Статистичний показник - це узагальнююча характеристика явища або процесу, яка характеризує всю сукупність одиниць обстеження і використовується для аналізу сукупності в цілому. За допомогою статистичних показників вирішується одна з головних задач статистики: визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною. Кількісний бік показника представляється числом з відповідною одиницею виміру для характеристики: розміру явищ (кількості робітників, обсягу товарооборота, капіталу фірми тощо); їх рівнів (наприклад, рівня продуктивності праці робітників); співвідношень (наприклад, між продавцями та іншими категоріями працівників магазину). Якісний зміст показника залежить від суті досліджуваного явища (процесу) і відображається у назві показника (прибутковість, народжуваність тощо).
Показники поділяються на види в залежності від способу їх обчислення, ознак часу, виконання своїх функції.
За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первинні визначаються шляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин (наприклад, кількість та сума вкладів громадян у банку). Похідні показники обчислюються на базі первинних і мають форму середніх або відносних величин (наприклад, середня заробітна плата, індекс цін).
Серед статистичних показників окрему групу становлять взаємообернені показники - пара характеристик, які існують паралельно і відповідають одному і тому ж явищу (процесу). Це прямий показник х, який змінюється у напрямі зміни явища (наприклад, продуктивність праці за одну одиницю часу), та обер нений 1/х у протилежному напрямі (наприклад, трудрудоміс-
кість одиниці продукції).
За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують явище за певний період часу (місяць, квартал, рік): наприклад, середньомісячні сукупні витрати на душу населення. Моментні показники характеризують явище за станом на певний момент часу (дату): наприклад, залишок обігових коштів на початок місяця.
За способом виконання своїх функцій розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівнянні у просторі.
В статистиці використовують декілька різновидів статистичних показників:
• абсолютні та відносні величини;
• середні величини;
• показники варіації.
В результаті групування і зведення матеріалів статистичного спостереження одержуємо абсолютні дані, що виражають в узагальненому вигляді розміри, об'єми, рівні суспільних явищ. Вони характеризують досліджувану сукупність в цілому, а також окремі її частини, групи.
Наприклад, в результаті групування і зведення матеріалів про кількість випущених спеціалістів з вищих навчальних закладів встановлено, що за рік їхнє загальне число становило 775 тис. чол., в тому числі з вузів промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку - 303 тис, сільського господарства - 77,4 тис, економіки і права - 69,6 тис, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту - 63,2 тис, освіти - 253 тис, мистецтва і кінематографії - 8,8 тис. осіб.
Схожі узагальнюючі дані, що виражають чисельність сукупності або розміри, об'єми ознак сукупностей, називаються абсолютними величинами або показниками.
Абсолютні величини мають велике практичне і пізнавальне значення. Вони використовуються в управлінні народним господарством, оцінці діяльності господарських органів і необхідні для економіко-статистичного аналізу та господарських розрахунків.
Розрізняють два види абсолютних величин: індивідуальні і сумарні.
Індивідуальні виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності, а сумарні характеризують величину тієї чи іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих її груп, і отримуються в результаті підсумовування індивідуальних значень.
Абсолютні величини можуть бути виражені у виглядах натуральному (тонни, кілометри, кілограми), умовно-натуральному (в перерахунку на якусь умовну одиницю: 1 арк.-відб. ф. 60x90, 1 авт. арк. тощо), трудовому (людино-години, людино-дні), комплексному (тонно-кілометри) і вартісному (в грошових одиницях).
