2.1. Підготовка ґрунту під сад.
2.2. Утримання ґрунту в міжряддях.
2.3. Утримання ґрунту в рядах.
 |
2.1. Підготовка ґрунту під сад. Підготовка ґрунту під сад складається з трьох етапів: очищення площі від бур’янів, створення запасу поживних речовин і покращення структури ґрунту.
Очистити площу від бур’янів можна двома способами: внесенням гербіцидів або утриманням площі під чорним паром протягом вегетаційного періоду. Можна поєднати чорний пар і внесення гербіцидів.
Створити запас поживних речовин у ґрунті можна шляхом вирощування і приорювання сидеральних культур, внесенням органічних та мінеральних добрив (N, P, K та Ca).
Покращити структуру ґрунту можна шляхом внесення органічних добрив, вирощуванням сидератів, внесенням. за потреби, хімічних меліорантів, проведенням поглиблення орного шару (плантажна оранка чи грунтопоглиб-лення).
Одним з найефективніших і дешевих способів знищення багаторічних бур’янів і личинок травневого хруща є утримання площі призначеної для саду під чорним паром протягом року з систематичним проведенням дискувань чи культивації. В цей час ефективно знищуються бур’яни, шкідники і, частково, збудники хвороб.
Якщо ж перед закладанням саду вирощувалися сільськогосподарські культури, то після проведення провокаційної культивації або лущення попередника багаторічні бур¢яни, залежно від їх видового складу, знищують системними гербіцидами суцільної дії (найчастіше гліфосатом):
- пирій – обприскують площу гліфосатом – 5-6 л/га в 200-300 л/га води;
- дводольні (багаторічні, кореневищні) – гліфосатом – 8 л/га, для знищення стійких, з глибоко розміщеними коренями бур'янів застосовують Лонтрел 300 – 0,4 л/га та Старане 250 ЕС – 2,0 л/га.
Обприскування проводять в теплу, сонячну, безвітряну погоду, без загрози дощу, при активному рості бур'янів, через 1-2 тижні після проведення провокаційного дискування чи культивації. Застосовують норму витрати води 200 - 300 л/га. Обробіток ґрунту розпочинають не раніше чим через 3 тижні після проведених вприскувань гербіцидами.
Сади, як багаторічні насадження, вимагають старанної підготовки ґрунту. Ґрунти, що перебували під польовими сівозмінами часто є закисленими, бідними на елементи мінерального живлення, мають низький вміст органічної речовини (гумусу). Тому перед закладанням саду слід в грунт внести 50-60 т/га органічних добрив (перегній) або 8-10 т/га пташиного посліду.
Дози фосфорних і калійних мінеральних добрив в усіх зонах необхідно визначати диференційовано, в кожному конкретному випадку, виходячи з рівня забезпеченості грунту рухомими формами фосфору і калію. На кожний недостаючий до оптимального рівня забезпечення грунту міліграм фосфору або калію необхідно внести розрахункову кількість добрив.
При одноразовому внесенні максимальна кількість фосфорних добрив на всіх грунтах не повинна перевищувати 600 кг/га діючої речовини, калійних добрив на легких грунтах – 400 кг/га, а на суглинкових і глинистих – 800 кг/га. В разі потреби додаткове внесення добрив по доведенню до оптимальних рівнів проводять поступово в молодому саду. В скороплідних садах, в зв'язку з обмеженим кореневмісним шаром, передпосадкове удобрення проводиться в один прийом.
Кислі грунти (рН сольової витяжки менша 5,0) необхідно вапнувати. Вапнякові меліоранти вносять з розрахунку по гідролітичній кислотності грунту. На кожний міліграм-еквівалент гідролітичної кислотності при вапнуванні 0-40 см шару грунту вносять в середньому 3,0 т/га вапна.
Слабосолонцюваті грунти необхідно гіпсувати. Гіпс вносять в грунт в кількості, необхідній для заміщення надлишка поглинутого натрію кальцієм. Норма гіпсу визначається рівнем обмінного натрію в грунті.
Орієнтовна норма гіпсу на темно-каштанових слабо солонцюватих грунтах складає 2-3 т/га. Повторне гіпсування проводять при досягненні рівня обмінного натрію в грунті в межах 50—60% від вихідного.
Повторне вапнування кислих грунтів проводять при зниженні ступеню насиченості основами грунтово-поглинального комплексу менше 60%, а повторне гіпсування солонцюватих грунтів — при перевищенні насиченності натрієм більше 10% від загальної ємкості поглинання.
