Тема 1

- зимові сорти: група сортів Джонаголд (червоноплідні клони: Декоста, Супра, Рубінстар, Ексель, Джонагоред та ін.), група сортів Гала (червоноплідні клони: Ройал, Регал Прінс, Маст, Бакай, Брукфілд, Мітчгла та ін.), Чемпіон (Рено, Арно), Ельстар (Ельшоф), Елізе, Лігол, Пінова, Рубін (Богемія та Голд Богемія), Голден Делішес, Мутсу.

- імунні до парші сорти зимового строку достигання: Рубінола, Амулет, Едера, Перлина Києва, Флоріна, Топаз, Аріва, Райка, Голдраш.

Клубні сорти. Клубними сортами називають найновіші сорти яблуні, право на вирощування яких мають тільки певні спілки (клуби) садівників. До таких сортів належать: Моді, Амброзія, Джунамі, Камео, Сілкен, РубіФрост, СнепДрегон, Канзі, Ханікрісп, Кримсонкрісп, Піната.

Колоновидні сорти. Існує група сортів яблуні, які мають генетично-зумовлену особливість – у них не утворюються скелетні гілки. Дерева таких сортів ростуть одним або кількома пагонами, гілок на них на утворюється. На центральному пагоні росте листя і плодова деревина (кіль-чатки, плодушки і плодухи). Такі особливості ці сорти успадкували від природньої мутації у сорту Мекінтош який назвали Мекінтош Віджік.

Такі сорти називають ко-лоновидними. До них нале-жать: Болеро, Полька, Вальс, Фламенко, Трайдент, Арбат, Вертикаль, СтарКетс, СанКетс, ГолдКетс, ГрінКетс, Редкетс та ін.

Вирощувати колоновидні сорти слід на напівкарликових чи середньорослих підщепах. На карликових підщепах вони ростуть досить слабо. Висаджувати дерева колоновидних сортів яблуні в ряду можна через 0,5-1,0 м. Постійних опор в саду не потребують. Урожайність таких садів сягає 140-180 т/га.

Кількість сортів, при проектуванні саду, потрібно добирати так, щоб отримати з кожного сорту достатню кількість продукції для формування товарної партії плодів. Велика кількість сортів у насадженні значно утруднює догляд за садом і збут продукції.

Сорти для закладання саду підбираються з врахуванням забезпечення необхідного взаємного запилення. Більшість сортів яблуні є взаємозапильними але є низка триплоїдних сортів (Мутсу, Джонаголд), які не запилюють інших сортів і самі запилюються тільки певними сортами, які називаються сортами-запилювачами.

У кварталі слід підбирати і розміщувати сорти з однаковим періодом квітування, однаковим терміном достигання плодів та приблизно однаковою стійкістю до хвороб (особливо парші). Догляд за такими насадженнями є менш трудомісткий. Часто на практиці виникають ситуацій, коли в саду висаджені сорти літнього терміну достигання (або інші культури: вишні, черешні, смородина, суниця), які вже потрібно збирати, а поряд ростуть зимові сорти, для яких технологією передбачені обприскування із застосуванням інсектицидів або фунгіцидів.

При розміщенні у кварталі кількох сортів їх висаджують смугами по 4-16 рядів, які чергуються. В односортових кварталах сорти-запилювачі висаджують впоперек рядів у шаховому порядку (через кожне 10-15-те дерево в ряді).

При інтенсивних технологіях вирощування яблуні, з розміщенням кількох тисяч дерев на гектарі, необхідно висаджувати їх виключно на карликових клонових підщепах, котрі забезпечують невеликі розміри дерев. Вибір таких підщеп є досить обмежений: М.9, В.9, 62-396, Д 1071, Р 22, Р 59. При вирощуванні яблуні на бідних, легких грантах, або при схемах садіння з менш ніж 1650 дер./га, використовують напівкарликові підщепи: М.26, 54-118. При щільності дерев менше 1000 шт./га – застосовують сильнорослі підщепи ММ.106, 57-490.

