Особливі ситуації привзятті крові
Лекции.Орг

Поиск:


Особливі ситуації привзятті крові




Час виконання процедури. У деяких випадках кров необхідно брати у визна­чений час: при прийомі окремих лікарських препаратів, натще і/чи внаслідок добових коливань біологічних параметрів (циркадного ритму). Важливо, щоб узяття таких проб здійснювали протягом суворо встановленого проміжку часу. Персонал, що проводить венепункції, має точно дотримувати цих правил.

Приклади досліджень, що передбачають узяття крові у визначений промі­жок часу:

• дослідження показників, що змінюються протягом доби (наприклад, глюкоза, кортикостероїди й інші гормони, сироваткове залізо);

• моніторинг проведеної терапії (наприклад, протромбіновий час, концен­трація саліцилової кислоти, дигоксину й інших лікарських препаратів).

Потрібно точно записувати на бланку направлення дозу препарату і час його останнього прийому, а також час узяття крові.

Особливості взяття крові для окремих досліджень. При взятті проби для визначення вмісту алкоголю в крові місце венепункції дезінфікують речовиною, яка не містить спирту (наприклад, милом). При взятті, транспортуванні і збері­ганні зразків для культивування крові слід дотримувати визначені часові і тем­пературні умови. Слід зауважити, що об'єм крові, необхідної для культивуван­ня, може бути різним. Зазвичай на один аналіз необхідно взяти 10—20 мл крові дорослого і 1—2 мл крові немовляти. При узятті крові для визначення вмісту мікроелементів не можна використовувати пробірки, що містять метал.

Перелік практичних навичок

1. Вибірка призначень з історії хвороби.

2. Складання вимоги-накладної на лікарські засоби.

3. Правила отримання лікарських засобів з аптеки і розподіл їх на робочих місцях.

4. Облік і зберігання отруйних та сильнодійних препаратів.

5. Правила роздавання лікарських засобів.

6. Закапування в ніс судинозвужувальних крапель.

7. Закапування крапель в очі та вуха.

8. Застосування мазі.

9. Застосування пластиру, присипок, "бовтанок", пасти.

10. Уведення лікарського засобу в піхву.

11. Застосування свічок (ректально).

12. Інгаляційне введення ліків.

13. Збирання шприца одноразового використання на стерильний лоток.

14. Набирання лікарського засобу з ампул та флаконів.


 

15. Розведення антибіотиків та проведення проби на чутливість до них.

16. Виконання внутрішньошкірної та внутрішньом'язової ін'єкцій.

17. Особливості введення інсуліну.

18. Особливості введення олійного розчину.

19. Виконання підшкірної ін'єкції.

20. Техніка внутрішньовенного вливання.

21. Постановка периферійного венозного катетера.

22. Уведення лікарського засобу через венозний катетер.

23. Основні правила щоденного догляду за катетером.

24. Видалення венозного катетера.

25. Пункція вени з метою кровопускання та взяття крові на аналіз.

26. Узяття крові для дослідження на ВІЛ-інфекцію.

27. Заповнення системи рідиною або кров'ю та приєднання до вени.

Вибірка призначень з історії хвороби

Палатна медична сестра, роблячи вибірку призначень з медичної карти ста­ціонарного хворого, щоденно переписує їх у листок призначень окремо для кожного хворого.

1. Зошит призначень, де для кожного пацієнта відведено окремий листок, куди занесені всі призначення хворого.

2. Листок призначень, де зазначено ліки, які вводять парентерально (для маніпуляційної медичної сестри).

3. Зошит разових призначень, які проводять перед сном (для чергової ме-] дичної сестри).

При призначенні пацієнтові нових ліків палатна медична сестра повідом­ляє про це старшу медичну сестру для виписування їх з аптеки.

За відсутності необхідних ліків медична сестра має повідомити лікаря.

Складання вимоги-накладної на лікарські засоби

Мета: отримання лікарських засобів з аптеки. Дії

1. Лікарські засоби у відділенні виписує старша медична сестра, згідно із заявками палатних сестер.