На практиці найчастіше проводять внесення 350 кг д.р./га фосфорних та калійних добрив. Дуже важливим для насаджень яблуні є внесення 500-1500 кг/га кальцію (вапна) навіть при нейтральній реакції грунту. У підорному шарі, на глибині більше 30 см (який не перевертається при оранці), утворюється так звана “підошва” – сильно ущільнений грунт. Тому для розрихлення цього шару та покращення водно-повітряного балансу, вологоємності грунту та структури слід провести грунтопоглиблення на глибину 40-50 см.
На площах, котрі перебували під садами, грунт часто має кислу реакцію (внаслідок багаторічного внесення фізіологічно кислих мінеральних добрив), середньо забезпечений фосфором і калієм, бідні на магній і кальцій також в них проявляється явище ґрунтовтоми – при якому нові посаджені дерева дуже слабо розвиваються або й не ростуть взагалі. Це відбувається при накопичення в грунті шкідливих (токсичних) мікроорганізмів і бактерій-паразитів, які масово розвиваються на кореневій системі й старшим деревам не дуже шкодять, а у молодих дуже уповільнюють ріст, отруюючи їх продуктами своєї життєдіяльності. Тому, перш за все необхідно провести повний хімічний аналіз ґрунту для оцінки його стану і потенційної родючості. З метою зменшення наслідків “ґрунтовтоми” необхідний як мінімум 3-5 річний термін “відпочинку”. Цей час необхідно використати для збагачення ґрунту органічною речовиною, відновлення оптимального повітряно-водного балансу та реакції ґрунтового розчину (рН 6,2-6,7), поповнення запасів елементів мінерального живлення.
Найефективнішим і найшвидшим способом подолання „ґрунтовтоми” є хімічна дезинфекція ґрунту – фумігація. Післяфумігації грунту сад можна висаджувати вже через 6 місяців. Тому грунт фумігують зазвичай в кінці серпня-на початку вересня, а навесні висаджують саджанці.
Фумігація грунту – засіб обмеження розвитку грунтових організмів за допомогою хімічно синтезованих чи природніх сполук (біофумігація) або в сукупності з іншими агротехнічними методами (пропарювання). Препарати для фумігації грунту можуть ефективно обмежувати розвиток грунтових організмів: нематод, грибів, бактерій, шкідників, насіння бур'янів та самих бур'янів. Різні види сполук мають виражений вплив на певну групу організмів – одні добре обмежують тільки шкідників, інші мають більш широкий спектр дії – вбивають більшість грунтових організмів. Грунтові фуміганти широко застосовуються в сільському господарстві, розсадниках, теплицях, лісових господарствах, де грунтові патогени можуть завдавати значної шкоди рослинам, що вирощуються. Кошти проведення фумігації грунту дуже високі, тому її найчастіше проводять при вирощуванні високо прибуткових культур: овочів, плодів та декоративних рослин. Знищення грунтових патогенів після проведення фумігації дозволяє рослинам розвиватися значно інтенсивніше, що в результаті дозволяє отримати більший врожай, продукцію кращої якості, поліпшити зовнішній вигляд рослин та рентабельність вробнитцва.
Препарати для хімічної фумігації грунту містять діючу речовину, яка потрапляючи в грунт у вигляді ріднини, зрідженого газу або гранул випаровується у вигляді дуже токсичного газу. Оскільки всі препарати для фумігації є дуже леткими сполуками їх слід після розкидання негайно заробити в грунт після чого вони виділяють токсичні молекули, які заповнюють всі пори в грунті, розчиняються у водяній плівці, що оточує часточки грунту. Грунтові шкідники вбиваються газом або при контакті з препаратом, розчиненим у воді.
Грунтові організми. До них належать:
Нематоди – мікроскопічні, несегментовані, ниткоподібні, прозорі хробаки, які здатні атакувати і пошкоджувати рослини. Ключовою ознакою для встановлення шкідливості нематод для рослин є наявність у них стилета – загостреного списика на одному з кінців їх тіла, яким вони роблять отвір у клітині і живляться вмістом клітин рослини. Нематоди розмножуються шляхом відкладання яєць. Нематоди живуть у плівці води, що оточує частки грунту або всередині тканин рослини. Деякі види нематод, що мають малі розміри, проникнувши через корінь можуть вільно переміщуватися в тканинах рослини, інші залишаються поблизу вхідного отвору де живляться і проводять весь час.
Грунтові гриби – викликають загальмування росту і пошкодження рослин. Гриби (цвілеві, мільдю та Phytium) є рослиноподібними організмами у яких відсутній хлорофіл, тому вони не в стані забезпечувати себе необхідними вуглеводними сполуками. Вони мусять отримувати їх з інших джерел, і з рослин в тому числі. Більшість грибів розмножуються спорами, які при потраплянні на частини рослин проростають у трубчастої структури гіфи. Гіфи проростаючи в тканини рослини вбирають поживні елементи і виробляють ензими, які потрапляючи в рослину викликають захворювання і порушення процесів росту. Більшість препаратів для фумігації грунту ефективно знищують спори і міцелій грибів.
