Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћ≥шель ћонтень ≥ його антисхоластична позиц≥€




” ‘ранц≥њ найб≥льш визначним ф≥лософом ¬≥дродженн€ вважаЇтьс€ ћ≥шель ћонтень. ¬≥н народивс€ в 1533 р. ≥ походив ≥з двор€нського роду. Ѕатько його був знатною людиною ≥ зас≥дав у Ѕордоському парламент≥. ћати була хрещена Їврейка. ћ≥шель здобув хорошу осв≥ту, чудово знав стародавн≥ мови (грецьку ≥ латинь). ¬≥н навчаЇтьс€ в коледж≥ в Ѕордо, пот≥м йде сл≥дом за батьком ≥ займаЇтьс€ пол≥тикою (€кийсь час був нав≥ть мером м. Ѕордо, п≥дтримував парт≥ю корол€), але в 70-≥ роки XVI стол≥тт€ в≥д≥йшов в≥д пол≥тики ≥ до к≥нц€ своњх дн≥в займавс€ т≥льки л≥тературною д≥€льн≥стю, писав своњ знаменит≥ Ђƒосл≥диї. “ут в≥н ≥ помер у 1592 р.

ћонтень Ї родоначальником нового л≥тературного жанру Ц есе. …ого Ђƒосл≥диї Ц це з≥бранн€ р≥зних есе, написаних живою французькою мовою (не латинню), щоб €комога б≥льше людей познайомилис€ ≥з його творами, бо в≥н вважав, що пише головним чином дл€ людей.

ƒл€ ћонтен€ основна проблема Ц проблема людини, але не т≥Їњ, що займаЇ центральне м≥сце у всесв≥т≥, €к у ѕ≥ко делла ћ≥рандоли, а людини звичайноњ, конкретноњ. ÷е новий предмет дл€ ф≥лософ≥њ, в≥дпов≥дно до нього ћонтеннь вигадуЇ ≥ нову форму викладу своЇњ ф≥лософ≥њ.

‘≥лософ≥€, на думку ћонтен€, повинна повернутис€ до повс€кденного житт€. «нар€дд€м дл€ цього Ї самоп≥знанн€. ћонтень закликаЇ в≥дмовитис€ в≥д будь-€ких авторитет≥в ≥ шк≥л, бо вони не можуть привести людину до знанн€. “ому в≥н критикуЇ схоластику, бо вона не ≥стинна, оск≥льки заснована на традиц≥€х, а не на ч≥ткому ≥ м≥цному ф≥лософському фундамент≥, €кий перев≥рений ≥ доведений.

—правжн€ ф≥лософ≥€ може бути т≥льки в≥льною, не приймаючою на в≥ру н≥€к≥ доводи ≥ положенн€. “акою вона ≥снувала в античному св≥т≥, але схоластика п≥шла в≥д нењ, ≥ одна з ознак того, що вона не Ї справжньою ф≥лософ≥Їю, Ц те, що схоластика скр≥зь однакова. —правжн€ ф≥лософ≥€ завжди в≥льна. як р≥зн€тьс€ один в≥д одного в≥льн≥ люди, так р≥зн€тьс€ один в≥д одного ≥ ф≥лософ≥њ. “аку р≥зноман≥тн≥сть ф≥лософських шк≥л ми бачили саме в античн≥й √рец≥њ, тому антична ф≥лософ≥€ ≥ Ї д≥йсна в≥льна ф≥лософ≥€.

√оловний порок дл€ ф≥лософ≥њ, на думку ћонтен€, це влада авторитету, в≥дсутн≥сть свободи. ѕошук ≥стини в так≥й ф≥лософ≥њ п≥дм≥н€Їтьс€ тлумаченн€м, екзегетикою. ј справжн€ ф≥лософ≥€ говорить про людину, про њњ конкретн≥ потреби, про њњ радощ≥ й бол≥, горе ≥ щаст€, а тому справжн€ ф≥лософ≥€, €к ≥ справжн€ людина, рад≥сна ≥ щаслива.

“ому ≥ вводить ћонтень новий метод у ф≥лософ≥ю; цим же обірунтовуЇтьс€ ≥ його виб≥р пр≥оритет≥в серед античних ф≥лософ≥в. ћонтен€ не ц≥кавл€ть н≥ ѕлатон, н≥ платон≥ки, н≥ перипатетики (јр≥стотел€ в≥н не любить, тому що це ф≥лософ, канон≥зований схоластикою), найб≥льш близьк≥ йому скептики.