Сучасні промислові насадження яблуні у світі – це насадження інтенсивного типу (карликова підщепа+шпалера+система краплинного зрошен-ня) виключно кращих зимових сортів придатних для тривалого зберігання. Такі сади закладають кількома сортами – в одному кварталі висаджують 1 сорт (для полегшення догляду – обрізки, оприскування) у якості сортів запилювачів використовують декоративні сорти яблуні типу „креб” (рис.): Еверест, Голден Хорнет, Професор Шпренгер, Голден Гем, Катеріне, Ред Сентінель, Голден Гем, які квітують протягом тривалого часу, утворюють багато якісного пилку для запилення. Плоди цих сортів дрібні (12-25 г) і промислового значення не мають.

Підщепи. У якості підщеп для яблуні можна використовувати генеративні і вегетативні підщепи.

Генеративні підщепи – це рослини вирощені з насіння (сіянці) диких лісових яблунь або культурних сортів (Антонівка, Боровинка та ін.) На генеративних підщепах дерева яблуні ростуть високими, пізно вступають у плодоношення – з цих причин в інтенсивному садівництві не використовуються.

Вегетативні підщепи – це дикі слаборослі види яблуні або створені з їх участю гібриди, які розмножуються вегетативно. Характеризуються однорідністю в межах одного клону (виду). Серед вегетативних підщеп створено значну кількість клонів підщеп, які згруповано за силою росту: суперкарликові, карликові, напівкарликові, середньорослі, сильнорослі. Для сучасного промислового садівництва найбільшу цінність мають карликові та напівкарликові групи підщеп.

Поширення в промисловому садівництві набули такі форми підщеп:

Садіння дерев. Садити дерева у сад слід при прогріванні ґрунту на глибині 20 см до температури не менше 12 ⁰ С. За даними сучасних наукових досліджень, оптимальним терміном садіння дерев є перша декада травня – при умові зберігання саджанців до садіння у холодильнику. При цьому для дерев складаються кращі умови для активного росту, ніж висадженим у березні-квітні місяцях. Перед садінням площу, призначену під сад, слід розбити відповідно до обраної схеми садіння (норма виробітку – 1 га за зміну, необхідно 2 особи), а корені саджанців слід замочити у воді протягом 24-48 годин.

Транспортувати саджанці слід із закритою кореневою системою (запакованими) або в закритих причепах. Зберігати саджанці на полі слід в тіні і не більше кількох годин, при цьому їх слід систематично поливати, щоб не підсихала їх коренева система та накрити брезентом для захисту від сонця і вітру.

Садивні ями (діаметром 50-70 см і глибиною 60-70 см) копають навішеним на трактор ямоко-пачем (рис.). Норма виробітку за зміну – 800 – 1000 ям. Ями слід копати в день висаджування саджанців, щоб вони не пересихали. На дно кожної з ям слід висипати відро перегною (5-7 кг) і добре перемішати його із землею. Зверху на суміш перегною і ґрунту кинути 2-3 лопати з викопаного раніше ґрунту, щоб утворився прошарок, що відмежовує перегній від коренів саджанця.

Перед висаджуванням саджанці оглядають, пошкоджені механічно чи хворобами частини слід обрізати до здорової тканини; коріння саджанця слід вмокнути в бовтанку (готують змішуючи глину, органічні добрива (коров’як) і воду до консистенції сметани). При виявленні під час копання ям живих личинок травневого хруща в кожну ямку біля коренів саджанця слід покласти 1-2 таблетки (залежно від розміру кореневої системи саджанця) «Ініціатор», яка містить повільнодіючий інсектицид та мінеральні добрива. Альтернативою „Ініціатору” може бути замочування саджанців у сметаноподібній бовтанці, приготованій з глини, коров’яку і води (у співвідношенні 1: 1: 1,5) з додаванням інсектициду Круїзер 350 (1,5 % концентрація).

Саджанець слід садити не глибше місця щеплення чи окулірування. Висота над рівнем грунту до місця щеплення повинна становити не менше 10 см. Після садіння грунт довкола саджанця слід ущільнити (притоптати) і полити – 10 л води на одне дерево.