Грунтові бактерії – кілька видів грунтових бактерій спричиняють хвороби рослин. Бактерії – мікроскопічні, одноклітинні організми, що розмножуються поділом. Вони теж не здатні самостійно забезпечувати себе продуктами харчування, тому вимушені паразитувати на рослинах. Проникати в рослину вони можуть тільки через пошкоджені тканини. Часто це відбувається відразу після висаджування рослин, коли частина коренів має пошкодження. Розвиток бактерій в рослині теж призводить до порушень процесів обміну і росту - часто на коренях утворюються значні нарости і пухлини (Agrobacter tumefaciens).
Грунтові шкідники – кілька видів комах, у окремих стадіях їх розвитку, можуть істотно пошкоджувати рослини, викликаючи навіть їх загибель: дротяники, личинки травневого хруща та ін. Більшість шкідників представлені личинками жуків і мух. Деякі шкідники і в дорослій стадії (імаго) здатні пошкоджувати рослини (червона кров'яна попелиця).
Бур'яни – ріст і розвиток бур'янів є небажаним явищем в любих промислових насадженнях, оскільки всі ці рослини вбирають воду і поживні елементи з грунту конкуруючи тим самим з культурними рослинами. Проведення фумігації здатне знищити насіння бур'янів і їх кореневу систему в шарі грунту, який оброблявся.
Форма препаратів для фумігації:
- Зріджені гази – газоподібні при нормальній температурі і тиску сполуки. Коли газ сильно стиснути і помістити у певний об'єм – він зріджується і стає рідиною. Після вивільнення рідини із замкненого об'єму вона негайно випаровується, виділяючи отруйний газ.
- Леткі рідини – у нормальних умовах є рідинами, але при потраплянні у грунт починають випаровуватися, виділяючи отруйний газ.
- Тверді сполуки – при нормальних умовах знаходяться в твердому стані (гранули). При потраплянні в грунт випаровуються, виділяючи газ.
Потрапляючи в грунт фуміганти піддаються дифузії (поширенню). Протягом кількох днів після застосвування концентація газу в грунті є найвищою, але з часом знижується по причині випаровування в атмосферне повітря, розкладання хімічних сполук в грунті під час хімічних реакцій з органічними речовинами та грунтовими організмами до дуже низького рівня. Тому, щоб уникнути токсичної дії на культури, що будуть вирощуватися на полях, що підлягали фумігації перед висаджуванням рослин потрібно щоб пройшов певний час, достатній для розкладання фуміганта в грунті. Цей період залежить від типу препарату, дози і погодних умов. Всі фуміганти є дуже отруйними і фітотоксичними сполуками, тому їх застосування дозволено підльки при передсадивній підготовці грунту, яку проводять переважно восени.
При фумігації знищуються всі грунтові організми, що знаходяться в грунті під час проведення обробки. Після закінчення дії ці препарати не мають залишкової дії в грунті і не обмежують розвиток нових шкідливих організмів.
Фактори, що впливають на ефективність проведення фумігації. Багато факторів впливають на ефективність фумігації грунту. Для ефективного знищення шкідників фумігацію слід проводити у певну фазу їх розвитку, вибрати відповідний препарат, встановити необхідну дозу, час застосування, глибину заробки препарату і час дії препарату в грунті (експозиції). Стан грунту також впливає на ефективність дії препарату. Структура грунту, залишки рослин, грунтова волога і температура значно впливають на інтенсивність виділення токсичного газу, його поширення та переміщення в грунті. Доза препарату залежить від типу і кількості шкідників у грунті. Після періоду необхідного для знищення грунтових організмів необхідно забезпечити добре провітрювання грунту з метою запобігання фітотоксичної дії препарату на рослини, що будуть вирощуватися в майбутньому.
Структура грунту, загальна кількість пор та вбиральна (адсорбційна) здатність часточок, дуже впливає на переміщення та активність препаратів для фумігації. Грунти з великою кількістю дрібних часточок (глинисті) мають багато пор заповнених повітрям та високу адсорбційну здатність. Грунти з грубою структурою мають менше пор і адсобрбційна здатність їх є значно меншою. Тому, для ефективного проведення фумігації глинистих грунтів необхідно застосовувати вищі дози фуміганту для досягнення летальної дози, грунти з грубою структурою – вимагають менших доз препарату. Вміст органічної речовини в грунті (гумусу) значно підвищує його вбиральну і утримувальну здатність, тому при фумігації грунтів з високим вмістом гумусу застосовують високі дози препарату.