ƒек≥лькома дес€тками рок≥в ран≥ше були опубл≥кован≥ трактати —екста ≈мп≥рика (спочатку Ђ“ри книги п≥рронових основоположеньї, а пот≥м ≥ Ђѕроти ученихї). ÷≥ трактати були видан≥ з метою запоб≥ганн€ рел≥г≥йним в≥йнам. “рактати —екста ≈мп≥рика, проте, не стали дуже в≥домими. –еформатори Ћютер ≥  альв≥н мало ц≥кавилис€ ф≥лософ≥Їю ≥ нав≥ть, навпаки, дор≥кали в скептицизм≥ ≥ншим ф≥лософам (зокрема ≈разму). ћонтень же став тим ф≥лософом, €кий попул€ризував ≥дењ античних скептик≥в.

—вого часу вийшла робота ≥спанського богослова –аймунда —ебундського, в €к≥й той, сам будучи католиком, намагавс€, залишаючись на том≥ських позиц≥€х, довести неможлив≥сть рац≥онального доказу бутт€ Ѕога. ѕроти нього озброњлас€ католицька церква, ≥ ћонтень пише Ђјполог≥ю –аймунда —ебундськогої, де намагаЇтьс€ довести справедлив≥сть положеннь –аймунда, що людський розум не може довести бутт€ Ѕога. јле оск≥льки питанн€ рел≥г≥њ ћонтен€ не ц≥кавили, то це був лише прив≥д дл€ в≥дновленн€ ≥нтересу до скептичних аргумент≥в.

–обота Ђјполог≥€ –аймунда —емундськогої Ц це талановитий переказ книг —екста ≈мп≥рика, його аргумент≥в, викладених в не так≥й струнк≥й форм≥, €к у Ђ“рьох книгах п≥рронових положеньї, а у форм≥ есе. Ђјполог≥€ї зводилас€ до тези, що людський розум н≥чого не може довести, у тому числ≥ й ≥снуванн€ Ѕога.

« часом завд€ки впливу ≥дей ћонтен€ на тогочасну ™вропу ф≥лософи почали все б≥льше переконуватис€ концепц≥€ми скептик≥в. ”же п≥сл€ ћонтен€ вибухаЇ справжн€ скептична криза, що зм≥нюЇ те захопленн€ платон≥змом, €ке ≥снувало у ¬≥дродженн≥ в ≤тал≥њ. ѕодолати цю кризу зможе згодом лише –ене ƒекарт.

ѕроте сам ћонтень не був таким посл≥довним скептиком, €к п≥рроники. …ого скептичн≥ аргументи в основному були направлен≥ проти рел≥г≥йного фанатизму. як уњдливо виражавс€ ћонтень, п≥дсмажувати людину ради дотриманн€ де€ких положень означаЇ надавати њм дуже велике значенн€. Ќайб≥льша ц≥нн≥сть дл€ ћонтен€, звичайно ж, людина; н≥€к≥ догмати ≥ положенн€ не можуть за своЇю ц≥нн≥стю пор≥вн€тис€ ≥з людським житт€м. —аме тому в≥н ≥ пише Ђјполог≥юї, поширюючи ≥дењ скептик≥в.

—умн≥ви ћонтен€ направлен≥ проти загальновизнаного, проти традиц≥њ Ц тобто того, що давно вже сл≥д було подолати, що ≥снуЇ не тому, що Ї ≥стиною, а тому, що люди звикли в це в≥рити, звикли не сумн≥ватис€. ƒл€ того, щоб людина п≥знала ≥стину, необх≥дний сумн≥в у всьому. —аме самовпевнен≥сть породжуЇ вс≥ людськ≥ пороки. ўоб д≥йти д≥йсного знанн€, сл≥д спершу переконатис€ в тому, що людина н≥чого не знаЇ. ƒл€ цього ≥ використовуютьс€ скептичн≥ аргументи. ѕочинаючи з того моменту, коли людина очистить себе в≥д р≥зних забобон≥в, ≥ розпочинаЇтьс€ д≥йсне п≥знанн€. “ому скептицизм дл€ ћонтен€ Ц не мета, не к≥нець, а початок д≥йсного ф≥лософствуванн€. —кептицизм Ї зас≥б очищенн€ людини в≥д р≥зних забобон≥в, зокрема ф≥лософських ≥ рел≥г≥йних.

