Система удобрення інтенсивних насаджень яблуні

4.1. Раціональне удобрення садів.

4.2. Візуальна оцінка дерев, листя і плодів.

4.3. Удобрення саду в 1-2 рік після садіння.

4.4. Удобрення саду в наступні роки.

4.1. Раціональне удобрення садів. Планування раціональної системи удобрення слід починати з проведення повного хімічного аналізу ґрунту, який дозволяє визначити його родючість, реакцію ґрунтового середовища (рН) та наявність основних елементів мінерального живлення (N, P, K, Ca, Mg, Mn, Zn, Fe) в листі (табл). За результатами цих аналізів встановлюють оптимальні дози добрив, для цього слід залучати фахівців (консультантів).

 

Вміст елементів мінерального живлення у листі яблуні, % від сухої маси

 

Рівень	N	P	K	Ca	Mg
Високий	2,8	0,3	1,6	2,0	0,35
Оптимальний	2,5	0,24	1,35	1,65	0,275
Низький	2,2	0,18	1,1	1,3	0,2

 

Важливим чинником є реакція ґрунтового середовища рН. Оптимальні значення якого для яблуні становлять 6,2-6,7. Відомо, що яблуня може рости і при нижчих його значеннях. Але найефективніше використовують з ґрунту поживні елементи лише ті дерева, що ростуть на ґрунтах з оптимальним значенням рН.

На ґрунтах дуже кислих, рН< 5,0 – уповільнюється розвиток кореневої системи, істотно зменшується вбирання з ґрунту азоту, фосфору. При низьких значеннях рН, погіршуються фізичні властивості самого ґрунту – зменшується здатність до накопичення Ca, Mg, K та інших мікроелементів.

На лужних ґрунтах, рН >7,0 – у дерев наступає різке зменшення вбирання з ґрунту мікроелементів Fe, Zn, Mn, а також фосфору і калію. Тому не тільки вміст у ґрунті елементів мінерального живлення, а і його кислотність вирішують питання оптимального забезпечення росту, розвитку і плодоношення яблуні.

У випадку нижчого від оптимального рівня рН, слід знизити його кислотність (тобто, підняти значення рН) проведенням вапнування. Дози вапна, необхідні для відновлення оптимального рН ґрунту визначаються одночасно з розрахунком доз мінеральних добрив. При низькому і середньому вмісті Mg в ґрунті слід застосовувати магнієве вапно (доломіт).

Дози вапняних добрив, що застосовуються одноразово перед закладанням саду становлять 500-1500 кг/га. Максимальні дози вапняних добрив, що застосовуються одноразово перед закладанням саду - 3,5 т/га.

4.2. Візуальна оцінка дерев, листя і плодів є важливим елементом діагностики ефективності удобрення – він доповнює результати аналізу ґрунту і листя. Садівник повинен вміти відрізняти правильний розвиток пагонів, листя, плодів і плодоношення дерев від загальмованого, спричиненого недобором певних елементів живлення.

Важливо навчитися правильно оцінювати за показниками росту пагонів, зовнішнім виглядом листя, зав'язі та плодів ознаки дефіциту мінеральних складників у ґрунті. Залежно від виду мінерального елемента, ознаки його недобору можуть проявлятися по різному у різних частинах: на молодому листі швидше проявляються ознаки пов'язані з Fe, Zn, Cu, B, на старшому - N, P, K, Mo.

У випадку появи візуальних ознак недобору певного елемента мінерального живлення, слід провести хімічний аналіз листя і на його підставі виконати позакореневе інтервенційне підживлення потрібним складником.

Основні ознаки дефіциту елементів мінерального живлення:

Недобір азоту (N) – листки на верхівках приростів набувають світло зеленого або жовтого кольору. Перші ознаки видно також на листках в основі пагонів (старшого віку). При надлишковій кількості азоту листя на деревах темно-зелене довго не опадає восени, плоди достигають пізніше. Якщо плоди мають бути червоними то при надлишку азоту вони менш червоні, жовті плоди більш зелені, лежкість їх значно скорочується. Кожного року навесні потрібно під крони вносити 30 г (на піщаних) і по 50 г (на тяжких) N, у діючій речовині.

Недобір фосфору (P) – виражається в утворенні темно-фіолетових плям особливо країв листка. Листя на дотик шкірясте і утворює гострий кут із пагоном. Симптоми спостерігаються навесні до середини сезону прояв їх зменшується. При відборі проб листя при низькій вологості ґрунту вміст фосфору буде низьким. Надлишок фосфору візуально визначити неможливо.

Недобір калію (K) – проявляється на старіших листках цьогорічного приросту. Він характеризується підпаленням країв листя, яке набуває коричневого забарвлення і засихає. Доведено обернену залежність між навантаженням дерева урожаєм і вмістом калію в листі: при малому навантаженні вміст калію низький і навпаки. Як і з фосфором при низькій вологості ґрунту аналіз листя покаже низький вміст калію. Надлишок калію візуально визначити неможливо.

Недобір кальцію (Ca) - листкова пластинка скручується легко до гори, спостерігається хлороз у міжжильних ділянках, потім на її верхніх краях утворюються жовті плями з брунатним центром, потім листя відмирає. Нижня частина листка набуває пурпурового кольору. Спричиняє гірку підшкірну плямистість, особливо при надлишку в ґрунті калію. Не слід проводити дуже сильного обрізування, не перепідживлювати N i K молодих насаджень. Через 5 тижнів після зав’язування провести три або шість обприскувань сполуками вапна (CaCl₂ – 7 кг/га – 0,3-0,8 % концентрація, Stopit – 10 л/га, Wuxal Calcium – 5 л/га) через кожні 15 днів. Перші три обприскування не можна проводити CaCl₂ – бо спричинить опіки. Перші три - Wuxal Calcium, що не спричиняє пошкоджень. Останнє обприскування за два-три тижні до збору врожаю. Надлишок кальцію візуально визначити неможливо.