Стан грунту – основний фактор, що впливає на дифузію (випаровування) і поширення фуміганта в грунті. Фумігант поширюється в грунті нерівномірно – сильно ущільшений грунт перешкоджає його проникненню – перед проведеннями фумігації необхідно провести оранку і культивацію для більш рівномірного поширення препарату. Також необхідно вирівняти площу, що сприятиме більш якісному проведенню коткування (закривання пор) після проведення фумігації. Закривання пор грунту на його поверхні (коткування) запобігає швидкому вивітрюванню препарату з грунту. Неправильна підготовка грунту перед фумігацією є однією з головних причин її низької ефективності. Фумігацію грунту слід проводити до внесення значних доз органічних добрив, тирси чи інших органічних компонентів.
Рослинні рештки. Наявність значної кількості свіжих і частково розкладених рослинних решток на площі, що призначається для фумігації значно знижує її ефективність – органічні речовини вступають в реакцію з діючою речовиною препарату і нейтралізують його або зв'язують, що утруднює його вільне переміщення в грунті. Значна кількість органічної речовини зосередженої біля поверхні грунту, особливо після внесення органічних добрив перед фумігацією, викликає нерівномірне розподілення фуміганта: спостерігається висока концентрація в глибших шарах грунту, біля поверхні утворюється мало проникний шар, який перешкоджає дифузії і вивітрюванню токсичного газу з грунту. Перед фумігацією необхідно добре подрібнити рослинні рештки, рівномірно заробити їх у грунт по всій товщині орного шару і дати їм досить часу для повного розкладання. Недоцільно відразу проводити фумігацію грунтів на яких вносилися високі дози органічних добрив.
Вологість грунту впливає на дифузію (випаровування і поширення). Кращим періодом для проведення фумігації грунту є стан 50-75 % польової вологості. При фумігації необхідна певна кількість вологи в грунті, що забезпечує більш тривалу дію препарату, запобігає його вивітрюванню з грунту. Надмірна кількість вологи в грунті обмежує проникну здатність препарату і відповідно ефективність його дії – пори заповнені водою і газ не може проникнути в них. При низьких температурах і високій вологості грунту рівень дифузії препарату є низьким – для досягнення потрібного ефекту необхідна більша тривала експозиція (період часу протягом якого препарат діє).
Температура грунту. Інтенсивність випаровування і пошрення препарату знаходиться в прямій залежності від температури повітря, яка визначає фізичний стан фуміганта (твердий, рідкий, газоподібний). При зростанні температури інтенсивність випаровування зростає. Сприятливими для проведення фумігації є температури грунту +10 0...+ 20 0 С на глибині внесення препарату. При нижчих температурах препарат випаровується повільніше і знаходиться в грунті довше. При високих температурах більшість фумігантів випаровується і вивітрюється з грунту швидко і бажаний ефект не досягається. Рекомендації щодо оптимальної температури повітря можназнайти на інструкції до кожного препарату – одні з них можуть ефективно діяти при + 5 0 С, інші ж препарати при цій температурі можуть знаходитися в твердому стані.
Глибина венсення. Препарати для фумігації можна вносити на різну глибину. Визначення відповідної глибини внесення залежить від сукупності факторів: глибини розташування патогенів і шкідників, температури грунту, дози, типу грунту і т.д. При глибокому внесенні невисокої дози фуміганту і скупченням шкідливих мікроорганізмів близько до поверхні – газ може не досягти необхідної концентрації для їх знищення. Якщо препарат внесено мілко, він може не поширится на необхідну глибину для знищення шкідливих організмів там – в цьому випадку скоріше за все препарат просто випарується з грунту в атмосферу. Часто, при значному накопиченні патогенів у грунті фумігацію проводять у два етапи: одну на глибину 35-45 см і другу на 15-20 см.
Терміни внесення. Осінні терміни проведення фумігації грунту є найбільш сприятливими, оскільки в цей період встановлюється необхідна вологість і температура грунту. Осіння фумігація проводиться після збору урожаю культури-попередника а тривалий період до весняних робіт дозволяє фуміганту повністю вивітритися з грунту, що дозволяє проводити висаджування чи висів культур нових культур у звичайні строки. При проведенні фумігації навесні вологість грунту і його температура є дуже змінними, що часто негативно впливає на її ефективність, висів культур слід відкласти на період, достатній для вивітрювання і розкладу фуміганта в грунті до рівня, який не спричинить фітотоксичної дії на рослини.