2. Старша медична сестра підсумовує призначені ліки і виписує вимогу на їх одержання з аптеки.

3. Вимога (ф. 1-77) складається з двох частин, які виписують однаково; одну частину направляють в аптеку, друга залишається у відділенні.

4. На одному бланку виписують сильнодійні прості лікарські засоби — не латинською мовою.

5. На другому бланку виписують наркотичні препарати та отрути — латин­ською мовою; при цьому зазначають прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, но­мер історії хвороби, діагноз.


 

6. На третьому бланку — гостродефіцитні ліки, при цьому зазначають пріз­вище, ім'я, по батькові пацієнта, номер історії хвороби, діагноз.

7. Окремо — спирти і спиртові розчини латинською мовою із зазначенням методу вживання.

8. Усі ліки виписують із зазначенням доз і кількості упаковок. Приклад: розчин анальгіну 50 % — 2,0 № 10.

Правила отримання лікарських засобів з аптеки і розподіл їх на робочих місцях

Мета: забезпечення умов у роботі з лікарськими засобами, дотримання техніки безпеки.

1. Отримання лікарських засобів:

а) отримують ліки з аптеки тільки медпрацівники;

б) аптеки видають ліки лише в оригінальній заводській чи аптечній упаковці;

в) при одержанні перевіряють: наявність етикеток на них, дозування, дату виготовлення, зовнішній вигляд ліків, герметичність упакування.

2. Розподіл на робочому місці:

а) засоби, призначені для парентерального введення, зберігають у проце­дурному кабінеті в скляних шафах, де розміщують їх по групах з урахуванням механізму дії;

б) засоби для зовнішнього і внутрішнього застосування мають зберігатися на посту медичної сестри у спеціальних шафах, що закриваються на ключ, на окремих поличках з позначкою "Зовнішнє", "Внутрішнє";

в) препарати, які розкладаються під дією світла, зберігають у темних фла­конах у захищеному від світла місці;

г) препарати з різким запахом і вогненебезпечні речовини зберігають окре­мо (йодоформ, ефір, спирт та ін.);

ґ) ліки, які швидко псуються, зберігають у холодильнику (настої, відвари, мікстури, сироватки, вакцини).

Примітка: при зберіганні лікарських засобів не можна: замінювати упа­ковку, етикетки на них; однакові лікарські препарати з різних упаковок об'єднувати в одну. Зберігати ліки без етикеток. Ознаки псування ліків: поява нальоту, пластівців, зміна кольору, запаху.

Облік і зберігання отруйних та сильнодійних препаратів

Мета: контроль застосування наркотичних препаратів суворо за призна­ченням.

1. Зберігання препаратів:

а) наркотичні препарати і отрути зберігають в одному сейфі, маркіровано­му літерою "А";

б) сильнодійні препарати зберігають у шафах, маркірованих літерою ь ;


 

в) на внутрішній поверхні дверей сейфа має бути розміщений перелік пре­паратів, що зберігаються в ньому, із зазначенням разових і добових доз;

г) запас наркотичних препаратів не має перевищувати триденної потреби в них, запас сильнодійних — десятиденної потреби.

2. Облік препаратів:

а) наркотичні препарати підлягають предметно-кількісному обліку в спеці­альному журналі прибутків-витрат. Журнал пронумерований, прошнурова­ний і завірений печаткою; на кожний наркотичний анальгетик відведено окре­мий листок, в якому відмічають назву ліків, їх кількість, дату застосування, прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, номер історії хвороби, кількість вико­ристаних ампул, їх залишок; ставлять підпис медична сестра і лікар;

б) в історії хвороби і в листках призначень відмічають дату і час введення препарату, його кількість; підпис лікаря і медичної сестри;

в) порожні і невикористані ампули, журнал прибутків-витрат, ключі від сейфа передають черговому лікарю;

г) вранці порожні ампули передають старшій медичній сестрі.

Правила роздавання лікарських засобів

Мета: приймання лікарських засобів у суворій послідовності і згідно з ін­струкцією щодо їх застосування.

