Піко делла Мірандола – лідер Флорентійської платонівської академії

Назва «академія» за Флорентійськими платоніками закріпилося завдяки їх вільному характеру.. Це була не офіційна установа, а гурток гуманістів, що об’єдналися навколо своїх лідерів, одним із яких був Марсиліо Фічино, і навколо шанобливого ними великого античного філософа Платона.

Окрім Фічино, лідером Флорентійської платонівської академії був і Піко делла Мірандола (1463-1494 рр.). На відміну від Фічино, що володів непоказною зовнішністю і жив самітницьким життям на віллі, дарованій йому Козімо Медічи, Піко делла Мірандола був статним красивим чоловіком, біографія якого була відповідно його зовнішності: легенди описують його пристрасну романтичну любов, викрадання коханої, втечу, в’язницю тощо.

Піко делла Мірандола прожив бурхливе і недовге життя. За походженням це була багата людина – граф Мірандоли і синьйор Конкордії. Він успадкував величезне багатство і дуже рано проявив свою обдарованість. Багатством він розпоряджався з властивою йому безкорисливістю.

Мірандола рано став цікавитися античною та східною філософією (зокрема єврейською каббалою), займатися мовами, як стародавніми, так і східними. Він навчався в Падуанському університеті, бував у Парижі; для своєї книги замовляв переклади з тих мов, яких він не знав (за переклади з арабського він розплачувався арабськими скакунами).

У 1486 р. Мірандола пише знамениті «900 тез», розсилає їх усім видатним мислителям того часу і пропонує їм зібратися в Римі, щоб влаштувати диспут по запропонованих ним тезах. Згодом ці тези були опубліковані в роботі під назвою «Мова про достоїнство людини».

У своїх тезах Піко делла Мірандола зібрав все, що він знав про всі філософії, і створив свою філософську систему, яка претендувала на об’єднання різних філософій на основі античного платонізму. Проте про підготовлюваний диспут дізнався папа римський, і диспут був заборонений, а тези засуджені. Мірандолі загрожує арешт, і він біжить у флоренцію, де зближується із Марсиліо Фічино. Тут Мірандола пише інші твори, зокрема «Гектапл» (тлумачення на шість днів творіння), «Про суще і єдине», «Міркування проти астрології» та інші.

В основі філософії Мірандоли лежить неоплатонізм. Мірандола пропонує ієрархічну побудову світу, але на відміну від Плотіна та інших неоплатоників Піко говорить християнською мовою і стверджує, що світ має три рівні: ангельський, небесний та елементарний. Ці світи підпорядковуються, вони вічні (у тому числі й матеріальний світ), оскільки Бог, що його творить, вічний. А творить Він не із нічого, а еманатійно, через Свою необхідну сутність, так вважав і Плотін. Сам світ прекрасний. Тут Піко погоджується з багатьма своїми сучасниками-гуманістами, але парадоксальним чином відкидає і заперечує наявність краси Бога, бо краса, за його твердженням, передбачає в собі деяку асиметрію, елемент потворного. У Бозі ж немає ніякої асиметрії, в ньому немає нічого потворного, тому в ньому немає і ніякої краси.

Піко делла Мірандола не заперечує біблейську картину світу, проте вважає, що в Біблії дані лише деякі образи, які філософ винен алегоричним чином тлумачити. У Біблії наведено грубий, народний опис творіння світу. Ієрархія рівнів зв’язується Богом, який знаходиться не над ієрархією, а пронизує собою всю її. Увесь світ є тим, у чому знаходиться Бог, тобто Бог є все у всьому; Бог – це досконалість речей, їх сутність. Тому Піко робить висновок: річ, позбавлена від недосконалості, є Бог. Якщо ми стверджуємо, що Бог є все у всьому і в кожній індивідуальній речі є Бог, то, оскільки Бог є сутність, основа буття цієї речі, можна сказати, що кожна річ, позбавлена своєї індивідуальності, своєї недосконалості, і представляє собою Бога.

Значний внесок Мірандоли і в розумінні природи в науковому сенсі, він був, першим із філософів, який став стверджувати, що Бог, який розуміється в неоплатонічному сенсі, створює світ відповідно до математичних законів. Бог, створюючи світ, мав перед собою геометрію, арифметику, алгебру й інші науки, і тому наколишній світ побудований за математичними законами. Згодом на основі цієї думки Галілео Галілей, Ісаак Ньютон, Іоганн Кеплер та інші видатні вчені Нового часу розробили концепцію математичного природознавства, тобто фактично створили сучасну науку. А одним із перших філософів, що висловили цю думку, був Піко делла Мірандола – думка, яку згодом афористично висловить Г. Галілей: «Книга природи написана мовою математики». Піко цього не сказав, але вперше ця ідея виникає саме у нього.

Ідею про математично влаштований всесвіт Піко висловлював у полеміці проти астрологів, про яких він написав цілу книгу «Міркування проти астрологів». Астрологи, на думку філософа, не праві в тому, що шукають деякі вигадані причини всіх явищ. Піко висловлюється проти різного роду помилок у тлумаченні природних явищ як з боку астрологів, що шукають причини всього в поєднаннях зірок, так і з боку буденної релігійної свідомості, яка у всьому прагне бачити дію ангельських або демонічних сил. У всьому є своя власна причина, світ є ланцюжком взаємодіючих причин – саме в такому аспекті Мірандола виступав як проти сучасної йому релігійної свідомості, так і проти астрологічних переконань, що досить активно з’являлися на той час.

Природа має каузальну (причинно-наслідкову) структуру, яка може бути описана мовою математики. До того ж астрологія принижує людину, показуючи повну відсутність у неї всілякої свободи. Якщо все залежить від розташування зірок і планет, то свободи у людини немає, так навіщо ж говорити тоді про гріх, про покарання за гріх?

Людина, на думку Піко, – це четвертий світ, не ангельський, не небесний і не елементарний. Четвертий світ не знаходиться ні на якому із цих рівнів, людина абсолютно вільна і тому може помістити себе сама на будь-якому з рівнів цього світу. Людина може стати вище за ангелів і опуститися нижче за тварин. Людина пронизує собою всі світи і місце в цій ієрархії займає по своїй власній волі. Людина сама повинна визначити себе, бо такою її створив Творець – повністю і абсолютно вільною. Людина сама себе формує, і якою вона буде, залежить не від поєднання зірок, не від волі Бога, а тільки від власної вільної волі людини. Саме тому людина і є образом Божим, але для того, щоб ним стати, людина повинна направити свою вільну волю до Бога і досягти цього образу, стати ним.

Таким чином, у думках Піко делла Мірандоли бачимо прагнення зберегти християнство, зрозуміти його з погляду сучасного інтересу до людини на нових, гуманістичних позиціях, поставити в центр світу людини, а не Бога, і внести в християнство всі істини із різних філософських систем. Проте Піко не заперечував наявність істинності і в інших релігіях, хоч і вважав християнство вищою, найбільш довершеною формою релігії.