Дози залежать кількох факторів. Різні за структурою грунти вимагають різних доз, з врахуванням пористості грунту і його органічної частини (гумусу). Для знищення деяких шкідників (ендопаразитів та цистових нематод) необхідно застосовувати вищі дози, ніж для знищення інших видів. Перед висаджування багаторічних насаджень слід проводити фумігацію більшими дозами, ніж перед вирощуванням однорічних культур, для яких є прийнятним навіть короткочасний ефект. При встановлення дози ніколи не слід перевищувати найвищої рекомендованої у інструкції – це може спричинити пошкодження рослин. Застосування фуміганту в дозах нижчих від рекомендованих може не забезпечити необхідного ефекту.
Запобігання випаровуванню – важлива складова технології фумігації. Після внесення фумігану в грунт, при оптимальних умовах він виділяє отруйний газ, який має тенденцію до переміщення у верхні шари грунту і розчинення у атмосферному повітрі. Якщо поверхня грунту грудкувата і нерівна – газ випаровується дуже швидко і очікуваного ефекту ми не отримаємо. Для запобігання передчасному випаровуванню препарату з грунту слід негайно після його внесення провести закриття пор на його поверхні одним з способів:
- на невеликих ділянках (в теплицях, парниках, шкілках) грунт після фумігації укривають поліетиленовою плівкою;
- на великих площах (перед закладанням саду, висівом овочевих культур) найчастіше застосовують коткування. Якщо після внесення фуміганта на полі залишилися борозни від сошників машини, що вносила – слід перед коткуванням провести дискування. Для зменшення пропускної здатності верхнього шару грунту можна провести його зволоження (після коткування) – првести полив, змочивши грунт 2-3 см (можна виконати обприскувачем, встановивши витрату води 2000 т/га). Для збільшення експозиції (періоду) ефективної дії фуміганта в грунті зволоження верхнього шару грунту слід проводити систематично протягом періоду дії препарату (утримувати грунт вологим).
Період експозиції залежить від виду грунтових організмів, типу фуміганта, його дози, вологості і температуригрунту. Після внесення препарату і закривання
пор слід залишити грунт в стані спокою на період, вказаний у інструкції.
Аерація (провітрювання) грунту – операція яку необхідно провести у кінці періоду експозиції (після завершення фумігації) для видалення з грунту решток токсичного газу. Тільки після достатнього провітрювання грунту можна приступати до висаджування рослин без ризику фітотоксичності. Період провітрювання грунту залежить від дози фуміганта, глибини внесення, температури і вологості грунту, способу закриття пор. Холодні вологі грунти мають тенденцію довше утримувати препарат, відповідно і період провітрювання їх є тривалшим. Провітрювання грунту виконують шляхом проведення культивації грунту наглибину внесення препарату. Специфічні вказівки можна отримати з інструкції до препарату. Після періоду провітрювання грунту слід виконати посівний тест для практичної перевірки наявності токсинів у грунті. Для цього слід взяти частину грунту з поля, що фумігувалося і грунт з ділянки, що не була оброблена (контроль). В обидва зразки висівається однакове насіння. Якщо інтенсивність проростання і зовнішній вигляд рослин в обох зразках однакова – можна починати висаджування або висів на оброблених полях. Якщо спостерігається погане проростання і зовнішній вигляд рослин є гіршим від контролю – висаджування і висів слід відкласти і доцільно є провести ще одну культивацію обробленої площі.
Фітотоксичність. Основною проблемою, що часто супроводжує фумігацію є фітотоксичність грунту – наявність в ньому токсинів, що спричиняють пошкодження рослин. Більшість препаратів для фумігації слід застосовувати як мінімум за місяць до висаджування рослин або висіву насіння. Деякі види рослин є дуже чутливими навіть до незначних слідів токсичних сполук у грунті, після висадження їх у грунт із залишками фуміганта спостерігається їх пошкодження і навіть загибель. Іншою можливістю фітотоксичності є дрейф отруйного газу і змив з поверхневими водами. Фітотоксичність від дрейфу отруйних газів спостерігається при проведенні фумігації грунту навесні на площах, які межують з вегетуючими рослинами – при випаровуванні токсичного газу з грунту він може рухатися у напрямі сусідніх полів і викликати серйозні пошкодження (особливо сходів рослин). Змив токсичних речовин може спостерігатися при інтенсивних опадах або надмірному зрошенні після фумігації. Дуже небезпечним є змив навесні, якщо поле, що фумігувалося знаходиться вище, від сусідніх площ, на яких вже вирощуються культури. В цьому випадку концентровані токсичні сполуки, що будуть рухатися вниз по схилу спричинятимуть тривалі пошкодження і загибель рослин на нижче розташованих площах. При проведенні фумігації навесні слід враховувати всі можливі варіанти розвитку подій і звести ризик негативних їх наслідків до мінімуму.