Всі висаджені саджанці навесні необхідно обов’язково обрізати. Необрізані саджанці погано приживаються, і формують неправильну крону. Зрізати верхівку висаджених саджанців потрібно на висоті 0,9-1,0 м у невисоких саджанців і на 1,5-1,8 м від землі у високих кронованих саджанців. Всі гілки, що ростуть на саджанці на проміжку від землі до висоти 60 см – слід видалити. Інші гілки – обрізати на половину. При наявній системі краплинного зрошення скелетні гілки не обрізають а лише відгинають.

1.3. Системи і схеми садіння. Великі території, що відводяться під сад слід розбити на квартали. В 10-ти гектарних садах їх розмір складає 2-3 га, у більших насадженнях з площею 40 га і більше - 6-10 га. Квартали потрібно розбивати так, щоб довжина рядів була не меншою 200-300 м.

При створенні будь-яких промислових насаджень потрібно застосовувати такі системи і схеми садіння, які забезпечують добре освітлення і рух повітря в саду протягом всієї вегетації з врахуванням сили росту культури і максимальних розмірів дерев у 10-15 річному віці.

Існує кілька систем садіння дерев: однорядкова; дворядкова смуга; трирядкова смуга; чотирирядкова смуга; V-подібна.

Критерієм істини є практика, а вона показала, що висаджування дерев смугами (2-4 рядкові системи) має низку недоліків – утруднюється боротьба з бур'янами (єдиним ефективним гербіцидом є Casoron 6,75 GR, вартість якого є однією з найвищих у групі цих препаратів), складним є проведення формування і обрізання дерев, сорти з червоним забарвленням плодів у таких насадженнях набувають значно гіршого забарвлення, складною є і організація збору урожаю.

При застосуванні V-подібної системи садіння, до вище наведених недоліків додається ще й значна вартість встановлення спеціальної шпалери складної конструкції та додаткова складність формування.

Найпридатнішою для сучасних інтенсивних яблуневих садів є однорядна система садіння дерев, яка дозволяє максимально механізувати всі технологічні операції за доглядом, формуванням і збором урожаю.

У насадженнях яблуні висаджують значну кількість дерев на гектарі: 1-6 тис. дерев/га. При схемі:

- 4,0 х 2,0 м – 1250 дерев/га;

- 3,5 х 2,0 м – 1400 дерев/га;

- 3,0 х 2,0 м – 1650 дерев/га;

- 3,5 х 1,5 м – 1900 дерев/га;

- 3,0 х 1,5 м – 2222 дерева/га;

- 3,5 х 1,0 м – 2850 дерев/га;

- 3,0 х 1,0 м – 3333 дерева/га;

- 3,0 х 0,8 м – 4100 дерев/га;

- 2,8 х 0,8 м – 4500 дерев/га;

- 2,8 х 0,6 м – 5950 дерев/га..

При закладанні саду з міжряддям, меншим за 3,5 метри, виникає потреба придбання вузького садового трактора (John Deere 5400N, New Holland TNF 65-95 або ін.).

Закладаючи промисловий інтенсивний сад обов'язковим є встановлення опор чи шпалер. Залежно від сили росту підщеп і схем садіння існує кілька варіантів їх застосування. Загальним прпавилом є те, що при створенні шпалери слід пам’ятати, що висота шпалери не може бути більшою, ніж ширина міжряддя помножена на коефіцієнт 0,9.

При застосуванні напівкарликових, середньорослих та сильнорослих підщеп часто встановлюють індивідуальні опори, які встановлюються відразу після садіння із сторони пануючих вітрів. По мірі росту саджанців їх слід кілька разів підв'язати до кілка: перший – на висоті 15-20 см від поверхні ґрунту, два наступні – на висоті 70-90 см і на верхівці кілка. Вони забезпечують необхідну фіксацію дерев протягом перших 3-5 років росту, поки власна коренева система дерев міцно закріпиться у ґрунті. В старшому віці в кілках потреби немає і їх можна із саду забрати.