Підготувати: на пересувному столику піпетки, необхідні препарати, мен­зурки, ножиці, листки призначень, переварену воду.

Послідовність дій

1. Ліки видавати біля ліжка пацієнта, перевіряючи етикетку на упаковці і запис у листку призначень.

2. Пацієнт приймає ліки в присутності медичної сестри (за винятком пре­паратів, які приймаються під час їди або на ніч).

3. Ліки, призначені до їди, приймають за 15 хв до споживання їжі; ліки, призначені після їди, — через 15 хв після споживання їжі, а препарати, при­значені натще, приймають за 20—60 хв до сніданку.

4. Снодійні приймають за ЗО хв до сну.

5. Нітрогліцерин, валідол у пацієнта є постійно.

6. Порошок при прийманні кладуть на корінь язика (можна попередньо розвести його у воді).

7. Драже, капсули, пілюлі приймають у незміненому вигляді.

8. Таблетки при прийманні кладуть на корінь язика і запивають невеликою кількістю води (за потреби таблетку можна розломити на дрібні шматочки).

9. Настої, відвари, мікстури приймають по 1 столовій ложці.

10. Спиртові настойки відлити піпеткою в мензурку і розвести невеликою кількістю води.

11. Нітрогліцерин, валідол закладають під язик до повного розсмоктування. Примітка: медична сестра не має права без відома лікаря призначати лі­карські засоби або замінювати один препарат на інший.


 

Закапування в ніс судинозвужувальних крапель

Мета: забезпечення терапевтичного ефекту.

Підготувати: лікарську речовину, піпетку (якщо у флаконі немає вмонто­ваної), серветки, маску. Послідовність дій

1. Надіти маску.

2. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

3. Пояснити пацієнту хід і суть процедури.

4. Надати пацієнтові інформацію про лікарський препарат і його побічні

Дії. 5. 6.

Отримати згоду пацієнта на виконання процедури. Підготувати оснащення.

7. Вимити і висушити руки.

8. Попросити пацієнта сісти (допомогти).

9. Попросити пацієнта звільнити носову порожнину від слизу (без напру­ження, почергово з кожної ніздрі), використовуючи серветки.

10. Набрати в піпетку лікарську речовину.

11. Попросити пацієнта трішки закинути голову, схиливши її до правого плеча.

12. Дещо підняти кінчик носа пацієнта.

13. Закапати в одну ніздрю 3 краплі лікарської речовини.

14. Попросити пацієнта притиснути пальцями крило носа до перегородки і зробити легкі колові рухи.

15. Повторити п. 12—15 для введення крапель у другу ніздрю.

16. Занурити піпетку в дезінфекційний розчин.

17. Запитати пацієнта про його самопочуття.

18. Зняти маску, вимити і висушити руки.

19. Зробити запис про введення лікарської речовини і реакцію пацієнта.

Закапування крапель в очі та вуха

Мета: місцева дія лікарських засобів.

Показання: кон'юнктивіти, обстеження органу зору, отит. Підготувати: стерильні краплі, піпетки, кульки. Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити хід і суть процедури.

3. Надати пацієнтові інформацію про лікарський засіб і його побічні дії.

4. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

5. Вимити і висушити руки. Закапування крапель в очі:

а) попередньо промити очі пацієнтові, якщо в цьому є потреба;


 

б) набрати потрібну кількість крапель у стерильну піпетку (2—3 краплі в кожне око);

в) у положенні пацієнта сидячи або лежачи попросити закинути голову і по­дивитись вгору;

г) однією рукою відтягти повіку, користуючись кулькою, а іншою закапати краплі в кон'юнктивальний мішок біля внутрішнього кута ока; попросити па­цієнта заплющити очі, надлишок засобу зняти кулькою;

ґ) так само закапати краплі в інше око. Закапування крапель у вуха:

а) підігріти краплі до температури36—37 °С;

б) попередньо прочистити вуха хворому;

в) нахиливши голову у здоровий бік, однією рукою відтягнути вушну рако­вину назад і вгору, а іншою закапати краплі у зовнішній слуховий хід;

г) тримати голову в цьому положенні 1—2 хв, потім закласти у вухо неве­ликий ватний тампон;

ґ) так само закапати краплі в інше вухо.