Способи застосування і обладнання. Для практичного застосування зараз доступна велика кількість препаратів для фумігації. Машини для проведення фумігації повинні виконувати три операції: внесення препарату, заробка йоговгрунті і закриття пор. Машини для проведення фумігації повинні виговлятися із стійких інертних матеріалів, оскільки всі фуміганти мають високі корозійні властивості.
Зріджені гази (метил бромід). На невеликих ділянках (теплиці, парники, шкілки) можна проводити недгрунтову фумігацію – площа ділянки вкривається поліетиленовою плівкою під яку подають препарат для фумігації. На великих площах для суцільного внесення препарату фумігацію проводять інжекційним способом спеціальними культиваторами або чизельними плугами, які дозволяють одночасно вносити препарат на необхідну глибину. Фумігацію найчастіше проводять на глибину 15-25 см (відстань між лапами або чизелями повинна становити 25 см) або глибше – на 35-60 см (відстань між чизелями може складати 1-1,2 м). Витрата препарата залежить від вибраної норми витрати та швидкості руху агрегата.
Леткі рідини (1,3 дихлорпропен) – при застосуванні на ділянках невеликого розміру можна вносити в неглибокі траншеї, засипати грунтом і закрити пори коткуванням і зволоженням поверхні грунту з поливалки або шланга.
На великих площах фуміганти застосовують спеціальні машини – модифіковані чизельні плуги або культиватори для внесення аміачної води, які дозволяють рівномірно внести препарат на необхідну глибину.
При наявності поливної системи фумігацію можна провести розчинивши препарат у поливній воді і поливши нею небхідну ділянку. Бажано, щоб вологість грунту була низькою, тоді вода і розчинений в ній фумігант можуть глибоко проникнути в грунт.
Леткі тверді речовини (дазомет). Гранульовані препарати для фумігації можна вносити як поверхнево, за допомогою розадачів добрив, і на певну глибину – за допомогою культиваторів-підживлювачів для твердих добрив. Внесені поверхнево ганульовані фуміганти слід негайно заробити в грунт на необхідну глибину і ущільнити поверхню (закрити пори).
Базамід GR один з доступних на українському ринку фумігантів грунту для комплексного знищення в грунті шкідників, нематод (особливо на легких грунтах), збудників хвороб, насіння бур'янів та проростаючих бур'янів. Після внесення в грунт, під дією грунтової вологи препарат розкладається утворюючи отруйний газ метилотіоціанін. Найкращі результати дає його застосування при вологості грунту 75 % ППВ. Дози для ефективної фумігації складають:
- для знищення збудників грибних хвороб, нематод та шкідників доза складає 40 г/м2 грунту (400 кг/га), при проведенні фумігації грунтосуміші для теплиць 200 г/м3.
- для знищення вище вказаних організмів, насіння бур'янів та бактерій дозу збільшують до 60 г/м2 грунту (600 кг/га), грунтосуміші – 250 г/м3.
- при фумігації на глибину 20 см знищуються шкідливі організми, що живуть близько до поіерхні грунту.
- для знищення більшого переліку грунтових організмів: збудників грибних хвороб, які викликають захворювання кореневої системи (Verticulum, Fusarium), дротяників, личинок травневого хруща та ін. фумігацію слід проводити на глибину 30-50 см, дозу препарату слід збільшувати на 20 г/м2 при збільшення глибини на кожних 10 см.
Для якісної фумігації необхідно щоб протягом 10-15 днів після внесення препарату вологість грунту була не менше 50 % і температура повітря на глибині внесення була не менше + 8 0 С.
Вносити Базамід краще розкидачем мінеральних добрив. Площу перед внесенням слід виорати глибше від глибини планованої фумігації, вирівняти і підготувати як для висіву насіння. Після розкидання препарату його слід негайно вимішати і заробити в грунт на бажану глибину – краще це зробити фрезою. Після цього поверхню грунту слід легко закоткувати, полити або укрити плівкою.
Базамід не можна застосовувати по вегетуючих рослинах; не ближче 50 см до коренів дерев і кущів; перед або після внесення органічних добрив, торфу чи вапна.
Існує багато інших препаратів для фумігації грунту: Telon C35, Хлорпікрин (Chlor-O-Pic, Terr-O-Gas 67),Формальдегід (40 % Формалін), Дазомет, Вапам та ін. Недоліком застосування цих препаратів є складна технологія внесення в грунт – всі вони, крім Дазомету, знаходяться в рідкому стані і технологія їх застосування така ж як і у метил броміду.