Застосовуючи карликові підщепи можна застосувати три види опор:

- індивідуальні опори;

- однодротові шпалери з бамбуковими направляючими;

- багатодротові шпалери.

Індивідуальні опори встановлюються відразу після садіння біля кожного дерева. В якості опор використовують круглі (з діаметром 6-9 см) або квадратні (з поперечним перерізом 5 х 5; 6 х 6; 7 х 7 см) дерев'яні стовпчики оброблені консервантом (хроматом міді, креозотом, смолою). Довжина їх повинна становити 2,8 – 3,0 м (2,5 м – вище рівня ґрунту і 0,5 м в землі).

Однодротові шпалери з бамбуковими направляючими – встановлюються до садіння дерев. Така шпалера складається:

- із залізобетонних стовпців, які встановлюються в ряду через 10-12 м на глибину 50-70 см. Перший і останній стовпці фіксуються розтяжками до спеціальних вгвинчених в грунт якорів.

- натягнутого по їх верхівках дроту;

- бамбукових направляючих, котрі прикріпляються до дроту спеціальним зажимом (стебфіксом) (див. рис.1).

Рис. 1.- Схема однодротової шпалери з бамбуковими направляючими

Параметри елементів шпалери: проміжні стовпи (7 х 8 см; h=3,5 м); кінцеві стовпи (8 х 12 см; h=3,5 м); дріт d=2,8 мм; бамбук (d= 24 мм; h= 2,95 м).

Багатодротові шпалери - встановлюються до садіння дерев. Така шпалера складається (рис. 2):

- із залізобетонних стовпців (поперечним перерізом 10 х 10 см, довжиною 3,0 м), які встановлюються в ряді через 10-12 м і бетонуються в землі на глибині 50 см. Перший і останній стовпці фіксуються розтяжками до забетонованих або спеціальних вгвинчених у грунт якорів.

- натягнутих на висоті 60; 120; 180 і 250 см дротів. Причому на практиці натягують спочатку три нижні дроти і через 1-2 роки, як дерева досягнуть верху шпалери, знімають нижній дріт (60 см) і натягують його вгорі (на висоті 2,5 м).

Рис. 2. - Схема багатодротової шпалери з розтяжками

Дерева до дротів прикріплюються спеціальними металевими кліпсами, які міцно фіксують їх у певному положенні та запобігають зсуванню вздовж дроту.

Існує кілька варіантів влаштування шпалер: стовпці можуть бути дерев¢яни-ми, кінцеві стовпці можуть фіксуватися не розтяжками, а анкерними стовбцями, які встановлюються і бетонуються перед кінцевим стовпцем (рис. 3).

Рис. 3.Схема багатодротової шпалери з анкерними стовпами

Такі шпалери як з бамбуковими направляючими, так і з дротами набули великого поширення, оскільки вони здатні витримувати значні навантаження, і дозволяють більш ефективно використовувати землю, яку в попередньому варіанті займають розтяжки.

1.4. Садозахисні смуги. Сади, які межують з дорогами, населеними пунктами необхідно обсадити швидкоростучими деревами для його захисту від пилу і обмежити проникнення пестицидів.

Для цього по периметру саду, при достатньому зволоженні слід висадити вільху сіру, граб, ліщину або тополю берлінську, а в засушливих районах – аличу або березу. Дерева слід садити через 2 м в ряді, що зменшить їх ріст. Не варто висаджувати сильноростучі культури: клен, вербу, тополю сіру і білу.

Питання для самоконтролю:

1. З якою метою встановлюють шпалери в саду?

2. Який тип шпалер є найбільш поширеним у садівництві?

3. Основні вимоги до шпалер?

4. Що таке кембрик і для чого він застосовується?

5. Що таке стебфікс і для чого він застосовується?

6. Для чого служить бетонфікс?

7. Коли слід встановлювати шпалери?

8. Які наслідки має встановлення неякісних стовпів?

9. Якої висоти слід робити шпалеру? До яких наслідків веде

низька шпалера?

10. Яка залежність існує між висотою шпалери і шириною міжряддя?