—кептицизм Ї не т≥льки початком п≥знанн€, а ≥ його результатом, тому чим б≥льше людина п≥знаЇ, тим б≥льше вона переконуЇтьс€ в слабкост≥, недостатност≥ своњх п≥знань. “ому, не в≥дкидаючи знанн€ загалом, ћонтень затверджуЇ в≥дносн≥сть знанн€: людина дещо знаЇ, але абсолютного знанн€ у нењ бути не може. ѕроцес п≥знанн€, по ћонтеню, неск≥нченний. «нанн€ починаютьс€ в≥д в≥дчутт≥в, але в≥дчутт€ сам≥ собою течуть ≥ сам св≥т тече, тому знанн€ про св≥т хоч ≥ можливе, воно Ї недостов≥рним.

јнтирел≥г≥йна спр€мован≥сть у ћонтен€ (антирел≥г≥йна Ц тобто антисхоластична) межуЇ з антиантропоцентричною позиц≥Їю, зг≥дно €коњ все, що ≥снуЇ в св≥т≥, ≥снуЇ дл€ людини. ‘≥лософ зазначаЇ, що людина Ї частиною природи Ц розумна, етична, але всього лише частина. “ому людина повинна визнати той невблаганний факт, що вона живе за законами природи ≥, д≥ючи зг≥дно цим законам, може знайти свободу. “ут €вно повторюЇтьс€ стоњчна теза, що свобода Ї д≥€ у згод≥ з необх≥дним, невблаганним законом природи.

ћ≥шель ћонтень заперечуЇ ≥ проти антропоморфного розум≥нн€ Ѕога. Ќе можна говорити про Ѕога €к про людину, над≥л€ючи його такими категор≥€ми, €к розум, вол€, любов. Ѕог Ї найвищим, тому в≥н наст≥льки вищий за св≥т, що в≥дношенн€ до св≥ту в нього, €к до дуже далекого предмету. Ѕог н≥чого не вид≥л€Ї в цьому св≥т≥, дл€ Ќього все однаково Ц ≥ людина, ≥ листок з дерева. Ћюдина не повинна чванитис€ своњм положенн€м, тому що дл€ Ѕога вс≥ р≥вн≥.  ожна частина природи дл€ Ѕога однакова, ≥ управл€Ї в≥н ус≥м однаково.

–≥зн≥ рел≥г≥њ тому й ≥снують, що вони по-р≥зному представл€ють далекого ≥ неп≥знаваного Ѕога. ” кожн≥й рел≥г≥њ, на думку ћонтен€, Ї частина д≥йсноњ рел≥г≥њ, ≥ христи€нство не повинно претендувати на те, що воно Ї рел≥г≥€ ≥стинна. ¬≥н доводить це тим, що де€к≥ христи€ни по своњх моральних €кост€х набагато г≥рше, н≥ж багато атењст≥в ≥ €зичники.

ѕриналежн≥сть людини до т≥Їњ або ≥ншоњ рел≥г≥њ визначаЇтьс€, зг≥дно ћонтен€, по њњ нац≥ональност≥. Ђћи католики т≥Їю ж м≥рою, €к ми французиї, Ц пише в≥н. “ому моральн≥сть потр≥бно будувати не на рел≥г≥йних, а на природних п≥двалинах. ќснови моральност≥ закладен≥ в сам≥й природ≥, а оск≥льки природа н≥чого не говорить нам про безсмерт€ нашоњ душ≥, то душа не безсмертна ≥ вмираЇ разом ≥з т≥лом. јле це не руйнуЇ моральн≥сть, ≥ ћонтень, €к задовго до нього ѕТЇтро ѕомпонацци ≥ де€к≥ аверроњсти, обстоюЇ тезу про те, що в≥дсутн≥сть в≥ри в безсмерт€ душ≥ ≥ над≥њ на замогильну под€ку не усувають, а внос€ть д≥йсну моральн≥сть. Ќе в≥р€чи в замогильну под€ку, людина позбавл€Їтьс€ егоњстичних основ свого житт€ ≥ живе за ≥стинно етичними законами. ÷≥ етичн≥ закони встановлюютьс€ природою; п≥знаючи њх, людина живе етичним житт€м.

¬≥дзначимо, що етика ћонтен€ перекликаЇтьс€ з еп≥курейською етикою, зг≥дно €коњ людина, з одного боку, повинна прожити непом≥тно, задовольн€ючись благами, €к≥ њй даЇ природа, ≥ не вигадувати зайвих, а з ≥ншого, Ц сенс людського житт€ пол€гаЇ в прагненн≥ щаст€. “ому й етика ћонтен€ життЇрад≥сна в еп≥курейському сенс≥ слова. ћета житт€ може пол€гати т≥льки в самому житт≥.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 551 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

2007 - | 1851 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.02 с.