Інші способи дезинфекції грунту: крім проведення фумігації з використанням токсичних хімічних сполук дезинфекцію грунту можна провести застосовуючи термічну обробку – парою або шляхом його нагрівання. Спосіб термічної дезинфекції широко застосовується при приготуванні субстратів для теплиць, шкілок та контейнерів. Перевагами його є: відносна дешевизна пару, відсутність в грунту залишків токсичних сполук (рослини можна висаджувати в день обробки грунту), проведення дезинфекції не пов'язано з ризиком отруєння працівників. При термічній обробці грунту паром його слід витримати при температурі + 65 - 75 0 С протягом 30 хв. Якщо застосовується сухе прогрівання грунту – його нагрівають до температури 85 0 С і витримують протягом 30 хв.
Проведені сучасні дослідження показали, що термічну дезинфекцію грунту можна проводити не тільки для приготування субстрату, а і у польових умовах за допомогою спеціальних чизельних плугів, що можуть подавати розігрітий пар на певну глибину.
Покращити структуру ґрунту та подолати наслідки “ґрунтовтоми” можливо внесенням 40-60 т/га органічних добрив або вирощуванням сидератів. В обох випадках органічні добрива слід якнайглибше приорати.
Ефективним є вирощування сидератів – рослин з добре розвинутою, глибоко проникаючою у грунт кореневою системою. Перед посівом бобових сидератів вносять 60 кг/га д.р. фосфору і 90 кг/га д.р. калію. Для інших трав додатково вносять ще 90 кг/га д.р. азоту. Норми висіву сидеральних культур (кг/га) - гірчиця - 20, фацелія - 15, люпин – 225.
На легких ґрунтах висівають люпин (225 кг/га), на середніх – сумішку вики ярої (120 кг/га) + кормовий горох (30 кг/га) овес (30 кг/га) + кормові боби (40 кг/га), гірчицю (16-18 гк/га), ріпак (6 кг/га). Висіяні навесні сидеральні культури у фазі цвітіння подрібнюють дисковою бороною і глибоко приорюють (25-35 см).
При виявленні під час розкопів грунту личинок травневого хруща в кількості 2-4 шт./м2 грунту – для їх знищення, перед садінням дерев, слід внести 20 % аміачну воду або Базудин 10 GR, Діазинон 10 GR (120 кг/га), Дурсбан 480 ЕС (5 л/га на 1000 л води із заробкою в грунт або під час дощу). Або утримувати грунт під чорним паром протягом року.
Важливою складовою правильної підготовки ґрунту під сад є внесення високих доз мінеральних добрив перед зяблевою або плантажною оранкою.
Дози фосфорних і калійних добрив становлять 250-350 кг. д.р./га, внесення яких перед закладанням саду дозволяє відтермінувати їх наступне внесення на 3-4- роки. Усі операції за доглядом ґрунту повинні сприяти покращанню і збереженню його структури і родючості, збереженню запасу вологи в ньому.
2.2. Утримання ґрунту в міжряддях (залуження). Ґрунт в саду слід утримувати в такому стані, аби не збіднити його органічну речовину, не спричинити його деградацію і закислення.
Протягом перших трьох років ґрунт в міжряддях утримують під чорним паром (обробляють дисковими боронами, культиваторами). Влітку третього року – в міжряддях висівається суміш трав і отримане залуження утримується протягом всього періоду експлуатації саду.
При невеликій забур’яненості ділянки в багатьох сучасних садах траву висівають вже в рік закладання. Для висівання в садах на 1 гектар рекомендують сумішку, яку готують з 20 кг райграсу + 11 кг костриці червоної + 9 кг тонконіг лучний.
Траву необхідно скошувати 6-8 разів на рік, при досягненні нею висоти 15 см (в середньому через кожних три тижні). Для цього використовують тракторні навісні косарки. Кращими вважаються косарки фірм Perfect (рис.), Dragon та ін. Ширина захвату повинна складати 200-250 см. Таким чином при скошуванні трави ґрунт постійно поповнюється органікою та азотом. При знищенні трави машинами або пестицидами – її підсівають.
2.3. Утримання ґрунту в рядах. Ґрунт в рядах дерев утримують за такими системами: механічне знищення бур'янів; укривання ґрунту в рядах дерев поліети-леновою плівкою або агроволокном; хімічне знищення бур¢янів (застосування гербіцидів).
Механічне знищення бур'янів у сучасних садах застосовують дуже рідко, за відсутностності спеціальної техніки. При екстенсивних технологіях зі схемами садіння 5 х 4 м, для механічного знищення бур'янів у рядах дерев, застосовували спеціальні садові культиватори і фрези з висувною рухомою секцією, які в сучасних ущільнених садах не можуть бути використані через великі габарити.