6. Занурити піпетку в дезінфекційний розчин.

7. Запитати пацієнта про його самопочуття.

8. Зняти маску, вимити і висушити руки.

9. Зробити запис про введення лікарської речовини і реакцію пацієнта. Можливі ускладнення: опік слизової оболонки вуха.

Застосування мазі

Мета: місцева дія лікарських препаратів.

Підготувати: стерильні ватні кульки, турунди, мазь, лоток, серветки, сте­рильний шпатель, компресний папір, бинт, вату. Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати інформацію пацієнтові про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Вимити і висушити руки. Закладання мазі за повіку (мал. 81):

а) спеціальною стерильною лопаткою з невеликою кількістю мазі, тримаю­чи її паралельно до країв повік, доторкнутись нижньої повіки;

б) попросити пацієнта заплющити очі; лопатку видалити легким рухом у напрямку скроні.

Закладання мазі уніс:

а) попросити пацієнта звільнити носову порожнину від слизу (без напру­ження, почергово з кожної ніздрі), використовуючи серветки;

б) попросити пацієнта сісти і трохи закинути голову;


 

Мал. 81. Закладання мазі за повіку:

а — закладання мазі за нижню повіку із тюбика; б — закладання мазі за допо­могою спеціальної лопатки

в) нанести на 2 ватні турунди по 0,5—0,7 см мазі; покласти їх у лоток;

г) трохи підняти кінчик носа пацієнта;

ґ) увести турунду обертальними рухами в нижній носовий хід зодного боку на 2—3 хв;

д) витягти турунду і занурити її в дезінфекційний розчин;

є) повторити процедуру введення мазі в другу половину носа; є) запитати пацієнта про його самопочуття. Застосування мазевих пов'язок:

а) стерильним шпателем нанести мазь на серветку, що за розмірами відпо­відає ушкодженій ділянці;

б) накласти серветку на ушкоджену поверхню;

в) поверх серветки покласти шар вати і зафіксувати пов'язку бинтом;

г) при мазевому компресі на шар вати покласти компресний папір. Втирання мазі:

а) шкіру вимити, волосся збрити;

б) покласти мазь на долоню і втерти на підготовленій ділянці шкіри до су­хої долоні і відчуття тепла під рукою.

6. Запитати пацієнта про його самопочуття.

7. Вимити і висушити руки.

8. Зробити запис про введення лікарського засобу і реакцію пацієнта.

Застосування пластиру, присипок, "бовтанок", пасти

Мета: місцева дія.

Показання: захворювання шкіри, невралгія, радикуліт, забиття, оброблен­ня ран, опрілості.


 

Підготувати: присипку, пластир, стерильні серветки, вату, бинт, розчин етилового спирту, стерильні шпателі, компресний папір, стерильні тампони на дерев'яній паличці.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати інформацію пацієнтові про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення. Застосування присипок

а) присипку нанести на ватний тампон і припудрити чисту поверхню скла­док, не торкаючись тампоном до шкіри;

б) присипку можна просіювати із баночки через 2 шари марлі. Застосування пластиру

а) шкіру знезаразити спиртом, волосся збрити: прикріпити пластир таким чином, щоб основна частина припадала на пов'язку, а кінці — до знезараженої шкіри;

б) при зніманні пластиру його краї змочити спиртом. Застосування збовтаних сумішей ("бовтанок") "Бовтанка" — це суміш порошків і рідин (гліцерин, спирт, олія).

а) перед застосуванням суміш збовтати;

б) за допомогою ватного тампона або марлевої серветки суміш нанести на шкіру.

Примітка: не слід застосовувати "бовтанки" на мокнучі поверхні шкіри, у разі надмірної сухості шкіри — на волосисті місця.





Дата добавления: 2015-02-12; просмотров: 527 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.013 с.