання та подання банківської звітності. Зокрема, ст. 7 визначає функції НБУ щодо:

• встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації,
коштів та майна;

• організації створення та методологічного забезпечення систе­ми грошово-кредитної і банківської статистичної інформації
та статистики платіжного балансу.

У ст. 57 зазначається, що для здійснення своїх функцій Націо­нальний банк має право безплатно одержувати від банків, бан­ківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих банківських опера­цій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність, інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Також для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має право безо­платно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарю­вання всіх форм власності.

У розділі XII цього закону зазначається, що НБУ з метою ви­конання регулятивних та наглядових функцій визначає форми звітності, у т.ч. консолідованої, порядок її складання та подання до Національного банку, які є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами господарювання, у т.ч.: для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських об'єд­нань - для складання грошово-кредитної і банківської статисти­ки; усіх суб'єктів господарської діяльності (резидентів і нерезидентів) - для складання статистики платіжного балансу та здійс­нення валютного контролю.

Надана банками та іншими суб'єктами підприємницької ді­яльності інформація розголошенню не підлягає. Зазначені вимо­ги не стосуються зведеної статистичної інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним банком відповідно до вимог ст. 68 зазначеного закону.