Застосування чорної плівки чи агроволокна для накриття ґрунту в рядах дерев (ширина смуги 0,8 – 1,2 м) є перспективним напрямом, хоч і теж мало поширеним – при її застосуванні урожайність молодих садів збільшується на 20 -25 %. Вартість плівки є низькою (порівняно з гербіцидами). Недоліком є відсутність машин для її розтягування та недовговічність плівки – в саду вона ефективно виконує своє завдання лише протягом 3 - 4-х років.
Застосування гербіцидів – протягом останніх десятиліть залишається найефективнішим, швидким і дешевим способом знищення бур'янів. Тому саме цей спосіб утримання ґрунту в рядах дерев набув найбільшого поширення.
Базовими препаратами, що застосовуються у садівництві є системні гербіциди суцільної дії (неселективні), діючою речовиною яких є гліфосат. Це такі препарати: Раудап, Раундап Макс, Аванс, Гліфоган, Гліфос та ін. Ці препарати застосовують в дозі 2-8 л/га, з витратою води 200-300 л/га. Потрапляючи на зелені частини бур'янів (листя, стебла) він проникає в них, поширюється у всій надземній і кореневій частині рослини, спричиняючи припинення процесу фотосинтезу в клітинах і поступове її відмирання. Препарат малотоксичний, при контакті з ґрунтом відразу розкладається на нешкідливі сполуки. При потраплянні на листя яблуні сильно гальмує її ріст і в молодих садах може викликати повну загибель саджанців. Проводити обприскування слід у безвітряну погоду, в системі оприскувача слід утримувати низький тиск і для захисту культури від потрапляння препарату - обов'язково встановити захисні кожухи.
У молодих насадженнях часто використовують контактні препарати суцільної дії, з діючою речовиною глуфосинат (Баста) або дикват (Реглон) дозі 3-6 л/га, з витратою води 500-600 л/га. Ці препарати порівняно з Раундапом, знищують тільки ті частини бур'янів, на які вони потрапляють (надземну частину). Тому їх слід застосовувати значно частіше, ніж Раундап. При потраплянні цих препаратів на листя яблуні – вони спричиняють лише незначні пошкодження і тільки на тих частинах куди потрапили.
Основними ґрунтовими гербіцидами, що застосовуються в насадженнях яблуні старшого віку (більше 4-х років) є препарати, Деврінол, Гоал, Казорон чи Стомп. Їх вносять навесні на вологий, вільний від бур’янів грунт з великою витратою води (800-1000 л/га) або після дощу. При цьому препарат на поверхні ґрунту утворює плівку (екран), доторкаючись до якого проростаючі бур'яни гинуть. Якщо після обприскування проводився обробіток ґрунту (культивація, боронування) – гербіцидний екран руйнується і дія препарату значно погіршується. Крім базових препаратів, для знищення бур'янів, можна використовувати гербіциди комбінованої дії, які мають у своєму складі два препарати (контактний+грунтовий) – наприклад Зумер.
Дозволяти бур'янам рости більш ніж три місяці небажано, бо вони виносячи з ґрунту поживні елементи, збіднюють його, використовують вологу, істотно зменшуючи її запас, утворюють і розсівають своє насіння.
Гербіциди в саду вносяться спеціальною садовою гербіцидною балкою з двома-трьома робочими форсунками, яка обладнується захисним кожухом, для запобігання потрапляння препарату на дерева.
При обприскуванні садів, гербіциди вносяться тільки в пристовбурні смуги (гербіцидний пар), ширина яких залежить від форм крони дерев і коливається від 0,5 м при формуванні крон у вигляді суперверетена до 1,0-1,5 м у садах з округлими формами крон.
Для отримання якісних плодів, без залишку гербіцидів, застосовувати їх потрібно не пізніше, ніж за 6 тижнів до збору врожаю.
Питання для самоконтролю:
1. В якому стані утримують грунт в міжряддях у перші три роки після садіння? Які машини для цього застосовують?
2. В якому стані утримують грунт в міжряддях у наступні роки після
садіння? Які машини для цього застосовують?
3. При досягненні якої висоти траву слід скошувати?
4. В якому стані утримують грунт в рядах?
5. Які недоліки застосування механічного знищення бур’янів у рядах?
6. Які гербіциди можна застосовувати у саду і при яких умовах?
7. Які гербіциди є найбільш безпечними для дерев?
8. Чим вносять гербіциди у садах?
9. Яка норма витрати води для контактних і грунтових гербіцидів у саду?
10. Як визначити площу грунту для внесення гербіцидів на 1 га саду?