Недобір магнію (Mg) – при тяжких випадках дефіциту прояви є аналогічними з недостачею фосфору, на краях листя спостерігається підпалення і виблякання зеленого кольору з переходом до жовтого на верхівках листя старшого віку, що прогресує до міжжилкового простору і центральної жилки. Листя нагадує ялинку. За вегетацію провести 3-4 обприскування (позакореневе підживлення) 1-2 % розчином MgSO₄.

Недобір бору (B)– кора на приростах горбиться і злущується утворюючи некротичні плями, спричиняє засихання суцвіть, які набувають брунатного кольору. Поверхня плоду шорстка, потріскана і гудзувата. В м’якоті спостерігається зкорковіння, що надає плодам гіркого смаку. Спостерігається при недостатньому зволоженні на легких ґрунтах при високих значеннях рН. Підживлювати борними добривами або обприскувати листя в перші місяці вегетації. Симптоми надлишку проявляються на старшому листі – пожовтіння листкової пластинки вздовж центральної жилки, передчасно дозрівають і осипаються плоди, значно подовжуються міжвузля.

Недобір міді (Сu) – спостерігається разом із недобором цинку на ґрунтах з високим рН. Молоде листя недорозвинуте, здеформоване, злегка продовгувате з хвилястим краєм. Спостерігається відмирання верхівки на однорічному прирості. Надлишку міді в садах не трапляється взагалі.

Недобір цинку (Zn) – виявляється у здрібнінні листя, молоде листя значно дрібніше від нормального, розміщене розетками на пагонах, прирости схожі на довгі батоги з китицями на кінці. Весною на минулорічних пагонах відмічається пізніше відростання бічного листя від верхівкового, що може бути ідентифіковано як зимове підмерзання, але це легко спростувати, оскільки відсутнє побуріння камбію.

Недобір заліза (Fe) – часто трапляється в рослин. У молодого листя симптоми проявляються на всій листковій пластинці - центральна жилка темно-зелена, міжжилковий простір світло-зелений пізніше жовтіє або біліє.

Недобір марганцю (Mn) – спостерігається хлороз (до пожовтіння) листкової пластинки від країв до центральної жилки, яка залишається зеленою. Надлишкова кількість марганцю в сукупності з низьким рН і недобором кальцію призводить до утворення на молодому прирості бугрів на корі, які далі розтріскуються, утворюючи острівки грубої кори і некрози.

4.3. Удобрення саду в 1-2 рік після садіння. При достатньому передсадивному удобренні площі в першому і другому роках проводять лише підживлення азотними добривами. Весною першого року вносимо від 30 до 50 г діючої речовини N під кожне дерево. При суцільному внесенні азотних добрив доза становить 60-80 кг д.р./га.

Річну дозу можна поділити на дві-три частини і вносити протягом травня, червня і липня місяців.

Для точнішого встановлення дози добрив слід виконати аналіз листя і за його результатами збільшувати чи зменшувати кількість добрив.

4.4. Удобрення саду в наступні роки. Вимогливість інтенсивних насаджень яблуні, на карликових підщепах зокрема, до елементів живлення висока. Дорослий сад виносить з гектара щороку близько 50-80 кг азоту, 15-25 кг фосфору, 50-80 кг калію, 40 кг кальцію і 5 кг магнію. Таку кількість слід у грунт вносити щорічно. На практиці ж вносять більші дози, оскільки частина добрив вимивається дощами і поглинається травою, це стосується азоту, кальцію, магнію. Фосфор і калій з ґрунту не вимиваються, однак дози вносять теж дещо більші – краще щоб у ґрунті ці складники акумулювалися про запас, ніж вичерпувалися. Не варто вносити дуже високі дози мінеральних добрив, оскільки грунт дуже легко засолити, а відновити його родючість складно.

Після внесення повної дози фосфорних і калійних добрив перед закладанням саду (250-350 кг д.р./га) застосовувати ці добрива не потрібно протягом трьох –чотирьох років росту дерев.

Починаючи з четвертої вегетації проводять удобрення саду калієм – 80-140 кг д.р./га. Розкидають добрива по всій площі саду восени. Удобрення фосфором слід проводити тільки у випадку якщо результати хімічного аналізу ґрунту покажуть низький вміст цього складника.

Азотні добрива слід вносити щороку. В першу вегетацію (після садіння) їх вносять весною – 60-80 кг д.р./га азоту, в два-чотири прийоми (по 20 кг д.р./га N). Перше при довжині приросту 10-15 см, далі через 2-3 тижні. Останнє підживлення азотом проводять у середині липня.

Починаючи з другого року росту удобрення азотом проводять в один прийом, вносячи щорічно навесні до початку вегетації 80-120 кг д.р./га N.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Значення та раціональна система удобрення інтенсивних насаджень яблуні.

2. Значення візуальної оцінки стану забезпечення плодоносних дерев еле-ментами мінерального живлення, основні ознаки недобору мікроелементів.

3. Подати характеристику системи удобрення саду в перші два роки після садіння.

4. Система удобрення плодоносних садів, норми внесення макроелементів.

5. Назвати терміни внесення азотних, фосфорних і калійних добрив.